Рішення № 86228620, 06.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року Справа № 160/9753/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В., розглянувши у місті Дніпрі у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 168/02-11/20 від 22.07.2019 року Криничанського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «про відмову в прийнятті документів для розрахунку та призначення пенсії за віком».

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи у колгоспі «Всесвітній Жовтень» Криничанського району Дніпропетровської області з 19.11.1984 року по 30.01.1996 року та ПТ «Агрофірма Вітрівка» Криничанського району Дніпропетровської області з 01.02.1996 року по 13.03.2001 року та здійснити розрахунок та призначення пенсії за віком.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з письмовою заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», долучивши до заяви документи, які підтверджують її страховий стаж. Проте, листом від 22.07.2019 року №168/02-11/20 позивача повідомлено про відмову в прийнятті документів для підтвердження стажу. У зв`язку з зазначеним, до страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи в колгоспі «Всесвітній Жовтень» Криничанського району Дніпропетровської області з 19.11.1984 року по 30.01.1996 року та ПТ «Агрофірма Вітрівка» Криничанського району Дніпропетровської області з 01.02.1996 року по 13.03.2001 року, так як архівні довідки, видані для підтвердження зазначеного стажу, місять розбіжності в написанні прізвища, ім`я та по батькові позивача. Також, відповідач зазначив, що трудова книжка заповнена з порушенням вимог Порядку ведення трудових книжок колгоспників, а саме: не зазначено підставу внесення записів за період роботи в колгоспі «Всесвітній Жовтень» з 19.11.1984 року по 13.03.2001 року. Таким чином, у зв`язку з відсутністю, передбаченого законом, страхового стажу, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком. Не погодившись з такою відмовою, позивач оскаржила її в судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 09.10.2019 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк, з дати отримання копії даної ухвали. На подачу відзиву на позовну заяву.

30.10.2019 року засобами телекомунікаційного зв`язку на електронну адресу суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що до страхового стажу позивача не має законних підстав зарахувати періоди роботи в колгоспі «Всесвітній Жовтень» Криничанського району Дніпропетровської області з 19.11.1984 року по 30.01.1996 року та ПТ «Агрофірма Вітрівка» Криничанського району Дніпропетровської області з 01.02.1996 року по 13.03.2001 року у зв`язку із тим, що в даних періодах не зазначено підставу внесення записів за періоди роботи в колгоспі, також є не засвідчені розділи трудової книжки позивача за час роботи в колгоспі, а саме: підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженою на те особою та печаткою підприємства. Крім того, в архівних довідках, наданих на підтвердження страхового стажу позивача, містяться розбіжності в написанні прізвища, ім`я та по батькові останньої. Таким чином, у зв`язку із відсутністю необхідного стажу, відповідачем 07.10.2019 року відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09.07.2019 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в дніпропетровській області з письмовою заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До вказаної заяви позивачем додано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт; трудову книжку та документи про стаж; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання; свідоцтво про народження дитини; свідоцтво про шлюб.

22.07.2019 року на адресу позивача Криничанським відділом обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено лист №168/02-11-20 в якому зазначено про «відмову в прийнятті документів».

Так, у вищенаведеному листі, позивачу повідомлено, що трудова книжка серії НОМЕР_2 заповнена з порушенням вимог Порядку ведення трудових книжок колгоспника, а саме: не зазначено підставу внесення записів за період роботи в колгоспі «Всесвітній Жовтень» з 19.11.1984 року по 13.03.2001 року. Крім того, архівні довідки, видані комунальним закладом «Криничанський районний трудовий архів» від 25.03.2019 року №170-Г та №167-Г про відпрацьовані вихододні та заробітну плату містять відомості, які не відповідають паспортним даним позивача.

07.10.2019 року відділом з питань перерахунків пенсій №4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №302/03-08/2019 про відмову в призначенні пенсії.

В зазначеному рішенні відповідач вказав, що за наданими документами для призначення пенсії загальний стаж позивача складає 12 років 02 місяці 12 днів.

До загального стажу заявника не зараховано періоди роботи у колгоспі, згідно з трудової книжки колгоспника УКР №1315891 від 01.11.1984 року, оскільки порушені вимоги пункту 6 «Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспника», а саме: не всі відомості про трудову участь за час роботи у колгоспі завірені печаткою.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, прийнятий 9 липня 2003 року (далі – Закон №1058-IV в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

Згідно з ч.3 ст.4 Закону №1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту ст. 5 Закону №1058-IV, то цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Приписами статті 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач досягнула 59 річного віку - 08.07.2019 року.

З записів копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 01.11.1984 року судом встановлено, що ОСОБА_1 зокрема працювала:

- 19.11.1984 року прийнята на роботу в колгосп «Всесвітній жовтень» інспектором відділу кадрів (наказ №10 від 28.11.1984 року);

- 02.03.1987 року переведена касиром колгоспу «Всесвітній жовтень» (наказ №3 від 28.02.1987 року);

- 19.09.1994 року переведена бухгалтером (наказ №9 від 19.09.1994 року);

- 30.01.1996 року звільнена у зв`язку з реорганізацією колгоспу «Всесвітній жовтень» (наказ №2 від 30.01.1996 року);

- 01.02.1996 року переведена до ПТ «Агрофірма Вітрівка» на посаду бухгалтера-касира (наказ №1 від 01.02.1996 року);

- 13.02.2011 року виключена з членів ПТ «Агрофірма Вітрівка», звільнена з роботи за угодою сторін, ч. 1 ст. 36 КЗпП (наказ №2 від 13.03.2001 року).

Згідно з ст. 48 Кодексу законів про працю України та ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637), де регламентовано порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 п. 1 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В підтвердження наявного стажу позивачем надано архівну довідку №163 від 27.09.2019 року та архівний витяг №167 від 27.09.2019 року видані архівним сектором Криничанської райдержадміністрації; архівну довідку від 25.03.2019 року №1705 про заробітну плату ОСОБА_1 в колгоспі «Всесвітній жовтень» з 01.01.1984 року по 31.12.2000 рік та архівну довідку від 25.03.2019 року №167-5 про відпрацьовані вихододні в колгоспі «Всесвітній жовтень» з 01.01.1984 року по 31.12.2000 року.

Так, з архівної довідки позивача №163 від 27.09.2019 року встановлено, що 25.02.1992 року колгосп «Всесвітній жовтень» в агрофірму «Вітрівка», а з 26.04.1996 року КСП «вітрівка» перейменоване в ПТ «Агрофірма «Вітрівка».

Постаново Ради Міністрів СРСР від от 21.04.1975 року №310 затверджено «Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників» (далі – Порядок №310, в редакції, чинній на моменти виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 1 Порядку №310, далі мовою оригіналу: «трудовая книжка колхозника является основным документом о трудовой деятельности членов колхозов.

Пунктом 2 Порядка №310 установлено, что трудовые книжки ведутся на всех членов колхозов с момента принятия их в члены колхоза.

Имеющиеся у колхозников трудовые книжки ранее установленного образца обмену на новые не подлежат.

В соответствии с п. 3 Порядку №310, заполнение трудовой книжки впервые производится в присутствии лица, принятого в члены колхоза.

Согласно с п. 6 Порядка №310, все записи в трудовой книжке заверяются во всех разделах за время работы в колхозе подписью председателя колхоза или специально уполномоченного правлением колхоза лица и печатью.

Пунктом 9 Порядка №310 установлено, что заполнение трудовых книжек и вкладышей к ним производится на том языке, на котором ведется делопроизводство в данном колхозе. Если делопроизводство ведется на языке союзной или автономной республики, то трудовая книжка заполняется одновременно на языке данной республики на русском языке и заверяются оба текста.

Также, пункт 13 Порядка №310 говорит о том, что ответственность за организацию работ по ведению, учету, хранению и выдаче трудовых книжек возлагается на председателя колхоза.

Ответственность за своевременно и правильное заполнение трудовых книжек, за их учет, хранение и выдачу несет специально уполномоченное правлением колхоза лицо.

За нарушение установленного порядка ведения, учета, хранения и выдачи трудовых книжек должностные лица несут ответственность в соответствии с уставом и правилами внутреннего распорядка колхоза, а в предусмотренных законом случаях иную ответственность».

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб-колгоспників покладається саме на голову колгоспу або на його відповідальну особу.

Так, основною підставою щодо не зарахування оскаржуваного стажу позивача до страхового, який дає право на призначення пенсії за віком, стало порушення саме відповідальними особами вимог Порядку №310, а саме: не всі відомості про трудову участь за час роботи у колгоспі були завірені печаткою.

Так, дійсно, з копії трудової книжки позивача встановлено, запис №3 не містить відомостей щодо відповідальної особи та її відповідний підпис, а також даний запис не скріплений печаткою колгоспу; запис №5 не містить також не містить відомостей щодо відповідальної особи та її відповідний підпис.

Проте, суд звертає увагу, що у разі наявності недоліків в записах трудової книжки, особа не має нести відповідальність за підприємство, установу, організацію що вносило такі записи. Адже, на особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. Невідповідність даних зазначених вище даних не можуть бути підставою для виключення оскаржуваних періодів роботи з страхового стажу особи, який дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та кадрових документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення останнього його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а (адміністративне провадження №К/9901/11030/18).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд критично ставиться до позиції відповідача, який посилається на те, що, архівні довідки, не прийнято до розгляду у зв`язку з наявністю розбіжностей в написанні ім`я та по батькові позивача, адже, відповідно до ч. 2 п. 1 Порядку №637 лише в разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, так як трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 від 01.11.1984 року містить всі необхідні записи, які передбачені нормами чинного законодавства, суд приходить до висновку, що періоди роботи в колгоспі «Всесвітній Жовтень» Криничанського району Дніпропетровської області з 19.11.1984 року по 30.01.1996 року та ПТ «Агрофірма Вітрівка» Криничанського району Дніпропетровської області з 01.02.1996 року по 13.03.2001 року підлягають до зарахування до страхового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за віком.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення №168/02-11/20 від 22.07.2019 року Криничанського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «про відмову в прийнятті документів для розрахунку та призначення пенсії за віком», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так як, позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком саме рішенням відділу з питань перерахунків пенсій №4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.10.2019 року №302/03-08/2019, копія якого міститься в матеріалах справи, суд вважає за необхідне скоригувати вищенаведену вимогу та викласти її в наступній редакції:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсій №4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.10.2019 року №302/03-08/2019.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити розрахунок та призначення пенсії за віком позивачу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

В той же час, згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

З аналізу наведеного вбачається, що на даний час Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Так питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акту.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно з Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, так як розрахунок та призначення пенсії відноситься до дискреційних повноважень відповідача, зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає, проте, з метою залежного захисту порушених прав та законних інтересів позивачу, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та викласти її в наступні редакції:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 09.07.2019 року з урахуванням висновків суду.

З огляду на викладене вище, у суду наявні підстави для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Щодо вимоги про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області витрат, пов`язаних наданням правничої допомоги у розмірі 3 000 грн, суд зазначає наступне.

Нормами п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна позиція кореспондується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі №569/17904/17 (№К/9901/52416/18).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: Договір про надання правової допомоги №11 від 26.07.2019 року; квитанцію до прибуткового касового ордеру без номеру та дату на суму 3 000, 00 грн, оригінал ордеру №944 від 26.07.2019 року.

Проте, в порушення вищенаведених норм, до договору про надання правничої допомоги не надано ані акту приймання виконаних робіт, ані розрахунку погодинної тарифікації за наданий певний вид послуги та витрачений час.

Крім того, документи щодо витрат на правничу допомогу повинні містити відсилку на конкретну адміністративну справу.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у додатковій постанові від 08.05.2018 року по справі № 810/2823/17 (адміністративне провадження №К/9901/7937/18).

З огляду на викладене, суд не вбачає відстав для задоволення вимоги щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 3 статті 139 КАС України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 384, 20 грн сплачений ОСОБА_1 при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції №N1ADO3732M від 26.07.2019 року підлягає стягненню з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсій №4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.10.2019 року №302/03-08/2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 19.11.1984 року по 30.01.1996 року в колгоспі «Всесвітній Жовтень» Криничанського району Дніпропетровської області та з 01.02.1996 року по 13.03.2001 року в ПТ «Агрофірма Вітрівка» Криничанського району Дніпропетровської області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 09.07.2019 року з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої чистини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 384, 20 грн (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський