Рішення № 86228452, 03.12.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2752/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Дмитрука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Гринчук Я.О.,

представника позивача Солтисюка А.В.,

представників відповідача Ярошика Т.В., Андрущак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Айслаг» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Айслаг» (далі – ПП «Айслаг») звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 травня 2019 року №0001354003, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем «акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» в розмірі 1 032 971грн.85коп., в тому числі: 688 647грн.90коп. за основним платежем та 344 323грн.95коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- висновок контролюючого органу щодо виключно роздрібного характеру торгівлі нафтопродуктами через мережу АЗС, не відповідає нормам чинного законодавства України та призводить до неправильного трактування норм податкового законодавства, оскільки в законодавстві не існує обмежень щодо торгівлі нафтопродуктами через мережу АЗС оптом, відповідно не кожен факт продажу пального на АЗС є роздрібним;

- відпуск ПП «Айслаг» підакцизного товару через АЗС здійснювалася суб`єктам господарювання – юридичним особам, для подальшого його продажу, що підтверджується листами контрагентів та платіжними дорученнями про сплату акцизного податку;

- відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання, відтак, вважає, що не можуть виникати і податкові зобов`язання зі сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів;

- під час передачі пального зі зберігання розрахунки не проводяться ні через касу АЗС, ні в безготівкову порядку, так як товар вже не належав ПП «Айслаг», а власне розрахунково-касовий апарат використовувався виключно для здійснення обліку відпуску товару по кількісному показнику без зазначення ціни, так як товар знаходився на зберіганні.

З наведених підстав, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2019 року №0001354003.

Представник відповідача у відзиві на позов пред`явленні позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що з 1 січня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, згідно із якими усі операції, що передбачають фізичний відпуск пального з АЗС обладнаних РРО є об`єктом оподаткування. Посилається на правомірність висновків ГУ ДФС у Волинській області, зроблених при проведенні перевірки та вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення сформоване у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для визнання його протиправним та скасування немає, а тому просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 29.10.2019 замінено відповідача у справі – ГУ ДФС у Волинській області на його правонаступника – Головне управління ДПС у Волинській області, закрито підготовче провадження у справі та встановлено сторонам строк для подачі відповіді на відзив та заперечення.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що з аналізу змісту договорів поставки нафтопродуктів №397 від 03.09.2015 та №03 від 05.01.2016 вбачається, що позивач є постачальником та зобов`язується поставити та передати покупцям нафтопродукти зі складу, в свою чергу, покупці здійснюють оплату платіжними дорученнями, тобто розрахунки за нафтопродукти здійснювались за договорами поставки, відповідно на момент фізичного відпуску нафтопродуктів через АЗС перехід права власності на нафтопродукти не відбувався, так як ПП «Айслаг» було тільки зберігачем чужого товару і передавав товар зі зберігання, відтак позивач не здійснював роздрібний продаж підакцизних товарів.

Представник відповідача у запереченні зазначив, що посилання сторони позивача на положення абзаців 1-2 пп.14.1.212 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України є загальними, не стосуються реалізації пального через місця роздрібної торгівлі (АЗС) порівняно з абзацом 3 даного підпункту, яким конкретно врегульовано правовідносини з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в заявах, поданих по суті справи та адміністративному позові.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти позову та просили відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених в заявах, поданих по суті справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області проведено планову виїзну перевірку ПП «Айслаг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 квітня 2016 року по 31 грудня 2018 року та іншого законодавства за період з 1 квітня 2016 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт від 07 травня 2019 року за №29567/14-01/13369787.

Перевіркою встановлено ряд порушень , в тому числі порушення підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, п.216.9 ст.216 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «Айслаг» занижено податкові зобов`язання по акцизному податку в сумі 688 647грн.90коп.

За наслідками перевірки ГУ ДФС у Волинській області прийняте податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2019 року №0001354003 про збільшення грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 1 032 971грн.85коп., в тому числі: 688 647грн.90коп. за основним платежем та 344 323грн.95коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2015 між ПП «Айслаг» (Постачальник) та ТзОВ «АПН ЛТД» (Покупець) був підписаний договір поставки №397, а 05.01.2016 між ПП «Айслаг» та ПП «Технопостачкомплект» був підписаний договір поставки №03, відповідно до умов яких постачальник зобов`язується поставити та передати або передати зі свого складу покупцю у власність нафтопродукти, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Також 03.09.2015 та 05.01.2016 відповідно були підписані договори зберігання товару №397-а та №03-а між ПП «Айслаг» (Виконавець) та ТзОВ «АПН ЛТД» і ПП «Технопостачкомплект» (Замовники), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 яких Замовники передають, а ПП «Айслаг» приймає на зберігання нафтопродукти, кількість, асортимент, яких вказується в актах приймання-передачі майна; товар зберігається за адресою: м.Луцьк, вул. Львівська,91 А.

На виконання умов договору зберігання ПП «Технопостачкомплект» та ТзОВ «АПН ЛТД» за період з 01 квітня по 31 грудня 2016 р. передало ПП «Айслаг» на зберігання товар (паливо) в кількості 673 256 літрів та 496 303 літри відповідно, що підтверджується актами приймання-передачі (а.с.235-250, Т.1, а.с.1-51, Т.2).

Згідно наявних в матеріалах справи періодичних звітів в період квітень – грудень 2016 року позивачем через АЗС реалізовано 939 996,6 літрів пального, сума акцизного податку з якого повинна становити 1 139 407грн.20коп., однак відповідно до декларацій акцизного податку за вказаний період позивачем задекларовано 372 043 літри пального, реалізація якого тягне за собою сплату акцизного податку в сумі 450 759грн.30коп.

Сторонами показники, зазначені у періодичних звітах по АЗС не оспорюються.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 ПК України (нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків (абзаци 1, 2 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб`єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.

Відповідно до підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 ПК України базою оподаткування акцизним податком є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України.

Таким чином, об`єктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам, при цьому, в незалежності від форми розрахунків.

Згідно з підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпунктом 215.3.10 пункту 251.3 статті 215 ПК України операції з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів оподатковуються акцизним податком у розмірі 5 % від вартості підакцизних товарів.

Датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, є дата надходження оплати за проданий товар, що передбачено пунктом 216.9 статті 216 ПК України.

Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1442 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» (далі – Правила) розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

Тобто, законодавством чітко визначено можливість розрахунку за придбані у роздріб нафтопродукти як у готівковій формі, так і з використанням відомостей на відпуск, талонів, платіжних карток, смарт-карток (паливних карток).

В свою чергу, згідно з пунктом 10.3.1.1 Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» (далі – Інструкція), затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1315.

При цьому, відповідно до пункту 10.3.1.3 Інструкції відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

У цьому ж Змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (підпункту 10.3.4.2 Інструкції), за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). Відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 Змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Таким чином, до графи 3 додатку 6 декларації акцизного податку мають бути внесені дані граф 8, 9, 10, 11, 12 Змінного звіту АЗС за формою № 17-НП, а до графи 4 дані граф 9 (за відомостями), 10 (за талонами), 12 (за іншими документами).

Отже, при відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно з пунктом 216.9 статті 216 ПК України.

Пунктом 2 Правил встановлено, що роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Пунктами 34 та 35 цих Правил встановлено, що заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.

З вищезазначених норм вбачається, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу.

Крім того, згідно листа Державної фіскальної служби України від 20.01.2015 № 1519/7/99-99-19-03-03-17, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група, що відповідає вимогам щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 № 199, якими визначено формат та розрядність даних, що зберігається у фіскальній пам`яті РРО, у якому передбачено відображення не менше 6 груп з оподаткування товарів (послуг).

Враховуючи підпункт 3.5 пункту 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 105/5296, рядок 9 розрахункового документа (назва податку, літерне позначення ставки податку, ставка податку у відсотках, сума податку) може повторюватися відповідно до кількості податкових груп, тобто не менше 6.

Отже, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група.

Ставка (розмір) акцизного податку вже закладена в ціні товару пального та відображена на АЗС як ціна пального.

При цьому, диференціації цін пального на АЗС для комерційного чи некомерційного (особистого) використання немає.

Отже, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (пункт 2 Правил № 1442 та ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»), а тому такі операції оподатковуються акцизним податком відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України.

Таким чином, дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» через мережу АЗС, є датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що податкові зобов`язання зі сплати 5 % акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів під час здійснення розрахункових операцій та від форми розрахунку за них (готівкою або у безготівковій формі), у зв`язку з чим прийняте контролюючим органом оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2019 року №0001354003, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем «акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» в розмірі 1 032 971грн.85коп., в тому числі: 688 647грн.90коп. за основним платежем та 344 323грн.95коп. штрафних (фінансових) санкцій є правомірним.

На користь такого висновку свідчить також змістовне уточнення законодавцем правового регулювання питання щодо сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів (пальне), Законом України від 24.12.2015 року № 909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», яким не змінюючи попереднього правового регулювання уточнено пп. 14.1.212 ПК України згідно із яким під реалізацією суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів слід розуміти продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об`єктах громадського харчування, а також фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків.

Наслідки порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків передбачені статтею 127 ПК України. Відповідно до абзацу другого частини першої вказаної статті дії щодо ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб`єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факти, викладені в акті перевірки, а тому ПП «Айслаг» у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В.Дмитрук

Дата складення повного тексту

рішення суду – 10.12.2019