Рішення № 86228326, 22.11.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

22 листопада 2019 р. Справа № 120/3260/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Івацко О.М.,

за участю:

представника відповідача: Франчука О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Центрально-західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство юстиції України

про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Центрально-західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство юстиції України та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення у формі протоколу № 4 - 19 від 20.02.2019 комісії Центрально Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально - виконавчої служби України;

- зобов`язати Центрально - Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, у місячний строк після набрання рішенням законної сили та з урахуванням зроблених судом висновків, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначенні і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності з 22.08.2018.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач тривалий час проходив службу в органах внутрішніх справ та у листопаді 1997 року був звільнений зі служби у зв`язку з хворобою. 03.09.2018 року позивачу була встановлена II група інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ. Позивач вважає, що відповідно до чинного законодавства він має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, у зв`язку із встановленням йому II групи інвалідності. А відтак, звернувся із заявою про виплату йому такої допомоги. Як наслідок, рішенням комісії Центрально - Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально - виконавчої служби України оформленого Протоколом № 4 - 19 від 20.02.2019, у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу відмовлено. Відмова мотивована тим, що II група інвалідності йому встановлена понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності, тому відповідно до п. 4 Постанови №850 ОСОБА_1 не має права на отримання одноразової грошової допомоги.. Позивач вважає відмову відповідача протиправною, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Ухвалою суду від 16.10.2019 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи. Також відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

04.11.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує на те, що порядок, підстави та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850. Пунктом 4 цього Порядку визначено, якщо протягом двох років працівнику міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням МСЕК вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Враховуючи те, що з моменту первинного огляду позивача МСЕК пройшло більше двох років, законних підстав для виплати йому вказаної допомоги немає.

На адресу суду 08.11.2019 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що II група інвалідності йому встановлена під час первинного огляду МСЕК 22.08.2018 року. З моменту встановлення позивачу інвалідності, строк на реалізацію права наданого пп. 2 п.3 Порядку № 850 не пройшов, відтак, підстави для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги відсутні.

У судове засідання позивач не з`явився та свого законного представника не направив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Однак, надав суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідно до ст. 205 КАС України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на доводи і заперечення зазначені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд зазначає таке.

Встановлено, що на підставі наказу начальника УМВС України у Вінницькій області від 28.10.1997 року №102 о/с ОСОБА_1 (далі-Позивач), звільнено з органів МВС за ст. 64 п. «б» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через хворобу).

Свідоцтвом про хворобу №В- 522, від 21.10.1997 року позивачу встановлений 10% ступінь професійної втрати працездатності, пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №084145 від 03.09.2018 року підтверджено, що Позивачу встановлено II групу інвалідності безтерміново з 22.08.2018 року. Причиною інвалідності є захворювання, так, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Позивач 04.02.2019 звернувся в Центрально - Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому II групи інвалідності.

Рішенням комісії Центрально - Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально - виконавчої служби України оформленого Протоколом № 4 - 19 від 20.02.2019, у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відмовлено. Відмова мотивована тим, що II група інвалідності йому встановлена понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності, тому відповідно до п. 4 Постанови № 850 ОСОБА_1 не має права на отримання одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги врегульовувався нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» та постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції (далі – Порядок № 850).

Так, статтею 23 Закону України «Про міліцію» передбачалось, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, – у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, – у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, – у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, – у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як визначено пунктами 7, 8, 9 Порядку № 850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови – для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Пунктом 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» Закон України «Про міліцію» визнано таким, що втратив чинність.

Однак за змістом пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», виходячи з положень якого обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на МВС України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 30.01.2018 у справі № 822/1579/17, від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16, від 13.02.2018 у справі № 806/845/16.

Водночас Законом України «Про міліцію» не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбачених пунктом 4 Порядку № 850. Вказана норма Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу двохрічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

Водночас вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, передбачено у пункті 14 Порядку № 850, і підстави, з якої виходив відповідач, ця норма не містить.

Отже, посилання відповідача на пункт 4 Порядку № 850 як на підставу для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі, встановленому статтею 23 Закону України «Про міліцію», є неправомірним та ґрунтується на помилковому трактуванні положень законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16 (К/9901/16183/18); від 29.10.2018 у справі № 806/881/18 (К/9901/57539/18); від 20.02.2019 у справі № 822/1883/18 (К/9901/727/19).

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правило подібного змісту містить також частина шоста статті 13 Закону № 1402-VIII, в силу якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Більше того, в силу вимог ч. 5 ст. 13 Закону № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

З огляду на викладене, враховуючи усталену практику Верховного Суду у спорах цієї категорії та надані ним висновки щодо застосування пункту 4 Порядку № 850, суд приходить до переконання, що рішення відповідача про відмову у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, суд наголошує на тому, що згідно з позицією Верховного Суду пункт 4 Порядку № 850 лише встановлює обмеження в розмірі одноразової грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції вищого ступеню професійної втрати працездатності або вищої групи інвалідності протягом двох років після первинного встановлення інвалідності.

Суд зазначає, що протягом двох років з дня первинного встановлення ступеню професійної втрати працездатності вищого ступеню, то одноразова грошова допомога виплачується за вищий ступінь з урахуванням раніше виплаченої суми грошової допомоги. Водночас після спливу двох років така допомога виплачується у розмірі, визначеному Законом України «Про міліцію», без будь-яких обмежень.

21.10.1997 року позивачу первинно встановлений 10% ступінь професійної втрати працездатності, пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

За результатами повторного огляду 22.08.2018 року йому встановлено другу групу інвалідності (безтерміново), і також у зв`язку з травмою, пов`язаною з виконанням обов`язків служби.

Відтак, на переконання суду, позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на дату встановлення другої групи інвалідності.

Відмова відповідача у призначенні та виплаті такої грошової допомоги є неправомірною та порушує право позивача на соціальний захист працівника міліції, а також права, гарантовані статтею 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України», № 29979/04, від 20 жовтня 2011 року, п. 70, принцип «належного урядування» зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, або ж про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що з огляду на встановлені обставини справи заявлений позов належить задовольнити.

Водночас з метою забезпечення ефективного захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах суд вважає необхідним покласти на відповідача обов`язок повторно розглянути матеріали щодо призначення позивачу спірної одноразової грошової допомоги з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення у формі протоколу № 4 - 19 від 20.02.2019 року комісії Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально - виконавчої служби України.

Зобов`язати Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач: Центрально-західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань

та пробації Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 40867306, вул. Брацлавська, 2-А, м. Вінниця,21100),

Третя особа: Міністерство юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, вул. Городецького, 13, м. Київ).

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар