Рішення № 86228315, 03.12.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

03 грудня 2019 р. Справа № 120/3312/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовом звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що має право на призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки, у 1988 році працював 30 календарних днів на роботах по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження. У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку у відповідності до положень ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та надав усі необхідні документи. Однак, відповідач рішенням №025350002491 від 19 липня 2019 року відмовив позивачу в призначенні такої пенсії.

Ухвалою суду від 21.10.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та запропоновано відповідачу подати до суду у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали відзив на позовну заяву (відзив).

01.11.2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що Головне управління при винесені оскаржуваного рішення, про відмову в призначенні пільгової пенсії позивачу, діяло у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, оскільки населені пункти де працював позивач не віднесені до зони відчуження, а згідно копій розрахункових відомостей про нарахування заробітної плати за лютий та березень 1988 року видно, що позивачу нараховувалась заробітна плата за роботу в Чорнобилі за 13 днів лютого 1988 року та за 15 днів березня 1988 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 28.08.2007 року.

З 16 січня 1985 року і по 18 травня 1990 року працював водієм Бершадського АТП-10567, що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 .

Відповідно до розпорядження Вінницького державного виробничого об`єднання автомобільного транспорту та наказу директора Бершадського АТП-10567 №8 від 15.02.1988 року із групою водіїв позивач командирований на роботу в Іванківське ДСУ-39, яке знаходиться в 30-ти кілометровій зоні відчуження терміном на 1 місяць, а саме з 15 лютого по 15 березня 1988 року. Згідно вище зазначеного наказу ОСОБА_1 та інші водії підприємства, під час відрядження займалися перевезенням будівельних матеріалів.

01.072019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку в порядку ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та надав необхідний пакет документів.

19.07.2019 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішенням №025350002491 відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком. Підставою для відмови стала відсутність села "Бехи" та селища міського типу "Іванків", де працював у відрядженні позивач, у переліку населених пунктів, які віднесені до зони відчуження. Також, згідно копій розрахункових відомостей про нарахування заробітної плати за лютий та березень 1988 року видно, що позивачу нараховувалась заробітна плата за роботу в Чорнобилі за 13 днів лютого 1988 року та за 15 днів березня 1988 року.

Вважаючи дії відповідача щодо не призначення пенсії протиправними, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір, суд прийшов до наступного висновку.

Дані правовідносини врегульовано Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до частини третьої статті 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Приписами статті 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ передбачено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: 1) з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів мають право на зниження пенсійного віку на 10 років; 2) які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів мають право на зниження пенсійного віку на 8 років; 3) які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році мають право на зниження пенсійного віку на 5 років.

З контексту наведеної норми ст. 55 Закону №796-ХІІ можна дійти висновку, що обов`язковою умовою для призначення пільгової пенсії відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є факт роботи в зоні відчуження протягом певного часу (аналогічний правовий висновок наведений в тексті постанови Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 280/1162/16-а).

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, зокрема, населених пунктів, які вважаються зоною відчуження, затверджений Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 року №106.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

За змістом статті 65 цього Закону документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році видаються відповідні посвідчення.

В пункті 10 цього Порядку уточняється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Відповідно до пп. "ґ" п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком подаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 року №122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Зміст наведених норм, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

Водночас, законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми №122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року справа №205/8713/16-а.

Як свідчать наявні у справі матеріали, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , видане безстроково. Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС сторони до суду не надали.

Окрім того, участь ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується також:

- розпорядженням Вінницького державного виробничого об`єднання автомобільного транспорту та наказу директора Бершадського АТП-10567 № 8 від 15.02.1988 року із групою водіїв ОСОБА_1 відряджений на роботу в Іванківське ДСУ-39, (30-ти кілометрова зона відчуження) з 15 лютого по 15 березня 1988 року, для перевезення дорожньобудівельних матеріалів із кар`єра «Бехи» на будівництво дороги Славутич-Чорнобиль;

- довідкою № 5 від 25.11.1992 року, що видана Бершадським АТП 10567, згідно якої ОСОБА_1 дійсно був командирований на роботу в Іванківське ДСУ-39 для перевезення будівельних матеріалів в 30-ти кілометрову зону Чорнобильської АЕС. За період роботи з 15 лютого по 15 березня 1988 року та по 22 (двадцяти двох) шляхових листах йому виплачено заробітну плату в подвійному розмірі;

- довідкою № 9 від 18.09.1997 року, виданою Бершадським АТП 10567, якою підтверджено, що Поперечний ОСОБА_2 з 15 лютого по 15 березня 1988 року дійсно був командирований на роботу для перевезення будівельних матеріалів для будівництва автомобільного шляху Славутич - Чорнобиль та за вказаний період роботи йому нараховано виплачено заробітну плату в подвійному розмірі.

Отже, враховуючи вищезазначені документи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 в період з 15 лютого по 15 березня 1988 року працював у зоні відчуження та брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно із ч. 3 ст. 65 Закону №796-ХІІ слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи у зоні відчуження, евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 21.11.2006 № 21-1048во06 та від 04.09.2015 № 690/23/15-а. Верховний Суд також підтримав таку позицію у своїй постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17 (2а/333/122/17) та від 08.05.2018 у справі № 708/1022/17.

Таким чином, суд вважає, що позивачем разом із заявою відповідачу було подано достатньо та в належній формі документи для підтвердження періоду роботи позивача по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Суд не бере до уваги твердження відповідача стосовно відсутності у Поперечного необхідного 30-ти денного періоду, з посиланням на копії розрахункових відомостей про нарахування заробітної плати останньому за лютий та березень 1988 року, де містяться інформація про нараховану заробітну плату за роботу в Чорнобилі лише за 13 днів лютого 1988 року та за 15 днів березня 1988 року, оскільки у лютому місяці 1988 року в порівнянні з березнем цього ж року Поперечний ОСОБА_2 більше часу провів займаючись ремонтними роботами та менше часу на лінії, тому відповідно і шляхових листів було виписано за лютий менше ніж за березень. Однак, весь період відрядження він перебував в зоні відчуження Чорнобильської АЕС за що отримував заробітну плату, що відображено у відомостях, інших письмових доказах, а відтак, перебування ОСОБА_1 , у період з 15.02.1988 року по 15.03.1988 року у відрядженні в 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС належно підтверджено.

З урахуванням вищенаведеного, суд робить висновок про наявність у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відтак, відмова відповідача щодо призначення пенсії позивачу на пільгових умовах відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій на 10 років, яка викладена у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Відповідно до пункту 1.6. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Враховуючи, що із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу 01.07.2019 року, а тому, саме з цієї дати його права підлягають відновленню, шляхом зобов`язання відповідача призначити пенсію на пільгових умовах на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій на 5 років, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 КАС України).

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 року у справі № 802/2236/17-а.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 , періоду з 15.02.1988 року по 15.03.1988 рік, як роботу в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за №025350002491 від 19.07.2019 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити пенсію за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку на 5 (п`ять) років ОСОБА_1 , як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.07.2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір, у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок коп), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт-серія номер НОМЕР_3 , виданий Бершадським РВ УМВС України у Вінницькій області 24.12.1997 року, РНОКПП- НОМЕР_4 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця вул. Хмельницьке шосе, 7, Вінницька область Код ЄДРПОУ - 13322403)

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар