Рішення № 86224884, 02.12.2019, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/10544/19

пр. № 2/759/5079/19

02 грудня 2019 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Бандури Н.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_2 до Об`єднання співвласниікв багатоквартирного будинку «Фортуна-6», третя особа: ОСОБА_3 про захист прав споживачів про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

10.06.2019 позивач звернулася до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд зобов`язати відповідача балансоутримувача ОСББ «Фортуна-6» підключити їй як співласнику ОСОБА_2 її оселю кімнату АДРЕСА_1 до мережі електропостачання за рахунок балансоутримувача ОСББ «Фортуна-6»;визнат рахунки повідомлення за користування електроенергією станом на: 01.07.218 нараховано за липень 376 грн 31 коп. + з урахуванням боргу 5468,92 = до сплати на суму 5871 грн 24 коп.; 01.08.2018 нараховано за серпень 363 грн 95 коп. + з урахуванням боргу 5871 грн 24 коп. = до сплати на суму 6243 грн 17 коп.; 01.09.2018 нараховано за вересень 376 грн 09 коп. + з урахуванням боргу 6243 грн 17 коп. до сплати на суму 6621 грн 44 коп.; 01.10.2019 нараховано за жовтень 349 грн 74 коп. + з урахуванням боргу 6620 = до сплати на суму 6970 грн 09 коп.; 01.11.2018 нараховано за листопад 456 грн 49 коп. + з урахуванням боргу 6970 грн 09 коп. = до сплати на суму 7426 грн 58 коп.; 01.12.2018 нараховано за грудень 566 грн 69 коп.+ з урахуванням боргу 7426 грн 58 коп = до сплати 8000 грн 19 коп.; 01.01.2019 нараховано боргу за січень 456 грн 36 коп. + з урахуванням боргу 800 грн 19 коп. = до сплати 8456 грн 55 коп.; 01.02.2019 нараховано за лютий 811 грн 92 коп. + з урахуванням боргу 8456 грн 55 коп. = до сплати 9286 грн 47 коп.; 01.03.2019 нараховано за березень 840 грн 80 коп. + з урахуванням боргу 9268 грн 47 коп. до сплати 10100 грн 59 коп.; 01.04.2019 нараховано за квітень 576 грн 82 коп. + з урахуванням боргу 10110 грн 59 коп. до сплати на суму 10707 грн 25 коп.византи незаконними так як позивач не користується електроенергією у зв`язку із відключенням від мережі електропостачання 19.06.2018. та просить стягнути з відповідача на користь моральну шкоду у розмірі 30000 грн 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 19.06.2018 о 22 год. 00 хв. повернувшись із прогулянки із сином до себе в кімнату і в цей час світло у кімнаті пропало чим налякало малолітнього сина, який почав кричати і плакати, як з`ясувалося, причиною відключення світла стало усне зауваження голови ОСББ ОСОБА_4 , який відключи світло у кімнаті позивача не попередивши останню не письмово на усно за борги, однак на першому поверсі до дошці оголошення та стендах та дверях було зазначено про сплату боргу до 25.06.2018, а голова ОСББ у час відпочинку в нічний час відключив житло від живлення електроенергії не маючи ніяких повноважень на вчинення зазначеної дії, таким чином відповідач своїми діями порушив ЖК України та права неповнолітньої дитини.

Ухвалою суду від 11.06.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання (а.с. 24).

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання відповідач та третя особа не з`явилися, повідомлені належним чином, заяви про слухання справи без їх участі не надходило, відзиву та пояснення щодо позовних вимог не надіслано.

Зі змісту п. 25 рішення Європейського суду з прав людини від 11.04.2011 у справі «Жук проти України», яке підлягає застосуванню відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», вбачається, що суди, розглядаючи справи без участі учасників процесу, повинні пересвідчитися, що їм вчасно повідомлено про дату і час розгляду справи, тобто, що їхнє право бути присутніми під час судового розгляду не було порушено.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки які належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

При підготовці справи до судового розгляду по суті були проведені підготовчі дії, передбачені ст. 197 ЦПК України.

21.10.2019 ухвалою суду закрито підготовче провадження у зазначеній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (а.с. 33).

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, показів свідків, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно положень п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивач є співвласником кімнати АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власнсоті на житло від 29.12.2008 (а.с. 8).

Відповідно до листів 20.07.2018 у кімнаті АДРЕСА_1 відбулося вимкнення світла через несплату мешканцями послуг за споживання електричної енергії ПАТ «Київенерго» за борги у розмірі 225000 грн 00 коп. (а.с. 10).

Відповідно до рахунку-повідомлення станом на 01.04.2019 у позивача за зазначене помешкання утворилася заборгованість за споживання електроенергії у розмірі 10707 грн 25 коп. (а.с. 21).

Згідно Закону України «Про електроенергетику», Правил користування електричною енергією для населення. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 №1357 затверджено Правила користування електричною енергією для населення (далі -ПКЕЕН), які відповідно до п.1 регулюють відносини між громадянами та енергопостачальниками. Ці Правила - є обов`язковими для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.

Так, позивач є споживачем електроенергії, або як мешканець квартири, до якої цю енергію постачає енергопостачальна організація, а бо як її власник. Між постачальником та споживачем діють зобов`язальні правовідносини про постачання та користування електричною енергією, згідно якого енергопостачальник бере на себе зобов`язання постачати споживачеві електричну енергію, а споживач зобов`язується оплачувати фактично спожиту електричну енергію у терміни, передбачені договором.

Наявність таких зобов`язальних правовідносин має підтверджуватися наявністю укладеного між сторонами договору на постачання електричноої енергії або фактичним користуванням електроенергією законним власником чи володільцем нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).

Частиною 1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Згідно п. 3 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999, споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки. Договір про користування електричною енергією (далі - договір) вважається продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення зазначеного терміну жодна із сторін не заявила про розірвання договору або про внесення до нього змін.

За змістом ст. 27 Закону України «Про електроенергетику» порушеннями в електроенергетиці є: крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку. Методика розрахунку розміру шкоди, завданої енергопостачальнику внаслідок викрадення електроенергії, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» та п. 48 ПКЕЕН- споживач несе відповідальність згідно із законодавством за: прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію; порушення правил користування електричною енергією; ухилення або несвоєчасне виконання рішень та приписів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії; розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку; пошкодження приладу обліку; розукомплектування та пошкодження об`єктів електроенергетики, розкрадання майна цих об`єктів.

Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для вирішення справи, та щодо яких у сторін та інших осіб, що беруть участь у справі виникає спір.

У відповідності до ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, не визнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясування питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду чи на момент прийняття судом рішення, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Крім того, виходячи зі змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України та приписів Цивільного процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Таким чином, оскільки позивач, всупереч вимог Цивільного процесуального кодексу України, не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення своїх прав та наявності обставин, з якими закон пов`язує протиправність дій відповідача, суд вважає позовні вимоги в частині визнання порушення прав споживача такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Постановою Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Згідно зі ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правові відносини з приводу постачання електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, Законом України «Про електроенергетику», які не передбачають відшкодування моральної шкоди в разі порушення зобов`язання з постачання електричної енергії.

Енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу або його майну, в розмірі й порядку, визначених законодавством. У разі тимчасового припинення електропостачання з вини енергопостачальника він несе відповідальність згідно з умовами договору в розмірі двократної вартості недовідпущеної споживачу електричної енергії. У разі порушення прав споживачів енергопостачальник несе відповідальність згідно із законодавством та договором.

Відповідно до положень ст.ст. 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки у разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Враховуючи викладене, у зв`язку з недоведеністю позивачем позовних вимог у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Керуючись ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись вимогами Постановою Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»; Законом України «Про електроенергетику»; Законом України «Про захист прав споживачів»; ст. 23, 611, 714, 1167 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 19, 48, 76-82, 141, 205, 223, 229, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Об`єднання співвласниікв багатоквартирного будинку «Фортуна-6», третя особа: ОСОБА_3 про захист прав споживачів про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О.В. Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 06.12.2019.