Вирок № 86220479, 10.12.2019, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №560/54/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2019 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Сидоренко З.С.,

при секретарі судових засідань Пінчук О.М.,

за участю прокурора Саєнка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019180110000011 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, освіти середньої спеціальної, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Лютинськ Дубровицького району Рівненської області, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, освіти середньої, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

10 грудня 2018 року близько 18 год. ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_2 , перебуваючи на ділянці автодороги "Н-25-Висоцьк", що знаходиться на відстані 500 м. від с. Висоцьк Дубровицького району в напрямку дороги Городище-Рівне-Старокостянтинів, діючи умисно, з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, переконавшись в тому, що їхні дії є непомітними для сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, реалізуючи свій злочинний умисел таємно викрали металевий трос, який знаходився на землі поблизу стовпів натяжителів, довжиною 85 м., якого в подальшому за допомогою мотоблоку було транспортовано до господарства, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_2 на зберігання, де наступного дня його було виявлено працівниками сільської ради, вартість якого становить 1500 грн. та який належить ОСОБА_3 , чим завдали останньому майнової шкоди на вищевказану суму.

Допитані в суді обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вину у скоєнні інкримінованого злочину визнали повністю, підтвердивши зазначені у обвинувальному акті обставини. У вчиненому обвинувачені щиро розкаюються.

Крім повного визнання вини обвинуваченими, їх винність у вчиненні вказаного злочину повністю доводиться доказами, отриманими в ході судового розгляду та наявними в матеріалах кримінального провадження.

У своїй заяві потерпілий ОСОБА_3 просить дане кримінальне провадження розглянути без його участі, висловивши думку відносно міри покарання обвинуваченим зазначивши, що претензій до обвинувачених не має, а тому просить суворо не карати.

Суд, за відсутності заперечень учасників судового провадження, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин та за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вважає доведеним, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили таємне викрадення чужого майна - крадіжку, вчинену за попередньою змовою групою осіб, а тому кваліфікація їх дій за ч. 2 ст. 185 КК України є правильною.

Суд, відповідно до ст. 86 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання обвинувачених, вважає, що ці докази отримані у порядку, встановленому цим Кодексом, а тому є допустимими та прямо підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, що обвинувачені за попередньою змовою групою осіб вчинили крадіжку.

На підставі ст. 94 КПК України, суд, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження і, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також оцінивши сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку приходить до внутрішнього переконання про те, що показання обвинувачених узгоджуються між собою, містять достатні дані на підтвердження встановлених судом обставин, що дозволяє суду ухвалити обвинувальний вирок.

При вирішенні питання про призначення покарання, суд, відповідно до ст. ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних, які позитивно характеризуються за місцем проживання, негативно ставляться до скоєного, не перебувають на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра КЗОЗ "Дубровицька ЦРЛ" та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання,

До обставин, які пом`якшують покарання, суд відносить те, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вину визнали повністю, щиро розкаялися та активно сприяли розкриттю злочину, добровільно відшкодували завдану шкоду потерпілому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Касаційний кримінальний суд у своїй постанові від 22.03.2018 року у справі №759/7784/15-к вказав, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Пленум Верховного Суду України в пункті 3 своєї постанови від 24.10.2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" зазначає, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Тому, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченим, суд виходить з того, що вчинений обвинуваченими злочин є злочином проти власності та у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості.

При призначенні покарання суд також враховує і думку потерпілого ОСОБА_3 , який в поданій суду заяві, вказав, що будь-яких претензій майнового характеру до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не має, просить суд суворо обвинувачених не карати.

Отже, факт щирого каяття обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України в повному обсязі знайшов своє відображення в ході судового розгляду.

Слід зазначити, що як передбачає ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При цьому судом враховано положення п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", де зазначено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Однак, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи характеризуючі дані осіб винних, поведінку обвинувачених після вчинення злочину, які щиро розкаялися у вчиненому, з урахуванням вищенаведених пом`якшуючих обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченим слід призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі та рахує за можливе застосувати ст. 75 КК України, звільнити їх від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку та обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що визначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення засуджених, попередження вчинення ними нових злочинів, а тому їх виправлення можливе без ізоляції від суспільства та призначення реальної міри покарання.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України

Керуючись ст.ст. 373, 374, 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік з покладенням відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України обов`язків періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_1 обчислювати з моменту проголошення вироку.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік з покладенням відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України обов`язків періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_2 обчислювати з моменту проголошення вироку.

Речові докази:

- металевий трос довжиною 85 м., який переданий на відповідальне зберігання власнику - повернути власнику ОСОБА_3 .

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Обвинуваченим та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: підпис.

З оригіналом згідно.

Голова Дубровицького

районного суду: Сидоренко З.С.