Рішення № 86220286, 09.12.2019, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №547/1138/18

Провадження №2/547/170/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2019 року смт.Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Атаманової С.Ю., при секретарі судового засідання Совєтовій І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Семенівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення з останнього грошових коштів за користування позикою в загальному розмірі 11326 грн. 95 коп., з яких: проценти від суми позики - 9967 грн.72 коп. та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання - 1359 грн.23 коп.. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 07.01.2016 року між сторонами по справі було укладено договір позики, згідно якого позивач надав відповідачу на умовах поворотності грошові кошти в розмірі 3000 доларів США. Відповідно до рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 05.09.2017 року з відповідача на користь позивача стягнуто вказану суму заборгованості відповідно до офіційного курсу Національного банку України в розмірі 80670 грн.00 коп. В подальшому рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 05.03.2018 року з відповідача на користь позивача були стягнуті грошові кошти за вказаним вище договором позики в сумі 38677 грн.38 коп. (34036 грн. 10 коп. (проценти за договором) + 4641 грн.28 коп. (3% річних), а згідно рішення цього ж суду від 24.05.2018 року відповідач був зобов`язаний сплатити на користь позивача грошові кошти в загальному розмірі 7182 грн.94 коп. (6320 грн. 99 коп. (проценти за договором) + 861 грн.95 коп. (3% річних). В порушення умов договору позики відповідач не здійснив повного або часткового повернення позивачу як суми позики, так і коштів за користування нею. З огляду на викладене, враховуючи положення ст.1048 ЦК України та те, що станом на дату укладення договору позики облікова ставка Національного банку України становила 22%, прохав суд стягнути з відповідача за період часу з 16.04.2018 року по 07.11.2018 року грошові кошти в загальній сумі 11326 грн.95 коп..

Після уточнення позовних вимог відповідно до положень п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України, прохав суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 грошові кошти за договором позики в розмірі 29284 грн. 32 коп. за період часу з 16.04.2018 року по 29.09.2019 року, з яких 25770 грн. 20 коп. - проценти від суми позики, а 3514 грн.12 коп. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання (а.с.35-37).

В судове засідання позивач не з`явився. Про місце, день і час розгляду справи повідомлявся належним чином в порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України (а.с.51, 63). Згідно поданої письмової заяви прохав суд розглянути справу без його участі. Зазначив про підтримання ним позовних вимог в повному обсязі та відсутність заперечень проти винесення судом заочного рішення відповідно до п.4 ч.1 ст.280 ЦПК України (а.с.41, 65).

В судове засідання 09.12.2019 року відповідач по справі ОСОБА_2 не з`явився. Про місце, день і час розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України, тому вважається, що судовий виклик вручений йому належним чином (а.с.64). Про причини неявки суд не повідомив. Представника для участі у судовому засіданні не направив. Відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач по справі у встановлений судом строк на подав. Разом з тим, відповідачем була подана заява про відкладення на іншу дату судового засідання 21.10.2019 року. Інших заяв та клопотань, в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, від відповідача по справі на дату проведення судового засідання не надходило.

Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом по справі встановлено, що заочним рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 05.09.2017 року з відповідача по справі ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за договором позики від 07.01.2016 року у сумі 3000 доларів США, що станом на 14.03.2017 року відповідно до офіційного курсу Національного банку України становить 80670 грн.00 коп. Рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 19.09.2017 року (а.с.7-8).

Заочним рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 05.03.2018 року з відповідача по справі ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 станом на 07.12.2017 року стягнуті грошові кошти за договором позики від 07.01.2016 року в сумі 38677 грн.38 коп. (34036 грн. 10 коп. (проценти за договором) + 4641 грн.28 коп. (3% річних). Рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 05.04.2018 року (а.с.9-10).

Заочним рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 24.05.2018 року з відповідача по справі ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 за період за період часу з 07.12.2017 року по 16.04.2018 року стягнуті грошові кошти в загальному розмірі 7182 грн.94 коп. (6320 грн. 99 коп. (проценти за договором) + 861 грн.95 коп. (3% річних). Рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 26.06.2018 року (а.с.11-12).

За змістом ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що не підлягають доказуванню, встановлені заочними рішеннями Семенівського районного суду Полтавської області від 05.09.2017 року, 05.03.2018 року та 24.05.2018 року, обставини: укладення між сторонами 07.01.2016 року договору позики з кінцевим строком повернення суми позики 15.02.2016 року; отримання відповідачем суми позики, як грошових коштів, що позичалися, а саме: 3000 доларів США, які відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 14.03.2017 року становили 80670 грн.; визначення розміру облікової ставки Національного банку України на дату укладення договору позики 22% та невиконання відповідачем ОСОБА_2 , як позичальником, зобов`язання з повернення позики, про що свідчить стягнення в з нього в судовому порядку процентів за користування позикою та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 07.12.2017 року по 16.04.2018 року.

Відповідно до ч.3 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно положень ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.2, ч.1 ст.13 ЦПК України до основних засад (принципів) цивільного судочинства належить диспозитивність, згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Як вбачається зі змісту заяви позивача про збільшення позовних вимог, позивач ОСОБА_1 визначив період прострочення виконання зобов`язання за договором позики з 16.04.2018 року по 29.09.2019 року.

З огляду на викладене, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд не виходить за межі позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_2 процентів від суми позики саме за визначений позивачем період.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за процентами від суми позики, нарахованих відповідно до облікової ставки Національного банку України за користування відповідачем позиченими грошовими коштами в період з 16.04.2018 року по 28.09.2019 року (включно), сума процентів складає 25770 грн.20 коп. (80760 грн. 00 коп.(сума основного боргу) х 530 (кількість днів прострочення) х 22% (облікова ставка Національного банку України): 100% : 365 днів у році).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц, передбачене ч.2 ст.625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

За вказаних обставин, враховуючи обов`язковість висновку Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц щодо застосування відповідних норм права до спірних правовідносин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача за договором позики від 07.01.2016 року 3% річних від простроченої суми, що становить 3991 грн.51 коп., згідно з наступним розрахунком: 80670 грн. 00 коп. (сума боргу) х 602 дні (період з 16.04.2018 року по 09.12.2019 року (день ухвалення судом рішення) х 3 : 100 : 365 = 3991 грн.51 коп.).

При цьому суд, виходячи з положень ч.2 ст.614 ЦК України, якою встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання, приходить до висновку, що відповідачем по справі не надано жодного належного доказу на спростування наведеного розрахунку заборгованості за договором позики та її розміру.

На підставі викладеного, суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором позики від 07.01.2016 року та приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача по справі на його користь суми боргу за процентами від суми позики в розмірі 25770 грн.20 коп. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 3991 грн.51 коп., а всього в розмірі 29761 грн. 71 коп..

Відповідно до п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати, складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.133, ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати, складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно положень п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закону) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

За змістом ч.1, п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду. За подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01.01.2018 року (позовна заява надійшла до суду 16.11.2018 року) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1762 грн.00 коп..

Позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору відповідно до положень п.9 ч.1 ст.5 Закону, що підтверджено належним письмовим доказом (а.с.6).

З огляду на викладене, приймаючи до уваги задоволення позову ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, з відповідача по справі на користь держави підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), від сплати якого при поданні позовної заяви до суду звільнений позивач.

Інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за користування позикою - задоволити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 07 січня 2016 року в розмірі 29761 грн. 71 коп. (двадцять дев'ять тисяч сімсот шістдесят одна гривня сімдесят одна копійка).

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача UA798999980000031211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана до Полтавського апеляційного суду або через Семенівський районний суд Полтавської області.

Повне рішення суду складено 10 грудня 2019 року.

Головуючий С.Ю.Атаманова