Рішення № 86216411, 10.12.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12532/15-ц

Провадження № 2/344/268/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Антоняка Т.М.,

секретаря Максимів Н.С.,

представників позивача: Буджака В.М ., Кобрин Ю .І.,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Бахматюк Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Комунальне підприємство «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» про виселення без надання іншого житлового приміщення -

В С Т А Н О В И В:

Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про виселення без надання іншого житлового приміщення. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що наймачі квартири АДРЕСА_1 систематично руйнують та псують житловий фонд місцевої ради. Так, 20.01.2015 року КП"Муніциавльна інспекція з благоустрою" на ОСОБА_4 складено протокол № 6 про адміністративне правопорушення з приводу засмічення прибудинкової території та балкону. Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради №03/33 від 05.03.2015 року на ОСОБА_4 накладено штраф за порушення п.17.1.7 правил благоустрою м. Івано-Франківська, а саме захаращення (засмічення) території ТПВ по АДРЕСА_3 , чим порушено вимоги ст.152 КУпАП. 27.04.2015 року КП "Єдиний розрахунковий центр" складено припис №01-03/730 з вимогою припинення протиправних дій, передбачених ст. 150 КУпАП, який було направлено ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . 08.05.2015 року відділом технічного нагляду відносно відповідачів складено протокол про адміністративне правопорушення № 06-07/2. Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради № 07/135 від 11.06.2015 року на ОСОБА_4 накладено штраф за порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями, а саме за накопичення та засмічення приміщеннями побутовим сміттям по АДРЕСА_3 , чим порушено вимоги ст.150 КУпАП. Балансоутримувачем будинку КП "Єдиний розрахунковий центр" неодноразово проводились роз`яснювальні бесіди з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Неодноразово вивозились тверді побутові відходи із прибудинкової території, застосовувались заходи суспільного впливу, які не дали результату, а тому Івано-Франківська міська рада просить ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виселити з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Ухвалою Івано-Франківський міського суду Івано-Франківської області від 15.09.2015 року до участі у справі залучено КП "Єдиний розрахунковий центр", що по вул. Незалежності, 161 в м. Івано-Франківську, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача (т.1 а.с. 27).

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 25.12.2015 року № 66-2 про внесення змін до статуту КП "Єдиний розрахунковий центр" вирішено перейменувати КП "Єдиний розрахунковий центр" на КП «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» (т.1 а.с.129-135).

Згідно свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , виданого повторно 26.10.2018 року Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 276).

Відповідно ухвали Івано-Франківської міського суду від 09.07.2019 року провадження у справі за позовом Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Комунальне підприємство «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» про виселення без надання іншого житлового приміщення закрито в частині вимог до ОСОБА_5 , у зв`язку з смертю відповідача (т.1 а.с. 279).

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги зазначені у позові, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що підстав для задоволення позову немає. Вважає, що позивач під час розгляду справи в суді не довів факту систематичного руйнування чи псування жилого приміщення, а тому просив в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи підтримала вимоги позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_4 є наймачем квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки, виданої 05.10.2015 року № 02-02/4601 КП "Єдиний розрахунковий центр" в приміщенні квартири АДРЕСА_1 зареєстрований та проживає ОСОБА_4 (т.1 а.с.110).

Згідно копії протоколів про адміністративне правопорушення №06-07/1 від 08.05.2015 року та №06-07/4 від 14.03.2016 року, ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.150 КУпАП, а саме за порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями (т.1 а.с. 8-9, 172).

Постановами адміністративної комісії при ВК Івано-Франківської міської ради №07/135 та № 03/41 встановлено, що ОСОБА_4 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст.150 КУпАП, а саме порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями, шляхом накопичення та засімчення побутовим сміттям за адресою по АДРЕСА_3 (т.1 а.с. 12, 170).

Згідно копії протоколу про адміністративне правопорушення №6 від 20.01.2015 року, ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.152 КУпАП, а саме за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері правил благоустрою територій населених пунктів за адресою по АДРЕСА_3 (т.1 а.с. 14,15).

Постановою адміністративної комісії при ВК Івано-Франківської міської ради №03/33 від 05.03.2015 року встановлено, що ОСОБА_4 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.152 КУпАП, а саме порушення державних стандартів, норм і правил у сфері правил благоустрою територій населених пунктів за адресою по АДРЕСА_3 (т.1 а.с. 12).

Копією виписки із медичної карти хворого (т.1 а.с.50) та довідкою №822 МКЛ №1 (т.1 а.с.152) встановлено ОСОБА_4 хворіє.

Згідно довідки, виданої Івано-Франківським міським центром зайнятості, ОСОБА_4 станом на 14.09.2015 року в Івано-Франківському міському центрі зайнятості на обліку не перебуває (т.1 а.с. 58).

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод у п. 1 ст. 8 передбачено, що кожен має право на повагу до свого житла.

Пункт 2 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п. 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п. 2 ст. 8 Конвенції.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно частини першої статті 116 ЖК УРСР якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого житлового приміщення.

Як роз`яснив судам Пленум Верховного Суду України у пункті 17 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» при вирішенні справ про виселення на підставі статті 116 ЖК УРСР осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Серед таких визначені заходи попередження, що застосовуються судами, прокуратурами, органами внутрішніх справ тощо.

Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, а саме заходами, передбаченими законом з метою припинення порушення суб`єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення. Обрання позивачем способу захисту свого цивільного права шляхом виселення відповідача, який вчиняв порушення правил користування жилим будинком і жилим приміщенням не відповідає вимогам ст. 47 Конституції України, а також положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Надана позивачем інформація не містить законних підстав для того, щоб виселити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 у якій він зареєстрований та проживає, без надання іншого житлового приміщення.

При прийнятті даного рішення суд враховує те, що виселення на підставі ч. 1 ст. 116 ЖК України без надання іншого житлового приміщення є крайнім заходом, передбаченим законом. Більше того, ОСОБА_4 самостійно не має можливості для себе забезпечити інше житло, офіційно не працює, є особою пенсійного віку, хворіє, що підтверджується матеріалами справи (т. 1 а.с. 58, 50, 152).

Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не надав доказів, які б стали законною підставою для виселення ОСОБА_4 без надання йому іншого житлового приміщення.

Керуючись, ст.ст. 319, 383 ЦК України, 9, 64, 116, 156 ЖК України, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 280, 282, 283 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Комунальне підприємство «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» про виселення без надання іншого житлового приміщення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Антоняк Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2019 року.