Рішення № 86216318, 09.12.2019, Чуднівський районний суд Житомирської області

провадження № 2/294/606/19

справа № 294/1250/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року Чуднівський районний суд Житомирської області

у складі:

головуючого - судді Мандро О.В.

при секретарі - Рижук В.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Чуднові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просить розірвати шлюб, укладений між ними 01.04.2014, посилаючись на те, що протягом останнього року вони з відповідачем спільного бюджету не мають, спільного господарства не ведуть, матеріально кожен утримує себе самостійно, допомоги один одному не надають. Сторони стали один для одного зовсім чужими людьми, позивач намірів врятувати сім`ю не має та не бажає. Позивач вважає, що подальші шлюбні відносити між нею та відповідачем є неможливими, так як їхня сім`я розпалась назавжди і зберегти її неможливо, їхній шлюб носить лише формальний характер та подальше знаходження в шлюбі з відповідачем суперечить її з сином інтересам та інтересам відповідача. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем та знаходиться на повному її утриманні, та у випадку розірвання шлюбу між сторонами залишиться проживати з позивачем. Спору між подружжям про поділ майна на даний час не існує.

Крім цього, позивач просить стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини, сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частці від доходу у розмірі ј частки всіх видів заробітку (доходу) але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку і не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 03.09.2019 та до досягнення ним повноліття.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що сторони перебувають у шлюбі з 01.04.2014. Протягом останніх двох років відповідач вживав алкогольні напої, внаслідок чого в присутності спільного малолітнього сина ОСОБА_3 вчиняв безпідставні сварки та пошкодження побутового майна. Вищевказана поведінка негативно впливає на психологічний стан сина ОСОБА_3 . Вживання відповідачем алкогольних напоїв призвело до того, що він усунувся від виконання своїх обов`язків по відношенню до позивача та їхньої дитини, що полягає у наданні допомоги по веденню домашнього господарства, догляду за сином: його вихованням, фізичним та духовним розвитком.

Сторони у судове засідання не з`явились.

Від позивача до суду надійшла заява, в якій вона просить справу розглядати без її участі, позов підтримує повністю.

Відповідач до суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій одночасно зазначив, що позов визнає повністю.

На підставі статей 211, 223 Цивільного процесуального кодексу України (надалі по тексту ЦПК України) суд вважає можливим розглядати справу за відсутності учасників справи та здійснити судовий розгляд справи на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини визнається принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною 3 ст. 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно зі ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.1 ст.191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч.2 ст.27 Конвенції про захист прав дитини, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів сторін чи інших осіб. Враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження їх сім`ї є неможливим, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, а також положенням статті 51 Конституції України, відповідно до яких шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Позивач також просить залишити їй після розірвання шлюбу її шлюбне прізвище «ОСОБА_1 ». Відповідно до ст. 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Керуючись положеннями ст.113 Сімейного кодексу України суд задовольняє позовні вимоги і в цій частині.

Враховуючи наявність у відповідача обов`язку утримувати дитину, повне визнання позовних вимог, суд вважає можливим, не порушуючи права сторін, стягнути з відповідача на користь позивача на утримання їх неповнолітньої дитини аліменти сплати аліментів у розмірі в розмірі ј частки всіх видів заробітку (доходу) але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку і не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 03.09.2019 та до досягнення ним повноліття.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

На підставі наведеного вище та керуючись статтею 51 Конституції України, статтями: 4, 12, 13, 76, 81, 141, 200, 206, 211, 223, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, статтями: 104 ч.2, 105 ч.3, 110 ч.1, 112 ч.2, 114 ч.2, 113,114 ч.2, 180, 181 ч.3, 182, 191 ч.1 Сімейного кодексу України, нормами Конвенції про захист прав дитини, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити повністю.

Шлюб, зареєстрований 01.04.2014 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №413, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.

Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Визнати за позивачем ОСОБА_1 право іменуватися шлюбним прізвищем « ОСОБА_1 » після розірвання шлюбу.

Стягувати з ОСОБА_2 (громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частки всіх видів заробітку (доходу) але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку і не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 03.09.2019 та до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь держави: Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; Код за ЄДРПОУ 37993783; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача 899998; Рахунок отримувача UA798999980000031211256026001; Код класифікації доходів бюджету, 22030106 судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Чуднівський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя: О.В. Мандро