Рішення № 86214763, 15.10.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

15.10.2019 Єдиний унікальний номер 205/6841/19

Провадження №2/205/2609/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Шавули В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, –

В С Т А Н О В И В :

Позивач 08.08.2019р. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , а третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради у якому просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, у якому посилаючись на викладені обставини просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 що є підставою для зняття відповідача з реєстрації за вказаною адресою.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.08.2019р. відкрито провадження у вказаній справі, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач фактично ухвалу про відкриття спрощеного провадження з копією позовної заяви та доданими до неї документами не отримав, проте за змістом ч.7, п.4 ч.8, ст.128 ЦПК України вищевказані документи вважаються врученими відповідачу, оскільки надсилались за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, а також враховуючи відсутність заперечень позивача проти ухвалення заочного рішення судом відповідно до ст.ст.280, 281 ЦПК України ухвалено проводити розгляд справи у заочному порядку.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

Позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 28.03.2003 року приватним нотаріусом ДМНО Ковальовою Є.Є.. за реєстровим №1463, право власності зареєстровано в КП «ДМБТІ» ДОР 04.03.2008 року, реєстраційний № 395113 (а.с.12-15).

Згідно довідки № 5886 від 06.06.2019р. про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за адресою: АДРЕСА_1 , входять: ОСОБА_1 , донька ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.19).

Згідно акту від 02.07.2019 року та 05.08.2019 року ОСОБА_2 дійсно зареєстрований з 03.04.2003 року за адресою: АДРЕСА_1 , але в зазначеній квартирі з червня 2018 року не проживає. Особистих речей відповідача в квартирі не має (а.с.17-18).

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, зокрема із правочинів, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України в редакції 2003 року).

У відповідності до ст.. 405 ЦК України Члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно ст.391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.29ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ч.1 ст.6З Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

За змістом ч. 1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином, рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є самостійною та достатньою підставою дня зняття цієї особи з реєстрації.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012р. №6-57цс11.

Таким чином, оцінивши здобуті по справі докази, за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв`язку у сукупності, розглянувши спір в межах заявлених позовних вимог, суд першої інстанції вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому слід визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття його із реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Так, судом встановлено, що позивач відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що судові витрати ніхто по справі не поніс, а тому судовий збір повинен бути компенсований за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ч. 2 ст. 15, 16, 405, 391 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст.4, 6, 10, 12, 13, 81-83,141, 247, 263-264 268, 280-282 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Вимоги позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: невідома, РНОКПП: НОМЕР_1 ), таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: невідома, РНОКПП: НОМЕР_1 ), на користь держави судовий збір у розмірі 768,40грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст судового рішення складено 18.10.2018 року.

Суддя В.С. Шавула