Рішення № 86214409, 20.11.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1321/19

Провадження № 2/202/1271/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Нечепуренко А.Ю.,

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, відповідно до якої просив стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення з урахуванням 3% річних та інфляційного збільшення в розмірі 27 760,92 грн., з яких 15 764,38 грн. - сума основного боргу, 1963,85 грн. - сума 3 % річних та 10032,69 грн. - інфляційне збільшення на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради та судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що між КП «Дніпроводоканал» та відповідачем ОСОБА_1 встановилися фактичні відносини з приводу надання послуг, згідно рішення Дніпровської міської ради № 526 від 20.04.1995 року про розподіл платні за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал», абоненту відкрито особовий рахунок. Відкритий особовий рахунок є підтвердженням отримання послуг та договірних відносин. Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання по оплаті послуг водопостачання та водовідведення належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. Відповідно до розрахунку позивача сума заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_1 , якому відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , станом на 31 березня 2018 року складає 15 764,38 грн. Загальна заборгованість відповідача перед КП «Дніпроводоканал» складає 27 760,92 грн., з яких 15 764,38 грн. - сума основного боргу, 1963,85 грн. - сума 3 % річних та 10032,69 грн. - інфляційне збільшення суми боргу. Досудове повідомлення позивача про наявність боргу за надані комунальним підприємством послуги, залишились проігнорованими. До теперішнього часу сума боргу не погашена. Наведене зумовило позивача звернутись до суду з відповідною позовною заявою про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення в солідарному порядку з відповідачів.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 19 лютого 2019 року, справу було передано на розгляд судді Слюсар Л.П.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 04 березня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

22 квітня 2019 року на адресу суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, відповідно до якого просив застосувати до позовних вимог строк позовної давності, оскільки нарахування здійснено позивачем за період з 1999 року по 31 березня 2018 року та вважає, що сума заборгованості повинна бути розрахована за період з 01 березня 2016 року по 31 березеня 2018 року. В частині стягнення нарахованих 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу, відповідач не погоджується та просить в цій частині позову також відмовити. Вважає, що маючи інформацію щодо наявності боргу, позивач звернувся до суду через значний проміжок часу, що сприяло збільшенню інфляційних збитків. Крім того, до відзиву відповідач надав свідоцтво про смерть відповідача ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була солідарним боржником, оскільки вона нарівні з відповідальним квартиронаймачем користувалася усіма правами і обов`язками, що випливають з договору найму.

20 листопада 2019 року на адресу суду надійшла уточнена позовна заява якою виключено співвідповідача ОСОБА_2 , відповідно до якої позивач просив стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення з урахуванням 3% річних та інфляційного збільшення в розмірі 27 760,92 грн., з яких 15 764,38 грн. - сума основного боргу, 1963,85 грн. - сума 3 % річних та 10032,69 грн. - інфляційне збільшення на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради та судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, натомість на адресу суду спрямовано заяву про розгляд цивільної справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні частково заперечував проти задоволення позовної заяви. Суду надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву та просив суд застосувати до позовних вимог Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради строк позовної давності.

Суд, вислухавши доводи відповідача, дослідивши письмові докази по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради та відповідачем ОСОБА_1 встановились фактичні відносини з приводу надання послуг згідно рішення Дніпропетровської міської ради № 526 від 20 квітня 1995 року про розподіл платні за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал», абоненту відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 20 квітня 2016 року по справі № 6-2951цс15 споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до п.2 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з ч. 1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно ст.22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст.162 ЖК Української РСР, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

За таких обставин, з урахуванням наведених норм права зобов`язання по оплаті послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення несе користувач/власник житлового будинку, квартири, як споживач.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання свого обов`язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявність взаємовідносин між позивачем та відповідачем, а отже, і виникнення цивільних прав і обов`язків, підтверджується діями сторін: позивач здійснює надання житлово-комунальних послуг до помешкання відповідача, а відповідач отримує та користується даними послугами та відповідно зобов`язаний здійснювати оплату наданих житлово-комунальних послуг.

Виходячи з того, що між сторонами встановилися фактичні відносини з приводу надання послуг з водопостачання та водовідведення, що вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, і враховуючи наданий позивачем розрахунок, якій підтверджує наявність заборгованості у відповідача перед позивачем, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими частково.

Заперечуючи обставини позову, відповідач просив застосувати до позовних вимог строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовної заяви в частині вимог позивача щодо стягнення суми боргу за період з 1999 року по лютий місяць 2016 року, оскільки ці вимоги на думку відповідача не підлягають задоволенню у зв`язку з закінченням строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до п.п. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до правового висновку до якого дійшла колегія суддів ВП/ВС під час розгляду справи № 444/9519/12 у постанові від 28.03.2018 року: «у разі, якщо обов`язок відповідача по сплаті встановлено внесенням чергових платежів, то право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу, а відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу».

Як роз`яснено у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» застосування судом позовної давності, за заявою сторони зробленою до ухвалення рішення, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до матеріалів справи: 1) обов`язок сплати за надані послуги визначено внесенням чергових платежів; 2) позивач з позовної заявою до суду звернувся у листопаді 2019 року, а заборгованість за несплату послуг з водопостачання та водовідведення нарахована з 1999 року.

Позивач в свою чергу, починаючи з 1999 року до листопада 2019 року не вчиняв жодних дій спрямованих на усунення порушень його прав та інтересів.

Отже, враховуючи, що відповідач просив суд застосувати строк позовної давності, суд дійшов висновку, що період за який підлягає стягненню заборгованість, враховуючи довідку про розрахунок заборгованості позивача, в межах строку позовної давності становить з 01 березня 2016 року по 31 березня 2018 року, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення у розмірі 5 101,92 грн.

В задоволенні решти позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити, оскільки сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Крім того, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми 3 % річних у розмірі 1963,85 грн. та інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 10032,69 грн., оскільки позивачем до матеріалів позовної заяви не додано належних розрахунків на підтвердження вказаних сум та на думку суду, оскільки фактично позовна заява подана через 10 (десять) років після виникнення спірних правовідносин, адже саме з 1999 року виникла заборгованість відповідача по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, то дії позивача свідчать про навмисне збільшення суми 3 % річних та інфляційного збільшення суми боргу, оскільки позивач звернувся до суду із даним позовом лише 2019 році.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради не надано жодних доказів в розумінні ст.ст. 79-78 ЦПК України, якими би спростовувалися доводи відповідача з приводу застосування до позовних вимог строку позовної давності.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає необхідним застосувати до позовних вимог позивача наслідки пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи із вищевикладеного, та оцінюючи докази в їх сукупності, оскільки позивачем не надано жодного доказу щодо зміни тривалості позовної давності, зупинення перебігу позовної давності чи переривання перебігу позовної давності, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, та вимушений частково задовольнити позовні вимоги у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 514, 526, 610, 612, 625 ЦК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання», ст.ст.162 ЖК Української РСР, ст.ст.12,13,76-82, 141, 247, 258, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (49101, м.Дніпро, вул.Троїцька, 21а, код ЄДРПОУ 03341305) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (49101, м.Дніпро, вул.Троїцька, 21а, код ЄДРПОУ 03341305) заборгованість по оплаті послуг водопостачання та водовідведення за період з березня 2016 року по 31 березня 2018 року в розмірі 5101,92 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (49101, м.Дніпро, вул.Троїцька, 21а, код ЄДРПОУ 03341305) судові витрати по справі в розмірі 1921 грн.00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 25 листопада 2019 року.

Суддя Л.П. Слюсар