Рішення № 86213435, 09.12.2019, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/1863/19

Провадження № 2/163/374/19

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2019 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Чишія С.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області цивільну справу за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

АТ КБ "Приватбанк" (далі – Банк) просить постановити рішення про стягнення з ОСОБА_1 24 174,55 гривень заборгованості по кредиту та судові витрати по справі в сумі 1 921 гривень.

Вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся в Банк з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав заяву без номера від 19.05.2010 року, згідно якої отримав кредит в сумі 3 600,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг.

Банк, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на визначених умовах та кредитного ліміту, свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі.

Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, своєчасно грошові кошти на погашення кредиту не надавав, через що з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 18.08.2019 року він має заборгованість перед Банком в загальній сумі 24 174,55 гривень, з них: по тілу кредиту – 4 747,85 гривень, по простроченому тілу кредиту – 5 055,96 гривень, по пені за прострочене зобов`язання – 12 243,38 гривень, по пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень – 500,00 гривень, по фіксованому штрафу – 500,00 гривень, по процентному штрафу – 1 127,36 гривень.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 18.10.2019 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали з примірником позову відповідач отримав 04.11.2019 року.

У строк, визначений судом в ухвалі від 08.11.2018 року та з додатковим врахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерством інфраструктури України від 28.11.2013 року №958, відповідач відзиву на позов не подав.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходили.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.279 ЦПК, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

На підтвердження заявлених позовних вимог Банк надав копію підписаної 19.05.2010 року сторонами анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку; копію довідки про умови кредитування; розрахунки заборгованості за договором без номера від 19.05.2010 року; витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, що видрукуваний із розміщеного на сайті https://privatbank.ua/terms/ архівного ресурсу.

Із анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, яка 19.05.2010 року підписана відповідачем ОСОБА_1 в якості позичальника, вбачається, що він підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним і Банком договір надання банківських послуг.

Відповідач своїм підписом підтвердив своє ознайомлення і згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитись з їх змінами на офіційному сайті Приватбанку.

Відповідач виявив бажання отримати платіжну картку кредитка "Універсальна", яку разом із пін-кодом отримав 19.05.2010 року.

Цього ж дня відповідач своїм підписом посвідчив ознайомлення з довідкою про умови кредитування за карткою "Універсальна" 55 днів пільгового періоду (далі – Умови).

Цими Умовами встановлено базову процентну ставку у 2,5% на місяць (30,0% річних), що нараховується на залишок заборгованості з розрахунку 360 днів у році, та сплатою обов`язкового щомісячного платежу у розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 гривень і не більше залишку заборгованості, до 25 числа кожного місяця, наступного за звітним.

За зняття готівки в Банку встановлена комісія на рівні 4% від суми операції, 1% - за зняття власних коштів.

Умови кредитування передбачають пеню за несвоєчасне погашення заборгованості двох видів: 1) базова процентна ставка за договором/30 за кожний день прострочення кредиту; 2) 1% від заборгованості, але не менше 30 гривень, що нараховується раз на місяць при наявності прострочення за кредитом або процентами 5 і більше днів на суму більше 50 гривень.

Ці ж Умови встановлюють штраф в розмірі 500 гривень плюс 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісій.

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, за змістом вищенаведених законодавчих норм позивач має довести надання позичальнику грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором.

У позовній заяві позивач вказує про отримання відповідачем кредиту в розмірі 3600,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Проте жодного доказу на підтвердження цієї обставини матеріали позову не містять. Підписана відповідачем анкета-заява у полі бажаного клієнтом кредитного ліміту будь-якого цифрового значення не містить.

Анкета-заява містить лише прізвище, адресу, особисті дані відповідача та згоду з тим, що заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

Відповідач своїм підписом хоча й підтвердив отримання ним кредитної картки, однак анкета-заява не містить даних про термін її дії і відкритого за нею карткового рахунку.

Додані до позову Умови та Правила надання банківських послуг в якості належного і допустимого доказу у спірних правовідносинах суд до уваги не приймає, оскільки вони не містять підпису відповідача. Інших доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та Правила є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови та Правила мав на увазі і розумів відповідач, підписуючи анкету-заяву, та відповідно, чи брав він на себе викладені у них зобов`язання, позивачем суду не надано.

У позовній заяві позивач як на правову підставу заявлених вимог послався на положення ч.1 ст.634 ЦК України, яка визначає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З даного питання в аналогічних спірних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17-ц висловила правову позицію про те, що до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Згідно позовних вимог і розрахунків заборгованості за кредитом позивач заявляє до стягнення з відповідача 24 174,55 гривень, з них: по тілу кредиту – 4 747,85 гривень, по простроченому тілу кредиту – 5 055,96 гривень, по пені за прострочене зобов`язання – 12 243,38 гривень, по пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень – 500,00 гривень, по фіксованому штрафу – 500,00 гривень, по процентному штрафу – 1 127,36 гривень.

Позивач у позовній заяві вказує про отримання відповідачем кредитного ліміту в сумі 3 600,00 гривень, а заявляє до стягнення тіла кредиту у більшому розмірі – 4 747,85 гривень, однак доказів про збільшення кредитного ліміту і з якого саме часу суду не надає.

У розмір заборгованості позивач включив суму пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень, проте такого виду відповідальності умови укладеного між сторонами договору не передбачають.

У підписаній відповідачем довідці про умови кредитування встановлено базову процентну ставку у 2,5% в місяць (30% річних), що нараховується на залишок заборгованості з розрахунку 360 днів у році.

Однак із розрахунків заборгованості вбачається, що за використання кредитних коштів встановлювалась процентна ставка, яка змінювалась в сторону збільшення (з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року – 34,80%; з 01.04.2015 року по 31.10.2015 року – 18.08.2019 року - 43,2%).

Доказів щодо підстав таких змін процентної ставки позивачем не надано та відсутні докази про повідомлення відповідача будь-яким чином про кожну зміну процентної ставки.

Із розрахунків не вбачається і в позові позивачем не вказано, за який період утворилась заборгованість за укладеним з відповідачем договором та у якому порядку (черговості) здійснювалось погашення складових кредитної заборгованості за рахунок внесених відповідачем коштів в загальній сумі 21 048,15 гривень.

Суд звертає увагу на те, що позивачем розрахунки проведені лише з 29.11.2013 року, в той час як кредитні правовідносини між сторонами виникли з 19.05.2010 року. Зазначене свідчить про неповноту наданих розрахунків, а відтак їх неспроможність обґрунтовувати розмір виниклої заборгованості.

Незважаючи на це, надані Банком розрахунки заборгованості самі по собі не є належними і допустимими доказами у спірних правовідносинах. За своїм змістом ці розрахунки є лише складеними в односторонньому порядку аналітичними документами банку, тому не можуть відповідати визначеним у ст.ст.77, 78, 79, 80 ЦПК України ознакам доказів у цивільному процесі.

Належними і допустимими доказами кредитних правовідносинах згідно із ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є виписка з карткового рахунку.

Отже, достовірне встановлення суми використаних відповідачем коштів та внесених коштів в рахунок покриття цієї суми, а відтак і встановлення наявності заборгованості за кредитом, можливе виключно на підставі виписки з відкритого на ім`я відповідача за укладеним договором карткового рахунку.

Всупереч наведеному, позивач, маючи процесуальну можливість, виписки з карткового рахунку відповідача суду не надав.

При розгляді справи суд відповідно до вимог статей 10, 12, 13 ЦПК керується принципом верховенства права та розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для вирішення справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.83 ЦПК України позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

За змістом ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, через не надання позивачем належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів на умовах і в обсязі, що зазначені в позові, та наявності у нього заборгованості за цим договором, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення даного позову, а відтак - наявність підстав для його відмови в повному обсязі за недоведеністю заявлених вимог.

Саме по собі неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не доводить підставності заявлених Банком вимог, а задоволення позову виключно з цієї підстави буде суперечити закріпленим у ст.3 ЦК України, ст.2 ЦК України засадам справедливості, розумності та верховенства права.

У зв`язку з відмовою в позові понесені позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором без номера від 19.05.2010 року в сумі 24 174 (двадцять чотири тисячі сто сімдесят чотири) гривні 55 копійок відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його складання може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Найменування позивача: АТ КБ "Приватбанк"; місце знаходження: вулиця Грушевського 1Д, місто Київ; код ЄДРПОУ – 14360570.

Ім`я відповідача: ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_1 .

Головуючий : суддя С.С.Чишій