Рішення № 86212830, 02.12.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/ 6087/18

Провадження №2/522/4279/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Домусчі Л.В.

за участі секретаря судового засідання Вадуцкої В.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», за участю третьої особи на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про визнання добросовісним набувачем права власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 06.04.2018р. звернулась до суду з позовом до ТОВ «Кей-Колект» з вимогами про зобов`язання не чинити перешкод у користуванні квартирою шляхом зобов`язання звільнення квартири АДРЕСА_1 .

11.04.2018р. позивачка уточнила свої позовні вимоги (а.с.18-20) та просила визнати її добросовісним набувачем права власності та визнати за нею право власності на вищевказану квартиру з підстав ст.ст. 321, 330, 383, ч.2 ст.386 ЦК України та стягнення судових витрат. При цьому зазначила, що вона вказану квартира придбала згідно договору купівлі-продажу укладеного 04.08.2015р. з ОСОБА_3 та з цього моменту вона фактично користується спірною квартирою. Проте 05.04.2018р. рано вранці до квартири зайшли невідомі особи , які представились представниками ТОВ «Кей-Колект» та примусили її звільнити квартиру, змінили замки та повідомили що 28.03.2018р. відповідач є власником квартири на підставі договору відступлення права вимоги 13.02.2012р. у, зв`язку з чим позивачка звернулась до правоохоронних органів с заявою про вчинення кримінальне правопорушення. Зазначені дії відповідача суттєво обмежують і створюють перешкоди позивачу у здійсненні права власності.

Ухвалою суду від 12.04.2018 року провадження у справі було відкрито та залучено у якості третьої особи ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 26.06.2018 року було відмовлено у задоволені клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 26.06.2018 року по справі було закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду на 29.08.2018 року.

29.08.2018 року розгляд справи був відкладений на 13.11.2018 року у звязку з першою неявкою відповідача та третьої особи.

Ухвалою суду від. 13.11. 2018р. відмовлено у задоволені клопотання представника позивача про зупинення провадження. В судовому засіданні 13.11.2018р.. представник позивача адвокат ОСОБА_4 надав суду пояснення по справі,я ким повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, зазначивши, що позивачу не було відомо, що квартира перебувала в іпотеці, проте вважає себе добросовісним набувачем, але відповідач її право оспорює, набувши на неї право власності.

Представник відповідача Ткаченко Б.Р. позов не визнав та просив відмовити у його задоволені, у зв`язку з його безпідставністю. Крім того підтвердив інформацію що відповідач оформив на спірну квартиру право власності згідно договору іпотеки та зазначив, що позивачка купила квартиру у Орловської, проте не вказала цю особу як співвідповідача. По справі оголошено перерву до 30.01.2019р.

30.01.2019р. судове засідання відкладено на 19.03.2019р. у зв`язку з неявкою сторін та заявою від представника позивача про відкладання розгляду справи.

19.03.2019р. судове засідання відкладено на 23.05.2019р. у зв`язку з неявкою сторін та заявою від представника позивача про відкладання розгляду справи.

23.05.2019р. в судове засідання з`явився представник позивача , проте у зв`язку з неявкою представника відповідача та третьої особи судове засідання відкладено на 13.06.2019р.

13.06.2019р. у зв`язку з неявкою сторін судове засідання відкладено на 17.09.2019р. та з тих причин в подальшому на 14.11.2019р.

14.11.2019р. в судове засідання з`явився представник відповідача Ткаченко Б.Р. , не з`явились представник позивача та третя особа, розгляд справи відкладено на 02.12.2019р.

В судове засідання не з`явились представник позивача ОСОБА_4 та представник відповідача Ткаченко Б.Р. , надавши суду заяви про розгляд справи у їх відсутність , та третя особа, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, причину неявку суду не повідомила.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою складення цього судового рішення є 10 грудня 2019 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи , приходить до слідуючого висновку.

Судом встановлено з рішення Одеського апеляційного суду від 19.04.2016р. (справа №522/7981/15-ц) по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх дітей до ПАТ «УкрСиббанк», ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», за участю заінтересованої особи Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання правочину недійсним іпотечного договору, скасування заборони відчуження майна, припинення іпотеки, зобов`язання позивача погасити заборгованість наступне:

Приморський райсуд м. Одеси рішенням від 12.05.2015р. задовольнив позов, проте апеляційний суд скасував заочне рішення суду ат відмовив у задоволені позовних вимог. При цьому також встановлено, що 27.04.2006р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №1589-08 ПОУ, за яким надано було кредит у розмірі 100000 долл. США на строк до 27.04.2027р. В забезпечення кредитного договору також між сторонами 27.04.2006р. було укладено іпотечний договір. 27.04.2006р. було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 04.08.2015р. придбала згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 , заг. пл.74,2 кв.м. , житл. пл.. 44,2 кв.м. (а.с.5-9), право власності яке було зареєстровано в той же день 04.08.2015р. згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.4).

З позову та пояснень сторін судом встановлено, що з 05.04.2018р. позивачка позбавлена права розпорядження спірною квартирою у зв`язку з пред`явленням прав на квартиру як власника з боку ТОВ «Кей-Колект».

09.042018р. позивачка звернулась з заявою про протиправні дії, про що їй видано талон-повідомлення №009609 реєстр. №1488 (а.с.13).

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ,та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 12.04.2018р. (а.с.30- 32) право власності на спірну квартиру зареєстровано за ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору відступлення права вимоги від 13.02.2018р. , іпотечного договору від 27.04.2006р, рекомендованого повідомлення. Також вбачається, що державна реєстрація іпотеки на цю квартиру зареєстровано за іпотекодержателем ТОВ «Кей-Колект» від іпотекодавця ОСОБА_3 за іпотекою від 25.05.2009р., строк виконання основного зобов`язання до 27.03.2027р.; підстава виникнення обтяження іпотечний договір від 27.04.2006р.; обтяжується майно ОСОБА_3 , яка набула право власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2006р.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 18.12.2006р. змінила прізвище на ОСОБА_3 , а 21.05.2010р. змінила прізвище на ОСОБА_3 (а.с.37).

Таким чином власником спірної квартири є відповідач «Кей-Колект».

Щодо правовідносин за позовними вимогами.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 ЦК).

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Способи захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судовими (стаття 16 ЦК України)

Разом з тим позивач не обрав жодного конкретного способу захисту порушеного права в частині застосування наслідків недійсності оскаржуваних ним правочинів.

Відповідно до положень статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Відповідно до ч.2 ст.386 ЦК власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Зазначений спосіб захисту права власності спрямований на попередження можливого порушення, якого на момент подання позову немає, але при цьому у власника є всі підстави вважати, що дії відповідних осіб неминуче призведуть до порушення його права.

Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках (ст.388 ЦК), а саме: у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом; у всіх випадках добросовісного заволодіння річчю на підставі безвідплатного договору з особою, яка не мала права на її відчуження.

У разі відчуження майна за відплатним договором відповідно до ч.1 ст.388 ЦК власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пп.1-3 зазначеної норми). Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Як вбачається з позову позивач не ставить вимоги в контексті норм ст..388 ЦК України.

Потрібно звернути увагу на те, що добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи, яка підлягає доказуванню. У зв`язку з цим не підлягають розгляду позовні вимоги про визнання набувача майна добросовісним, оскільки відповідно до ст.338 ЦК питання добросовісності набуття майна є одним із фактів, що має значення для вирішення справи і встановлюється судом відповідно до ст.214 ЦПК (про це зазначено в рішенні ВС від 19.01.2011 у справі №6-13839св10). Такі заяви не підлягають розгляду на підставі ч.6 ст.235 ЦПК.

Для оцінки дотримання «справедливого балансу» мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність.

Таким чином спірна квартира була відчужена ОСОБА_3 поза волею іпотекодержателя, тобто поза його волею, а таким чином придбане в подальшому вказана квартира Карою не може вважатися добросовісним набуттям.

Відповідно до постанови колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ВС від 13 березня 2019р. у справі № 643/19761/13-ц у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Майно, яке вибуло з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника , в данному випадку іпотеко держателя, поза його волею, а відтак може бути витребувано у добросовісного набувача.

Таким чином позовна вимога про визнання добросовісним набувачем права власності та визнати за нею право власності на квартиру, яке на час подання позову зареєстровано за іншою особою (за відповідачем), не є належним способом захисту порушеного права і не підлягає задоволенню у зв`язку з безпідставністю.

У зв`язку з відмовою у позові також не підлягають і вимога про стягнення судових витрат.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.15,16, 330, 383,386,388, 391 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 12, 42-44,49, 81, 89, 209, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», за участю третьої особи на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про визнання добросовісним набувачем права власності на квартиру, стягнення судових витрат -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 10.12.2019 року.

Суддя: Л.В. Домусчі