Рішення № 86212556, 30.10.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 521/10622/19

Провадження № 2/947/5575/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2019 року

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Луняченка В.О.

за участю секретаря - Нефедової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» ( код ЄДРПОУ 14360570 м.Київ, вул. Грушевського, 1 Д) до ОСОБА_1 ( паспорт серії НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Малиновського районного суду м.Одеси із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором без номеру від 14.10.2013 року у розмірі 37245,05 гривень, з яких 0,00 гривень заборгованість за кредитом, 2419,08 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 гривень- заборгованість за нарахованими відсотками, 29126,21 гривень- нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 3450,00 гривень нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг 500 гривень - штраф ( фіксована частина), 1749,76 гривень - штраф ( процента складова), мотивуючи позов тим, що між банком та ОСОБА_1 , 14.10.2013 року укладено кредитний договір без номеру відповідно до якого позичальник отримав від банку кредит у розмірі 2000,00 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відповідного розміру відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, з відповідним порядком погашенням заборгованості. Зазначений договір складається з заяви позичальника та умов надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 10.05.2019 року утворилась заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 37245,05 гривень. Наявність непогашеної заборгованості з боку відповідача перед банком зумовила звернення до суду з дійсним позовом.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м.Одеси від 10.07.2019 року цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» ( код ЄДРПОУ 14360570 м.Київ, вул. Грушевського, 1 Д) до ОСОБА_1 ( паспорт серії НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором надіслано до Київського районного суду м.Одеси за підсудністю.

Через автоматизований розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Київського районного суду м.Одеси Луняченку В.О.

Ухвалою суду від 03.09.2019 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, про що своєчасно повідомлялись учасники справи.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

У визначені строки, відзиву на позовну заяву, відповідачем подано не було.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України,суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Так встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , 14.10.2013 року уклали договір про надання встановленого кредитного ліміту на платіжну картку відповідно до якого позивач надав, а відповідач отримав споживчий кредит в сумі 2000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Договір було укладено шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. При цьому, позивач вважає, що своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.

Відповідно до Умов та Правил, у випадку порушення позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти та штраф.

Вважаючи, що з часу отримання кредиту відповідач належним чином не виконував грошове зобов`язання, Банк розрахував заборгованість за договором кредитування та станом на 10.05.2019р., у сумі 37245,05 гривень, з яких 0,00 гривень заборгованість за кредитом, 2419,08 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 гривень- заборгованість за нарахованими відсотками, 29126,21 гривень- нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 3450,00 гривень нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг 500 гривень - штраф ( фіксована частина), 1749,76 гривень - штраф (процента складова).

Вирішуючи питання про стягнення нарахованої Банком заборгованості по кредитному зобов`язанню, суд виходить з наступного обґрунтування, з урахуванням правової позиції висловленою ВП ВС у справі № 342/180/17-ц.

Так, відповідно до частин першої, другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника від 14..10.2013р. процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Більш того Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, пенею та штрафом, взагалі не зазначає поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, відсутній борг за тілом кредиту, період її виникнення, час її погашення та/або прострочення, несплата якої призвела до виникнення заборгованості, яку просить стягнути Банк в судовому порядку.

Представник позивача, скориставшись своїм правом, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та у порядку спрощеного позовного провадження, отже розгляд справи проведений судом на підставі наявних у справі доказів.

Крім відсутності належного обґрунтування та надання допустимих доказів, в частині наявної у відповідача суми заборгованості по тілу кредиту, тим більше, що позивачем зазначено, що розмір заборгованості за тілом кредиту становить 0,00 гривень, тобто заборгованість за тілом кредиту відсутня.

Суд також не приймає та відхиляє обґрунтування позивача на його право вимоги в частині стягнення процентів та неустойки (пені, штрафу) за кредитним договором від 14.10.2013р., з посиланням на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору, оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії", заява N 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії", заява N 76943/11, § 123).

Із аналізу прийнятої Великою Палатою Верховного Суду в справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) постанови від 3 липня 2019 року, висновки якої щодо застосування відповідних норм права в силу положень частини 4 статті 263 ЦПК України підлягають врахуванню, встановлено, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених раніше у рішеннях Верховного Суду України, та орієнтувала судову практику у справах, де банк звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором, укладеним шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, на те, що на підставі норм матеріального права, які застосовуються до стандартної (типової) форми кредитного договору, не підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами та застосуванню відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

За таких обставин, враховуючи вищевказаний правовий висновок, суд констатує відсутність підстав для задоволення заявлених банком правових підстав вимог в частині стягнення 2419,08 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 29126,21 гривень- пеня за прострочене зобов`язання, 3450,00 гривень пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг 500 гривень - штраф ( фіксована частина), 1749,76 гривень - штраф (процента складова). Зміна правової позиції виключає необхідність аналізу доводів в цій частині вимог.

Керуючись ст.ст.12,13,76,259,263-265,268, 279, 353,354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» ( код ЄДРПОУ 14360570 м.Київ, вул. Грушевського, 1 Д) до ОСОБА_1 ( паспорт серії НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором без номеру від 14.10.2013 року у розмірі 37245,05 гривень, з яких 0,00 гривень заборгованість за кредитом, 2419,08 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 гривень- заборгованість за нарахованими відсотками, 29126,21 гривень- нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 3450,00 гривень нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг 500 гривень - штраф ( фіксована частина), 1749,76 гривень - штраф ( процента складова) - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Луняченко В. О.