Рішення № 86210909, 27.11.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16780/19

Провадження № 2/127/2309/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2019 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Короля О.П.,

секретаря Крижанівського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Вінницягаз» та Товариства з обмеженою відповідальністю Вінницягаз Збут» про визнання договору на газопостачання недійсним,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПАТ «Вінницягаз» та ТОВ «Вінницягаззбут» про визнання договору на газопостачання недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що 15.09.2015 року між ОСОБА_2 , ТОВ «Вінницягаззбут» та ПАТ «Вінницягаз» було укладено Договір про надання населенню послуг з газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 з порушенням норм постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 року № 2246 «Про затвердження правил надання послуг з газопостачання» в частині ненадання всіх необхідних для укладення договору документів та укладення за однією адресою двох договорів з двома споживачами-співвласниками будинку. Також позивач посилався на недійсність правочину як такого, що порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК України), що укладений під впливом обману (ст. 230 ЦК України), вчиненого в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (ст. 232 ЦК України). Позивач зазначив, що укладенням оспорюваного правочину йому заподіяна матеріальна шкоди у розмірі 63 312,18 грн. та моральна шкода у сумі 10000 грн., яка має бути стягнута солідарно з відповідачів у подвійному розмірі. Ухвалою суду від 16.07.2019 р. вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Від відповідачів надійшли відзиви на позов. У відзивах на позов представники відповідачів заперечили проти задоволення позову, вважали оспорюваний договір укладеним відповідно до норм чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства та таким, що не порушує цивільне право позивача, який не є стороною оспорюваного договору. Також заявили про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов необґрунтований та не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З 17.05.2019 р. ПАТ «Вінницягаз» змінило повну та скорочену назву на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» (АТ «Вінницягаз»).

26.02.2008 року рішенням Староміського районного суду м. Вінниці у справі №2-21-2008 поділено житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 та виділено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у власність по Ѕ частці будинку з відповідним переліком приміщень.

Як вбачається з реєстраційного посвідчення від 05.08.2008 року КП «ВООБТІ» зареєструвало право власності ОСОБА_3 на Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_1 із зазначенням конкретних приміщень, з яких ця частка складається.

Між ОСОБА_1 , ТОВ «Вінницягаззбут», ПАТ «Вінницягаз» укладено Договір про надання населенню послуг з газопостачання» № 0100021121, від 15.07.2015 р., на якому є відмітка про те, що в «присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підписав і отримав 08.12.2015 р. в ел. кабінеті».

15.09.2015 р. між ОСОБА_2 , ТОВ «Вінницягаззбут», ПАТ «Вінницягаз» укладено Договір про надання населенню послуг з газопостачання № 0100021121 на постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач пояснив, а відповідачі не заперечували, що виділені йому приміщення будинку АДРЕСА_1 не мали газових приладів та система газопостачання будинку влаштована таким чином, що фактично споживати газ позивач не міг. А тому ОСОБА_1 здійснив реконструкцію системи газопостачання, належної йому частини будинку. Так, ним було придбано газовий котел, розширювальний бак, газовий лічильник, виготовлений проект реконструкції внутрішньої системи газопостачання, проведені монтажні роботи, укладений договір з ПАТ «Вінницягаз» на виконання монопольних робіт.

Проте, на час розгляду справи у суді позивач фактично не може споживати газ через не здійснення врізування його газової труби до труби-вводу. З цього приводу позивач пояснив, що не знає причини, з якої йому вже протягом більше чотирьох років фактично не надаються послуги з газопостачання належної частини будинку. Офіційних письмових відповідей ПАТ «Вінницягаз» з приводу відмови від врізування його системи газопостачання він не отримував.

Частини будинку, належні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають поштову адресу: АДРЕСА_1 . Листом від 12.12.2016 року №6894 за підписом начальника КП «ВМБТІ» відповідача ОСОБА_2 повідомили про те, що присвоєння адреси частині житлового будинку не вбачається можливим.

Постанова Кабінету Міністрів України від 9.12.1999 року № 2246, якою були затверджені «Правила надання населенню послуг з газопостачання», втратила чинність 16.07.2016 року у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2016 року № 442.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05.04.2019 р. у справі № 127/27400/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог – ПАТ «Вінницягаз» про зобов"язання утриматись від вчинення дій з втручання в систему газопостачання з метою припинення газопостачання в частину будинку встановлено, що 10.01.2019 р. ОСОБА_2 уклала з ПАТ «Вінницягаз» та з ТОВ «Вінницягаззбут» типові договори №0100021121 постачання природного газу побутовим споживачам, відповідно до яких здійснюється газопостачання частини будинку, належної ОСОБА_2 .

Згідно з п.4 гл. 3 розділу 6 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетичних та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2494 визначено, що договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (п.7 гл. 3 розділу 6 Кодексу газорозподільних систем).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Враховуючи те, що позивачем не були доведені підстави недійсності оспорюваного ним договору, оспорюваним договором не порушені права позивача на отримання послуг з газопостачання належної йому частини будинку, а також інші цивільні права та охоронювані законом інтереси, оспорюваний договір втратив чинність, у задоволенні позовної вимоги про визнання договору про надання населенню послуг з газопостачання від 15.09.2015 р. недійсним належить відмовити.

Вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди позивач обґрунтовував неправомірністю укладення договору про надання населенню послуг з газопостачання № 0100021121 від 15.09.2015 р., та відсутністю у нього та його сина, ОСОБА_6 можливості споживати природний газ в належній йому частині будинку протягом більше 4 –х років.

Оскільки позивачем не доведено складу майнового правопорушення, передбаченого нормами ст. 1166 ЦК України та факту заподіяння моральної шкоди (ст. 23 ЦК України), то суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення майнової та моральної шкоди. Що ж стосується заяви представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Кашпрук О.В. та представника відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» – адвоката Ліфанчука М.О. про застосування строку позовної давності до виниклих правовідносин, то суд вважає за можливе зазначити наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.7 листа «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» № 24-150/0/4-13 від 28.01.2013 року та Верховний Суд України в п.11 постанови Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року роз`яснили, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Тобто, позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів. Оскільки, позивачем в установленому законом порядку не доведено свої позовні вимоги, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, до виниклих правовідносин строк позовної давності не застосовується.

Позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» як учасник бойових дій, що підтверджено посвідченням серії АБ №554143.

Тому відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір віднесений на рахунок держави.

Керуючись ст. 137 ЦПК України з позивача слід стягнути витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката Кашпрук О.В., яка надавалась відповідачу ОСОБА_2 згідно з договором про надання правової допомоги від 09.08.2019 р. у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 12,15,16,22,23,215,228,230,232,256,267,1166,1167 ЦК України, ст.ст. 4,76-81,89,137,141,263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 3000 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.12.2019 р.

Відомості про учасників справи :

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач Публічне акціонерне товариство «Вінницягаз», 21012 м. Вінниця. провул. Широцького, 24, код ЄДРПОУ 03338649;

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Вінницягаз Збут», 21012 м. Вінниця. провул. Широцького, 24, код ЄДРПОУ 39593306.

Суддя