Ухвала суду № 86206929, 03.12.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/6093/15-ц

Провадження № 6/200/190/19

У Х В А Л А

«03» грудня 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді Женеску Е.В.,

за участю секретаря Яковенко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

01 липня 2019 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява від ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Заявник мотивує свої вимоги тим, що Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська 17 квітня 2015 року виніс ухвалу про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду помилково, оскільки третейський суд не мав права розглядати справу.

Відповідно до ч. 1,2,3,4 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання. Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Заявник, а також стягувач АТ КБ «Приватбанк». в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином. Оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду справи, суд розглядає заяву у відсутність сторін.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 17.10.2014 року в справі № 5589/2014 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № SAMDN51000110620781 від 28.09.2013 року в сумі 31862,00 грн. та 500 грн. третейського збору.

17 квітня 2015 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська винесено ухвалу про видачу виконавчого листа на примусове виконання зазначеного рішення третейського суду від 17.10.2014 року.

Заявник обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно до третейського застереження, вказаний третейський суд не входив до переліку судів, на який сторони кредитного договору домовилися покласти вирішення спорів.

Суд не погоджується з доводом заявника, оскільки відповідно до п.1.7.30 Умов та правил надання банківських послуг, витяг з яких наявний у матеріалах справи, передбачено, що сторони домовились, що всі спори, розбіжності чи вимоги, які виникнуть з даного договору чи інших договорів, укладених між банком та клієнтом чи пов`язаних з ними, у тому числі які стосуються їх виконання, порушення, розірвання чи визнання недійсним, підлягають вирішенню в одному із вказаних судів: зокрема, постійно діючий третейський суд при асоціації «Дніпропетровський банківський союз» (адреса суду: 49000, м.Дніпропетровськ, пр-т Карла Маркса, 60/62).

Як вбачається із рішення третейського суду, спір вирішений саме тим судом, який вказаний у третейському застереженні.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.

Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.

Отже, на час ухвалення рішення Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз», Закон України «Про третейські суди» містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

У п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» міститься визначення терміну «споживач» як фізичної особи, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Таким чином, вищевказаний закон визначає споживачем виключно фізичну особу.

У своїй постанові від 20.05.2015 року по справі №6-64цс15 Верховний Суд України зазначає: «Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Статтею 6 Закону України "Про третейські суди" визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами. Законом України "Про внесення змін до статті 6 Закону України "Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам" частину першу статті 6 Закону України "Про третейські суди" доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.

Аналізуючи зміст наведеної постанови вищої судової інстанції, суд приходить до висновку, що будь-який спір, який виникає між кредитодавцем та особисто позичальником незалежно від процесуального статусу вказаних осіб у справі, зокрема щодо укладення та виконання кредитного договору, є спором про захист прав споживачів.

В такому випадку, рішення третейського суду по якому був судом виданий виконавчий документ, стосовно особи самого позичальника прийняте у справі, яка не підвідомча третейському суду відповідно до закону, оскільки третейським судам заборонено розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відповідно до ч.2 ст.432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що виконавчий лист виданий судом помилково та вважає за необхідне задовольнити вимоги заяви та визнати виконавчий лист, виданий Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська по справі № 200/6093/15-ц таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 432 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий лист, виданий Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська по справі № 200/6093/15-ц Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк», таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення . Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до п.15.5 ч.1Перехідних положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Е.В. Женеску