Рішення № 86206707, 29.11.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/33621/18

Провадження № 2/761/2163/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Яворській А.А.

за участі:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивачки: ОСОБА_2 ,

відповідача: ОСОБА_3 ,

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання грошового зобов`язання припиненим, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог,

в с т а н о в и в :

В серпні 2018р. позивачка ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_3 , в якому просила суд:

- визнати повністю припиненими грошове зобов`язання ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 на суму 5639343,14 грн., що було визначено рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2012р. у цивільній справі № 2-1741/12, шляхом проведення часткового зарахування зустрічних однорідних вимог ОСОБА_1 на суму 11156862,02 грн. до ОСОБА_3 та зменшення вимог ОСОБА_1 на суму проведеного заліку.

Свої позовні вимоги позивачка обгрунтовувала тим, що за рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2012р. по цивільній справі № 2-1741/12, з неї на користь відповідача стягнуто Ѕ частину вартості спільного майна у розмірі 5639343,14 грн. На примусове виконання зазначеного рішення суду видано виконавчий лист, який пред`явлено до виконання і відкрито виконавче провадження.

В свою чергу рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2016р. по цивільній справі № 757/2129/14-ц стягнуто з відповідача на користь позивачки компенсацію за Ѕ частку у спільному майні у розмірі 11153421,02 грн. І за цим рішенням суду також було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження.

01 березня 2017р. позивачкою було зроблено заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якої борг ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні № 39672480 в сумі 5639343,14 грн. є погашеним повністю, в рахунок часткового погашення зобов`язання боржника ОСОБА_3 перед нею, як стягувачем в іншому виконавчому провадженні № 53196402 у розмірі 11156862,02 грн. Таким чином, на думку позивачки вона повністю виконала рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2012р. у цивільній справі № 2-1741/12 та повністю розрахувалась з відповідачем.

Однак ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 червня 2017р., яка залишена без змін апеляційною інстанцією, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю було відмовлено.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2018р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 квітня 2019р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні 11 листопада позивачка та її представник, заявлені позовні вимоги підтримали, з підстав, наведених в позові, і просили суд його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні 11 листопада 2019р. проти позову заперечили. В судовому засіданні, 29 листопада 2019р. на стадії судових дебатів, відповідач позов підтримав.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2012р. по цивільній справі № 2-1741/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ПрАТ «Позняки-Жил-буд» про визнання недійсним правочину, поділу майна та стягнення коштів, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1/2 частину вартості спільного майна подружжя 5639343,14 грн.

10 вересня 2013р. відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-1741/12.

З інформації про вказане виконавче провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua/), в ході примусового виконання було об`єднано виконавчі провадження в зведене, і сума звернення стягнення за виконавчими документами становить 6235177,91 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2016р. по цивільній справі № 757/2129/14-ц, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію за Ѕ частку у спільному майні у розмірі 11153421,02 грн.

27 грудня 2016р. відкрито виконавче провадження за виконавчим листом від 11 листопада 2016р. №757/2129/14-ц.

01 серпня 2019р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г. винесено постанову про повернення стягувачу ОСОБА_1 виконавчого листа № 757/2129/14-ц виданого 11 листопада 2016р. Печерським районним судом м. Києва, на підставі п. 1) ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (повернення виконавчого документу стягувачу за його заявою).

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка ОСОБА_1 зазначала, що нею 01 березня 2017р. було зроблено заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якої борг ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні № 39672480 в сумі 5639343,14 грн. є погашеним повністю, в рахунок часткового погашення зобов`язання боржника ОСОБА_3 перед нею, як стягувачем в іншому виконавчому провадженні № 53196402 у розмірі 11156862,02 грн.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно ст. 601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Частиною 1 ст. 602 ЦК України визначено, що не допускається зарахування зустрічних вимог:

1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю;

2) про стягнення аліментів;

3) щодо довічного утримання (догляду);

4) у разі спливу позовної давності;

4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом;

5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Положеннями ст. ст. 11-13 ЦПК України, роз`яснення наданих в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі», встановлено, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ЦПК, рішення суду, що набули законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, право на стягнення заборгованості, яке підтверджене судовим рішенням і видано виконавчий документ, який пред`явлений до виконання, повинне бути реалізоване у формах і у спосіб, встановлений законодавством про виконавче провадження. Отже, залік зустрічних однорідних вимог на цій стадії повинен здійснюватися винятково на підставах, і в порядку, визначених ЦПК України і Законом України «Про виконавче провадження».

Так отримані сторонами виконавчі документи передбачали винятково стягнення грошових коштів, як спосіб виконання відповідного рішення суду. Судове рішення підлягає виконанню тільки у спосіб, вказаний у виконавчому документі. Отже, угода (заява) про залік зустрічних однорідних вимог, яка здійснена на стадії виконання судового рішення, може бути підставою для укладення між стягувачем і боржником мирової угоди про закінчення виконавчого провадження, яка у випадку затвердження судом є підставою для закінчення виконавчого провадження (ст. 434 ЦПК України).

Проте, як встановлено судом, виконавчий документ, в межах виконавчого провадження № 53196402 стягувачу ОСОБА_1 був повернутий на підставі п. 1) ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звзяок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355, 434 ЦПК України; ст. ст. 13, 15, 16, 598, 601, 602 ЦК України; суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) про визнання грошового зобов`язання припиненим, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 09 грудня 2019р.

Суддя: