Рішення № 86206611, 12.11.2019, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун.№ 759/9632/19

пр.№ 2/759/4902/19

12 листопада 2019 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Войтенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Семененко В.С.,

представника позивача адвоката Поліщук Л.І.

розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення суми страхового відшкодування та пені,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2015 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення суми страхового відшкодування та пені. Обґрунтовує свої позовні вимоги, тим що 25.05.2018 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Газ-3307», р.н. НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Nissan» р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 Транспортна пригода відбулась з вини ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в АТ «СГ «ТАС». Після чого, ОСОБА_1 , яка наділена повноваженнями представляти інтереси MB "DMV TRANS" у взаємовідносинах із страховими компаніями, а також безпосередньо отримувати страхове відшкодування звернулась до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування. В подальшому, їй стало відомо, що виплата страхового відшкодування не здійснена страховиком через те, що довіреність ОСОБА_1 не завірена нотаріусом Литовської Республіки та не надано перекладу цієї довіреності на українську мову, який завірений нотаріусом України. З вказаною відмовою позивач не погоджується, у зв`язку з чим, з огляду на пропущення страховиком строку для виплати відшкодування, позивач звернулась до послуг аварійного комісара для здійснення розрахунку завданих їй збитків. Станом на день звернення до суду з боку АТ «СГ «ТАС» не було здійснено жодних виплат за вказаним страховим випадком, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21.06.2019 відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, визначено строк для подачі відзиву відповідача, строк для відповіді на відзив позивача, роз`яснено права (а.с. 88).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 2.07.2019 розгляд справи було перенесено у зв`язку з відсутністю інформації про отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження (а.с.103).

В подальшому, 10.07.2019 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позову у зв`язку з тим, що позивач не надав належне підтвердження своїх повноважень на отримання страхового відшкодування від імені потерпілого малого співтовариства MB «DMV Trans». Зокрема, відповідач відмовив у виплаті позивачу страхового відшкодування через те, що подана ним довіреність засвідчена не у порядку, визначеному чинним законодавством, позивачем не надано документи, підтверджуючі повноваження особи, що видала довіреність, підпис особи, що видала довіреність також не засвідчена належним чином. При цьому, відповідач зазначив, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію автомобіль «Nissan», н.з. НОМЕР_2 належить MB «DMV Trans». З огляду на вищевикладене, керуючись ст.35.2, 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повідомило про неможливість виконати своє зобов`язання оскільки позивачем не надано всіх документів, передбачених Законом на отримання страхового відшкодування. З огляду на викладене, відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю (а.с.103-105). Також представником відповідача було направлено до суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 1.08.2019 розгляд справи було перенесено задля можливості реалізації позивачем свого права на подання відповіді на відзив. (а.с.113).

Згідно з ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28.08.2019 клопотання відповідача про призначення цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення суми страхового відшкодування та пені, до розгляду в порядку загального позовного провадження - в частині розгляду справи в порядку загального позовного провадження залишено без задоволення. Розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення суми страхового відшкодування та пені - продовжити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.116).

У відповіді на відзив, позивач категорично не погодилась з запереченнями відповідача, зазначивши, що відповідачем не було враховано положення п.1 та п.2 ст. 1 Договору між Україною та Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, з урахуванням яких не передбачено обов`язку оформлення в нотаріальній формі довіреності від юридичної - фізичній особі. Разом з цим, позивачем було подано копію статуту MB «DMV Trans» з перекладом на російську мову, копію установчого акту MB «DMV Trans» з перекладом на українську мову, копію витягу з електронного реєстру щодо MB «DMV Trans» з перекладом на українську мову, копію довіреності на представництво інтересів MB «DMV Trans», посвідчену нотаріусом. При цьому, позивачем зазначено, що відповідач, володіючи інформацією про юридичну особу власника транспортного засобу не направив жодного запиту ні до компетентних органів, ні до позивача з проханням надати будь-які додаткові документі. У зв`язку з чим, позов просила задовольнити (а.с.120-122).

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримала, позов просила задовольнити. При цьому повідомила, що всі документі, які були надано у якості обґрунтування до позову також надавались відповідачу, водночас, на момент розгляду справи, відповідач страхового відшкодування не сплатив, у зв`язку з чим, представник наголошувала на необхідності задоволення позовних вимог.

Представник відповідача до суду не з`явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив, у зв`язку з чим, суд вважав за можливе розглянути справу у його відсутності.

Суд, у порядку загального позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, заслухавши пояснення позивача та його представника, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що 25.05.2018 о 17 год. 00 хв. в с. Неграші Києво-Святошинського району Київської області водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Газ-3307», р.н. НОМЕР_5 , при виїзді на нерегульоване перехрестя, не надав переваги в русі та вчинив зіткнення з автомобілем марки «Nissan» р.н. НОМЕР_1 , який рухався по головній дорозі. В результаті зіткнення вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження (а.с. 13).

Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.06.2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держава в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень 00 коп. (а.с. 13).

Відповідно до частини шостої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та відповідно до положення частини шостої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.06.2018, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На момент вищевказаної дорожнього - транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Газ-3307, р.н.НОМЕР_5 була застрахована в АТ «СГ «ТАС», згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом № АМ/7187877 (а.с. 14).

27.06.2018 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з повідомленням про настання страхової події та заявою про страхове відшкодування (а.с. 15,-16, 17 ).

За даними аварійного серифікату №74-Р/51/7 від 26.02.2019 ринкова вартість КТЗ NISSAN ALMERA (державний номер НОМЕР_1 ), на дату дослідження складає 35700,00 грн (а.с.18).

За даними аварійного серифікату №80-R/51/4 від 26.02.2019 ринкова вартість пошкодженого КТЗ NISSAN ALMERA (державний номер НОМЕР_1 ), на дату дослідження складає 7772,53 грн (а.с.33).

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу NISSAN ALMERA (державний номер НОМЕР_1 ) власником транспортного засобу є Мале Співтовариство «ДМВ ТРАНС» (MB «DMV TRANS»).

Згідно з довіреністю ЗАО «DMV TRANS» від 31.01.2018 року, за підписом директора MB «DMV TRANS» М.В. Даніловим, ОСОБА_1 уповноважено користуватись, в тому числі виїжджати за кордон, належним йому автомобілем марки NISSAN ALMERA (державний номер НОМЕР_1 ), а також, представляти його інтереси в органах Національної поліції, в митних органах, укладати від імені фірми договори страхування зі страховими організаціями, одержувати страхове відшкодування (а.с. 8).

При цьому, суд критично ставиться до наданої довіреності з огляду на те, що підписана вона директором MB «DMV TRANS» М.В. Даніловим, сам транспортний засіб належить Малому Співтовариству «ДМВ ТРАНС» (MB «DMV TRANS»), водночас, в тексті довіреності мова йде про довірителя - ЗАО «DMV TRANS».

Водночас, згідно з довіреністю від 20.08.2019, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Крушельницьким П.М., Мале Співтоваристов «ДМВ ТРАНС» (MB «DMV TRANS») уповноважило ОСОБА_1 представляти його інтереси з питання відшкодування шкоди в установах, підприємствах організаціях, незалежно від їх підпорядкування та форм власності. При цьому, при видачі довіреності перевірялись повноваження керівника MB «DMV TRANS»(а.с.144).

Матеріали справи не містять письмової відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування позивачу, водночас з поданого відзиву вбачається. Що відповідач не може виконати свої зобов`язання, оскільки йому не надано всіх документів, передбачених законом для отримання страхового відшкодування (а.с.105).

В силу ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина друга ст. 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема, п. 2.1 ст. 2 передбачено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Таким чином, з огляду на викладене порядок відшкодування матеріальної шкоди (страхового відшкодування) слід здійснювати в порядку встановленому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

В порядку ст. 22 вказаного Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. (ст. 6 Закону)

При настанні страхового випадку страховик, тобто в даному випадку відповідач, відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. (ст.22.1 Закону).

Згідно з ч.1 ст. 33-1 Закону, страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до ДТП, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику в розслідуванні причин та обставин ДТП, а саме: надати для огляду належний транспортний засіб, повідомити страховика про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї ДТП.

В порядку ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий, який має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Позивачем було подано письмову заяву про виплату страхового відшкодування разом із усіма необхідними документами в строки, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до п.36.7. ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку, чим і скористався позивач.

Як вбачається із п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик приймаючи рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування зобов`язаний мотивувати своє рішення із посиланням на конкретні норми Закону, зокрема, на підстави встановлені ст. 32 (випадки, коли шкода не відшкодовується) та/або ст. 37 (підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування) Закону 1961-IV.

Таким чином, законом встановлено обов`язок страховика прийняти вмотивоване рішення із посиланням на конкретні норми закону, в протилежному випадку така відмова є незаконною та підлягає скасуванню. Відповідно у даному випадку відповідачем взагалі не було поінформовано позивача про прийняте рішення за її заявою. Окрім того, підстави які вказує відповідач у відзиві спростовуються наявними матеріалами справи.

З даного приводу Верховним Судом в постанові від 08 квітня 2019 року по справі № 910/14693/17 щодо подібних правовідносин було висловлено наступну позицію, зокрема, відповідно до пункту 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Крім того, власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб (п. 20.)

Відтак, за наявності у водія транспортного засобу реєстраційного документа на цей транспортний засіб, законність володіння таким транспортним засобом презюмується.

З огляду на вказану позицію Верховного Суду, за відсутності доказів заволодіння застрахованим т/з неправомірним способом позивачем, посилання відповідача на відсутність права на управління т/з у позивача, так само, як і на відсутність права отримувати страхове відшкодування на момент ДТП є необґрунтованим.

Щодо суми матеріальної шкоди, яку просить стягнути позивач.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до положення ч.1 та п.1 ч.2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

З урахуванням викладеного, повно та всебічно дослідивши обставини справи в частині вимог позивача до, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що внаслідок ДТП позивачу завдано збитків, розмір яких визначено станом на момент розгляду даної справи в сумі враховуючи, що відповідно до звітів вартість транспортного засобу до ДТП становила 35700,00 грн, а після ДТП 7772,53 грн, з урахуванням положень 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд вважає доведеним, що позивачу було завдано збитків в розмірі 27927,47 грн.

Відповідно до п. 12.1. ст.12 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Таким чином, оскільки полісом №АМ/7187877 встановлено страхову суму за шкоду, заподіяну майну в розмірі 200 000 грн. та франшизу в розмірі 0 грн., розмір страхового відшкодування, що належить до виплати на користь позивача з відповідача за даним договором становить 27927,47 грн.

Щодо позовних вимог відносно стягнення пені слід зазначити про таке.

Відповідно до пункту 3 статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Аналогічні за змістом положення передбачені статтею 992 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно, суд вважає встановленим, що ДТП, внаслідок якого автомобіль отримав механічні пошкодження, є страховим випадком, тому відмова відповідача у здійсненні позивачу виплати є незаконною.

У випадку невиконання страховиком обов`язку щодо здійснення страхової виплати, передбаченої договором, у позивача виникає право на отримання пені за невиконання грошового зобов`язання. У зв`язку з чим, з відповідача підлягають стягненню пеня в розмірі 5624,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 768, 40 грн.

На підставі викладеного, керуючись вимогами, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 23, 979, 988, 1166, 1167, 1187, 1188, 1191, 1194 ЦК України та ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення суми страхового відшкодування та пені - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 27 927, 47 грн та суму пені за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 5 624, 42 грн, а всього, стягнути 33 551, 89 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 768, 40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 21.11.2019.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (місцезнаходження: м. Київ, пр-т Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243).

Суддя Ю.В. Войтенко