Ухвала суду № 86198007, 25.11.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/17990/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Кравченко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна, ПАТ «Універсал Банк» на дії приватного виконавця, -

В С Т А Н О В И В:

06 листопада 2019 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна, на дії приватного виконавця, яка 07 листопада 2019 року передана в провадження судді Катющенко В.П. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Як вбачається з вимог скарги, заявник просить суд: визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. у виконавчому провадженні ВП № 59607899 від 23.07.2019 за виконавчим листом № 755/10207/14-ц, виданим 11.09.2015 Дніпровським районним судом м. Києва щодо звернення стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з дією мораторію, визначеного Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення коштів кредитів в іноземній валюті»; припинити приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. у виконавчому провадженні ВП № 59607899 від 23.07.2019 звернення стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з дією мораторію, визначеного Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення коштів кредитів в іноземній валюті»; заборонити приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. у виконавчому провадженні ВП № 59607899 від 23.07.2019 за виконавчим листом № 755/10207/14-ц, виданого 11.09.2015 Дніпровським районним судом м. Києва, здійснювати дії щодо звернення стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з дією мораторію, визначеного Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення коштів кредитів в іноземній валюті».

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2019 року вказану скаргу було прийнято та призначено її до судового розгляду.

25 листопада 2019 року від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. надійшли пояснення по суті скарги на дії приватного виконавця, в яких остання просила суд відмовити у задоволенні скарги. Свої заперечення обґрунтовує тим, що ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. 25.09.2019 приватний виконавець у відповідності до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» з метою здійснення опису та арешту майна боржника здійснив виїзд за адресою місцезнаходження квартири, що належить боржнику ОСОБА_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 . При виході за адресою боржника було встановлено, що боржник здає квартиру в оренду, за вказаною адресою не проживає, про що виконавцем складено акт від 25.09.2019. Двері квартири відчинили особи, які орендують цю квартиру. Факт непроживання боржника у даній квартирі підтверджується договором оренди від 23.09.2019 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до п. 5.6. якого строк його дії встановлюється з дня сплати за перший місяць до 01.09.2020 року. Тому, квартира АДРЕСА_1 не підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки це нерухоме майно не використовується як місце постійного проживання боржника. Оскільки боржнику ця квартира належить на праві власності, однак він у ній постійно не проживає, приватним виконавцем в присутності двох понятих здійснено опис та арешт майна боржника. Крім того, зазначена квартира не є єдиним житлом боржника.

Представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги з мотивів, викладених у скарзі, та додатково зазначив, що заявник вимушена була здати квартиру на час своєї тимчасової відсутності, так як це не заборонено. Договір оренди квартири тривав 1 тиждень про що було повідомлено приватного виконавця. Іншого житла заявник не має.

Заявник ОСОБА_1 підтримала скаргу, просила суд її задовольнити.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. в судовому засіданні заперечила проти задоволення скарги з мотивів, наведених у своїх поясненнях, та додатково зазначила, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» заявник є засновником та керівником ТОВ «Нива ЕТЛ», тому вона наклала арешт на корпоративні права. Інше місце проживання боржника нею не встановлено. Опис майна проводився за відсутності боржника. В квартиру приватного виконавця впустили особи, які там проживали.

Представник приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. - Коваленко Т.А. в судовому засіданні підтримала приватного виконавця Лановенко Л.О. та просила відмовити в задоволенні скарги.

Представник АТ «Універсал Банк» - Таран В.А. в судовому засіданні підтримав приватного виконавця Лановенко Л.О. та зазначив, що по договору оренди квартира передана в оренду строком на один рік, а коштів на погашення боргу не було.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Як убачається з матеріалів справи, 27 вересня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 001-2900/840-0205 (на придбання майна), відповідно до якого позичальник надав кредит в іноземній валюті у сумі 120 000 доларів США в порядку і на умовах, визначених законом.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, в цей же день, між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку банку передано належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3 .

Відповідно до підпунктів 4.2, 4.6 договору іпотеки звернення стягнення здійснюється на підставі: або рішення суду; або виконавчого напису нотаріуса; або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; або за договором між іпотекодавцем, іпотекодавцями - майновими поручителями та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя. Звернення стягнення по застереженню про задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору іпотеки та відповідно до Закону України «Про іпотеку».

11 вересня 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва було видано виконавчий лист №755/10207/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №001-2900/840-0205 від 27.09.2007 станом на 13.03.2010 у розмірі 135 999,04 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 1 262 383,89 грн.

23 липня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59607899 щодо виконання виконавчого листа №755/10207/14-ц , виданого 11 вересня 2015 Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №001-2900/840-0205 від 27.09.2007 станом на 13.03.2010 у розмірі 135 999,04 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 1 262 383,89 грн.

Згідно постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 25 вересня 2019 року, винесеної приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О., описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1

27 вересня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ «Євроексперт Груп» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №755/10207/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №001-2900/840-0205 від 27.09.2007 станом на 13.03.2010 у розмірі 135 999,04 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 1 262 383,89 грн.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 14 жовтня 2019 року, у розділі Відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно в підрозділі Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень наявний запис про обтяження: 32534751 (спеціальний розділ) від 24 липня 2019 року щодо арешт нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер: 59607899, виданої 24.07.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О., підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47932135 від 24.07.2019, Лановенко Л.О. , приватний виконавець.

Згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

У відповідь на подану представником скаржника заяву від 21 жовтня 2019 року про повернення стягувачу виконавчого листа, приватним виконавцем Лановенко Л.О. було відмовлено у задоволенні поданої заяви.

У відповідь на подане представником скаржника клопотання від 22 жовтня 2019 року про припинення примусового виконання стягнення на спірну квартиру, повернення стягувачу виконавчого листа та закриття провадження у справі, приватним виконавцем Лановенко Л.О. було відмовлено у задоволенні поданого клопотання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону.

07 червня 2014 року набув чинності Закон України України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення коштів кредитів в іноземній валюті», пунктом 1 якого передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону № 1304-VII протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Вказаний Закон є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає виконанню.

Правову позицію з цього питання з аналогічними висновками висловлено Верховним Судом України у Постанові від 10.04.2019 року у справі № 726/1538/16-ц, яка в силу Закону є обов`язковою до застосування цій справі, оскільки мають місце аналогічні по своїй суті фактичні обставини справи та відповідно правовідносини.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Таким чином, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрати кредитором права на задоволення своїх вимог у разі невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення (відчуження без згоди власника) певного майна.

Згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Отже, вказаний Закон є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) на примусове стягнення певного майна окремої категорії боржників на період чинності цього Закону, за наявності та доведеності відповідних умов.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована з 17 червня 2008 року по теперішній час, та яку передала в оренду з 23 вересня 2019 року ОСОБА_2 до 29 вересня 2019 року.

Згідно із ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Отже, ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_1 , загальна площа якої не перевищує 140 кв. м, іншого нерухомого майна у власності ОСОБА_1 не має, добровільної згоди на відчуження спірного майна вона не надавала .

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 451 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

У справі «Півень проти України» ЄСПЛ констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може буде виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.

За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У Законі України «Про виконавче провадження» поняття «виконавче провадження» розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1). Наведене узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції, заява №183571/91» (Caseof Hornsbyv. Greece) ЄСПЛ зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду. Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду одній зі сторін…».

19 листопада 2010 року Консультативною радою європейських суддів (КРЄС) прийнято Висновок №13 (2010), який зокрема встановлює, що у державі, яка керується верховенством права, державні органи передусім зобов`язані поважати судові рішення і виконувати їх швидко exofilicio. Сама ідея державного органу, який відмовляється підкоритися рішенню суду, підриває концепцію примату закону (п. 31).

Враховуючи надані суду докази, враховуючи те, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень, суд приходить до висновку про визнання протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни у виконавчому провадженні ВП № 59607899 від 23.07.2019 за виконавчим листом № 755/10207/14-ц, виданого 11.09.2015 Дніпровським районним судом м. Києва щодо звернення стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з дією мораторію, визначеного Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмилу Олегівну усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом припинення звернення стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з дією мораторію, визначеного Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у виконавчому провадженні ВП № 59607899 від 23.07.2019, на час дії Закону Україну «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Аналізуючи вищевикладені обставини, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності з позиції належності та допустимості, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна, ПАТ «Універсал Банк» на дії приватного виконавця.

Вимога заявника заборонити приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. у виконавчому провадженні ВП № 59607899 дії щодо звернення стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з дією мораторію, визначеного Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення коштів кредитів в іноземній валюті», не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає завданням цивільного судочинства щодо ефективного захисту прав сторін виконавчого провадження.

Щодо посилань приватного виконавця Лановенко Л.О. на правомірність дій останньої у зв`язку з тим, що боржник є засновником і керівником ПП «НИВА-ЄТЛ», у зв`язку з чим, на неї не розповсюджується дія ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», дія цього Закону не поширюється на осіб, які є суб`єктами Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». В той же час Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» втратив чинність 01 вересня 2016 року.Зміни до ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не вносились.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1, 5, 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, ст. ст. 260, 354, 447, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна (вул. Юрія Поправки, буд. 6, оф. 117, м. Київ, 02094), ПАТ «Універсал Банк» (вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, 04114), на дії приватного виконавця - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни у виконавчому провадженні ВП № 59607899 від 23.07.2019 за виконавчим листом № 755/10207/14-ц, виданого 11.09.2015 Дніпровським районним судом м. Києва щодо звернення стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з дією мораторію, визначеного Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмилу Олегівну усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом припинення звернення стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з дією мораторію, визначеного Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у виконавчому провадженні ВП № 59607899 від 23.07.2019, на час дії Закону Україну «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Повний текс ухвали складено 09 грудня 2019 року.

Суддя: