Рішення № 86197944, 09.12.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2019 р.

м. Київ

справа № 755/16657/19

провадження № 2/755/6378/19

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чижиков Олександр Олександрович, про визнання недійсним договору, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, відповідно до якого просить визнати недійсним Договір купівлі-продажу серія та номер: 37142 від 07.08.2018 року щодо квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О., та позивач просить суд повернути їй квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач мотивує свої вимоги тим, що станом на 01.01.2018 року у власності позивача перебувало наступне майно: квартира АДРЕСА_1 . З метою догляду за вказаною квартирою 11.01.2018 року позивачем на ім`я відповідача ОСОБА_3 було видано Довіреність на управління майном позивача від 11.01.2018 року. 28.08.2019 року позивачу стало відомо, що на підставі Договору купівлі-продажу від 07.08.2019 року квартиру АДРЕСА_1 відповідачем ОСОБА_3 було відчужено на користь відповідача ОСОБА_2 . Заявою позивача від 12.11.2018 року, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палагутою Л.О., зареєстрованою у реєстрі за № 1647, Довіреність на управління майном позивача від 11.012018 року була скасована. Однак позивачем зауважено, що розпоряджень на відчуження квартири АДРЕСА_1 вона не давала, умови договору купівлі-продажу не погоджувала, вибір та погодження покупця не здійснювала, умови Договору позивачу не відомі, ціну Договору не погоджувала, коштів від продажу квартири не отримувала, оскільки кошти присвоєно відповідачем ОСОБА_3 . Таким чином, позивач вважає, що Договір купівлі-продажу від 07.08.2019 року вчинено внаслідок зловмисної домовленості відповідачів ОСОБА_3 із ОСОБА_2 , який має бути визнано судом недійсним у порядку положень статті 232 ЦК України, а майно має бути повернуто позивачу як набуте без відповідної правової підстави, що є предметом спору.

04.11.2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чижиков Олександр Олександрович, про визнання недійсним договору, зобов`язання вчинити дії. (а.с. 37-39)

04.11.2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову та витребування доказів задоволено частково, заборонено державним реєстраторам та будь-якім третім особам, у тому числі ОСОБА_2 , вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 . Заяву в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру повернуто заявнику. Зобов`язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чижикова Олександра Олександровича, (03039, м. Київ, вул. Грінченка, б. 4, прим. 3) надати суду у строк до 02 грудня 2019 року належним чином завірену копію матеріалів нотаріальної справи щодо посвідчення оскаржуваного Договору купівлі-продажу серія та номер: 37142 від 07.08.2018 року квартири АДРЕСА_1 . (а.с. 47-49)

Відповідачем ОСОБА_3 у встановлений судом строк подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову в повному обсязі, зауважила, що 26.07.2002 року вона уклала Договір дарування квартири АДРЕСА_1 із позивачем ОСОБА_1 , ця квартира належала рідній тітці позивача ОСОБА_4 , яка є інвалідом І групи з дитинства і потребує постійної допомоги. Дарування здійснювалось з умовою, що позивач буде надавати ОСОБА_4 необхідну допомогу та здійснювати за нею догляд, оскільки у ОСОБА_4 немає інших родичів. Оформлять договір довічного утримання сторони побоювалися, оскільки у той період у позивача були напружені стосунки з її чоловіком, який після розлучення міг претендувати на квартиру. Спірна квартира залишилась у розпорядженні ОСОБА_4 . За домовленістю сторін фактичну допомогу ОСОБА_4 надавала відповідач ОСОБА_3 . Позивач ОСОБА_1 разом із оформленням договору дарування надавала відповідачу ОСОБА_3 кожні три роки довіреність на розпорядження всім майном. В березні 2018 року відповідач ОСОБА_3 була прооперована, тому більше не змогла надавати допомогу ОСОБА_4 . Позивач ОСОБА_1 не взяла на себе турботу про ОСОБА_4 , тому відповідач ОСОБА_3 змушена була звертатись по допомогу до інших родичів. Після одужання відповідач вирішила з`ясувати як у подальшому позивач ОСОБА_1 має доглядати ОСОБА_4 , однак позивач заявила, що відповідач ОСОБА_3 може на свій розсуд розпоряджатись майном ОСОБА_4 і вирішувати долю останньої у подальшому. Відповідачем ОСОБА_3 зауважено, що оспорюваний Договір купівлі-продажу є правомірним, відповідач діяла виключно в межах наданих їй позивачем на підставі Довіреності повноважень, без будь-яких домовленостей, про які позивачем не уточнено. (а.с. 61-65)

Відповідачем ОСОБА_2 у встановлений судом строк подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову в повному обсязі, зауважила, що оспорюваний Договір купівлі-продажу квартири було укладено із дотриманням всіх вимог чинного законодавства, відповідач ОСОБА_3 при укладенні Договору діяла виключно на підставі повноважень, наданих їй позивачем згідно Довіреності, яка містить умову щодо дозволу позивача, зокрема, на продаж квартири. Договір укладено з дотриманням всіх вимог законодавства та підстав для визнання його недійсним немає. (а.с. 55-58)

Представником позивача адвокатом Угрин С.В. подано письмову відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2 , та письмову відповідь на відзив відповідача ОСОБА_3 , відповідно до якого представник наполягає на правомірності вимог позивача щодо недійсності Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 з підстав, що містить зміст позовної заяви. (а.с. 77-79; 80-82)

Третьою особою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О. на виконання ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 04.11.2019 року дано до суду належним чином засвідчену копію нотаріальної справи щодо Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а.с. 91-132)

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, приймаючи до уваги письмові заяви сторін щодо предмета спору, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Згідно положення частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Перш за все, необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, крім договорів, цивільні права та обов`язки виникають також з актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 243 Цивільного кодексу УРСР (у редакції, чинній на момент набуття позивачем ОСОБА_1 у власність спірного нерухомого майна), за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Судом встановлено, що на підставі Договору дарування від 26.07.2002 року, укладеного між ОСОБА_3 , яка діяла від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Максимовою О.О. 26.01.2001 року, та ОСОБА_1 , останньою прийнято в дар належну дарувателю на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . (а.с. 71, 124)

З даними Довідки до Акта огляду МСЕК № 092961 від 09.09.01 року даруватель квартири ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом І групи з дитинства безстроково. (а.с. 70)

В день укладення Договору дарування, тобто 26.07.2002 року та ОСОБА_1 надано нотаріально посвідчену Довіреність, якою уповноважено ОСОБА_3 управляти і розпоряджатися всім майном ОСОБА_1 , з чого б воно не складалось і де б воно не знаходилось, а в зв`язку з цим укладати всі дозволені законом угоди, а саме: купувати, продавати, дарувати, приймати подароване майно, обмінювати, здавати в оренду, заставляти і приймати під заставу будови та інше майно. (а.с. 69)

27.07.2010 року ОСОБА_1 надано нотаріально посвідчену Довіреність на розпорядження всім майном, якою уповноважено ОСОБА_3 керувати та розпоряджатися всім майном ОСОБА_1 , де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, заключати всі правочини, що дозволені законом по керуванню та розпорядженню майном і цінними паперами, купувати, продавати, обмінювати, здавати в оренду, заставляти та приймати в заставу будівлі та інше майно. (а.с. 68)

18.03.2014 року ОСОБА_1 надано нотаріально посвідчену Довіреність на розпорядження всім майном, якою уповноважено ОСОБА_3 керувати та розпоряджатися всім майном ОСОБА_1 , де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, заключати всі правочини, що дозволені законом по керуванню та розпорядженню майном і цінними паперами, купувати, продавати, обмінювати, здавати в оренду, заставляти та приймати в заставу будівлі та інше майно. (а.с. 67)

11.01.2018 року ОСОБА_1 надано нотаріально посвідчену Довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палагутою Л.О., зареєстровану в реєстрі за № 27, на розпорядження всім майном, якою уповноважено ОСОБА_3 керувати та розпоряджатися всім майном ОСОБА_1 , де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, заключати всі правочини, що дозволені законом по керуванню та розпорядженню майном і цінними паперами, купувати, продавати, обмінювати, здавати в оренду, заставляти та приймати в заставу будівлі та інше майно, за ціну та на умовах, які будуть визначатися нею самостійно, виходячи із розумної доцільності, проводити розрахунки по укладеним угодам. Довіреність видана без права передоручення повноважень третім особам та дійсна протягом трьох років, тобто до 11.01.2021 року. (а.с. 66, 97-98)

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

07.08.2018 року між ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_3 на підставі Довіреності на розпорядження майном від 11.01.2018 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палагутою Л.О., зареєстровану в реєстрі за № 27, та ОСОБА_2 зі згоди її чоловіка ОСОБА_5 , діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій та керуючи ними, згідно ст.ст. 203, 319 ЦК України, попередньо ознайомившись із вимогами ст.ст. 651, 654 ЦК України, укладено Договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О., зареєстрований в реєстрі за № 37142. (а.с. 92; 12-13)

Згідно п. 1 Договору, ОСОБА_1 , в особі представника - ОСОБА_3 , продала, а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно п. 2 Договору, квартира належить продавцю на підставі дублікату Договору дарування квартири, посвідченого державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Аленік Л.О. 17.06.2011 року за реєстровим № 8-1083, виданого замість втраченого Договору дарування квартири, посвідченого державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Прядко Т.А. 26.07.2002 року за реєстровим № 5-1793. Право власності продавця на квартиру зареєстровано КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав, виданим КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 04.08.2011 року. Номер витягу: 30863381, реєстраційний номер: 34315505, номер запису: 182/31871 в книзі: 19-257.

Згідно п. 3 Договору, продаж цей вчинено за 700 698,00 грн., які продавець одержала від покупця до підписання цього Договору. Підписання цього Договору продавцем є підтвердженням факту повного розрахунку за продану за цим Договором квартиру та свідчить про відсутність у неї по відношенню до покупця будь-яких претензій майнового характеру. Продавець свідчить, що зазначена у цьому Договорі ціна продажу вважається вигідною, її розмір не пов`язаний зі збігом якихось важких для нього обставин та повністю його задовольняє. Сторони свідчать, що вони ознайомлені з правовими наслідками приховування реальної вартості квартири.

20.11.2018 року ОСОБА_1 складено Заяву, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палагутою Л.О., зареєстровано в реєстрі за № 1647, якою заявник анулює (скасовує) Довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палагутою Л.О. від 11.01.2018 року за реєстровим № 27, на ім`я ОСОБА_3 , на розпорядження всім майном. (а.с. 11)

Відповідно до частини першої та абзацу першого і другого частини третьої статті 202, частини 1, 4 статті 203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно положень статей 237, 238 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (стаття 239 Цивільного кодексу України).

Статтею 244 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Згідно з частиною першою статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Відповідно до положень статей 1003, 1004 та 1006 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності чітко визначаються юридичні дії, які належить вчинити повіреному, що є його обов`язком. Також до обов`язків повіреного відноситься: повідомлення довірителя на його вимогу всіх відомостей про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання повірений зобов`язаний негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст. 203 ЦК України. Тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його волі.

Згідно положення ч. 1 ст. 232 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

За змістом зазначеної норми закону необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є:

1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди;

2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками;

3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

Верховний Суд України в пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначив, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у Постанові від 18 липня 2018 року з аналогічних правовідносин у Справі № 357/6663/16-ц, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вчиняючи правочин, предметом якого є спірний автомобіль, відповідач діяла в межах чинного законодавства із урахуванням повноважень, наданих позивачем на підставі довіреності. А неповернення позивачу виручених коштів від продажу автомобіля не є підставою для визнання правочину недійсним, однак не позбавляє останнього права звернутися до суду із відповідним позовом з метою захисту своїх прав у зв`язку із неналежним виконання договору доручення (постанова від 18.07.2018 у справі № 357/6663/16-ц).

Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним Договір купівлі-продажу серія та номер: 37142 від 07.08.2018 року щодо квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О., та позивач просить повернути їй квартиру АДРЕСА_1 , вказуючи на вчинення оспорюваного правочину внаслідок зловмисної домовленості представника із стороною покупця.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. (ч. 1 ст. 69, ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги письмові заяви сторін спірних правовідносин щодо суті спору, керуючись законодавством, діючим станом на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 07.08.2018 року щодо квартири АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О., зареєстрованого в реєстрі за № 37142, - оскільки судом встановлено, що оспорваний Договір купівлі-продажу квартири від 07.08.2018 року укладено відповідачем ОСОБА_3 , яка діяла від імені позивача ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченої Довіреності на розпорядження майном від 11.01.2018 року строком дії три роки, якою позивач добровільно, без тиску з боку сторонніх осіб, що не заперечено позивачем, уповноважила відповідача ОСОБА_3 керувати та розпоряджатися всім своїм майном, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, заключати всі правочини, що дозволені законом по керуванню та розпорядженню майном, купувати, продавати, обмінювати, здавати в оренду, заставляти та приймати в заставу будівлі та інше майно, за ціну та на умовах, які будуть визначатися нею самостійно, виходячи із розумної доцільності, проводити розрахунки по укладеним угодам. Таким чином, відповідач ОСОБА_3 на момент укладення спірного Договору була наділена повноваженнями продажу належної позивачу квартири, видаючи Довіреність, позивач мала усвідомлювати, що наділила ОСОБА_3 правом продажу квартири будь-якій особі, за ціну і на умовах, визначених повіреною на власний розсуд, та вказана Довіреність позивачем не оспорювалась. Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів вчинення оспорюваного правочину внаслідок зловмисної домовленості повіреної особи із покупцем квартири, за відсутності доказів умисного зговору між ними та доказів отримання власної або обопільної вигоди внаслідок укладення цього правочину.

При цьому судом ураховано, що згідно пункту 3 оспорюваного Договору купівлі-продажу квартирипродаж квартири вчинено за 700 698,00 грн., які продавець одержала від покупця до підписання цього Договору, підписання цього Договору продавцем є підтвердженням факту повного розрахунку за продану за цим Договором квартиру та свідчить про відсутність у неї по відношенню до покупця будь-яких претензій майнового характеру.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17)

Таким чином, суд визнає неправомірною вимогу позивача про повернення їй квартири АДРЕСА_1 у порядку статті 387 ЦК України, як власника, який має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, оскільки в розрізі даного спору встановлено правомірність укладеного Договору купівлі-продажу квартири, на підставі якого майно вибуло з власності позивача, та, ураховуючи, що позивач та відповідач ОСОБА_2 є сторонами Договору, за яким вибуло з власності позивача спірне нерухоме майно, а відповідач ОСОБА_2 є останнім власником, яким набуто право на це майно, у позивача відсутні правові підстави звернення із віндикаційним позовом про витребування майна, в той час як способом захисту порушеного права власника майна як сторони недійсного правочину до набувача права власності як другої сторони цього правочину є реституція (ст.. 216 ЦК України).

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чижиков Олександр Олександрович, про визнання недійсним договору, зобов`язання вчинити дії, є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини 9, 10 ст. 158 Цивільного процесуального кодексу України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Таким чином, ухваливши рішення про повну відмову у задоволенні розглянутого позову, суд вирішує питання про скасування заходів забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04.11.2019 року шляхом заборони державним реєстраторам та будь-якім третім особам, у тому числі ОСОБА_2 , вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 , - скасувавши таку заборону.

В порядку ч. 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на повну відмову у задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 202, 203, 215, 216, 232, 239, 244, 638, 655, 657, 1000, 1003, 1004, 1006 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 158, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чижиков Олександр Олександрович, про визнання недійсним договору, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Скасувати заборону державним реєстраторам та будь-якім третім особам, у тому числі ОСОБА_2 , вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 09 грудня 2019 року.

Суддя: В.І. Галаган