Ухвала суду № 86197890, 03.12.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/19418/19

№ 1-кс/755/9126/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Нероді В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Яцуха Р.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Тбілісі, Республіки Грузія, грузину, громадянину Республіки Грузія, із середньою освітою, одруженому, працюючому шеф-кухарем у ресторані «Багратіон», маючого посвідку на території України та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, у кримінальному проводженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040009855 від 30.11.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Батрака А.Г.,

захисника Коломійця С.В.,

перекладача Бірюкової Л.М.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

03 грудня 2019 року слідчий Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Яцух Р.О. звернулася до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 .

Клопотання погоджено з прокурором прокуратури Дніпровського району м. Києва Батраком А.Г.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_2 улідзе Лаша, 30.11.2019 року, приблизно о 04 годині 00 хвилин, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, маючи на меті вчинення таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням до приміщення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, шляхом умисного пошкодження чужого майна, вчиненого шляхом вибуху, що завдало потерпілому шкоду у великих розмірах, вступив у злочинну змову з ОСОБА_3 . Розподіливши між собою ролі, діючи заздалегідь досягнутою домовленістю, вищевказані особи направились до відділення банку «Ощадбанк», що розташоване по вул. Ентузіастів, 11 в м. Києві. Перебуваючи за вищевказаною адресою, ОСОБА_1 , діючи за розподіленими ним з ОСОБА_3 ролями, залишився неподалік від входу до вищевказаного відділення, став спостерігати за навколишнім середовищем, з метою попередження останнього про небезпеку. У свою чергу, ОСОБА_3 , діючи заздалегідь досягнутою з ОСОБА_1 домовленістю, підійшов до вхідних дверей де, застосовуючи невстановленим досудовим розслідуванням предмет, шляхом віджиму металопластикових дверей, проник до приміщення відділення банку, а саме зони «24/7». Перебуваючи у приміщенні вищевказаного відділення, маючи на меті таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 застосував невстановлену досудовим розслідуванням вибухову речовину, після чого, залишив приміщення та шляхом замикання мережевого контакту електродротів, вчинив умисне пошкодження чужого майна шляхом вибуху, що завдало АТ «Державний ощадний банку України», матеріальної шкоди у великих розмірах. Продовжуючи свої злочинні наміри, направлені на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням до приміщення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 , діючи за домовленістю з ОСОБА_1 , користуючись тим, що внаслідок вчиненого ним раніше вибуху, було усунуто перешкоди, незаконно проник до відділення банку, де з пошкодженого ним банкомату таємно викрав належні АТ «Державний ощадний банку України» грошові кошти в сумі 229000 гривень 00 копійок. У подальшому, вищевказані особи, маючи реальну можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд, були затримані працівниками поліції.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням до приміщення, вчинена за попередньою змовою групою осіб, а також в умисному пошкодженні чужого майна, що завдало потерпілому матеріальної шкоди у великих розмірах, вчинене шляхом вибуху, тобто, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України повністю доведена та підтверджується зібраними у справі доказами: протоколами допитів свідків; протоколами огляду місця події; іншими матеріалами.

ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою до застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним тяжких злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України.

Разом з тим, у розумінні положень, що наведені у численних рішень Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під вартою. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто в межах вказаного кримінального провадження існують ризики, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_1 , перебуваючи на свободі, будучи обізнаним із санкцією статі, яка йому інкримінується, може переховуватися від органів досудового розслідування та суд, може незаконно впливати на свідків, оскільки підозрюваний шляхом підмовляння, підкупу, погроз, може схиляти їх до дачі неправдивих показань, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також, може вчинити інше кримінальне правопорушення. Таким чином, більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти зазначеним ризикам.

Враховуючи викладене, існує необхідність у визначені суми застави у розмірі 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, так як саме такий розмір застави буде достатній для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_1 , будучи обізнаним із санкцією статті, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на свідків та може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Захисник Коломієць С.В. у судовому засіданні заперечив проти застосування підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив застосувати більш м`який запобіжний захід. Зазначив, що прокурор не надав жодного доказу на підтвердження існування ризиків, на які він посилається. Зокрема, дружина його підзахисного, з якою він проживає, є епілептиком і потребує допомоги. Крім того, ОСОБА_1 офіційно працює та законно проживає на території України з 2006 року. Зазначив, що його підзахисний не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування, суду та впливати на свідків. Зокрема, підозрюваний ОСОБА_1 ніколи раніше не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, має сім`ю. Вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є надто суворий для ОСОБА_1 і тому, просив застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Кірм того, зазначив, що вважає дії його підзахисного кваліфіковані не вірно, однак, це буде предметом доказування у подальшому.

Підозрюваний ОСОБА_1 (за участю перекладача) підтримав думку захисника.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Таким чином, слідчим у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України. Інкриміновані підозрюваному кримінальні правопорушення є тяжкими, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років та 10 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.

Таким чином, наявні ризики дають підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний може вчинити інші правопорушення, не надано підтверджуючих документів щодо офіційного працевлаштування, може впливати на свідків, уникати від досудового розслідування та суду, тому, слідчий суддя вважає необхідним застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 183, 176-178, 186, 193-196 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Яцуха Р.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів з моменту його фактичного затримання, тобто до 27 січня 2020 року до 23 години 40 хвилин.

Визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 84 080 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № 37318005112089), у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов`язки: не відлучатись за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора, суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання; здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України, в`їзд в Україну.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі порушення ним обов`язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Ухвала слідчого судді, щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: