Рішення № 86195057, 06.12.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року м. ПолтаваСправа № 536/1237/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги:

визнання протиправним та скасування рішення № 27 від 14.07.2017 Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (шістнадцята сесія сьомого скликання) "Про скасування рішення 2 сесії 7 скликання сільської ради "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в с. Садки по пров. Шкільний гр. ОСОБА_1 ".

Під час розгляду справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

21 серпня 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Кременчуцького районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення.

Своєю ухвалою від 23 серпня 2019 року Кременчуцький районний суд Полтавської області передав справу № 536/1237/19 за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду /а.с. 14/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року позовну заяву залишено без руху /а.с. 21/.

24 жовтня 2019 року позивач усунув недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 09 жовтня 2019 року.

Ухвалою від 24 жовтня 2019 року Полтавський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі /а.с. 45-46/, вирішивши розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказано на протиправність оскаржуваного рішення відповідача з огляду на те, що наявність невирішеного спору між ним та гр. ОСОБА_2 щодо меж їхніх земельних ділянок, не може бути підставою для скасування відповідачем рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1 .

Зазначено, що ненадання згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність.

12 листопада 2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву гр. ОСОБА_1 /а.с. 55-58/.

Обґрунтовуючи правомірність оскаржуваного рішення відповідачем вказано, що підставами для його винесення стали наступні обставини, а саме: виявлені під час проведення геодезичних робіт по виготовленню технічної документації по встановленню меж помилки щодо координат всього кварталу 862; а також, незамовлення позивачем виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства; крім того, постійні скарги щодо обставин спору про землю між сусідами гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 .

З огляду на викладене, на думку відповідача, підстав для визнання протиправним та скасування рішення № 27 від 14.07.2017 Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області немає.

Позивач у судове засідання, призначене на 27 листопада 2019 року, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі /а.с. 73/.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 27 листопада 2019 року, не з`явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не надсилав, про причини неявки не повідомляв.

Частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Кам`янопотоківської сільської ради № 4 від 16.04.1997 року в 1998 році приватизував земельну ділянку за місцем свого проживання в с . Садки АДРЕСА_1 , про що свідчить підписаний ним акт встановлення в натурі існуючих зовнішніх меж земельної ділянки від 10.04.1998 року /а.с. 59/ та державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ №048381 /а.с. 60/.

Згідно зі записом в земельно-кадастровій книзі с. Садки Кам`янопотоківської сільської ради за № 1478 гр. ОСОБА_3 отримала земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , згідно рішення сільської ради № 10 від 26.08.1999 із земель КСП

В 2002 році згідно договору купівлі-продажу гр. ОСОБА_3 продала земельну ділянку гр. ОСОБА_2 .

Своїм рішенням від 18.12.2015 № 25 Кам`янопотоківська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області (друга сесія сьомого скликання) надала гр. ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,01 га для ведення особистого селянського господарства в межах с. Садки по пров. Шкільний (біля його садиби) із земель, не наданих у власність та користування в межах населених пунктів на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області /а.с. 63/.

На підставі звернення гр. ОСОБА_1 до Кременчуцького міськрайонного виробничого відділу Полтавської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" від 10.06.2015 /а.с. 64/, спеціалістами цього підприємства було виготовлено технічну документацію по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки гр. ОСОБА_1 відповідно до його державного акту, яку було в кінці жовтня 2015 року передано власнику земельної ділянки для погодження з сусідами та установами.

29 березня 2017 року позивачем було повідомлено Кременчуцький міськрайонний виробничий відділ Полтавської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про виявлені технічні помилки /а.с. 66/.

Листом від 07.11.2018 № 922/6-18 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повідомлено позивача, що відповідно до державного акту на земельну ділянку серії Р2 №614706, земельна ділянка гр. ОСОБА_2 має спільну межу з земельною ділянкою гр. ОСОБА_1 по фактичним межам земельної ділянки, які не відповідають межам та розмірам земельної ділянки, зазначеним в державному акті серії ІІІ-ПЛ № 048381, зареєстрованого на позивача. Пояснено, що працівниками ВАТ "Укрводпроект" було допущено помилку в координатах земельних ділянок в межах кварталу 862.

14 липня 2017 року Кам`янопотоківська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області (шістнадцята сесія сьомого скликання) прийняла рішення № 27, яким скасувала рішення 2 сесії 7 скликання сільської ради від 18.12.2015 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в с. Садки по пров.Шкільний гр. ОСОБА_1 " з метою уникнення нових спірних питань між громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 /а.с. 70/.

У самому рішенні вказано, що підставою для його винесення стали постійні скарги між сусідами, а також те, що по рішенню 2 сесії 7 скликання сільської ради від 18.12.2015 до цього часу не проведено жодних дій для його виконання.

Судом встановлено, що копія зазначеного рішення направлена позивачу на його заяву від 08.08.2019 відповідачем листом № 746 від 12.08.2019 /а.с. 9/. Отже, звернувшись до суду із позовною заявою 21 серпня 2019 року, позивачем не порушено строку звернення до суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Суд зазначає, що спір у цій справі фактично зводиться до того, чи наділений орган місцевого самоврядування правом скасовувати рішення, яке за своєю правовою природою не є нормативним актом органу місцевого самоврядування.

Передусім слід зауважити, що Конституційний суд у своєму Рішенні від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009 висловив свою позицію з приводу аналогічних спірних правовідносин, а відтак висновки зазначеного рішення в силу статті 2 Закону України "Про Конституційний Суд України" є обов`язковими для врахування при розгляді цієї справи.

Згідно з частиною другою статті 5 Конституції України, народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

За приписами частини першої статті 140 Основного Закону України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26 березня 2002 року визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов`язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України (пункти 4, 5 мотивувальної частини Рішення від 26 березня 2002 року № 6-рп/2002 у справі про охорону трудових прав депутатів місцевих рад).

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

За правилами частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти.

Конституційний суд у своєму Рішенні від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009, проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009 містить висновок, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Разом із тим, у вищевказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Згідно із пунктом тридцять четвертим статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Нормами статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Частинами першою і другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Висновки щодо правозастосування

На переконання суду оскаржуване рішення № 27 від 14.07.2017 Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (шістнадцята сесія сьомого скликання) "Про скасування рішення 2 сесії 7 скликання сільської ради "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в с. Садки по пров. Шкільник гр. ОСОБА_1 " за своєю правовою природою є ненормативним правовим актом, який вичерпує свою дію фактом надання дозволу на розробку проектної документації на відведення земельної ділянки.

Посилання відповідача на те, що підставою для його винесення стали постійні скарги між сусідами, а також те, що по рішенню 2 сесії 7 скликання сільської ради від 18.12.2015 до цього часу не проведено жодних дій для його виконання відхиляються судом з огляду на те, що нормами чинного законодавства такі підстави для скасування рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою взагалі не передбачені.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб`єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Суд також зважає на те, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даній справі відповідач не надав належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів обґрунтованості та правомірності спірного рішення, з огляду на що позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Згідно частин 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп. і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сума судових витрат зі сплати судового збору, яка підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, складає 768 грн 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Миру, 19, с. Кам`яні Потоки, Кременчуцький район, Полтавська область, 39763, код ЄДРПОУ 22547199) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасування рішення № 27 від 14.07.2017 Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (шістнадцята сесія сьомого скликання) "Про скасування рішення 2 сесії 7 скликання сільської ради "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в с. Садки по пров. Шкільний гр. ОСОБА_1 ".

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Миру, 19, с. Кам`яні Потоки, Кременчуцький район, Полтавська область, 39763, код ЄДРПОУ 22547199) витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 грн 40 коп. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий суддя І.С. Шевяков