Рішення № 86195054, 09.12.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2019 року справа № 340/1168/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Брегея Р.І.,

в присутності секретаря судового засідання Осипової Н.В.,

за участі представників позивача Виноградової Л.Г.

та відповідача Каліфорова В.П., Діхтяренка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-2010» (далі – Товариство) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі – Управління) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу і рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В :

Товариство звернулося до суду з заявою до Управління про визнання протиправними та скасування вимоги від 27 лютого 2019 року про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – внесок) в сумі 9181,53 грн. і рішення від тієї ж дати про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне нарахування внеску в сумі 34438,87 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги заяви.

Зазначила, що працівникам Товариства не виплачувалась заробітна плата у мінімальному розмірі, оскільки працювали як сумісники.

На її думку, такі обставини виключають сплату внеску з суми мінімальної заробітної плати.

Пояснила, що Товариство проіндексовало заробітну плату працівників за минулі звітні періоди і у цьому ж місяці нарахувало та сплатило внесок, що виключає застосування штрафної санкції.

Відповідач заперечив щодо задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.47-48).

У судовому засіданні представники Управління пояснили, що Товариство не надало доказів сумісництва працівників, яким виплачувалась заробітна плата у розмірі, котрий менший від мінімального, що встановлено законом.

Зазначили, що у такому випадку внесок має нараховуватись та сплачуватись з суми мінімальної заробітної плати.

Стверджували, що штрафна санкція застосована за донарахування Управлінням та Товариством своєчасно не нарахованого внеску.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Встановлені обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.

Так, 11 лютого 2019 року за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Товариства відповідач склав акт, в якому зазначив виявлені порушення щодо нарахування, обчислення та сплати внеску за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року (а.с.7-29).

Інспектори встановили, що упродовж лютого-травня 2015 року, липня 2015 року, травня 2016 року та лютого і грудня 2017 року працівникам нараховувалась і виплачувалась заробітна плата у розмірі меншому ніж мінімальний, що встановлено законом (а.с.23-24, 74).

Внесок нараховувався і сплачувався з суми фактично виплаченої заробітної плати.

Представники Товариства визнали такі фактичні обставини.

Під час перевірки інспектори не виявили доказів сумісництва працівників.

Таких доказів не надав позивач і в судовому засіданні.

Інспектори зробили висновок, що Товариство несвоєчасно нарахувало внесок за згадані періоди з розміру мінімальної заробітної плати на загальну суму 9181,53 грн.

Водночас інспектори встановили, що у жовтні 2015 року позивач нарахував і виплатив працівникам індексацію заробітної плати за період травень – вересень того ж року.

Внесок нараховано і сплачено у жовтні 2015 року (а.с.25).

Представник Товариства визнав такі фактичні обставини.

Так, за травень 2015 року донараховано внесок у сумі 21827,50 грн., за червень 2015 року – 20584,87 грн., за липень 2015 року – 19233,78 грн., за серпень 2015 року – 18382,65 грн., за вересень 2015 року – 12537,39 грн.

Інспектори зробили висновок, що Товариство несвоєчасно нарахувало внесок за згадані періоди, що є підставою застосування штрафної санкції.

Штрафна санкція становить 34438,87 грн. (а.с.74).

Штрафна санкція складається і з штрафу за несвоєчасне нарахування внеску з розміру мінімальної заробітної плати на загальну суму 9181,53 грн. (а.с.74).

Керівник Управління погодився з висновками інспекторів і 27 лютого 2019 року прийняв вимогу про сплату боргу з внеску в сумі 9181,53 грн. і рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне нарахування внеску – 34438,87 грн. (а.с.30-31).

Представник Товариства зазначила, що сума недоїмки і штрафна санкція обчислені правильно, якщо зробити висновок про допущення порушення.

Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.

Перш за все, спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон).

Щодо вимоги про сплату заборгованості з внеску.

Приписами частини 5 статті 8 Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Товариство не надало доказів сумісництва працівниками, яким виплачувало заробітну плату у розмірі меншому від мінімального, що встановлено законом.

Тому, у позивача виник обов`язок нараховувати і сплатити внесок з розміру мінімальної заробітної плати.

Товариство не дотрималось цих вимог Закону.

Отже, виникла заборгованість зі сплати внеску у сумі 9181, 53 грн., яку визначив відповідач.

Позивач не ставить під сумнів правильність її обчислення.

Підсумовуючи, суд зробив висновок про законність вимоги Управління.

Як наслідок, суд відмовляє у задоволенні позову у цій частині вимог.

Щодо рішення про застосування штрафної санкції за донарахування Управлінням і Товариством своєчасно не нарахованого внеску.

Штрафна санкція застосована відповідно до приписів пункту 3 частини 11 статті 25 Закону.

Цією нормою права встановлено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Отже, відповідальність настає за несвоєчасне нарахування внеску, яке виявило Управління або Товариство.

Відповідач донарахував позивачу своєчасно не нарахований внесок у сумі 9181,53 грн.

Затримка перевищує 5 звітних періодів.

Товариство донараховало у жовтні 2015 року своєчасно не нарахований внесок за період травень – вересень того ж року.

Затримка перевищує від 1 до 5 звітних періодів.

Приписами частини 8 статті 9 Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої

статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Отже, нарахування внеску є похідною дією від нарахування заробітної плати.

У жовтні 2015 року Товариство визнало, що у попередніх періодах не нарахувало заробітну плату у повному обсязі.

Таке порушення доводить факт несвоєчасного нарахування і внеску.

Позивач не ставить під сумнів правильність обчислення штрафної санкції.

Отже, суд зробив висновок про законність рішення Управління.

Підсумовуючи, суд зробив висновок про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати у справі складаються з судового збору в сумі 1921 грн. (а.с.3).

Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів статті 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 09 грудня 2019 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І. Брегей