Ухвала суду № 86195043, 09.12.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

09 грудня 2019 року м. Кропивницький справа № 340/2918/19

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Жук Р.В., розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський маслосирзавод" (27000, Кіровоградська область, м.Світловодськ, вул. Макаренко, 2, кв.159; код ЄДРПОУ – 40236151)до Кіровоградської обласної ради (25022, Кіровоградська область, м. Кропивницький, площа Героїв Майдану, будинок 1, код ЄДРПОУ - 22223982)провизнання протиправним та нечинним пункту рішення, -В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодський маслосирзавод" звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської обласної ради, в якому просить суд визнати протиправним та нечинним пункт 1.6 "Правил приймання стічних вод до централізованих систем водовідведення ОКВП “Дніпро-Кіровоград", що затверджені рішенням Кіровоградської обласної ради від 18.12.2018 року №600 та додатки №1-К,1-З, 1-О, 1-С, 1-См.

Ухвалою суду від 21.11.2019 року адміністративний позов залишено без руху, у зв`язку з виявленням недоліків позовної заяви, та запропоновано позивачу усунути виявлені недоліки шляхом подання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку звернення, з наданням належних доказів поважності причини пропуску строку встановленого законом для звернення до суду та належним чином засвідчених копій рішення Кіровоградської обласної ради від 18.12.2018 року №600 та Правил приймання стічних вод до централізованих систем водовідведення ОКВП "Дніпро-Кіровоград", що затверджені рішенням Кіровоградської обласної ради від 18.12.2018 року №600 та додатків №1-К, 1-3,1-О,1-С,1-См до цих правил.

03.12.2019 року на виконання вимог ухвали від 21.11.2019 року позивачем до суду надано клопотання.

У поданому клопотанні представник позивача зазначає, що відповідно до відповідно до ч.3 ст.264 КАС України, нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

В даному випадку суд погоджується з твердженням представника позивача, що коли суб`єкт правовідносин оскаржує нормативно-правовий акт по спливу певного проміжку часу від дати набрання ним чинності, але який є чинним, діючим і обов`язковий до застосування на час звернення суб`єкта правовідносин до адміністративного суду із позовною заявою, то звернення до суду такого суб`єкта не повинно розцінюватися як здійснене з порушенням порядку та строків, передбачених статтею, 122 КАС України.

Щодо надання до суду копій рішення Кіровоградської обласної ради від 18.12.2018 року №600 та Правил приймання стічних вод до централізованих систем водовідведення ОКВП "Дніпро-Кіровоград", що затверджені рішенням Кіровоградської обласної ради від 18.12.2018 року №600 та додатків №1-К, 1-3,1-О,1-С,1-См до цих правил рішення суду в даній частині не виконано. Копії витребуваних документів не надано.

При цьому, представник позивача вказує, що зазначений нормативно-правовий акт взагалі не може розглядатися в якості доказу, що підтверджує обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, крім того, стаття 161 КАС України не вимагає від позивача, при поданні позову предметом якого є визнання протиправним та нечинним окремих положень нормативно-правового акту, надання копії такого нормативно-правового акту.

В даному випадку суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 4 ст. 161 КАС).

Частинами першою та другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 94 КАС, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з частиною п`ятою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до пункту 8 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі неможливість на дату звернення до суду отримати і долучити до позову копії нормативно-правового акта та Правил, який є предметом оскарження, є підставою заявити одночасно з цим позовом клопотання про витребування цих доказів, навівши відповідні мотиви того, чому не вдалося отримати спірне рішення самостійно (відповідно до ст. 114 КАС України).

Як встановив суд, позивач до позовної заяви не додав засвідчених належним чином копій рішення Кіровоградської обласної ради від 18.12.2018 року №600 та Правил приймання стічних вод до централізованих систем водовідведення ОКВП “Дніпро-Кіровоград”, що затверджені рішенням Кіровоградської обласної ради від 18.12.2018 року №600 та додатків №1-К, 1-3,1-О,1-С,1-См до цих правил, що є доказами при розгляді даної адміністративної справи, а також не зазначив, що позивач не може подати відповідні докази.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Звідси, поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Пункт 1 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження

Як вбачається з наведеної правової норми, рішення суб`єкта владних повноважень можуть бути виражені у формі нормативно-правових актів чи актів індивідуально

Пунктом 18 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Визначальною ознакою як нормативно-правового акта так є обов`язковість його приписів для відповідного суб`єкта (кола суб`єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.

Приписами п.9 ч.1 ст.264 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Відповідно до вимог частини 2 цієї ж статті, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Системний аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно відносно тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб`єкта владних повноважень та за умови порушення її прав.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Позивач стверджує, що оскаржуване рішення порушує його права та законні інтереси, так як він є суб`єктом правовідносин, щодо яких застосовується даний оскаржуваний акт.

Проте, у зв`язку з відсутністю оскаржуваного акту неможливо встановити, що воно стосується конкретного кола суб`єктів, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський маслосирзавод" та позов не має штучний характер. При цьому, суд зобов`язаний за критеріями юридичної природи акта управління визначитися щодо належності його до нормативно-правових актів чи до правових актів індивідуальної дії та навести у своєму рішенні відповідні доводи.

З`ясування цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

На підставі викладеного, враховуючи невиконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху та ненадання копії рішення Кіровоградської обласної ради від 18.12.2018 року №600 та Правил приймання стічних вод до централізованих систем водовідведення ОКВП "Дніпро-Кіровоград", що затверджені рішенням Кіровоградської обласної ради від 18.12.2018 року №600 та додатків №1-К, 1-3,1-О,1-С,1-См до цих правил, суд вважає відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України повернути позовну заяву з додатками позивачеві.

Згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст.123, 169, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський маслосирзавод" до Кіровоградської обласної ради про визнання протиправним та нечинним пункту рішення - повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати позивачу, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук