Рішення № 86194960, 13.12.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2018 року м.Київ № 810/3505/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

у с т а н о в и в:

до суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ГУ ДФС у Київській області, у якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Київській області за №Ф-173491-50/39 від 24.04.2018. При цьому, позивачка зазначає, що є платником єдиного податку, має ІІІ групу інвалідності, у зв`язку з чим звільнена від сплати єдиного внеску за себе згідно положень частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Також, у лютому 2018 при формуванні нею звіту за попередній рік, вона помилково вказала у графі про єдиний внесок - 8448 грн. Після виявлення помилки, завчасно скасувала помилковий звіт та 07.02.2018 подала оновлений звіт з нульовими показниками. Не зважаючи на це, відповідач пред`явив їй вимогу про сплату боргу, не погоджуючись з якою вона звернулась до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 було відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд з проведенням судового засідання.

У судові засідання, призначені на 09.08.2018, 27.09.2018, 26.10.2018, 13.12.2018 сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи, повідомлені належним чином. 15.11.2018, позивачка надіслала клопотання про розгляд справи за її відсутності у зв`язку з перебуванням у лікарні.

Відповідач надав відзив, в якому позов не визнав та зазначив, що ОСОБА_1 у звіті за 2017 самостійно визначено базу оподаткування, на яку нараховано ЄСВ у розмірі 8448 грн. Станом на 20.08.2018 в обліковій картці платника податків рахується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску, а тому вимога по сплату недоїмки винесена контролюючим органом відповідно до вимог чинного законодавства. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Протокольною ухвалою від 13.12.2018, суд ухвалив продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у зв`язку з наступним:

з 19.03.2001 ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією виписки з ЄДР серії ААБ № 760676 від 19.03.2001 (а.с. 15).

Позивачка є пенсіонером по інвалідності (ІІІ група загального захворювання), що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 16.11.2016 (а.с.14).

Згідно довідки до акту огляду МСЕК № 312634 від 22.05.2008, їй встановлена третя група інвалідності з 01.06.2008 довічно за загальним захворюванням (а.с.14).

24.04.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області виставлено позивачці вимогу №Ф-173491-50/39 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 8448 грн. (а.с.19).

Як вбачається з письмових пояснень відповідача, заборгованість з ЄСВ виникла унаслідок самостійного встановлення позивачкою у звіті від 05.02.2018 бази опадкування в розмірі 8448 грн.

На звернення позивачки у квітні 2018 про зняття актуальності звітності по єдиному соціальному внеску, відповідач листом № 2052/К/10-36-13-02-08 від 11.05.2018, повідомив, що у звіті за 2017 рік, поданого позивачкою 05.02.2018 до Таращанського відділення Білоцерківської ОДПІ, вона самостійно визначила суму, на яку нараховується єдиний внесок у розмірі 38400 грн. та єдиний внесок 8448 грн. Зазначений звіт успішно оброблено та завантажено до реєстру застрахованих осіб 06.02.2018. Разом з тим, звіт, поданий позивачкою 06.02.2018 з нульовими показниками надійшов до ПФУ 07.02.2018 з помилками. У зв`язку з тим, що з 01.01.2017 всі фізичні особи-підприємці, незалежно від системи оподаткування, зобов`язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок, звіти з нульовими показниками за 2017 вважаються помилковими. Тобто, звіт, поданий позивачем 05.02.2018 є дійсним.

Однак, вважаючи вищевказану вимогу протиправною, позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного:

пунктом другим частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у т.ч. ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно із частиною четвертою статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пенсіонер це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом, - стаття 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» .

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Умови її призначення за віком визначені статтею 26 зазначеного Закону.

З викладеного слідує, що від сплати єдиного внеску звільняються пенсіонери, пенсія яких призначена відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як зазначено вище, позивачка отримує пенсію по інвалідності (третя група, загальне захворювання). Отже, на неї як на пенсіонерку, у розумінні норм наведеного Закону, поширюються положення частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Також суд зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 1 Закону України 07.07.2011 №3609-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України і деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» ст. 4 Закону України 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування» доповнено частиною четвертою, згідно з якою особи, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Ці зміни за приписами частини першої розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3609-VI набули чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме, з 06.08.2011, тому нарахування сум щодо сплати єдиного внеску починаючи з серпня 2011 року є неправомірним.

Таким чином, спірна вимога від 24.04.2018 №Ф-173491-50/39 є протиправною та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 24.04.2018 №Ф-173491-50/39.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Брагіна О.Є.