Рішення № 86194889, 02.12.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2019 р. № 400/2434/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Єрошкіної Л.В.., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес-Буд", пр-т. Центральний, 12, кв. 50,Миколаїв,54029 доГоловного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 про:скасування податкового повідомлення - рішення від 04.10.2011 року. № 0000023500,За участю:

представника відповідача:

Косовська І.В.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2011 року ТОВ «Антарес-БУД» звернулось до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва з вимогами: визнати незаконними дії співробітників податкових органів під час складання акту перевірки № 3320/23-200/31159868 від 16.09.11 та винесення податкових повідомлень – рішень Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва № 0000023500 та № 0000033500 від 04.10.11; скасувати акт перевірки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 16.09.11 № 3320/23-200/31159868 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Антарес-БУД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.10 по 30.06.11, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10 по 30.06.11; скасувати податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва № 0000023500 та № 0000033500 від 04.10.11 року.

Ухвалою суду від 19.12.2011 року відмовлено у відкритті провадження в частині скасування акту перевірки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 16.09.11 № 3320/23-200/31159868 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Антарес-БУД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.10 по 30.06.11, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10 по 30.06.11 року.

Ухвалою від 24.03.2015 року адміністративний позов в частині визнання незаконними дій співробітників ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва під час складання акту перевірки та винесення податкових повідомлень – рішень залишити без розгляду.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 року позов ТОВ «Антарес-БУД» задоволено, скасовано податкові повідомлення- рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва № 0000023500 та № 0000033500 від 04.10.11 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016 року скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 року та прийнято нове рішення, яким адміністративний позов ТОВ «Антарес-БУД» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва задоволено частково і скасовано податкове повідомлення–рішення № 0000023500 від 04.10.2011р., яким збільшено ТОВ «Антарес -БУД» суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 302 178,00 грн та штрафними санкціями – 74868,25 грн та податкове повідомлення–рішення № 0000033500 від 04.10.2011 р., яким збільшено ТОВ «Антарес -БУД» суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму основного платежу 380 238,00 грн та на суму штрафних санкцій 93 115,50 грн.

Постановою Верховного Суду від 13.06.2019 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016 року скасовано в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення–рішення № 0000023500 від 04.10.2011р., яким збільшено ТОВ «Антарес-БУД» суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 302 178,00 грн та штрафними санкціями – 74868,25грн. та податкове повідомлення–рішення № 0000033500 від 04.10.2011 р., яким збільшено ТОВ «Антарес -БУД» суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму основного платежу 380 238,00 грн та на суму штрафних санкцій 93 115,50 грн та направлено на новий розгляд.

Ухвалою від 12.08.2019 року справу прийнято до провадження Миколаївським окружним адміністративним судом.

Ухвалою суду від 16.09.2019 року замінено відповідача ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області на правонаступника ГУ ДФС у Миколаївській області.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував наступним. ТОВ «Антарес-БУД» мало господарські правовідносини з ТОВ «Будівництво УКР-М», ТОВ «Промторг-Юг». Під час планової виїзної перевірки позивача податковим органом зазначено, що згідно баз даних, податкової звітності та інших документів, встановлено укладання та виконання цивільно – правових відносин з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат, а саме угоди з контрагентами мають ознаки нікчемності. Податковим органом не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв`язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання – передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Однак, під час перевірки не перевірялись відповідні документи. Таким чином, на думку позивача, результати перевірки відповідачем оформлені упереджено та необ`єктивно, з суттєвими порушеннями норм чинного законодавства.

Відповідач позов не визнав, надав суду заперечення, в яких зазначив, що результати перевірки є обґрунтованими та не суперечать чинному законодавству. Зазначена документальна планова виїзна перевірка ґрунтується на висновках актів перевірок контрагентів позивача: ТОВ «Будівництво УКР-М», ТОВ «Промторг-Юг». Перевіркою контрагентів встановлено порушення в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а саме відсутність поставок, умов для виконання угод. Тому, існують підстави вважати, що зазначені правочини ТОВ «Антарес-БУД» з контрагентами є нікчемними, а висновки акту перевірки відповідають чинному законодавству і податкові повідомлення – рішення є обґрунтованими та законними.

Також, відповідач надав відзив, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову у зв`язку з відсутністю документального підтвердження реальності взаємовідносин з контрагентами.

Відповідачем нових доказів під час нового судового розгляду не надано.

В судове засідання 02.12.2019 представник позивача не з`явився, представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Суд розглянув справу 02.12 2019 у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження. 02.12.2019 в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення. Повний текст судового рішення підписано 09.12.2019.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

ТОВ «Антарес-БУД» зареєстровано як юридична особа 09.10.2000. Основним видом діяльності є будівництво житлових і нежитлових будівель. Зазначену діяльність позивач здійснює на підставі ліцензії серії АБ № 459631 від 31 березня 2009 року (будівельна діяльність).

У серпні – вересні 2011 року ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Антарес-БУД», за результатами якої складено акт від 16.09.2011 року № 3320/23-200/31159868.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ч. 1 ст. 228, ч. 1-2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 302178,00 грн., у тому числі: за IV квартал 2010 р. – 299469,00 грн. і за І квартал 2011 р. – 2709,00 грн.;

- п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, абзацу 2 п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі – ПК України), ч. 1 ст. 228, ч. 1-2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 382117,00 грн.

На підставі виявлених порушень прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.10.2011 р. № 0000023500 на суму 377046,25 грн і № 0000033500 на суму 475702,25 грн.

01.12.2010 ТОВ «Антарес–БУД» укладено Договір підряду № 115 з ТОВ «Будівництво УКР-М» на виконання капітального та поточного ремонту будівель бюджетних установ та житлових будинків.

На підтвердження виконання робіт за договором, позивачем надано для перевірки податкові накладні №№ 200, 201, 202, 203, 204, 205 та акти виконаних робіт за грудень 2010р.

Крім того, ТОВ «Будівництво УКР-М» здійснює господарську діяльність, пов`язану із створенням об`єктів архітектури на підставі Ліцензії № 558323.

Також, надано документи, в яких зазначено, що ТОВ «Будівництво УКР-М» за результатами загальнодержавної рейтингової програми визначення лідерів реального сектору економіки, за офіційними даними державних органів статистики України, за результатами показників фінансово – господарської діяльності за 2011- 2012 роки отримало золоту нагороду та займає у Миколаївській області 1 місце, як установа, що займається будівництвом будівель.

Відповідно до копій строкових трудових договорів у період дій договору субпідряду, у штаті ТОВ «Будівництво УКР-М» працювало 5 осіб.

Позивачем надано довідку про відсутність станом на 17 лютого 2016 року кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «Будівництво УКР-М».

01.10.2010 ТОВ «Антарес–БУД» укладено Договір підряду № 99 з ТОВ «Промторг-Юг» на постачання будівельних матеріалів. Відповідно до умов цього договору, ТОВ «Промторг-Юг» зобов`язалося передати у власність позивачу будівельні матеріали, поставка яких здійснювалась автотранспортом покупця. Постачальник одночасно з товаром передає покупцю видаткову накладну, податкову накладну та паспорт на виріб. На підтвердження виконання робіт за договором, позивачем надано податкові накладні №№ 199, 203. Використання придбаних у ТОВ «Промторг-Юг» матеріалів підтверджується накладними – вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, а також накладними на передачу матеріалів у виробництво.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою суду від 10.06.2011 р. задоволено позов ТОВ «Промторг-Юг» про визнання неправомірними висновків контролюючого органу щодо нікчемності правочинів та такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Сукупність фактичних обставин справи свідчить про те, що зазначеними господарськими операціями підтверджено рух активів позивача у процесі її здійснення, учасники господарської операції володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, установлений зв`язок між фактом придбання товарів та послуг і господарською операцією.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року (чинний на момент спірних правовідносин), об`єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пункти 5.1 та 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлював, що валові витрати виробництва та обігу це – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 7.4.1. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю, постачання послуг, ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України, постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Таким чином, відповідно до Кодексу у підприємства є право на включення до податкового кредиту сплачених сум іншому платнику податку за умови проведення реальної господарської операції та наявності первинних документів, які підтверджують її проведення.

Досліджуючи реальність та товарність цих договорів, відповідно до роз`яснення Вищого адміністративного суду України, викладеного у листі № 742/11/13-11 від 02.06.11, суд вважає, що саме за цими господарськими операціям будь-яких інших документів, ніж ті які були надані позивачем (договори, товарні накладні, податкові накладні, видаткові накладні, витяги з рахунків, витяги з бухгалтерського обліку, платіжні доручення, Актів приймання робіт тощо), бути не може.

У будь-якому випадку, відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доказування обставин безтоварності та не реальності господарських договорів покладено на податковий орган, а не на платника податків.

На думку суду, відповідачем таких доказів щодо правовідносин ТОВ «Антарес–БУД» з ТОВ «Промторг-Юг», ТОВ «Будівництво УКР-М» не надано, а висновки, зроблені в Акті перевірки є поверховими, бездоказовими та передчасними.

Всі претензії до зазначеного контрагента носять загальний, абстрактний та неконкретний характер.

На переконання суду, якщо податковий орган мотивує своє рішення про позбавлення платника податків права на віднесення сплачених постачальникам коштів до податкового кредиту та витрат, тим, що на його думку відбулася фіктивна операція по штучному нарощуванню цих показників, то цьому повинно передувати доведеність цієї діяльності платника податків або його контрагентів у порядку кримінального судочинства.

Ті обставини, що у постачальників позивача недостатньо власних трудових чи матеріальних ресурсів, або в ланцюгах постачальників є сумнівні підприємства чи навіть підприємства, які визнанні фіктивними, є лише приводом (сигналом) для більш ретельної перевірки (дослідження) їх діяльності. Самі по собі ці обставини не можуть бути підставами для позбавлення покупців цих підприємств права на віднесення сплачених на їх користь коштів до податкового кредиту.

ТОВ «Будівництво УКР-М», ТОВ «Промторг-Юг» станом на час виконання договорів з позивачем були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість та мали індивідуальний податковий номер.

Тобто, ТОВ «Будівництво УКР-М», ТОВ «Промторг-Юг» мали необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебували на обліку у органах податкової служби та були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

У такому разі контролюючий орган не має права заперечувати можливість формування податкового кредиту за рахунок цього підприємства, без достатніх для цього підстав.

За рахунок яких саме трудових, фінансових та матеріальних ресурсів (власних, кредитних, орендованих, залучених за цивільно-правовими договорами чи неоформленими працівниками), ТОВ «Будівництво УКР-М», ТОВ «Промторг-Юг» виконував свої договірні зобов`язання перед позивачем не може впливати на можливість врахування позивачем цих коштів у власному податковому кредиті.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового обліку покупцем та його зобов`язань зі сплати податків.

Чинним законодавством України не встановлено обов`язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Щодо недоліків у формуванні первинних документів, зазначених у акті, то посилання контролюючого органу на це не може бути прийнято до уваги, оскільки в наявності документи, які підтверджують фактичне отримання позивачем послуг та використання їх у власній господарській діяльності.

Судом також враховано, що відповідно до ч. 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» істотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Порядок, вартість товарів та умови придбання послуг відповідають зазначеному у договорі.

Під час нового розгляду судом оглянуто первинні бухгалтерські документи за господарськими операціями ТОВ «Антарес–БУД» та ТОВ «Будівництво УКР-М», ТОВ «Промторг-Юг», наявні в матеріалах справи, а також ухвалою від 16.09.2019 зобов`язано позивача та відповідача надати наявні докази щодо штучного формування податкового кредиту та валових витрат за операціями з ТОВ «Будівництво УКР-М», ТОВ «Промторг-Юг».

Однак на час розгляду справи на виконання вказаної ухвали, сторонами не надано інші наявні докази щодо господарських операцій.

Враховуючи, що з моменту господарської операції до моменту нового судового розгляду пройшло більше 6 років, а цей строк значно більший ніж визначений ст.44.3 Податкового кодексу України обов`язок платника податків 1095 днів для зберігання первинних документів, суд констатує втрату можливості дослідити це питання будь-якими іншими доказами, ніж тими, що надані сторонами під час попереднього та нового судового розгляду.

З наявних в матеріалах справи первинних документів судом не встановлено їх невідповідності вимогам ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.

За об`єктивними обставинам через сплив часу, будь-які докази нажаль стають ненадійними та неповними.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №0000023500 від 04.10.2011 р., яким збільшено ТОВ «Антарес-БУД» суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 302 178,00 грн та штрафними санкціями – 74868,25грн. та податкового повідомлення–рішення № 0000033500 від 04.10.2011 р., яким збільшено ТОВ «Антарес -БУД» суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму основного платежу 380 238,00 грн та на суму штрафних санкцій 93 115,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес-Буд" (пр-т. Центральний, 12, кв. 50,Миколаїв,54029 31159868) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у заводському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 04.10.2011 №0000023500, яким збільшено товариству з обмеженою відповідальністю «Антарес-Буд» суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 302178,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями – 74 868,25 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у заводському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області №0000033500 від 04.10.2011 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 380238 грн за основним платежем та 93115,50 грн за штрафними санкціями.

4. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено у повному обсязі 09.12.2019