Ухвала суду № 86194878, 05.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

05 грудня 2019 року 320/6623/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Балаклицький А.І., розглянувши в м. Києві позовну заяву Релігійної громади Парафії Різдва Пресвятої Богородиці Київської Єпархії Української Православної Церкви смт. Іванків Іванківського району Київської області до Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

Релігійна громада Парафії Різдва Пресвятої Богородиці Київської Єпархії Української Православної Церкви смт. Іванків Іванківського району Київської області звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області від 04.07.2019 №VІІ-52-1575 "Про початок процедури набуття права комунальної власності на будівлю культової споруди за адресою смт. Іванків, вул. Толочина, 96";

- визнати протиправними дії Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області стосовно подання оголошення до місцевої газети "Трибуна праці" від 26.07.2019 №30 наступного змісту: "Іванківська селищна рада повідомляє про виявлення та взяття на облік безхазяйного нерухомого майна (будівлі культової споруди), що знаходиться в смт. Іванків, вул. Толочина, 96. Можливі власники вказаного майна мають змогу протягом року з дня взяття на облік звернутися з підтверджуючими правовими документами до Іванківської селищної ради для зняття його з обліку як безхазяйного".

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Дослідивши матеріали позовної заяви, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з підпунктами 1 та 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з позовної заяви, предметом позову є вимога про визнання протиправними та скасування рішення Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області від 04.07.2019 №VІІ-52-1575 "Про початок процедури набуття права комунальної власності на будівлю культової споруди за адресою смт. Іванків, вул. Толочина, 96".

Водночас, як вбачається з доданих до позовної заяви матеріалів, рішенням Виконавчого комітету Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області від 10.09.2002 №254 визнано належність і право колективної власності на будівлю Православної церкви Різдва Пресвятої Богородиці, розташованої в смт. Іванків по вул. Толочина, 96 Київської області за Іванківською православною общиною Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ.

Відповідно до свідоцтва про право власності на приміщення церкви від 15.01.2003, виданого Виконкомом Іванківської селищної ради, ціле нежиле приміщення, яке розташоване в селищі Іванків по вул. Толочина, 96, дійсно належить Іванківській православній общині Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ на праві колективної власності.

Право власності на вказану нежитлову будівлю зареєстровано в БТІ 25.01.2003 під реєстровим №63 в книзі №14, що підтверджується листом Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" від 10.09.2019 №587.

Водночас, з оскаржуваного рішення від 04.07.2019 №VІІ-52-1575 вбачається, що таким рішенням з урахуванням вимог ст. 335 Цивільного кодексу України вирішено розпочати процедуру набуття права комунальної власності на будівлю культової споруди за адресою смт. Іванків, вул. Толочина, 96.

Суд звертає увагу на те, що правовідносини набуття права власності регулюються главою 24 Цивільного кодексу України, частини 1 та 2 статті 335 якого передбачають, що безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Таким чином, із самого визначення поняття "безхазяйна річ" слідує, що дана річ має бути такою, щодо якої право власності ніким не оспорюється.

Водночас, суд зазначає, що пред'явлений позов жодним чином не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень, зокрема, з боку органу місцевого самоврядування - Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області.

Спір за пред'явленим позовом має очевидний цивільно-правовий характер, оскільки виник з приводу права власності на нежитлову будівлю Православної церкви Різдва Пресвятої Богородиці, розташованої в смт. Іванків по вул. Толочина, 96 Київської області, на яку на підставі оскаржуваного рішення вирішено розпочати процедуру набуття права комунальної власності.

Так, з позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач, пред'явивши адміністративний позов, у дійсності оспорює право власності на нежитлову будівлю Православної церкви Різдва Пресвятої Богородиці, розташованої за адресою: Київська область, смт. Іванків, вул. Толочина, 96.

Про наявність спору про право власності на нежитлову будівлю Православної церкви Різдва Пресвятої Богородиці, розташованої за адресою: Київська область, смт. Іванків, вул. Толочина, 96, свідчить додане до позовної заяви рішення Виконавчого комітету Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області від 10.09.2002 №254, а також оскаржуване рішення від 04.07.2019 №VІІ-52-1575, з якого, серед іншого вбачається, що воно прийнято у зв'язку з тим, що Релігійна громада Парафії Різдва Пресвятої Богородиці Київської Єпархії Української Православної Церкви смт. Іванків Іванківського району Київської області не надала Іванківській селищній раді жодних копій правовстановлюючих документів, які б засвідчували право власності на будівлю за адресою: смт. Іванків, вул. Толочина, 96.

Таким чином, спір у справі, що розглядається, стосується права власності на нежитлову будівлю Православної церкви Різдва Пресвятої Богородиці, яке зареєстроване у встановленому законом порядку, тобто права цивільного, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами цивільного права.

Отже, у разі наявності рішення суб'єкта владних повноважень про визнання права власності на нежитлову будівлю за адресою смт. Іванків, вул. Толочина, 96, яке зареєстровано у встановленому законом порядку, подальше оспорювання розпочатої процедури набуття права комунальної власності на вказану будівлю має вирішуватися не в порядку адміністративної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Аналіз зазначених обставин справи дає підстави суду вважати, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів.

За правилами абзацу 1 частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Враховуючи наведене, позов, предметом якого є перевірка правильності визнання права власності на будівлю Православної церкви Різдва Пресвятої Богородиці, розташованої за адресою: Київська область, смт. Іванків, вул. Толочина, 96, не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що цей спір має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, а також захисту прав чи інтересів позивача.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

З огляду на те, що позовна заява, з якою звернувся позивач, не містить публічно-правового спору, суд зазначає, що такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 5 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Релігійної громади Парафії Різдва Пресвятої Богородиці Київської Єпархії Української Православної Церкви смт. Іванків Іванківського району Київської області до Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій.

Роз'яснити, що позивач має право звернутися до місцевого суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства із заявою в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.