Рішення № 86194846, 09.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2019 року справа № 320/4711/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник у 2019 році, а саме: 6188,89 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що він отримував пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», однак після його звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області для призначення пенсії за віком відповідач при розрахунку пенсії застосував показник середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки.

Позивач наголосив на тому, що нормами чинного законодавства не передбачено переведення з пенсії за вислугою років за Законом України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки у даному випадку має призначатися нова пенсія та застосовуватися показник для призначення пенсії вперше.

У зв`язку з цим, позивач вважає, що під час розрахунку його пенсії за віком мав бути застосований показник середньої заробітної плати в Україні за 2016-2018 роки, який становить 6188,87 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що з 23.12.2014 позивач отримував пенсію за вислугу років як працівник інженерно-технічного складу цивільної авіації відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а за заявою позивача від 18.06.2019 його було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач повідомив, що при перерахунку пенсії у зв`язку з переходом позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія була обчислена, виходячи з показника середньої заробітної плати в цілому по Україні за 2014-2016 роки, що відповідає положенням частини третьої статті 45 цього Закону.

Усною ухвалою суду від 21.11.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено закрити підготовче провадження та здійснити розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого засідання.

Присутні у судовому засіданні 21.11.2019 представники сторін заявили клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Усною ухвалою суду від 21.11.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Бориспільським МРВГУМВС України в Київській області 20.05.1997 (а.с.18).

Як вбачається з протоколу №5411 від 31.12.2014, Управлінням Пенсійного фонду України у м.Борисполі та Бориспільському районі на підставі заяви позивачу йому було призначено пенсію за вислугу років (а.с.41,44).

Судом встановлено, що після досягнення пенсійного віку позивач звернувся до Бориспільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою від 18.06.2019 про призначення пенсії за віком (а.с.76).

Відповідно до інтегрованої комунікаційної системи пенсійного фонду України: підсистема призначення та виплата пенсії, позивача 18.06.2019 було переведено на пенсію за віком. Для визначення розміру пенсії застосовано середній заробіток за 2014-2016 роки, що становить 4404,35 грн. (а.с.8, 75).

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача звернувся до Бориспільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою, у якій просив надати роз`яснення щодо підстав здійснення розрахунку розміру пенсії за віком із застосуванням середнього заробітку за 2014-2016 року (а.с.19).

Відділ з питань призначення та перерахунку пенсій №6 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 19.07.2019 №248/103-07 повідомив представнику позивача, що заробітна плата обчислена за нормами статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за періоди страхового стажу з 01.07.2000 по 30.11.2014.

При проведенні такого перерахунку було здійснено осучаснення заробітної плати та враховано показник середньої заробітної плати в цілому по Україні за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн.

З 01.03.2019 проведено перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.219 №124.

Перерахунок проведено із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 1,17. Після перерахунку показник середньої заробітної плати в цілому по Україні становить 4403,35 грн. (3764,40 грн. - показник заробітної плати в цілому по Україні за 2014-2016 роки х1,17).

У листі вказано, що за заявою позивача від 18.06.2019 його переведено на пенсію за віком. При переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком ОСОБА_1 застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в цілому по Україні - 4404,35 грн.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо застосування показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки при призначені йому пенсії за віком, позивач звернувся з даним позовом до суду про зобов`язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною першою статті 40 Закону №1058 передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно частиною другою статті 40 Закону №1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Згідно з частиною третьою 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Згідно з пунктом 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058 (в редакції, яка була чинна на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частиною третьою статті 45 Закону №1058 установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, у зв`язку з чим показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058.

Однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач у період з 23.12.2014 до 17.06.2019 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (в редакції, яка була чинна на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 54 Закону №1788 право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: інженерно-технічний склад - за переліком посад і робіт, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України:чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи в цивільній авіації не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначених посадах.

Статтею 7 Закону №1788 визначено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.

Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

З матеріалів справи вбачається, що 18.06.2019 позивачу було призначено пенсію за віком та під час розрахунку пенсії було застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 р., збільшений на коефіцієнт 1,17, що загалом становить 4404,35 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, обґрунтовуючи дії щодо обчислення пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 р., зазначив, що позивач був переведений з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону №1058.

Однак, суд звертає увагу на те, що позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

Суд наголошує на тому, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788, а в подальшому при виявлені бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до частини третьої статті 43 Закону №1058.

Оскільки пенсія за вислугу років і пенсія за віком передбачені різними законами і за своєю природою є різними пенсіями, призначення пенсії за віком особі, яка до того отримувала пенсію за вислугу років, не відповідає передбаченому частиною третьою статті 45 Закону №1058 поняттю переведення на інший вид пенсії.

Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2016-2018 роки.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№ 21-6331а15) (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 63704016), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 77654163), Верховним Судом у постанові від 28.11.2019 у справі №647/1699/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85964613), від 31.07.2019 у справі №720/208/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83379281).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскільки позивачу 18.06.2019 було призначено пенсію за віком вперше, під час визначення її розміру мав бути врахований показник середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016-2018 роки.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності здійснення розрахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки, у той час як матеріали справи свідчать про необхідність застосування показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2018 роки.

У позовній заяві позивач просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник у 2019 році, а саме: 6188,89 грн.

Відповідно до частини першої та другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Оскільки матеріали справи свідчать про те, що відповідач протиправно здійснив розрахунок пенсії позивача за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки, суд з метою повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Бориспільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо застосування показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки при призначені ОСОБА_1 пенсії за віком, що є передумовою для зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому, підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2018 роки.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, страховий стаж позивача на момент його звернення за призначенням пенсії за віком становить 42 роки 8 місяців та 19 днів.

Таким чином, оскільки позивач досяг пенсійного віку 08.06.2019 та звернувся до органу Пенсійного фонду України за призначенням пенсії протягом трьох місяців (18.06.2019), пенсія за віком, згідно з частиною першою статті 45 Закону №1058, має бути призначена позивачу з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 09.06.2019 а не з 18.06.2019, як це було здійснено відповідачем.

При цьому суд не здійснює втручання у дискреційні повноваження відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Так, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн. згідно квитанції №763 від 22.08.2019, оригінал якого долучений до матеріалів справи (а.с.3).

Враховуючи задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 768,40 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними дії Бориспільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо застосування показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки при призначені ОСОБА_1 пенсії за віком.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2018 роки, починаючи з 09.06.2019.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548,, місцезнаходження: 04071, м.Київ, вул.Яровлавська, буд.40).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.