Рішення № 86194830, 02.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.005096

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2019 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Коморний О.І.,

секретар судового засідання Бабич Ю.Б.

з участю:

представника позивача Кушнеренко Є.Ю.

представника відповідача Гарасимів В.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці ДФС.

Обставини справи:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці Державної фіскальної служби України №UA209190/2019/00690 від 15.05.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів від 27.05.2019 UA209000/2019/000259/2 Львівської митниці Державної фіскальної служби України.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 10.05.2019 в Республіці Польща ним придбано автомобіль «Volkswagen», «Touareg», 2015 року випуску (№ кузова НОМЕР_1 ), що підтверджено договором купівлі-продажу №03А/05/2019 від 10.05.2019, виданою нерезидентом Global Trust Project Sp.z.o.o. (37-500 Jaroslaw, Polska ul.Poniatowskiego 49). Зазначає, що для проведення митного оформлення подано до Львівської митниці ДФС відповідні документи, згідно переліку, що міститься у картці відмови в прийнятті митної декларації № UA209190/2019/00690. Однак всупереч наявності всього переліку документів на підтвердження придбання транспортного засобу його вартості, позивачеві відмовлено в прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 27.05.2019 UA209000/2019/000259/2. Вказує, що мотивами прийняття такого рішення послугували ч 6 ст. 554 МК України, а саме: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначає, що заявлену митну вартість в 19700,00 Євро визнано недостовірною та скориговано до 24250,00 Євро. В рішенні про коригування митної вартості товарів вказано, що митна вартість скоригована відповідно до інформації, яка згенерована відповідно до постанови КМУ №1077 від 12.12.2018 року, АСАУР. Вважає, що всупереч вимогам ч. 3 ст. 53, ч.7 ст 54 МК України та без жодного обґрунтування та вказівки на те, що надані документи на автомобіль «Volkswagen», «Touareg», 2015 року випуску (№ кузова НОМЕР_1 ) містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідач прийняв протиправні рішення. Таким чином, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 09.10.2019 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 25.10.2019 провадження у справі відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що відповідно до методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11.09.15 № 689, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом. Вказує, що відповідно до п. 9 Тимчасового порядку рішення про проведення перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортних засобів приймається органом доходів і зборів на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Якщо заявлена фактурна вартість оцінюваного транспортного засобу є меншою від встановленого індикатора ризику для такого транспортного засобу, доводиться перевірка достовірності заявленої фактурної вартості такого транспортного засобу. Системою управління ризиків встановлено індикатор ризику дія транспортного засобу: легковий автомобіль марки VW, модель TOUAREG, бувший у використанні номер кузова - НОМЕР_1 , двигун дизельний об`ємом 2967смЗ, потужністю 150 kW, тип кузова - універсал, к-сть місць - 5, к-сть дверей - 5, колір - синій, колісна формула - 4x4, рік випуску - 2015, модельний рік - 2015, дата першої реєстрації 22/10/2015 призначений для переміщення по дорогах зального користування, визначений на рівні 24250,00 Євро. У органу доходів і зборів виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару (19700,00 Євро) не стверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована відповідно до постанови КМУ №1077 від 12.12.2018, АСАУР та складає 24250,00 Євро. Зазначає, що до митного оформлення подано фактуру № 03А/05/2019 від 10.05.2019, яка виставлена юридичною особою. У відповідності до п.2 ст.53 МКУ документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Також зазначає, що власник автомобіля, вказаний у реєстраційному документі та продавець є різними особами. Однак, жодних документів про перехід права власності між цими особами не надано. Окрім того вказує, що листом Міністерства Фінансів України від 16.02.2017 №31-11410-06-5/4339 «Щодо особливостей застосування первинних документів» роз`яснено, що оформлений належним чином рахунок-фактура (інвойс) може бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі тільки у разі його оплати, що підтверджується відповідними документами. Документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо. Вказує, що відповідач не міг визначити вартість на базі ціни, встановленої експортером у зв`язку з відсутністю її документального підтвердження, тому вартість визначалася на базі загального рівня цін на подібний товар. Вважає, що посадові особи Львівської митниці ДФС при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. Тому просить суд відмовити в задоволення позовних вимог повністю.

Позивач подав відповідь на відзив. В обґрунтування зазначив, що згідно «Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 651, фактурна вартість - ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку (рахунку-фактурі, рахунку-проформі тощо) або іншому документі, що визначає вартість товару. ОСОБА_1 в митній декларації було вказано загальну вартість транспортного засобу відповідно до вартості, вказаної в наявному рахунку-фактурі №03А/05/2019 від 10.05.2019. Також зазначає, що відповідачем у відзиві на позовну заяву вказано про застосування системи управління ризиками (АСАУР), зокрема те, що було встановлено індикатор ризику, однак навіть не вказано який саме. Наявна лише начебто згенерована вартість автомобіля, що становить 24250,00 Євро. Однак відповідачем не вказано які ж саме джерела інформації були використані для визначення такої вартості транспортного засобу. Крім того позивач вказує, що використання резервного методу визначення вартості автомобіля було також необґрунтованим, оскільки ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості (зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012, реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень). Разом з тим зазначає, що відповідач не провів необхідну консультацію (як він зазначає у відзиві на позовну заяву. Саме лише посилання на проведення консультації відповідним записом у Графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів без будь-яких доказів її проведення, не зазначення коли її проведено, з якими особами, не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд заслухав пояснення представників, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються та

встановив:

ОСОБА_1 10.05.2019 в Республіці Польща придбано автомобіль «Volkswagen», «Touareg», 2015 року випуску (№ кузова НОМЕР_1 ), згідно інвойсу №03А/05/2019 від 10.05.2019, виданого нерезидентом Global Trust Project Sp.z.o.o. (37-500 Jaroslaw, Polska ul.Poniatowskiego 49) (а.с.23).

Позивачем подано до Львівської митниці ДФС митну декларацію UA209190.2019.037854 від 15.05.2019 з відповідними документами для ввезення на митну територію України придбаного транспортного засобу, в якій митна вартість товару визначена за ціною 19700 євро (а.с.72).

Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного Кодексу України та згідно переліку, що міститься у картці відмови в прийнятті митної декларації № UA209190/2019/00690, ОСОБА_1 надав документи, необхідні для митного оформлення автомобіля, зокрема: договір купівлі-продажу автомобіля «Volkswagen», «Touareg», 2015 року випуску (№ кузова НОМЕР_1 ), - вартість придбання 19700,00 євро (значиться, як «Рахунок-фактура (інвойс) № 03А/05/2019 від 10.05.2019); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 13.05.2019 №UA20903/2019/32369, що складався при первинному в`їзді транспортного засобу на митну територію України; свідоцтво про реєстрацію т/з 1018980556 від 03.05.2019, договір про надання послуг митного брокера б/н від 13.05.2019; довіреність ННТ №994056 від 05.04.2019; заява від 14.05.2019 заява на видачу посвідчення від 10.05.2019; заява ф/о від 02.05.2019; копія митної декларації країни відправлення № 19 PL301010E0396586 від 13.05.2019; сертифікат відповідності №UA.008.66444-19 від 14.05.2019 паспортний документ НОМЕР_2 ; паспортний документ НОМЕР_3 ; митна декларація №UA209190.2019.037854 від 15.05.2019 (а.с.18-37).

Зі змісту рахунку-фактури (інвойс) № 03А/05/2019 від 10.05.2019 та митної декларації країни відправлення № 19 PL301010E0396586 від 13.05.2019 підтверджено вартість придбаного автомобіля саме 19700,00 євро, 84431,00 злотих відповідно (а.с.23, 19).

Львівською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості від 27.05.2019 № UA209000/2019/000259/2, яким визначено вартість імпортованого автомобіля 24250,00 євро за резервним методом митної вартості (а.с.16).

Відповідно до графи 33 у вказаному рішенні про коригування митної вартості товарів, відповідач вказує, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 26 (ст. 60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органі доходів і зборів. Застосовано резервний метод - 2г (ст. 64 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості відповідач вказав відомості із системи АСАУР ДФС. Відповідач зазначив, що заявлена митна вартість не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 24250,00 євро.

Львівською митницею ДФС також видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00690 (а.с.15)

У картці відмови визначено: "повідомляє про відмову у прийнятті митної декларації або документа, що її заміняє, з таких причин : Неможливість завершення митного оформлення, по причині необхідності внесення змін у гр. 12,45 МД, (у зв`язку із коригуванням митної вартості товару №1 після прийняття Рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2019/000259/6 від 27.05.2019). Декларантом порушено умови декларування, передбачені п. 1, п. 8 ст. 257 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 та наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа" від 30.05.2012 № 651, невірно розраховано митну вартість, неправильно заповнена графа 12,45, ВМД, МКУ № 4495-VI від 13.03.2012 ст. 54 ,п. 6, п.п. 1.

Позивач, не погодившись із рішеннями відповідача, звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та інтересів.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У відповідності до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно із ч. ч. 3-6 ст. 57 МК України Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч.1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до 4-5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Митним органом відмовлено в прийнятті митної декларації та прийнято оскаржуване Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000259/2 від 27.05.2019 з підстав того, що не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСУР ДФС та складає 24250,00 євро.

Зі змісту Карти відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00609 судом встановлено, що позивачем подавалися наступні документи : рахунок-фактура (інвойс) № 03А/05/2019 від 10.05.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 13.05.2019 №UA20903/2019/32369; свідоцтво про реєстрацію т/з 1018980556 від 03.05.2019, договір про надання послуг митного брокера б/н від 13.05.2019; довіреність ННТ №994056 від 05.04.2019; заява від 14.05.2019 заява на видачу посвідчення від 10.05.2019; заява ф/о від 02.05.2019; копія митної декларації країни відправлення № 19 PL301010E0396586 від 13.05.2019; сертифікат відповідності №UA.008.66444-19 від 14.05.2019 паспортний документ НОМЕР_2 ; паспортний документ НОМЕР_3 ; митна декларація №UA209190.2019.037854 від 15.05.2019.

Як встановлено з матеріалів справи, декларантом надано до митного органу митну декларацію № UA209190/2019/037854 із зазначенням ціни товару 19700,00 євро та на підтвердження ціни також надано рахунок-фактуру (інвойс) № 03А/05/2019 від 10.05.2019 де вказано вартість придбавання автомобіля 19700 євро, експортну декларацію № 19 PL301010E0396586 від 13.05.2019 де вказано вартість придбавання автомобіля 84431,00 злотих.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною рахунку рахунок-фактуру (інвойс) № 03А/05/2019 від 10.05.2019 виданого нерезидентом Global Trust Project Sp.z.o.o. (37-500 Jaroslaw, Polska ul.Poniatowskiego 49).

Відтак, подані позивачем до митного оформлення документи, а саме декларація митної вартості та рахунок-фактура (інвойс), за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №209000/2019/000259/2 від 27.05.2019 з підстав того, що митна вартість заявлена декларантом не може бути визнана у зв`язку з відсутністю документального підтвердження митної вартості та не поданням зокрема платіжних документів, однак не взято до уваги, що на час подання митної декларації № UA209190/2019/037854 рахунок-фактура (інвойс) № 03А/05/2019 від 10.05.2019 є тим документом, що виданий продавцем фірмою Global Trust Project Sp.z.o.o. (37-500 Jaroslaw, Polska ul.Poniatowskiego 49) і який засвідчує дійсну вартість придбаного автомобіля в сумі 19700 євро.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Більше того, як встановлено судом з матеріалів справи, згідно квитанції (підтвердження оплати) КР №1/05/19 від 10.05.2019 ОСОБА_1 (Україна, Вишгород) сплатив 19700, 00 євро за формою 03А/05/2019 (а.с.36-37)

Покликання відповідача про встановлені неточності в інших поданих документах жодним чином не впливають на правові підстави заявленого позову та суть спору в цілому та в сукупності не можуть бути підставами для прийняття рішення про коригування митної вартості автомобіля.

Відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Другий та третій метод не застосовані у зв`язку з відсутністю в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; четвертий та п`ятий метод не застосовані з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.

Суд зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також: не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

Суд зазначає, що під час розгляду справи, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого митницею рішення та, на підставі такого, картки відмови у прийнятті митної декларації.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку що оскаржуване рішення відповідача прийняте не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а відповідно підлягає скасуванню.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленим статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем доводи позовної заяви не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці Державної фіскальної служби України №UA209190/2019/00690 від 15.05.2019.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 27.05.2019 UA209000/2019/000259/2 Львівської митниці Державної фіскальної служби України.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (вул. Костюшка 1, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 39420875) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір в сумі 1536,80 грн (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень, 80 копійок).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 06.12.2019.

Суддя Коморний О.І.