
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
27 листопада 2019 року Справа № 280/4738/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.
за участю:
представник позивача - Марцих Я.О.
представника відповідача - Зінченко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до Міністерства оборони України (пр. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022)
про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати пункт 86 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 41 від 05.04.2019; зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із настанням інвалідності II групи, внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов`язаних з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Ухвалою суду від 01.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження та призначено перше судове засідання на 28.10.2019 з викликом сторін.
Ухвалою суду від 28.10.2019 відкладався розгляд справи на 27.11.2018.
Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 27.11.2019 сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, зокрема зазначив, що звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату з заявою про направлення особистих документів до Міністерства оборони України для прийняття рішення, щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 року №975. В травні 2019 року отримав витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 41 від 05 квітня 2019 року, відповідно якого позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність йому встановлено понад 3-місячний термін. Позивач вважає дії відповідача протиправними оскільки, відповідно до статті 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності с дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Тому, саме 17 вересня 2018 року вважає набув права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності. Пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону Україну «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено термін 3 місяця між звільненням з військової служби та встановленням інвалідності лише, внаслідок нещасного випадку або захворювання. Вказує, що інвалідність встановлено внаслідок поранення та контузії, отриманих під час виконання військового обов`язку. Тому, у його випадку, право на отримання одноразової грошової допомоги не залежить від часу звільнення з військової служби вважає позивач.
В судовому засіданні представник позивача позовну заяву підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві (вх. №44658 від 28.10.2019), відповідно до якого, зокрема, зазначено, що в п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 зазначено: Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Позивачу було первинно встановлено III групу інвалідності, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби, 26.12.2012 року згідно довідки МСЕК серії ЮААБ №481055 (коли діяла постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499). На даний час, при повторному огляді позивачу було встановлено II групу інвалідності, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби, 17.09.2018 року згідно довідки МСЕК серії АВ №1015415(коли діяла постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975). Таким чином, навіть первинно інвалідність встановлена позивачу через 30 років після звільнення з військової служби. Вказано, що важливою умовою для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є розуміння видів військової служби, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Відповідно до ч. 4 ст. 2 цього ж Закону існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу. Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби. Таким чином підстав для прийняття комісією позитивного рішення щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги немає; відмова у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги в даному випадку є правомірною.
Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
Позивач проходив строкову військову службу, подія звільнення зі служби припала на 05.12.1981.
24.10.2012 відносно позивача було складено протокол №2071 Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про те, що множинні вогнепальні осколкові поранення голови, лівої верхньої та правої нижньої кінцівки (контузія головного мозку 1980 р.) пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно з довідкою МСЕК серії АД № 111988 від 16.02.2009 під час первинного огляду позивачу встановлено III групу інвалідності внаслідок загальний захворювань.
Згідно з довідкою МСЕК серії АД № 179284 від 20.02.2012 при повторному огляді позивачу встановлено III групу інвалідності внаслідок загальний захворювань.
Згідно з довідкою МСЕК серії 10 ААБ № 481055 від 26.12.2012 при повторному огляді позивачу встановлено III групу інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
Згідно з довідкою МСЕК серії 10 ААБ № 481241 від 11.12.2013 при повторному огляді позивачу встановлено III групу інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
Згідно з довідкою МСЕК серії АВ № 0550934 від 29.12.2015 при повторному огляді позивачу встановлено III групу інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
Згідно з довідкою МСЕК серії АВ № 1015415 від 17.09.2018 при повторному огляді позивачу встановлено II групу інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
Позивач через Запорізький обласний військовий комісаріат звертався до Міністерства з приводу одержання виплати у порядку ст.16 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».
За результатами розгляду матеріалів звернення заявника Міністерством було вчинено відмову у виплаті, котра була оформлена п.86 протоколу №41 від 05.04.2019 Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум.
Як з`ясовано судом, вчинена Міністерством відмова ґрунтується на тому, що інвалідність позивачу встановлено понад три місяці після звільнення зі служби.
Вважаючи рішення комісії Міністерства оборони України протиправним, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з положеннями статті 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Частиною першою статті 16 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Необхідно зазначити, що позивач у позовній заяві самостійно вказує, що враховуючи приписи пункту 3 Порядку № 975, датою виникнення у нього права на отримання грошової допомоги у зв`язку з встановленням другої групи інвалідності, згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії є 17.09.2018.
До моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року (далі - Закон № 1774-VIII) право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.
Проте з 01 січня 2017 року, після набрання чинності Закону № 1774-VIII для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакціїстатті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Отже, ані статтею 16 Закону № 2011-ХІІ, ані Порядком №975, які діяли на час настання інвалідності позивача, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 750/5074/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 816/1458/18 .
Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права, та, відповідно, не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність, у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.
Позивач відноситься до категорії військовослужбовців строкової служби, а тому право на отримання одноразової грошової допомоги такій категорії осіб законодавцем обмежено, окрім іншого, встановленням інвалідності в період проходження ним військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення такої особи з військової служби.
Неконституційність такого врегулювання вказаних правовідносин в установленому порядку не визнана.
Оскільки, ІІ група інвалідності встановлена ОСОБА_1 з 17.09.2018 в період, коли законодавством не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби, відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним пункту 86 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 41 від 05.04.2019 та відсутності правових підстав для призначення позивачу такої допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26 червня 2018 року у справі 750/5074/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 807/15426/18, від 26 жовтня 2018 року у справі № 820/2504/18, від 12 лютого 2019 року у справі № 816/1458/18, від 20 травня 2019 року у справі №332/1417/17.
Крім того, суд зазначає, що встановлення інвалідності позивачу відбулося за наступною хронологією: 16 лютого 2009 року - III група інвалідності, 20 лютого 2012 року - повторно III група інвалідності, 26 грудня 2012 року - повторно III група інвалідності, 11 грудня 2013 року - повторно III група інвалідності, 29 грудня 2015 року - повторно III група інвалідності, 17 вересня 2018 року - II група інвалідності.
За змістом ч. 1 ст. 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Позивач звертався за вказаною допомогою у зв`язку із зміною групи інвалідності 17.09.2018 року .
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774 - VIII внесено зміни до пункту 4 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ, доповнивши його абзацом другим наступного змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється". Дана норма набула чинності з 01.01.2017.
Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.199 №1-рп/99 визначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Згідно з положенням статті 16-3 Закону №2011-ХІІ юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує виникнення у особи права на отримання одноразової грошової допомоги є факт встановлення військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту під час повторного огляду вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності, яке відбулося 17.09.2018, отже до правовідносин з приводу визначення права позивача на одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням II групи інвалідності підлягають застосуванню ті нормативно-правові акти, які були чинними 17.09.2018.
В даному випадку, такими нормативно-правовими актами є Порядок №975 та Закон №2011-ХІІ в редакціях що були чинними на момент встановлення позивачу II групи інвалідності.
При цьому, згідно з положеннями статті 16-3 Закону №2011-ХІІ та пункту 8 Порядку №975 обов`язковою умовою для отримання особою права на отримання одноразової грошової допомоги є встановлення такій особі вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності протягом 2-х років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.
Таким чином, законодавством України передбачено право війсковослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, відбулось протягом 2-х років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Враховуючи висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладених в постанові від 30.01.2019 по справі №810/1675/17, до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме абзац другий пункту 4 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ.
У вищевказаній постанові Верховним Судом зазначено, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. При цьому, загальні норми можуть застосуватися субсидіарно ,тобто в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю. Можливість субсидіарно застосування загальних правових норм до відносин публічної служби як правило закріплена у спеціальному законі, що регулює такий вид публічної служби. Подібна законодавча техніка спрямована на усунення прогалин у правовому регулюванні.
Щодо обов`язку доведення причин та обставин поранення, суд зазначає наступне.
Як свідчить зміст п. 11 Порядку № 975, питання призначення одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, носить заявницький характер, тобто розглядається виключно за ініціативою заявника. Цим же пунктом Порядку встановлено, що про необхідність додання до заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, у тому числі, документа про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Згідно п. 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Разом з цим, п. 4. 7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року за № 1294/26071 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення № 530) встановлено, що документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.
У разі настання інвалідності подаються такі документи: висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, який визнаний інвалідом (додаток 13); заява про виплату одноразової грошової допомоги (додаток 12); копія довідки МСЕК про встановлення групи та причинного зв`язку інвалідності; копії свідоцтва про хворобу, постанови чи довідки відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва); витяг з наказу командира військової частини про виключення зі списків особового складу частини (для військовослужбовців строкової військової служби - копія військового квитка); копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я, по батькові та місце реєстрації; копія документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копія сторінки паспорта з такою відміткою); копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов`язане з виконанням обов`язків військової служби.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що за зверненням особи за призначенням одноразової грошової допомоги, уповноважений орган (обласний військовий комісар за місцем проживання цієї особи) оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України затверджений п. 11 Порядку № 975 перелік документів для призначення такої допомоги. Своєю чергою, розпорядник бюджетних коштів в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на підставі зазначених документів приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Водночас, відсутність документів, визначених п. 11 Порядку № 975, зокрема, про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не встановлює обов`язку Міністерства оборони України для їх витребування та доведення (за відсутності таких документів), що позивач отримав поранення (контузію, травму, каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення, або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, оскільки відповідна комісія Міністерства оборони України приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги виключно на підставі документів, які надійшли від обласного військового комісаріату.
Разом з цим, відповідальними за повноту та достовірність документів, визначених п. 11 Порядку № 975, є заявник та обласний військовий комісаріат за його місцем проживання.
З огляду на заявницький характер відносин між особою, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги, та Міністерством оборони України, обов`язок довести зазначені обставини шляхом подання до комісії Міністерства оборони України достовірних документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) покладено на заявника. Такий документ не обов`язково повинен мати форму акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини, оскільки до уваги можуть бути взяті інші достовірні документи.
З урахуванням наведеного, Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у цій справі відступає від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині визнання актів судово-медичного дослідження та витягів з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, достатніми та належними доказами, у розумінні п. 11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі № 729/426/17, від 21 серпня 2018 року у справі № 295/13892/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/3005/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 740/1538/17, від 29 січня 2019 року у справі № 293/342/17, та вважає за необхідне, у розвиток позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 05 жовтня 2018 року у справі № 265/7930/16-а, сформулювати наступний правовий висновок.
Документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення.
При цьому, неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов`язку щодо їх витребовування.
У контексті спірних правовідносин та обставин цієї справи, суд зазначає, що надана відповідачу разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, копія витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії не містить інформацію про обставини поранення позивача, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Наданий позивачем документ, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: протокол засідання Центральної військово-лікарської комісії від 24.10.2012 №2071 не містить відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано документ, який свідчить про причини та обставини поранення, а рішення Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, викладене у формі протоколу №2071 від 24.10.2012, в обставинах цієї справи не є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №822/220/18, від 15.05.2019 у справі №822/21/18.
Послання позивач на постанову Верховного Суду від 12.09.2019 року у справі № 806/922/16, суд не приймає до уваги, оскільки дана справа стосується кадрового військовослужбовця за військовим званням «майор», а до зазначеної категорії військовослужбовців тримісячний термін за законодавством не застосовується і право на виплату допомоги для такої категорії виникає з моменту встановлення інвалідності. Крім того питання стосується оскарження розміру вже призначеної одноразової грошової допомоги.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи з викладеного, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (пр. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 02.12.2019.
Суддя А.В. Сіпака
Судове рішення № 86194725, Запорізький окружний адміністративний суд було прийнято 27.11.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 280/4738/19. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: