Рішення № 86194719, 09.12.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 грудня 2019 року Справа № 280/5219/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, пл. Львівська, 8, код ЄДРПОУ 39292197)

про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просить: стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.12.2017 у справі № 826/4153/17 за період з 22.03.2019 по 31.10.2019 включно у розмірі 112110,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки на даний момент Державна фіскальна служба України не виконала постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017 у справі № 826/13271/16 про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митно-логістичної інфраструктури управління митної логістики та систем митного контролю Департаменту розвитку митної справи Державної фіскальної служби України з 26.07.2016, тому позивач, згідно з ст. 236 КЗпП України, має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання вказаного рішення.

Ухвалою суду від 30.10.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 27.11.2019. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

26.11.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх.№49673), в якому з посиланням на приписи ст. 236 КЗпП України зазначає, що орган який розглядав трудовий спір є Окружний адміністративний суду м. Києва, а тому подання позову про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду до Запорізького окружного адміністративного суду суперечить приписам статті 236 КЗпП України. Крім того, позивачем не обґрунтовано розрахунку суми 112110,30 грн. середнього заробітку, крім того в позовній заяві зазначено що зазначений розрахунок здійснено із урахуванням загальної кількості робочих днів. Також, позивач у своїй позовній заяві жодним чином не пояснює відсутність вчинення ним жодних дій з метою виконання свої посадових обов`язків, як то звернення до роботодавця або до примусового виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017 та Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 по справі №826/13271/16. Таким чином, вважає адміністративний позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

26.11.2019 від представника відповідача до суду надійшла заява про призначення розгляду адміністративної справи №280/5219/19 за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Суд зазначає, що предметом розгляду адміністративної справи №280/5219/19 є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, що відноситься до справ незначної складності, розгляд якої не суперечить ч.4 ст. 257 КАС України. Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Крім того, 26.11.2019 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини 3 статті 123 КАС України, у звязку із пропуском позивачем строку звернення до суду. В обґрунтування клопотання посилається на приписи частини 5 статті 122 КАС України та зазначає, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З цього приводу суд зазначає, що заявлені позивачем вимоги відносяться до вимог щодо порушення законодавства про оплату праці та відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України не обмежуються будь-яким строком звернення працівника до суду.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду не обґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017 у справі № 826/13271/16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018, визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 25.07.2016 №2724-о «Про звільнення ОСОБА_1» та поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митно-логістичної інфраструктури управління митної логістики та систем митного контролю Департаменту розвитку митної справи Державної фіскальної служби України, з 26.07.2016.

Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017 у справі №826/13271/16 в частині поновлення позивача на займаній посаді допущена до негайного виконання.

Листом від 19.07.2018 №10509/3/99-99-04-01-02-14, відповідач повідомив уповноважену особу позивача про те, що постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.11.2017 у справі № 826/13271/16 надійшла до Державної фіскальної служби України 05.12.2017 (вх. №34825/5) та на даний час перебуває у процесі виконання. Так, відповідно до наказу ДФС від 01.02.2018 № 9-ф «Про виконання рішення суду», на виконання вищевказаної постанови суду в частині, що підлягала негайному виконанню, ОСОБА_1 нараховано середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 5900,00 грн. Також на виконання постанови суду 16.05.2018 в порядку безспірного списання з рахунків ДФС на картковий рахунок ОСОБА_1 було списано кошти у сумі 155 339,47 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.09.2018 у справі № 0840/3094/18 з відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017 у справі № 826/13271/16 в частині поновлення на посаді за період з 06.12.2017 по 26.07.2018.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.05.2019 у справі № 280/1305/19 з відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017 у справі № 826/13271/16 в частині поновлення на посаді за період 27.07.2018 по 21.03.2019.

Проте, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017 у справі № 826/13271/16 в частині поновлення позивача на роботі не виконана відповідачем до теперішнього часу.

Оскільки рішення суду про поновлення позивача на роботі не виконано, позивач вважає, що з Державної фіскальної служби України належить стягнути на її користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, у разі якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Правова позиція по даному питанню викладена в постанові Верховного Суду України від 23 червня 2015 року № 21-63а15.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 34 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Відповідно до частини сьомої ст. 235 Кодексу законів про працю України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, ухвалене органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно виконується не з часу набуття ним законної сили (як це передбачено для переважної більшості судових рішень), а негайно з часу його оголошення на судовому засіданні.

Станом на момент звернення позивача до суду, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017 у справі № 826/13271/16, що допущена до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митно-логістичної інфраструктури управління митної логістики та систем митного контролю Департаменту розвитку митної справи Державної фіскальної служби України, всупереч вимогам Кодексу законів про працю України та Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не виконана.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату їй середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України, з 22.03.2019 по 31.10.2019 (153 робочих днів).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.01.15 по справі №6-203цс14 слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок №100).

Згідно з пунктом 1 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати цей Порядок застосовується, у тому числі, у випадку вимушеного прогулу.

За змістом пункту 10 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати в розрахунковому періоді за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV Порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Згідно з довідкою ДФС України від 08.09.2016 № 1173, посадовий оклад позивача на дату звільнення становив 4308,00 грн., середньоденний заробіток позивача на дату звільнення складав 393,95 грн.

У подальшому посадовий оклад позивача підвищувався на підставі постанов КМУ, а саме: від 18.01.2017 № 15 - до 5900,00 грн.; від 18.01.2017 №15 в редакції постанови КМУ від 25.01.2018 № 24 - до 7500,00 грн., що підтверджується листом відповідача від 25.07.2018 №10846/3/99-99-05-04-02-14

Таким чином, коефіцієнт посадового окладу у 2018 році 1,74 (7500:4308). Середньоденна заробітна плата з урахуванням коефіцієнту підвищення у 2018 році 685,47грн. (393,95х1,74).

За схемою на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2019 році (у коефіцієнтах), затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 № 102, з 01.01.2019 посадовий оклад за посадою, яку займала позивач, дорівнює 2,27 мінімального посадового окладу.

Приміткою 1 до зазначеної схеми посадових окладів визначено, що у 2019 році мінімальний посадовий оклад становить два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018 року. У разі коли внаслідок множення мінімального посадового окладу на відповідний коефіцієнт отримано число у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до 10 гривень (крім мінімального розміру посадового окладу групи 9).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 1762,00 грн.

Таким чином, з 01.01.2019 року посадовий оклад за посадою позивача дорівнює 1762,00 грн. * 2 * 2,27 = 8 000, 00 грн.

Отже, коефіцієнт підвищення посадового окладу позивача в 2019 році дорівнює 1,86 (8000,00/4308,00).

З 22.03.2019 по 31.10.2019 було 153 робочих днів (28 квітня Державне свято Великдень, 1 травня День праці, 9 травня День перемоги).

З урахуванням зазначеного, середній заробіток за час затримки виконання судового рішення за період з 22.03.2019 по 31.10.2019 складає 112 110,30 грн. (153 робочих дні*393,95 грн.*1,86).

Таким чином, суд дійшов до висновку, що з Державної фіскальної служби України на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки виконання постанови суду про поновлення її на посаді, за період з 22.03.2019 по 31.10.2019 в розмірі 112 110,30 грн. (153 робочих днів) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що орган який розглядав трудовий спір є Окружний адміністративний суду м. Києва, а тому подання позову про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду до Запорізького окружного адміністративного суду суперечить приписам статті 236 КЗпП України, суд вважає за необхідне зазначити.

Суд зазначає, що питання стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення може бути вирішене за наслідками звернення із новим адміністративним позовом та з метою уникнення порушень прав позивача на доступ до правосуддя, гарантовані частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе вирішити спірне питання шляхом постановлення відповідного рішення.

Крім того, позивач керуючись правилами частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України, реалізував своє право на обрання альтернативної підсудності, а відтак належним адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача - для розгляду зазначеної справи є саме Запорізький окружний адміністративний суд.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011. Оскільки позивачем судовий збір не сплачувався, необхідності у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат не має.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, пл. Львівська, 8, код ЄДРПОУ 39292197) про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду, - задовольнити.

Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017 у справі № 826/13271/16 в частині поновлення на посаді за період з 22.03.2019 по 31.10.2019 в розмірі 112 110,30 грн. (сто дванадцять тисяч сто десять гривень 30 копійок) з утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі та підписано 09.12.2019.

Суддя А.В. Сіпака