Ухвала суду № 86194717, 09.12.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

09 грудня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4564/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку письмового провадження заяву приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання “Азот” про забезпечення позову у справі № 360/4564/19 за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 09.09.2019 ВП № 54694317, -

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренко Р.Г. від 09.09.2019 ВП № 54694317.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 адміністративний позов приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 09.09.2019 ВП № 54694317, - залишено без руху.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 продовжено процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 09.09.2019 ВП № 54694317.

06.12.2019 позивачем через канцелярію суду надано документи на виконання вищевказаної ухвали суду.

Одночасно з позовною заявою позивачем була подана заява про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови від 09.09.2019 по виконавчому провадженню ВП № 54694317.

В обґрунтування заяви про забезпечення адміністративного позову зазначено, що виконавча служба здійснила приєднання до діючого зведеного виконавчого провадження ВП № 54694317 виконавчих проваджень з виконання Ухвали Господарського суду Луганської області від 31.05.2019 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011) та Ухвали Господарського суду Луганської області від 01.07.2019 у справі № 3/5014/866/2012 (9/11/2011), постанови про відкриття яких скасовані судом. При цьому, у постанові ці ухвали зазначені як такі, що знаходяться на примусовому виконанні, та зазначені у тому числі як підстава для арешту майна позивача.

Оскільки згідно вищевказаних судових рішень постанови з відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали Господарського суду Луганської області від 31.05.2019 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011) та ухвали Господарського суду Луганської області від 01.07.2019 у справі № 3/5014/866/2012 (9/11/2011) скасовані, то виконавча служба, на думку позивача не має права здійснювати примусове стягнення на підставі ухвал суду, відкриття виконавчого провадження за якими скасовано судом. Але, незважаючи на це, виконавчою службою в порушення ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про арешт майна боржника ВП № 54694317 від 09.09.19.

Таким чином, на думку позивача, необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа обумовлюється тим, що у діях державного виконавця наявні ознаки протиправних дій, які не відповідають вимогам діючого законодавства та вчинені поза межами повноважень державного виконавця.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази обґрунтованості клопотання про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.

Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову (частина перша). Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Виходячи з аналізу вказаної норми, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

2) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень;

4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому позов згідно з частиною першою статті 151 КАС України може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Як слідує із позовної заяви, спір між сторонами існує, на думку позивача, за обставин неправомірності постанови відповідача про арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 54694317 від 09.09.2019.

Слід зазначити, що питання дотримання відповідачем вимог чинного законодавства при винесенні вказаної постанови про арешт майна боржника належить з`ясувати під час судового розгляду справи.

Наразі заявником не надано суду жодних доказів, які б свідчили про очевидну протиправність постанови відповідача про арешт майна боржника.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом не враховуються обґрунтування заявником поданої заяви про забезпечення адміністративного позову, оскільки заявником не надано суду належних та допустимих доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Враховуючи принцип співмірності та співвідношення прав, які просить захистити позивач, суд не вважає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Оцінка спірних рішень відповідача щодо предмету спору буде надана судом при вирішенні справи по суті.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення адміністративного позову.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 241-243, 248, 256 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання “Азот” про забезпечення позову у справі № 360/4564/19 за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 09.09.2019 ВП № 54694317, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяК.Є. Петросян