Ухвала суду № 86194602, 09.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

09 грудня 2019 року м. Київ № 320/6698/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду в порядку оскарження рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 04.07.2019 №UA 125000/2019/000426/2.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви, з`ясовує, зокрема, чи: має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); дотримані вимоги положень ст.ст. 160, 161 КАСУ; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши позовну заяву на відповідність вищенаведеним вимогам, суд вважає за необхідне позов повернути, зважаючи на таке:

як вбачається із позовної заяви, остання підписана представником позивача адвокатом Сластьон А.О., на підтвердження повноважень якої, надано довіреність №532-19 від 11.11.2019. В довіреності зазначено право Сластьон А.О. бути представником товариства у судах України всіх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Згідно із частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Частиною четвертою статті 59 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05 липня 2012 року № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону №5076 адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Довіреність визнається письмове повноваження, яке видає одна особа (довіритель) іншій (представнику) для представництва перед третіми особами. Довіреність це також односторонній правочин, що фіксує межі повноважень представника, який діючи на підставі довіреності, створює права та обов?язки безпосередньо для довірителя.

Якщо доручення є договором про представництво, що визначає внутрішні взаємовідносини між представником і тим, кого він представляє, і сторони своїми підписами підтверджують, які саме дії і яким саме чином повинен виконати довірений, який розмір винагороди його чекає (якщо це передбачено договором), то довіреність як документ підписує лише довіритель.

Довіреність адресована, насамперед, третім особам має за мету довести до їх відома те, що між представником і тим, кого він представляє, існує домовленість, згідно з якою виконання всіх правочинів, що буде укладати представник у межах довіреності, бере на себе той, хто представляє у визначних межах та у встановленому сторонами місці.

Закон вимагає, щоб довіреність була складена у письмовій формі. Довіреності, що видаються громадянам, мають бути посвідчені уповноваженими на це особами. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Довіреність повинна мати всі необхідні реквізити: місце і дату складання, строк дії (прописом), прізвище, ім?я, по батькові довірителя та довіреної особи (повну назву юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження юридичної особи) представника та особи, яку представляють, а за необхідності - посаду, яку вони обіймають, коло повноважень.

Крім того, в довіреності повинно бути зазначено конкретна назва органу, зокрема суду, в якому надається правова допомога.

Із змісту поданої довіреності не вбачається в якому органі адвокат уповноважений надавати правову допомогу товариству.

Так, в ухвалі Верховного Суду у справі №9901/939/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 83190935) та д 05.06.2019 у справі №9901/487/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 82703509) викладена наступна правова позиція:

"Звернення до суду, в тому числі до Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики (статті 17 та 36 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII)) з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 КАС України та стаття 10 Закону № 1402-VIII) передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази подаються в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, делегованих йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника".

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Отже, оскільки у доданій до позовної заяви довіреності не вказано про те, що адвокат Сластьон А.О. уповноважена надавати позивачу правову допомогу саме в Київському окружному адміністративному суді, суд дійшов висновку про те, що позовна заява від імені позивача підписана особою, яка не мала права на її підписання.

Згідно із пунктом 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Суд зазначає, що структура вказаної норми є чіткою та однозначно закріплює умови її реалізації судом.

Відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Суд звертає увагу на те, що в силу положень частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені на здійснення представництва, не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на судовий захист шляхом судового розгляду справи учасником справи особисто або через представника.

Керуючись статтями 55, 59, 171, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (код 40720198, м. Київ, вул. Бутлерова, 1) до Київської митниці ДФС (код 39470947, м. Бориспіль) про визнання протиправним та скасування рішення, - повернути позивачеві.

2. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.