Рішення № 86194552, 22.11.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 листопада 2019 року м. Ужгород№ 807/811/16 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - Симканич Ю.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - Попюк М.І.;

представника відповідача - Блага О.П.;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень.

В судовому засіданні 22.11.2019 року Мукачівську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Закарпатській області було замінено на правонаступника - Головне управління ДФС у Закарпатській області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було проведено планову документальну виїзну перевірку позивача, результати якої відображені в Акті від 11.05.2016 року №1211/13-02/2301009994. За результатами проведеної перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення №0008831303, №0008841303, №0008851303, рішення №0008861303, вимога про сплату боргу (недоїмки) №ф-0008871303. Однак, позивач вважає винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення, рішення та вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправними, у зв`язку з чим просить їх скасувати.

В судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з мотивів викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з мотивів викладених у відзиві на позов, вказавши на те, що в ході проведеної документальної планової перевірки було встановлено, що позивачем структуру документально підтверджених витрат, пов`язаних з отриманням доходу не надано, так проведеною перевіркою, на підставі первинних документів наданих позивачем, визначено витрати, безпосередньо пов`язані з отриманням доходів за 2014 рік в сумі 15122585,68 грн. та за 2015 рік в сумі 14049467,81 грн. Представник відповідача зазначав, що позивачем не було надано ні до перевірки ні до суду первинні документи, які підтверджують суму задекларованих витрат, а також не підтверджено первинними документами розрахунок структури вартості витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності позивача. За результатами проведеної перевірки було зменшено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 116 888 грн. та збільшено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 293 551 грн. Таким чином, представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Закарпатській області Ковшом О.В. та головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Закарпатській області Мазуром М.В. було проведено планову документальну виїзну перевірку суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р., правильності проведення розрахунку частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях за 2015, визначення правильності, повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, правомірності і декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню за грудень 2015 р.

Результати проведеної планової документальної виїзної перевірки позивача відображені в Акті від 11.05.2016 р. №1211/13-02/2301009994 (а.с. 54-87, Т. 1) .

Користуючись правом, наданим платнику податків п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, позивач подав контролюючому органу заперечення до акту перевірки, що підтверджується листом від 23.05.2016 р. №10 (а.с. 24, Т.1).

Розглянувши подані заперечення, Мукачівська ОДПІ відмовила позивачеві у внесенні змін до Акту перевірки, що підтверджується листом від 30.05.2016 вих.№2905/10/13-02 (а.с. 13, Т.1).

За результатами розгляду матеріалів проведеної планової документальної виїзної перевірки відповідачем 31.05.2016 року було винесено:

- податкове повідомленні-рішення №0008831303, яким суму завищення від`ємного значення розміром 6 тис. 407 гривень зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (а.с. 19, Т.1);

- податкове повідомленні-рішення №0008841303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість розміром 293 тис. 551 гривня та застосовані штрафні (фінансові) санкції розміром 146 тис. 775 гривень (а.с. 20, Т.1);

- податкове повідомленні-рішення №0008851303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб розміром 1млн. 452тис. 96 гривень та застосовані штрафні (фінансові) санкції розміром 720тис. 48 гривень (а.с. 21, Т.1);

- рішення №0008861303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосована штрафна санкція розміром 10тис. 977 гривень 44 копійки (а.с.22, Т.1);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0008871303 на суму боргу 143тис. 331 гривню 39 копійок (а.с. 23, Т.1).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Так, в ході проведеної перевірки відповідачем було встановлено допущення позивачем наступних порушень:

- пп.14.1.27, пп.14.1.56 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано до сплати в бюджет податок на доходи фізичних осіб в сумі 1млн. 452тис. 96 гривень 63 копійки, у т.ч. за 2014 - 651тис. 129 гривень 68 копійок та за 2015 - 800тис. 967 гривень;

- пп.195.1.3 п.195.1 ст.195, п.197.8 ст.197, п.199.1, п.199.2, п.119.4 ст.199, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24) в сумі 116тис. 888 гривень та збільшено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (ряд.25) в сумі 293тис. 551 гривня;

- ст.ст.7, 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань єдиного соціального внеску в сумі 143тис. 331 гривня 39 копійок, у т.ч. за 2014 - 67тис. 113 гривень 95 копійок та за 2015 - 76тис. 217 гривень 44 копійки.

Визначення контролюючим органом грошового зобов`язання за податком на доходи фізичних осіб у розмірі 1млн. 452тис. 96 гривень 63 копійки обґрунтовано виявленим вході перевірки фактом завищення понесених платником витрат на 7млн. 839тис. 76 гривень 18 копійок та встановлення розміру таких витрат на рівні 29млн. 172тис. 53 гривень 49 копійок.

В ході розгляду справи по суті та з аналізу Акту перевірки було встановлено, що не визнаними залишилися витрати 2014 розміром 2 млн. 304 тис. 905 гривень 01 копійка у вигляді амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а також витрати 2014-2015 розміром 1млн. 654 тис. 505 гривень 64 копійки, понесених у зв`язку зі сплатою обов`язкового дорожнього збору за проїзд вантажних автомобілів (у т.ч. сідельних тягачів) вагою, що перевищує допустиму загальну вагу 3,5т за користування автодорогами Угорської Республіки.

Разом з тим, зміст порушень з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), які порушені платником податків, що призвело для зменшення йому витрат на 3млн. 879тис. 665 гривень 53 копійки в Акті перевірки не зазначено.

В судовому засіданні представник відповідача в якості причин такого невизнання витрат податковим органом пояснила, що позивачем не було надано до перевірки усіх необхідних первинних документів.

Відповідно до пп.14.1.3 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України амортизацією є систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

За правилами п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року; сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу.

Згідно з пп.14.1.138 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України основні засоби - це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Відповідно до п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України будівлі, транспортні засоби, комп`ютери відносяться до основних засобів.

В свою чергу, суми нарахованої амортизації включаються, зокрема, до собівартості виготовлених і реалізованих товарів (п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України); адміністративних витрат (пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України); витрат на збут (пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України); інших операційних витрат (пп.138.10.4 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України).

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про можливість нарахування фізичною особою-підприємцем амортизації та віднесення її до складу витрат, якщо придбання або створення основних засобів документально підтверджено, а їх використання пов`язано з господарською діяльністю підприємця.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Витрати операційної діяльності визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 статті 138 ПК України. Відповідно до пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг є складовою частиною собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, що встановлено п.138.8 ст.138 ПК України.

При цьому, виключення зі складу витрат сплачених позивачем сум дорожнього збору, встановленого законом LXVII від 2013 «Про стягнення дорожнього збору за користування автомагістралями, автострадами, магістралями, пропорційно фактично пройденій відстані» за проїзд дорогами Угорської Республіки, є помилковим, оскільки відповідно до ст.177 п.177.4 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно з п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, а відповідно до пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Сплата обов`язкового дорожнього збору впливає на собівартість послуг з вантажних перевезень, а відтак витрати у вказаній частині підприємцем сформовано правильно.

Так, на підтвердження обґрунтованості вартості витрат за 2014-2015 роки, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, позивачем надано до суду експертний висновок, виконаний приватним підприємством «Аудиторська фірма «Консульт Аудит», згідно з яким витрати ФОП ОСОБА_1 документально підтверджені і відповідають вимогам викладеним в п.177.4 ст.177 ПК України (а.с. 109-111, Т.1). Відповідно до експертного висновку витрати підтверджені в розмірі більшому, ніж задекларовано позивачем.

Зокрема витрати 2014 підтверджені експертом в розмірі 19млн.670тис. 646 гривень 04 копійки (а.с. 110, Т.1), а витрати 2015 в розмірі 16млн.841тис. 199 гривень 44 копійки (а.с. 111, Т.1).

Разом з тим, висновки проведеної експертизи підтверджуються первинною документацією, наданою позивачем до суду (а.с. 112-256, Т.1, 1-10, 14-250 Т.2., 1-250 Т.3, 1-250 Т.4, 1-250 Т.5, 1-250 Т.6, 1-250 Т.7, 1-250 Т.8, 1-250 Т.9, 1-247, Т.10, 1-250 Т.11, 1-250 Т.12, 1-250 Т.13, 1-250 Т.14, 1-250 Т.15, 1-250 Т.16, 1-249 Т.17, 1-250 Т.18, 1-250 Т.19, 1-250 Т.20, 1-250 Т.21, 1-249 Т.22, 1-250 Т.23, 1-250 Т.24, 1-249 Т.25, 1-251 Т.26, 1-249 Т.27, 1-250 Т.28, 1-244 Т.29, 1-250 Т.30, 1-249 Т.31, 1-250 Т.32, 1-249 Т.33, 1-250 Т.34, 1-250 Т.35, 1-250 Т.36, 1-250 Т.37, 1-250 Т.38, 1-250 Т.39, 1-152 Т.40).

Зауважень до експертного висновку з боку відповідача не надходило.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

З огляду на те, що базою для нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого платником податків, а позивачем в ході розгляду справи по суті доведено правомірність визначення оподаткованого податком на доходи фізичних осіб доходу, відтак рішення від 31.05.2016 р. №0008861303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 31.05.2016 №Ф-0008871303 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до пп.2.4.1 Акту перевірки за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р. ФОП ОСОБА_1 задекларовано податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 546тис. 396 гривень.

Попередніми перевірками встановлено їх завищення в сумі 89тис. 740 гривень, у т.ч.: за липень 2015 на 5тис. 1 гривню, за серпень 2015 на 8тис. 360 гривень, за вересень 2015 на 359 гривень, за жовтень 2015 на 76тис. 20 гривень.

Окрім того, відповідно до пп.2.4.2 Акту правильність визначення податкового кредиту перевірено попередніми актами перевірок Мукачівської ОДПІ.

Попередніми перевірками встановлено його завищення в сумі 514тис. 322 гривні, у т.ч.: за липень 2015 на 48ис. 212 гривень, за серпень 2015 на 45тис. 982 гривні, за вересень 2015 на 1тис. 976 гривень, за жовтень 2015 на 418тис. 152 гривні.

З урахуванням результатів попередньо проведених перевірок та проведення розрахунку частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях, проведеною плановою документальною перевіркою встановлено заниження податкових зобов`язань за грудень 2015 на 362тис. 88 гривень та завищення податкового кредиту за грудень 2015 на 225тис. 277 гривень.

Однак висновки попередньо проведених перевірок (Акт від 02.11.2015 р. №2162/1701/2601009994 документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності формування податкового кредиту та нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень та серпень 2015 та Акт від 19.02.2016 №219/1701/2601009994 документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності формування податкового кредиту та нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень та жовтень 2015) є такими, що не можуть прийматися судом, як належні докази, оскільки прийняті за результати їх розгляду податкові повідомлення-рішення від 23.11.2015 року №0040851701 та від 22.02.2016 року №004881701 визнані протиправними і скасовані Закарпатським окружним адміністративним судом, про що 04.04.2016 ухвалена постанова у справі №807/191/16, яка набрала законної сили, а податкові повідомлення-рішення від 25.04.2016 №№0004341301, 0004301301 визнані протиправними і скасовані Закарпатським окружним адміністративним судом, про що 31.08.2016 ухвалена постанова у справі №807/654/16, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016.

Проведеною перевіркою встановлено, що в 2015 ФОП ОСОБА_1 надавав послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, послуги з перевезення вантажів транзитом через митну територію України та послуги з внутрішніх перевезень автомобільним транспортом по території України.

У відповідності до проведеного ФОП ОСОБА_1 річного перерахунку частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями, такий відсоток за 2015 рік склав 89,8%. В свою чергу, за результатами проведеної перевірки така частка складає - 45%.

Обгрунтовуючи вказані вище висновки, службові особи податкового органу зазначили про неправильне пропорційне включення підприємцем до складу податкового кредиту сум ПДВ за придбані товари, які призначені для їх використання у операціях (транзитних перевезеннях), що звільнені від оподаткування згідно п.197.8 ст.197 ПК України. В результаті чого було проведено розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Тобто перевіркою вирахувано та збільшено частку транзитних операцій у загальному обсязі продажу послуг та зменшено суму податку, яка не підлягає включенню до складу податкового кредиту. За позицією службових осіб підприємець не мав права розділяти транзитну операцію, а тому всі послуги надані за вказаними операціями були звільнені від оподаткування, у тому числі щодо частини послуги по переміщенню товарів поза межами території України.

Однак, правове регулювання оподаткування податком на додану вартість, в тому числі порядок формування податкових зобов`язань та податкового кредиту, ставки податку, операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою, за нульовою ставкою, що не є об`єктом оподаткування та такі, які являються звільнені від оподаткування, регулюються V розділом ПК України.

Пунктом 197.8 ст. 197 ПК України передбачено, що звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов`язаних із таким перевезенням (переміщенням).

У відповідності зі ст.90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України, визначаються 3аконом України «Про транзит вантажів».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про транзит вантажів» транзит вантажів - перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України. При цьому учасниками транзиту є вантажовласники та суб`єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).

Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що послуги з транзитного перевезення вантажів здійснюються виключно територією України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України. Натомість, перевезення вантажів автомобільним транспортом на відрізку від пункту (місця) митного оформлення товарів до пункту призначення (доставки) за межами державного кордону України, а також від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) за межами державного кордону України до пункту (місця) їх митного оформлення на території України не можуть розглядатися як транзитні перевезення через територію України, а тому вони не можуть враховуватись при визначенні обсягу операцій, які звільнені від оподаткування.

З огляду на вище викладене можна прийти висновку, що під час проведення перевірки позивача та відповідно при визначенні обсягу наданих ним послуг з перевезення вантажів під митним режимом транзиту територією України, відповідачем безпідставно віднесено до обсягу транзитних перевезень послуги перевезення вантажів надані за межами митної території України, зокрема з пункту відправлення до пункту пропуску митного органу, і аналогічно від пункту пропуску митного органу до пункту одержання за межами території України.

Викладені фактичні обставини, а також правові норми, що регулюють спірні правовідносини, свідчать про помилковість розрахунків податкового органу при визначенні сум ПДВ, які не включаються до складу податкового кредиту.

Враховуючи вище викладене суд приходить висновку, про безпідставність збільшення позивачу податкового кредиту поточного періоду за рахунок від`ємного значення попереднього періоду, зменшення залишку від`ємного значення, збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій, визначення розміру боргу зі сплати єдиного соціального внеску та застосування штрафних (фінансових) санкцій, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішень про сплату боргу та вимога підлягають скасуванню.

Згідно із статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС УКраїни завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідача у відзиві проти позову, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника позивача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 39393632) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області від 31.05.2016 року №0008831303, №0008841303, №0008851303, рішення від 31.05.2016 року №0008861303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.05.2016 року №Ф-0008871303.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 6890,00 (шість тисяч вісімсот дев`яносто гривень) грн.

4. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі підписано 07.12.2019 року, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.