Рішення № 86194545, 29.11.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 листопада 2019 року м. Ужгород№ 308/9630/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С.А.

при секретарі судових засідань - Жирош С.Ю.

представника позивача - Біловар Л.О.

представника відповідача - Міськова Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області Ужгородський відділ обслуговування громадян про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Біловар Л.О., в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду із позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області в особі Ужгородського відділу обслуговування громадян про визнання дій протиправними.

Згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 27.08.2019 року, яка набрала законної сили 12.09.2019 року дана адміністративна справа згідно супровідного листа від 13.09.2019 року №308/9630/19 була передана на розгляд Закарпатського окружного адміністративного суду.

Згідно прохальної частини позовних вимог, позивач в особі законного представника просить суд: 1. Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області в особі Ужгородського відділу Обслуговування громадян щодо відмови 8 серпня 2019р. в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 ; 2.Зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області в особі Ужгородського відділу Обслуговування громадян поновити виплату пенсії за віком з часу звернення з заявою 06 серпня 2019 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 р/ н відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».;3. Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 768 грн.40 коп. сплаченого судового збору.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона, як громадянин України, знаходиться на консульському обліку в посольстві України в державі Ізраїль. З 11 липня 2003 року їй припинена виплата пенсії внаслідок виїзду на постійне місце проживання за кордон. Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 визнано неконституційними положення Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) щодо припинення виплати пенсії громадянам України, які постійно не проживають на її території. У зв`язку з чим, позивач особисто звернулися 06 серпня 2019 року до відповідача із заявою про відновлення виплати пенсії. Однак, заступником начальника Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області в особі Ужгородського відділу обслуговування громадян листом від 08.08.2019 року за вих.№27/П-К-27 відмовлено у відновленні виплати пенсії. Таку відмову позивач вважає протиправною та такою, що порушує її конституційні права.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала з підстав наведених у позовній заяві та просила суд даний адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому додатково пояснивши, що постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005р. №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005р. за №1566/11846 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1). Відповідно до пункту 1.5 Порядку №22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не дотримано встановленого порядку звернення щодо поновлення виплати пенсії, а тому відмова Ужгородського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області є правомірною, а правових підстав для задоволення даного адміністративного позову немає.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 призначено пенсію з 23.02.2002 року, що підтверджується протоколом про призначення пенсії №355 від 25.03.2002 року. До 26.06.2003 року позивач проживала за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.24).

Згідно матеріалів пенсійної справи позивач перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Ужгороді Закарпатської області та отримувала пенсію. Позивач знята з обліку 01 липня 2003 року у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон. Пенсію позивачу виплачено по 31.12.2003 року. Відтак, з 01.01.2004 року позивачу припинена виплата пенсії.

Позивачі перебуває на консульському обліку в консульському відділі Посольства України в державі Ізраїль, про що свідчить відмітка в паспорті громадянина України для виїзду за кордон (а.с.а.с.13-21).

06 серпня 2018 року позивач особисто звернулася до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області в особі Ужгородського відділу Обслуговування громадян із заявою про поновлення виплати пенсії за віком разом із необхідними документами (а.с.25-26).

Рішенням Головного Управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області в особі Ужгородського відділу Обслуговування громадян, оформленим листом від 08 серпня 2018 року № 27/П-К-27 позивачу відмовлено в відновленні виплати пенсії із зазначенням, що постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005р. №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005р. за №1566/11846 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1). Відповідно до пункту 1.5 Порядку №22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не дотримано встановленого порядку звернення щодо поновлення виплати пенсії, у поновленні такої відмовлено.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин, слід відзначити, що при вирішенні даної справи суд керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а також призначення, перерахунку, виплати пенсії тощо, врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також Закон №1058-IV).

Відповідно до пункту 2 та 4 частини 1 статті 49 вказаного Закону, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

Згідно вимог статті 51 Закону №1058-IV, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Як свідчать матеріали справи, територіальний орган Пенсійного фонду, надаючи позивачу відповідь про відмову у поновленні виплати пенсії, керувався вищевказаними положеннями пункту 4 частини 1 статті 49 та статтею 51 Закону №1058-ІV, як нормами права, які безпосередньо визначають повноваження відповідача і врегульовують питання припинення виплати пенсії на весь час проживання пенсіонера за кордоном.

Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІVвтратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону №1058-ІVдержава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

Стаття 24 Конституції України гарантує громадянам України рівність конституційних прав незалежно від місця проживання.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що безумовно ОСОБА_1 , як громадянин України має право на виплату призначеної їй пенсії, проте з визначенням дати її відновлення в межах строків звернення до суду, передбачених КАС України, в незалежності від місця проживання такої.

Крім цього, суд також звертає увагу і на те, що не може бути підставою припинення виплати пенсії і відсутність у позивача документів, що засвідчують її місце проживання (реєстрації) на території України відповідно до пунктів 2.9 та 2.22 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №22-1 від 25 листопада 2005 року /далі - Порядок №22-1/.

Так, наведений у частині першій статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" перелік підстав для припинення виплати пенсії є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, про що зазначив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 235/4162/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР 72721615), від 24 квітня 2018 року у справі № 225/3766/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР 73610990).

Вказаний перелік передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

У преамбулі до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, у тому числі і постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №22-1 від 25 листопада 2005 року, на яку посилається відповідач, є підзаконними нормативно-правовими актами, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та будь-яким іншим законом з питань пенсійного забезпечення не передбачено такої підстави для припинення виплати пенсії як відсутність документів, що засвідчують місце проживання (реєстрації) особи на території України.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з пунктом 1.5 Порядку № 22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління пенсійного Фонду України, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України.

Отже, особа має право звертатись до органу пенсійного фонду як самостійно так і через свого представника, повноваження якого підтверджені в установленому законодавством порядку.

У пункті 2.9 Порядку № 22-1 зазначено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Згідно з пунктом 2.23 Порядку № 22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, позивачем до заяви від 06.08.2019 року було подано весь необхідний перелік документів для поновлення виплати пенсії, а саме копії: трудової книжки, копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон, копію свідоцтва про укладення шлюбу, копію картки платника податків та довідку з місця проживання (а.с.8-26).

Таким чином, позивачем в установленому законодавством порядку подано всі належні та допустимі докази для поновлення виплати пенсії, а тому така підстава для відмови у поновленні виплати пенсії позивачу не відповідає нормам діючого законодавства.

Отже, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, та нарахування якої продовжувалося після припинення її виплати, однак було піддано формальним обмеженням з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV, виплата пенсії позивачу підлягає поновленню.

З огляду на вищевикладене, суд вказує на те, що в даному випадку у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у поновленні виплати пенсії позивачу, а тому дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області Ужгородський відділ обслуговування громадян щодо відмови від 08 серпня 2019р. в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 підлягають визнанню протиправними.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем рішення про відмову у поновленні виплати пенсії від 08.08.2019 року.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного Управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області Ужгородський відділ Обслуговування громадян поновити виплату пенсії за віком з часу звернення з заявою від 06 серпня 2019 року ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та у розмірах відповідно до чинного законодавства, то така вимога є похідною і підлягає задоволенню з метою належного способу захисту прав позивача.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати у сумі 768,40грн. відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентитфікаційний код - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області Ужгородський відділ обслуговування громадян (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 20453063) про визнання дій протиправними - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області Ужгородський відділ обслуговування громадян (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород,Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ - 20453063) щодо відмови від 08 серпня 2019р. в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентитфікаційний код - НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області Ужгородський відділ Обслуговування громадян (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород,Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ - 20453063) поновити виплату пенсії за віком з часу звернення з заявою від 06 серпня 2019 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентитфікаційний код - НОМЕР_1 ) відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентитфікаційний код - НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 768,40 грн.. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) згідно квитанції № 130 від 01.10.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

В разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано судом 09.12.2019 року.

Суддя С.А. Гебеш