Рішення № 86194382, 02.12.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 грудня 2019 року Справа № 280/4331/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (вул. Глісерна, буд. 14, м.Запоріжжя, 69063, код ЄДРПОУ 39816845)

про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд: скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області №127437 від 23.07.2019 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн. до позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що 24.06.2019 року головними спеціалістами Управління Укртрансбезпеки Собор В.К. та Стесаренко Д.М., на а/д Н-08 437 км, проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом про що складено акт №168292, яким встановлено, що водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем MAN, номерний знак НОМЕР_2 , НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ), під час надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів передбачених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній дозвіл на перевищення вагових параметрів, який дає право на рух автомобільними дорогами України, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вказує, що вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт», у тому числі щодо порушень, відповідальність за які передбачено ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», та на яку зроблено посилання в акті №168292 від 24.06.2019 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу №127437 від 23.07.2019 року, розповсюджуються виключно на перевізників та водіїв ТЗ. На час складання відповідного акту ОСОБА_1 не був перевізником, водієм ТЗ, суб`єктом господарської діяльності, а тому не може бути суб`єктом даного порушення. ОСОБА_1 лише здає ТЗ в оренду ТОВ «Фаворит Логістік» (відповідно до договору оренду транспортних засобів), яке в свою чергу використовує його за власними потребами. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Дана стаття передбачає відповідальність саме автомобільних перевізників та водіїв транспортних засобів, а ні в якому разі не їх власників. З урахуванням зазначено, позивач просить скасувати постанову №127437 від 23.07.2019 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.

Ухвалою суду від 01.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/4331/19. Призначено судове засідання на 30.10.2019 року з викликом сторін. Відповідачу встановлено у 15-денний строк з дня отримання ухвали для надання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 30.10.2019 розгляд справи відкладався до 28.11.2019.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву станом на 28.11.2019 не скористався.

У судове засідання призначене на 28.11.2019 позивач та представник відповідача не з`явились. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомленні належним чином, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

28.11.2019 від позивача до суду надійшло клопотання (вх.№50048) про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи положення ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вважає за можливе справу розглянути без участі сторін у порядку письмового провадження та на підставі наявних у ній доказів.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 06.09.2016, про що зроблено запис в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №2103000 0000 088387.

Основним видом діяльності позивача є КВЕД 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

24.06.2019 року головними спеціалістами Собор В.К. та Стесаренко Д. М. Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області на ділянці а/д Н-08 437 км, проведено перевірку транспортного засобу марки МАN нак НОМЕР_2 , НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ), який належить на праві власності ФОП ОСОБА_1 (водій транспортного засобу ОСОБА_2 ). За результатами перевірки складено акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №168292 від 24.06.2019.

Як вбачається з вказаного акту, за результатами перевірки встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», надання послуг з вантажних перевезень з порушенням ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме, відсутній дозвіл на перевищення вагових параметрів, який дає право на рух автомобільними дорогами України. Водій транспортного засобу із актом ознайомився та акт підписав, про що свідчить відмітка у відповідній графі акту перевірки.

Як вказав позивач у позовній заяві копію акту №168292 від 24.06.2019 та запрошення на розгляд справи про порушення законодавства «Про автомобільний транспорт» на його адресу не надходило.

У зв`язку з чим, 23 серпня 2019 року представником позивача направлено адвокатський запит на адресу в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області про надання копій документів на підставі яких було складено акт №168292 від 24.06.2019 відносно позивача.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що на адвокатський запит 02.09.2019 позивачем через електронну отримано лист в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області №3146/26/23-19 від 02.09.2019 року, разом з копією акту №168292 від 24.06.2019 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

23.07.2019 в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №127437, якою за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», позивача зобовязано сплатити штраф в розмірі 1700,00 грн. (відповідальність передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Зазначена постанова 25.07.2019 була направлена на адресу позивача та отримана ним 07.08.2019, що підтверджується витягом із сайту Укрпошта.

Вважаючи вищезазначену постанову відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду про її скасування.

Всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі Положення №103), відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України №592 від 26.06.2015 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби України з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, до якого входить управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області та Укртансбезпеки у Запорізькій області.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №2344-III), відповідно до абз. 18 статті 1 якого, автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Частинами 14-17 ст. 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти.

Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 6 Закону №2344-III, постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 було затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Абзацом 1, 11 пункту 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, виключно, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. (абз.3 п.20 Порядку №1567).

Пунктом 21 Порядку №1567 встановлено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3..

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області під час огляду транспортного засобу, який належать позивачу, встановлено порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: надання послуг з вантажних перевезень з порушенням вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме, відсутність дохволу на перевищення вагових параметрів, який дає право на рух автомобільними дорогами України. Документів щодо проведення габаритно-вагового контролю матеріали справи не містять.

Щодо встановленого порушення позивачем вимог статті 48 Закону №2344-III суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, визначений статтею 48 Закону №2344-III. Так, частиною 1 цієї статті встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і предявляти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно із частиною другою 48 Закону №2344-III документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, виходячи зі змісту цієї норми Закону, перелік документів, які повинні мати водій для здійснення внутрішніх вантажних перевезень, зазначений у статтею 48 Закону №2344-III не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 «Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі Порядок №879).

Підпунктом 4 п.2 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до пп.3 п.2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

В п.22.5 Правил дорожнього руху зазначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Згідно з ч.2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп.5-1 п.2 Порядку №879 документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Згідно з пп.11 п.2 Порядку №879 точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак, позивач зазначає, що не має ніякого відношення до перевезення, яке здійснював транспортний засіб марки МАN держ.номер НОМЕР_2 , НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , НОМЕР_5), тобто не був автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ.

З матеріалів справи судом встановлено, що 01.10.2016 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Фаворит Логістік» був укладений договір оренди транспортних засобів №01/10/16, відповідно до п.1.1 якого, орендодавець (ФОП ОСОБА_1 ) передає орендарю (ТОВ «Фаворит Логістік») у строкове платне користування 28 одиниць вантажних автомобілів та 27 причепів, а орендар зобовязується прийняти названі автомобілі та використовувати їх виключно з метою отримання прибутку, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату. Згідно з п.1.2 договору, технічний стан, ознаки, інші характеристики автомобілів, які передаються в оренду відображені в Додатку №1 до договору. Автомобіль марки МАN держ.номер НОМЕР_2 , НОМЕР_3 зазначений в Додатку №1 до договору. Строк дії договору до 31.12.2020 (п.6.1).

Питання про нікчемність договору оренди транспортних засобів №01/10/16 від 01.10.2016 не ставиться.

Відповідно до ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Тобто обовязковому нотаріальному посвідченню підлягають договори найму транспортного засобу де одна з сторін є фізичною особою.

У даному випадку договір укладено між фізичною особою підприємцем (ФОП ОСОБА_1 ) та юридичною особою (ТОВ «Фаворит Логістік»), а отже він не потребує нотаріального посвідчення.

Таким чином, на думку суду, позивачем доведено, що ним не вчинялось порушення транспортного законодавства, яке зазначене в акті перевірки №168292 від 24.06.2019, а також доведено, що перевізником був ТОВ «Фаворит Логістік».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Управлінням Укртрансбезпеки оскаржувану постанову прийнято необґрунтовано, без врахування всіх обставин у справі, а тому така постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як субєкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина перша статті 143 КАС України).

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає за необхідне стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (вул. Глісерна, буд. 14, м.Запоріжжя, 69063, код ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області №127437 від 23.07.2019 про застосування до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (вул. Глісерна, буд. 14, м.Запоріжжя, 69063, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 02.12.2019.

Суддя А.В. Сіпака