Рішення № 86194162, 27.11.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року м. Житомир справа № 279/4940/19

категорія 102080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гуріна Д.М.,

секретар судового засідання Шуляк О.Ю.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представник відповідача у судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростенського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправним висновку, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

23 вересня 2019 року до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області звернувся з позовом ОСОБА_1 , у якому просить зобов`язати Коростенський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області внести зміни в актовий запис №310 про народження ОСОБА_2 від 8 квітня 1983 року зробленого в Книзі реєстрації народжень Коростенським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, виправити в графі прізвище дитини " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач своїм висновком від 31 січня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо внесення змін до актового запису про народження №310 від 8 квітня 1983 року, складеного Коростенським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області необґрунтовано відмовив, з чим позивач не погоджується, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області ухвалою від 24 вересня 2019 року передав матеріали позовної заяви до Житомирського окружного адміністративного суду для розгляду за підсудністю.

23 жовтня 2019 року матеріали справи №279/4940/19 надійшли на адресу Житомирського окружного адміністративного суду.

Згідно з Витягом протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 жовтня 2019 року головуючим суддею для розгляду вказаної справи визначено суддю Гуріна Д.М.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 4 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи на 27 листопада 2019 року на 15:00.

19 листопада 2019 року на адресу суду від відповідача надійшли письмові заперечення на позов від 14 листопада 2019 року вх. №27094/19 (а.с.70). У яких представником відповідача зазначено, що на виконання рішення народного суду м. Коростеня Житомирської області про встановлення батьківства від 8 червня 1983 року відділом були внесенні зміни до актового запису про народження позивача, з якого вбачається внесення відомостей тільки про батька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3, як батьком сина ОСОБА_6 , який народився у гр. ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 дати народження, отже питання присвоєння дитині прізвища батька не зазначалось у позовній заяві, після розгляду якої винесено відповідне рішення. Крім того, відповідачем зазначено, що факт родинних стосунків між позивачем і його батьком, підтверджений рішенням суду і свідоцтвом про народження. Позивачу у 2013 році на підставі поданої заяви було змінено прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ». Також, відповідач у запереченні просив розглядати справу без його участі.

У підготовче засідання, призначене на 27 листопада 2019 року, прибув позивач.

У підготовчому засіданні суд ухвалою від 27 листопада 2019 року, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, закрив підготовче провадження і перейшов до розгляду справи по суті, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 27 листопада 2019 року (а.с.84-85).

У судовому засіданні 27 листопада 2019 року позивач заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, з підстав, що зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 27 листопада 2019 року, не прибув, раніше, у надісланих запереченнях просив розглядати справу без його участі (а.с.70).

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Коростень, Житомирської області.

У свідоцтві про народження (відповідний актовий запис №310 зроблено 8 квітня 1983 року у Книзі реєстрації народжень Коростенським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області) зазначено прізвище ОСОБА_3 .

Оскільки мати позивача - ОСОБА_7 не перебувала у зареєстрованому шлюбі з батьком позивача - ОСОБА_5 , тому запис про батька позивача у Книзі реєстрації народжень було вчинено відповідно до діючого на час народження позивача законодавства, тобто за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записано за вказівкою матері, отже у свідоцтві про народження позивача було зареєстровано прізвище дитини ОСОБА_3 , прізвище батька дитини зазначено ОСОБА_3 , а ім`я та по батькові батька ОСОБА_8

8 червня 1983 року Народним судом м. Коростеня у справі №2-426/1983 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про встановлення батьківства та стягнення аліментів було прийнято рішення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця села Щорсівка Коростенського району Житомирської області, проживаючого там же, працюючого у райбиткомбінаті міста Коростеня, визнати батьком народженого ОСОБА_7 сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).

У зв`язку з втратою свідоцтва про народження за зверненням позивача 28 березня 2009 року Коростенським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Житомирській області видано повторно свідоцтво про народження позивача серії НОМЕР_1 , де на підставі вищевказаного рішення суду гр. ОСОБА_5 записано батьком дитини (а.с.10).

У 2013 році прізвище позивача ОСОБА_3 було змінено ним на ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .

У зв`язку з зміною прізвища позивач звернувся до Коростенського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області з заявою про внесення змін до актового запису про його народження, а саме змінити прізвище ОСОБА_3 на ОСОБА_9 .

За результатами розгляду вказаної заяви позивача висновком Коростенського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 31 січня 2019 року позивачу було відмовлено у внесенні змін до актового запису цивільного стану. Причиною відмови стало посилання на те, що рішенням Народного суду м. Коростеня від 8 червня 1983 року у справі №2-426/1983 про встановлення батьківства жодних відомостей про зміну прізвища дитини в рішенні суду не зазначено та відповідно пункту 13 Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, державна реєстрація зміни імені не тягне за собою внесення змін до актових записів цивільного стану, складених стосовно особи, яка змінила ім`я (а.с.9).

Позивач, вважаючи таке рішення (висновок) незаконним, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу про шлюб та сім`ю України, затвердженого Законом №2006-VII від 20.06.69, що був чинним на час народження позивача, при народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень провадиться за прізвищем матері, ім`я, по батькові та національність батька дитини записуються за її вказівкою. В разі смерті матері, визнання матері недієздатною, позбавлення її батьківських прав, а також при неможливості встановити місце її проживання, запис відомостей про матір і батька дитини провадиться за правилами, викладеними в цій статті, за заявою осіб, зазначених у статті 163 цього Кодексу.

Частинами 3 та 4 статті 144 Сімейного кодексу України визначено, що реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. Реєстрація народження дитини засвідчується Свідоцтвом про народження, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до статті 145 Сімейного кодексу України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з`єднання їхніх прізвищ. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Згідно з статті 2 Закону України від 1 липня 2010 року №2398-VI "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (далі - Закон №2398-VI) актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону №2398-VI відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану (частина 2 статті 9 Закону №2398-VI).

Частиною 1 статті 12 Закону №2398-VI передбачено, що внесення відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону №2398-VI внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюється Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793 із змінами і доповненнями (далі - Правила №96/5).

Відповідно до пунктів 1.1 Правил №96/5 внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Відповідно до пункту 1.5 Правил №96/5 заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, визначеному цими Правилами, шляхом їх формування та реєстрації за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, на яких заявники за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у них, проставляють власні підписи.

Пунктом 1.15 Правил №96/5 встановлено, що відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку.

Так, пунктом 2.6 Правил №96/5 визначено, що разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

На підтвердження достовірності представлених заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичним представництвом чи консульською установою України додаються до матеріалів справи повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому (пункт 2.7 Правил №96/5).

Згідно з пунктом 2.11 Правил №96/5 факти, зазначені в заяві, а також записи у свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану та в інших поданих заявником документах, якщо вони викликають сумніви щодо їх достовірності, можуть бути перевірені відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом направлення запитів до відповідних установ, організацій для затребування необхідних документів.

Положеннями пункту 2.12 Правил №96/5 встановлено, що на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2.

Пунктом 2.13 Правил №96/5 встановлено, що підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стан є:

- рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану;

- постанова адміністративного суду;

- висновок районного, районного у містах, міського (міст обласного значення), міськрайонного, міжрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції або дипломатичного представництва чи консульської установи України;

- актовий запис про зміну імені. Цей актовий запис є підставою: для зміни прізвища батьків в актовому записі про народження малолітніх дітей у разі зміни їх прізвища з дотриманням вимог статті 148 Сімейного кодексу України; для зміни імені батька та по батькові дитини в актовому записі про народження малолітньої дитини у разі подання батьками заяви про зміну по батькові дитини;

- актовий запис про шлюб та розірвання шлюбу. Внесення змін до актових записів цивільного стану можливе також і в інших окремих випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

Зміна прізвища громадянина України тягне за собою ряд юридичних наслідків щодо заміни документів, які видані на минуле прізвище. Умовно, можна поділю документи, які підлягають обов`язковій заміні (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, військовий квиток тощо) і документи, які можна замінити за бажанням заявника (правовстановлюючі документі на майно, трудова книжка, водійські права тощо).

Відповідно до пункту 2.16.4 Розділу II Правил №96/5 на підставі рішення суду про визнано батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Згідно з абзацом першим пункту 1.7 розділу І Правил №96/5 зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.

Водночас, відповідно до пункту 2.71 розділу II Правил №96/5 заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою наведеною в додатку 1, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених статтею 5 Сімейного кодексу України, також до відділу державної реєстрації актів цивільне стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб (крім випадків, коли актовий запис про шлюб складено дипломатичним представництвом або консульською установою України) при пред`явленні паспорта або паспортного документа.

Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Так, у справі "Савіни проти України" (рішення від 18.12.2008) Європейський суд в п. 47 рішення повторює, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (рішення у справі "МакМайкл проти Сполученого Королівства" від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія А, N 307-В). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві", при цьому в п.51 рішення Суд зазначає, що слід переконатися чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (mutatis mutandis, ухвали у справах: "Шульц проти Польщі", N 50510/99, від 8 січня 2002 року; "Реммо і Узункая проти Німеччини", N 5496/04, від 20 березня 2007 року; та "Полашек проти Чеської Республіки", N 31885/05, від 8 січня 2007 року).

У справі "Хант проти України" Європейський Суд в пп. 53 - 54 рішення зазначив, що визначаючи, чи був захід, який оскаржується, "необхідним в демократичному суспільстві", Суд, беручи до уваги справу в цілому, буде розглядати підстави, наведені для виправдання застосованого заходу, на предмет їх відповідності та обґрунтованості відповідно до пункту статті 8 Конвенції. Беззаперечно, що аналіз того, що має найкраще задовольняти інтереси дитини, є дуже важливим у таких справах. Більше того, необхідно зважити, що зазвичай державні органи мають перевагу у безпосередньому спілкуванні з особами, яких стосується справа. Виходячи з цих міркувань, завдання Суду полягають не в виконанні обов`язків національних органів щодо визначення питань опіки чи доступу до дитини, а в дослідженні рішень, які виносились державними органами, здійснюючи свої дискреційні повноваження, на предмет їх відповідності Конвенції (див. рішення у справі Hokkanen v. Finland, від 23 вересня 1994 року, Серія А, N 229-А, ст. 20, п. 55 та mutatis mutandis рішення у справі Bronda v. Italy, від 9 червня 1998 року, п. 59). Суд також нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson.(N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія А, N 250, ст. 35 - 36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78).

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип належного урядування покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Судом також приймається до уваги, що рішенням Європейського суду з прав людини справа "Гарнага проти України" (Заява №20390/07) від 16.05.2013, в аналогічній справі щодо права особи на змінення по-батькові, порядок якого також не був передбачений діючим законодавством, визнано порушення Україною статті 8 Конвенції, оскільки державними органами не було надано жодного обґрунтування позбавлення заявниці її права приймати рішення з цього важливого аспекту її приватного та сімейного життя, і таке обґрунтування не було встановлено жодним іншим способом. Оскільки державні органи не забезпечили балансу відповідних інтересів, про які йдеться, вони не виконали своє позитивне зобов`язання щодо забезпечення права заявниці на повагу до її приватного життя.

Суд встановив, що 8 червня 1983 року Народним судом м. Коростеня у справі №2-426/1983 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про встановлення батьківства та стягнення аліментів було прийнято рішення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця села Щорсівка Коростенського району Житомирської області, проживаючого там же, працюючого у райбиткомбінаті міста Коростеня, визнати батьком народженого ОСОБА_7 сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.83).

За зверненням позивача 28 березня 2009 року Коростенським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Житомирській області, у зв`язку з втратою свідоцтва про народження, видано повторно свідоцтво про народження позивача серії НОМЕР_1 , де на підставі вищевказаного рішення суду гр. ОСОБА_5 записано батьком дитини (а.с.10).

У 2013 році прізвище позивача ОСОБА_3 було змінено ним на ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені згідно з яким 9 лютого 2013 року ОСОБА_2 змінив прізвище на ОСОБА_9 (а.с.11). На підставі вказаного свідоцтва позивачем змінено паспорт серії НОМЕР_2 , виданим Коростенським РС УДМС України в Житомирській області 9 лютого 2013 року на прізвище ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (а.с.6). Крім цього, на прізвище ОСОБА_9 позивачем також було змінено паспорт громадянина України для виїзду закордон, посвідчення постраждалого від аварії на ЧАЕС, водійські права, військовий квиток (а.с.8).

Згідно з копією паспорта серії НОМЕР_3 , який виданий Коростенським МВ УМВС України в Житомирській області 3 грудня 2009 року, прізвище матері позивача « ОСОБА_3 » (а.с.81), а відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_4 , який виданий Коростенським МВ УМВС України в Житомирській області 20 червня 2001 року, прізвище батька позивача "ОСОБА_4" (а.с.82).

Як вже встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, 8 червня 1983 року Народним судом м. Коростеня рішенням у справі №2-426/1983 встановлено факт, що батьком позивача є ОСОБА_5 , вказане рішення разом з копіями інших документів, було долучено позивачем до заяви про внесення змін до актового запису цивільного стану, яку було подано відповідачу.

Відтак, суд вважає, що позивач надав належні та допустимі докази, які вказують на наявність достатніх підстав для внесення змін до актового запису про народження №310 від 8 квітня 1983 року, зробленого у Книзі реєстрації народжень Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, а саме: у графі прізвище дитини змінити з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ".

Оскільки внесення змін до вищезазначених актових записів не потребують встановлення будь-яких фактів, які мають юридичне значення, а тому висновок Коростенського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про внесення змін до актового запису цивільного стану від 31 січня 2019 року не можна вважати обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, тому позов необхідно задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн. У зв`язку з задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Коростенського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (вул. Грушевського, 25, м. Коростень, 11500, код ЄДРПОУ 41934687) задовольнити.

Визнати протиправною відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану, викладену у висновку Коростенського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 31 січня 2019 року.

Зобов`язати Коростенський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області внести зміни в актовий запис №310 про народження ОСОБА_2 від 8 квітня 1983 року в Книзі реєстрації народжень Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, а саме: в графі прізвище дитини змінити з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Коростенського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на користь ОСОБА_1 768 грн 40 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене 09 грудня 2019 року.

Головуючий суддя Д.М. Гурін