Ухвала суду № 86193783, 09.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

09 грудня 2019 р. Справа № 160/12148/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., розглянувши матеріали позовної заяви Громадської організації «Центр соціальних технологій «ІНФОПРОСТІР» до Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення в частині, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Громадської організації «Центр соціальних технологій «ІНФОПРОСТІР» до Дніпропетровської обласної ради, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 5 рішення XVІІІ сесії Дніпропетровської обласної ради VІІ скликання від 25 жовтня 2019 року №518-18/VІІ «Про оренду нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області».

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

При вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі встановлено, що позовну заяву Громадської організації «Центр соціальних технологій «ІНФОПРОСТІР» не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, з огляду на таке.

З матеріалів позовної заяви слідує, що пунктом 5 спірного рішення скасовано п.4 рішення Дніпропетровської обласної ради від 16.03.2018р. №332-12/ VІІ «Про оренду нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області», яким передано Громадській організації «Центр соціальних технологій «ІНФОПРОСТІР» в оренду нежитлову будівлю загальною площею 635,00 кв.м., розташовану за адресою: проспект Олександра Поля, 2Д, м. Дніпро, що перебуває в господарському віданні КП «Агенція з управління проектами» ДОР», сума базової орендної плати за місяць – 37800,00грн. без ПДВ та надано зазначеній громадській організації за умови укладання договору оренди і підписання акта приймання-передачі згоду на здійснення капітального ремонту та реконструкції будівлі із проведенням невід`ємних поліпшень з метою розміщення громадської організації. Також пунктом 5 спірного рішення визначено, що сторонам договору, укладеного на підставі рішення обласної ради від 16.03.2018р. №332-12/ VІІ, слід забезпечити повернення за актом приймання-передачі орендованого майна. Спірне рішення прийнято відповідачем на підставі законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про оренду державного та комунального майна». Позивач, не погоджуючись з п.5 рішення XVІІІ сесії Дніпропетровської обласної ради VІІ скликання від 25 жовтня 2019 року №518-18/VІІ, зазначає, що спірне рішення в цій частині суперечить, зокрема, приписам ст.188 ГК України та ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» щодо заборони дострокового розірвання господарських договорів в односторонньому порядку.

Правовідносини щодо укладання, зміни та розірвання договорів оренди державного та комунального майна регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Статтею 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено правові засади оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності та встановлено, що відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об`єктами оренди за цим Законом є:

- цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об`єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс;

- грошові кошти та цінні папери з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості орендодавець надає орендареві на умовах кредиту за ставкою рефінансування Національного банку України, а інші оборотні матеріальні засоби викуповуються орендарем. Порядок викупу оборотних матеріальних засобів та використання грошових коштів, одержаних від їх викупу, а також грошових коштів, наданих орендареві на умовах кредиту відповідно до цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України;

- нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств;

- майно, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації);

- захисні споруди цивільного захисту із збереженням їх цільового призначення, крім зазначених у частині другій цієї статті.

За змістом приписів ч.1 ст.5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями, зокрема, є: органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно з ч.4 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до п.19 ч.1 ст.43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання, як вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, під заставу об`єктів комунальної власності або прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об`єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, що забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об`єктів в установленому законом порядку.

Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 27.12.2011р. №200-10/VІ затверджено Положення про порядок передачі в оренду нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області (далі – Положення), яке розроблено відповідно до Конституції України, законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про оренду державного та комунального майна», Цивільного та Господарського кодексів України.

Згідно з п.1.3 Положення орендою за цим Положенням є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п.1.5 Положення орендодавцями є:

- Дніпропетровська обласна рада – щодо цілісних майнових комплексів комунальних підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області;

- комунальні підприємства, установи, заклади, що утворені Дніпропетровською обласною радою (далі – комунальні підприємства), на балансі яких перебуває майно, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, і які користуються ним на праві повного господарського відання або оперативного управління – щодо нерухомого майна підприємства, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство.

Згідно з п.1.6 Положення орендарями можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

Пунктом 2.1 Положення передбачено, що ініціатива щодо оренди майна може виходити від фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями відповідно до пункту 1.6. цього Положення, пропозиція може надходити від орендодавців, зазначених у пункті 1.5. цього Положення.

За змістом приписів п.2.2 Положення фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють відповідному орендодавцеві заяву, проект договору оренди, розрахунок орендної плати за перший або базовий місяць оренди, підписаний керівником і головним бухгалтером підприємства, звіт про незалежну оцінку об`єкта оренди.

Відповідно до п.4.1 Положення укладення договорів оренди цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області, здійснюється на підставі відповідного рішення, прийнятого обласною радою на пленарному засіданні.

Згідно з п.4.6 Положення на підставі рішення обласної ради про передачу в оренду майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, уповноваженими особами орендодавця та орендаря підписується договір оренди, а за фактом передачі об`єкта оренди – акт приймання-передачі. Усі зазначені вище документи підписуються у 3 (трьох) примірниках: два примірники для орендодавця та орендаря, один примірник договору оренди та акта приймання-передачі надається до відділу комунального господарства та комунальної власності виконавчого апарату обласної ради.

Враховуючи приписи ч.1 ст.5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та п.1.5 Положення Дніпропетровська обласна рада є орендодавцем об`єктів оренди комунального майна, який здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження цими об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконує усі майнові операції, може передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

За встановленими обставинами позивачем оскаржується пункт 5 рішення Дніпропетровської обласної ради від 25 жовтня 2019 року №518-18/VІІ, яким скасовано рішення про передачу позивачу в оренду об`єкта комунального майна.

Отже, спір виник у сфері орендних правовідносин щодо об`єкта комунального майна позивачем.

При цьому слід враховувати, що згідно зі статтями 177, 181 Цивільного кодексу України нерухоме майно є об`єктом цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у правовідносинах із метою реалізації цивільних та інших прав на це майно у приватноправових відносинах, тобто прав власників цієї нерухомості.

У той же час відповідно до ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, а також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

При цьому згідно з п.6 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Натомість до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення (нормативно-правові акти чи індивідуальні акти), дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1 ч.1 ст.19 КАС України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За змістом приписів п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з наведеного до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є намагання сторони відновити право користування об`єктом оренди комунального майна за договором його оренди шляхом визнання протиправним рішення, яким, на думку позивача, протиправно достроково розірвано цей господарський договір в односторонньому порядку, свідчить, що позивач звернувся до суду з вимогами про захист своїх цивільних прав, у яких відповідач виступає не як суб`єкт владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у п.7 ч.1 ст.4 КАС України, а як рівноправний суб`єкт майнових відносин.

На думку суду, спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із майнових відносин щодо поновлення договору оренди об`єкта оренди комунального майна, має не публічний, а приватно-правовий характер, а тому вирішення такого спору не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином, цивільні права позивача, з урахуванням того, що Громадська організація «Центр соціальних технологій «ІНФОПРОСТІР» є юридичною особою, підлягають судовому захисту в порядку господарського судочинства. У цьому випадку виник спір про право, а не спір між юридичною особою та суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, тому цей спір не є публічно-правовим і належить до господарської юрисдикції, оскільки саме суть правовідносин (зміст та характер спору) є вирішальною під час віднесення справи до цивільної, господарської чи адміністративної юрисдикції, а не суб`єктний склад та участь суб`єкта владних повноважень, який сам по собі не визначає спір як публічно-правовий і не відносить до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за його участю. До того ж, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового права та інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений загрозою порушення приватного права та інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Саме такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 14-109цс18.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>».

З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи характер спірних правовідносин, суд доходить висновку, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства і має бути розглянутий в порядку господарського судочинства, тому у відкритті провадження у цій справі слід відмовити.

Керуючись статтями 4, 19, 170, 248, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою Громадської організації «Центр соціальних технологій «ІНФОПРОСТІР» до Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення в частині.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

На виконання вимог частини 6 статті 170 КАС України роз`яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесено до господарської юрисдикції, тому він може звернутися з даною позовною заявою до відповідного господарського суду в порядку господарського процесуального законодавства.

Також роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 5 статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295-297 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Турова