Рішення № 86193755, 26.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року Справа № 160/5022/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н.В.

при секретарі судового засідання - Дудко Ю.С.

за участю сторін:

представника відповідача - Кучеренко І.А.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України Управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області - Криворізьке відділення про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

31.05.2019 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фонду соціального страхування України Управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області - Криворізьке відділення, в якій просила:

- визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровської області- Криворізьке відділення Фонду соціального страхування України щодо відмови у призначенні щомісячних страхових виплат дітям утриманця. Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровської області - Криворізьке відділення Фонду соціального страхування України призначити та виплатити належні малолітнім дітям - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 страхові виплати у зв`язку із смертю чоловіка позивачки ОСОБА_4 , який загинув на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Початок»;

- визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровської області - Криворізьке відділення Фонду соціального страхування України щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат щомісячного відшкодування, як утриманці дітей, після смерті її чоловіка ОСОБА_4 . Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровської області - Криворізьке відділення Фонду соціального страхування України призначити та виплатити належні позивачці страхові виплати у зв`язку із смертю її чоловіка ОСОБА_4 , який загинув на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Початок»;

- стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1536,80 грн. з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області - Криворізьке відділення Фонду соціального страхування України (код ЄДРПОУ 4141849350074, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, пр-т. Миру, 30а).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в січні місяці 2019 вона звернулась до Управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровської області - Криворізьке відділення Фонду соціального страхування України із заявою про призначення та виплату їй одноразової допомоги на сім`ю та утриманців, про призначення щомісячних страхових виплат дітям утриманцям, про призначення та виплати щомісячного відшкодування, як утриманці дітей, після смерті чоловіка. Однак, Листом від 15.02.2019 № 02-10/881 позивачу було відмовлено в призначені щомісячних виплат по втраті годувальника ОСОБА_4 з тих підстав, що при укладанні цивільно-правового договору між ОСОБА_4 та ТОВ «Початок» про надання послуг та яким передбачено виплати за виконаний обсяг робіт після підписання акту виконаних робіт, в період з 22.01.2018 по 19.09.2018 доходи не нараховувались та не виплачувались, внески не утримувались та не перераховувались до бюджету. Крім того, відмовлено в щомісячних виплатах як утриманці дітей з підстав того, що на момент загибелі чоловіка, ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ДУ «Широківський виправний центр № 75».

Позивач вважає вказані дії Управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області - Криворізьке відділення Фонду соціального страхування України незаконними та такими, що не відповідають діючому законодавству, а тому звернувся з даною позовною заявою до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

13.06.2019 до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому остання позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд розгляд справи, призначений на 18.06.2019, здійснювати без її участі.

01.07.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що надані позивачем документи та їх зміст, а саме відсутність даних про дохід померлого чоловіка, вирішити питання про призначення щомісячних страхових виплат дітям загиблого, як утриманцям, відповідач не мав можливості. Тому документи були повернуті позивачці без прийняття будь-якого рішення з листом-роз`ясненням щодо вирішення даного питання. Окрім того, на підставі наданих позивачем документів та їх змісту, відділенням винесено постанову № 0405/24402/24402.1/1 від 28.01.2019, якою призначено та виплачено одноразову допомогу на сім`ю в розмірі 184 100 грн. та синів, як утриманців померлого потерпілого, в розмірі 36 820 грн.

У судові засідання, призначені на 18.06.2019, 02.07.2019, 16.07.2019, 30.07.2019, 19.09.2019, 15.10.2019, 31.10.2019 позив не з`являвся, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, оригінали яких містяться в матеріалах справи.

26.11.2019 позивач у судове засідання вкотре не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, оригінал якого міститься в матеріалах справи. Жодних заяв чи клопотання про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

26.11.2019 представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у їх задоволення з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши думку представника відповідача щодо подальшого розгляду справи без участі позивача ухвалив, подальший розгляд справи здійснювати без участі позивача, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, однак в судове засідання не з`явився без поважних причин.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в січні 2019 ОСОБА_1 звернулась до Управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровської області - Криворізьке відділення Фонду соціального страхування України із заявою про призначення та виплату їй одноразової допомоги на сім`ю та утриманців, про призначення щомісячних страхових виплат дітям утриманцям, про призначення та виплати щомісячного відшкодування, як утриманці дітей, після смерті чоловіка.

Листом «Щодо призначення виплат по втраті годувальника ОСОБА_4 » Управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровської області - Криворізьке відділення Фонду соціального страхування України від 15.02.2019 № 02-10/881 позивачу було надано відповідь, в якій зазначено, що на підставі наданих позивачем документів та їх змісту відділенням призначено та виплачено одноразову допомогу на сім`ю та утриманців, для розрахунку яких застосовується розмір прожиткового мінімуму для працюючих громадян.

Також в Листі зазначено про те, що стосується призначення щомісячного відшкодування, то його розрахунок провадиться виходячи з розміру середньої заробітної плати (доходу) потерпілого. Для розгляду питання призначення виплат по втраті годувальника необхідна довідка про дохід, отриманий ОСОБА_4 на ТОВ «Початок», з яким пов`язаний страховий випадок, позивачем не надана. Для застосування до розрахунку середньої заробітної плати по ТОВ «Підприємство «Маст-Буд», з яким згідно трудової книжки ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах, немає законних підстав, оскільки страховий випадок з ним не пов`язаний. Що стосується призначення щомісячного відшкодування позивачу як утриманці, то відповідно до пункту 3 ст. 41 Закону України право на отримання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають, також, дружина (чоловік) або один з батьків померлого, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку. Згідно наданої копії трудової книжки на момент загибелі чоловіка, позивач перебував у трудових відносинах з ДУ «Широківський виправний центр №75», що не надає останньому права на отримання страхових виплат як особі, яка не працює.

Судом встановлено, що на підставі наданих позивачем документів та їх змісту, відділенням винесено постанову № 0405/24402/24402 від 28.01.2019, якою призначено та виплачено одноразову допомогу на сім`ю ОСОБА_1 (дружині) в розмірі 184 100,00 грн. та синів, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як утриманців померлого потерпілого, в розмірі 36 820,00 грн. на кожного.

В матеріалах справи міститься копія довідки від 22.01.2019 № 060, видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Початок», в якій зазначено, що 22.01.2018 ТОВ «Початок» з ОСОБА_4 був укладений цивільно-правовий договір про надання послуг. Виплати за цим договором не проводились, так як ОСОБА_4 роботи не виконав і акти виконаних робіт не підписувались. У період з 22.01.2018 по 18.09.2018 ОСОБА_4 (ІНН НОМЕР_2 ) доходи не нараховувались та не виплачувались, ПДФО та військовий збір не утримувались та не перераховувались до бюджету.

Позивач вважає дії Управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області - Криворізьке відділення Фонду соціального страхування України щодо відмови у призначенні щомісячних страхових виплат дітям утриманцям та відмови у призначення позивачу щомісячних страхових виплат щомісячного відшкодування, як утриманці дітей, після смерті чоловіка, незаконними та такими, що не відповідають діючому законодавству, а тому звернувся з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правова основа, економічні механізми та організаційна структура загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованої особи на виробництві, визначена Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями), Законом від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці» (в редакції Закону від 21 листопада 2002 року № 229-ІV), Кодексу законів про працю України, а також законодавчих та інших нормативно - правових актів у тій їх частині, що не суперечить Закону № 1105-ХІV і передбачає надання соціального захисту потерпілих, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі повної, часткової втрати працездатності у вигляді страхових виплат особам, які застраховані від нещасного випадку відповідно до цього Закону, та у разі смерті зазначених потерпілих право на страхові виплати належить членам їх сімей та утриманцям.

Згідно статті 41 Закону у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють; 3) особи з інвалідністю - члени сім`ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов`язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.

Відповідно до статті 36 Закону страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4)страхових витрат на медичну та соціальну допомог.

Згідно із ст. 43 Закону та Постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 № 24 "Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат" (зі змінами), зареєстровану в Міністерстві юстиції України 22 червня 2007 року за № 715/13982.1.3., який дів на час настання страхового випадку, управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.

Пунктом 6.1.1. Порядку визначено що, робочий орган виконавчої дирекції Фонду розглядає справи про призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого сім`ї та особам, які мають на це право, приймає рішення про виплати за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями: 1) заяви осіб, які мають на це право (колективної чи індивідуальної), для призначення страхових виплат; 2) копій паспортів осіб, які мають на це право; 3) акта про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, за формою Н-1; 4) акта розслідування нещасного випадку, що стався, за формою Н-5; 5) акта розслідування хронічного професійного захворювання за формою» П-4; 6) рішення суду про встановлення факту нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; 7) копії свідоцтва органу реєстрації актів громадянського стану про смерть потерпілого; 8) копії свідоцтва органу реєстрації актів громадянського стану про шлюб; 9) висновку МСБК про причинний зв`язок смерті потерпілого з наслідками раніш «триманого трудового каліцтва чи професійного захворювання; 10) довідки про середню заробітну плату (доход); 11) копії свідоцтва про народження дитини; 12) довідки навчального закладу (щорічно) про те, що член сім`ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання; 13) довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім`ї потерпілого, ший має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу; 14) довідки МСЕК про встановлення інвалідності осіб - членів сім`ї, які перебували на утриманні померлого; 15) довідки про розмір пенсії потерпілого, у тому числі про розмір одержуваних набавок (якщо він не працював на день смерті); 16) копій трудових книжок потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати.

Пунктом 6.1.2. зазначено що, факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку.

Згідно пункту 6 статті 41 Закону у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

З матеріалів справи видно, що на підставі наданих позивачем документів, відділенням винесено постанову № 0405/24402/24402.1/1 від 28.01.2019 якою, призначено та виплачено одноразову допомогу на сім`ю в розмірі 184 100 грн. та синів, як утриманців померлого потерпілого, в розмірі 36 820 грн. на кожного.

Так, основним нормативним документом, яким керується відділення при визначення середнього заробітку для призначення страхових виплат є Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затверджений Постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266 (зі змінам та доповненнями).

Відповідно п. 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, і кількість календарних днів зайнятості в розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих без поважних причин - тимчасова непрацездатність, відпустка без збереження заробітної плати, тощо. Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.

Пунктом 11. Порядку №1266 передбачено що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.

Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).

Судом встановлено, що для вирішення питання щодо призначення виплат по втраті годувальника позивачу необхідно було надати довідку про дохід, отриманий померлим ОСОБА_4 на ТОВ « Початок», з яким дов`язаний страховий випадок.

Але, серед наданих позивачем документів, така довідка була відсутня.

Суд звертає увагу, що саме ж підприємство ТОВ «Початок» своєю довідкою від 22.01.2019 № 060 повідомляє що, померлий ОСОБА_5 працював на підприємстві згідно цівильно-правового договору, який був укладений 22.01.2018 на період з 22.01.2018 до 09.11.2018.

Так як ОСОБА_4 роботи не виконав і акти виконаних робіт не підписував то доходи не нараховувалися, ПДФО та військовий збір не утримувався та не перераховувалися до бюджету, тому і виплати за цим договором не проводилися.

Матеріалами справи підтверджено, що будь-яких записів до трудової книжки ОСОБА_4 підприємством не заносилося.

А тому, через відсутність даних про дохід потерпілого, для нарахування щомісячних страхових виплат дітям - утриманцям у відповідача були відсутні законні підстави щодо вирішення питання про призначення щомісячного відшкодування.

Крім того, суд зауважує, що за правилами ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», страхуванню від нещасного випадку підлягають особи які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно -правового договору, на інших підставах передбачених законом, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, або у фізичних осіб.

В матеріалах справи міститься копія цивільно - правового договору від 22.01.2018 року, укладеного ТОВ «Початок» та ОСОБА_4 , де останній зобов`язався за завданням замовника (ТОВ «Початок» ) виконувати роботу щодо монтажу металоконструкції в обсязі однієї тони на території ПрАТ « ЦГЗК». Замовник зобов`язався прийняти роботу та виплачувати йому грошову винагороду в розмірі 7000 грн. Термін дії договору з 22 січня по 09 листопада 2018 року.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що між ПрАТ «ЦГЗК» та ТОВ «Початок» також був укладений Договір (підряду на капітальний ремонт) №130-05-10 від 30.01.2018. Тобто, до виконання робіт допускались особи, що не пройшли відповідних медоглядів, спеціального навчання та перевірку знань з питань охорони праці. Фактично особи працюють під керівництвом посадових осіб ТОВ «Початок» та ПрАТ "ЦГЗК".

При цьому укладаючи таким чином договори, ТОВ «Початок» та ПрАТ "ЦГЗК", свідомо не сплачують єдиний соціальний внесок, який передбачає розподіл внесків до Пенсійного Фонду України та Фонду соціального страхування, що позбавляє працюючих прав на соціальний захист.

Як зазначено в Листі Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 2482/4.2-2 від 26.11.2018, копія якого міститься в матеріалах справи, згідно розділу 2 робочої інструкції монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій ТОВ «Початок» ОСОБА_4 виконував функції монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій, а саме, забезпечував своєчасне та якісне виконання робіт з монтажу і укрупненої збірки сталевих і збірних бетонних та залізобетонних конструкцій будівель і споруд. Професія за якою працював померлий ОСОБА_4 відповідно до кваліфікаційних характеристик не носить разовий характер, тому в даному випадку підприємство мало законі підстави на укладання трудового договору.

Згідно частини 3 статті 24 КЗпП України укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Укладаючи з ТОВ «Початок» цей договір, потерпілий на роботу не приймався, наказ про прийняття на посаду монтажник з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій не видавався. Заяви про прийняття на цю посаду потерпілий ОСОБА_4 також не писав і крім цього не вносилися відповідні записи до трудової книжки потерпілого.

За змістом статті 2 Закону України «Про охорону працю» дія цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю та на всіх працюючих.

Укладання трудової угоди регулюється вимогами ст. ст. 21, 24 КЗпПУ, а укладення договорів підряду, регулюються вимогами Цивільного Кодексу України.

Тобто, укладаючи цивільно-правовий договір ТОВ «Початок» з ОСОБА_4 є порушенням трудового законодавства України, що позбавило його прав на соціальний захист, на обов`язкові елементи нормативно - правових актів трудового законодавства, у тому числі право на одержання щорічних відпусток, гарантій у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема, в разі тимчасової втрати працездатності, нещасного випадку на виробництві, на випадок безробіття та право на матеріальне забезпечення за рахунок соціальних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Як вбачається з листа Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 2482/4.2-2 від 26.11.2018 за результатом інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування № ДН -1899/262/АВ від 26.10.2018, припис № ДН -1899/262/АВ від 02.11.2018 про усунення порушень та протокол за ч. 3 ст. 41 КУпАП № ДН 1899/262/АВ/П/ПТ від 02.11.2018.

Статтею 173 КЗпПУ передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Отже, оскільки дії підприємства ТОВ «Початок», яке порушило чинне законодавство, призвели до неможливості вирішення питання щодо призначення щомісячних страхових виплат, то відповідно до ст. ст. 1166, 1187, 1196 Цивільного Кодекси України, в яких визначений порядок відшкодування шкоди внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я під час виконання договірних обов`язків, то саме підприємство повинно відшкодовувати заподіяну шкоду сім`ї потерпілого.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Криворізьке відділення Фонду діяло лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняло дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримувалося встановленої законом процедури, обирало лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх повноважень.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Так, відповідачем було надано суду належні та допустимі докази, які свідчать про правомірність його дій, не виходячи за межі прав та обов`язків, з дотриманням встановленої законом процедури, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Фонду соціального страхування України Управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області - Криворізьке відділення (50074, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, пр-т. Миру, 30а, код ЄДРПОУ 41418493) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 06 грудня 2019 року.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко