Ухвала суду № 86193615, 04.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 грудня 2019 року Справа №160/11234/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду у справі № 160/11234/19 позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, у якій позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 06.02.2019 року № Ф-11209-53/64 про зобов`язання позивача сплатити суму боргу з єдиного внеску у розмірі 18276,72 грн.

Адміністративний позов не відповідав вимогам ст.ст. 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року був залишений без руху, з наданням строку для усунення недоліків.

На виконання умов Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, зокрема, заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач, зазначив, що оскаржувана вимога позивачу не надсилалась та про її існування позивач дізнався лише 05.11.2019 року після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №АСВП 59415370, що перебуває на виконанні в Індустріальному ВДВС м. Дніпра ГТУЮ, що, також, підтверджується наявністю у позивача вимоги, складеної для державного виконавця, оскільки вона містить дату передачі суми боргу для стягнення - 15.05.2019року. Про існування арешту розрахунків позивач дізнався 30.10.2019 року з повідомлення АТ «Приватбанк» у додатку «Приват24», яким повідомлено про накладення арешту на рахунки позивача постановою Індустріального ВДВС м. Дніпра ГТУЮ, що і зумовило звернення до Індустріального ВДВС м. Дніпра ГТУЮ для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Таким чином, позивачем не було попущено строк звернення до суду з відповідною позовною заявою, оскільки про існування оскаржуваної вимоги, позивач дізнався лише 05.11.2019 року, під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження в Індустріальному ВДВС м. Дніпра ГТУЮ, а до суду позовну заяву було подано 11.11.2019 року, тобто на 6-ий день з моменту ознайомлення та отримання оскаржуваної вимоги.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 122 ст. 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.3 ст. 122 ст. 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, рішенням Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

Тобто, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.

Також, одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає дотримання норм, які регламентують строки подання скарг. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби правового захисту (рішення у справі "Мельник проти України" № 23436/03).

У рішенні "Стагно проти Бельгії" Європейський Суд з прав людини дійшов до висновку, що при застосуванні законодавчого строку давності національні суди мають приймати до уваги конкретні обставини справи, таким чином, щоб обмеження на доступ до суду було пропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя (Stagno v. Belgium № 1062/07).

На підставі вищевикладеного, суд зробив висновок про задоволення заяви позивача про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновити строк для звернення до суду із даним позовом.

Керуючись ст.ст. 121, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з позовною заявою до головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправною та скасування вимоги.

Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до статтей 293-294 Кодексу адміністративного судочинства України окремо оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Суддя С.В. Ніколайчук