Рішення № 86193589, 06.12.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 грудня 2019 р. Справа № 120/3151/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність бездіяльності відповідача, яка полягає у нездійсненні виплати недоплаченої частини основного розміру його пенсії за період з 01 січня 2018 року по 10 квітня 2019 року на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року у справі №0240/3626/18-а, а тому просить зобов`язати відповідача здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії за вказаний період на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року у справі №0240/3626/18-а однією сумою без застосування порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу, розрахувавши її розмір за методикою відповідно до статті 3 Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати".

Ухвалою від 07 жовтня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

17 жовтня 2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року органом Пенсійного фонду проведено розрахунок розміру пенсії та донараховано кошти в сумі 45141,23 гривню за період з 07 жовтня 2017 року по травень 2019 року, що підтверджується розрахунком на доплату. Сума доплати з 11 квітня (з дати набрання рішенням законної сили) по 31 травня 2019 року в розмірі 2471,42 гривню виплачено ОСОБА_1 в червні 2019 року. Водночас, сума заборгованості у розмірі 42669,81 гривень за період з 07 жовтня 2017 року по 11 квітня 2019 року буде виплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", яким затверджено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахуваня пенсійних виплат на виконання судових рішень після виділення коштів з Державного бюджету на цю мету. Згідно з пунктом 2 згаданого Порядку підлягають виконанню рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", тобто після 01 січня 2013 року, на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів. Крім того, відповідно до пункту 4 Порядку черговість виконання рішення визначається датою їх надходження до боржника. Про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку боржником чи про відсутність підстав для виплати суми, відповідне рішення приймає Комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що утворюється в Пенсійному фонді України (пункти 6, 8 Порядку). Разом з тим, на виконання пункту 3 Порядку постановою правління Пенсійного фонду України від 26 вересня 2018 року затверджено Порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018 року за №1189/32641. Пенсійний фонд України відповідно до згаданого Порядку формує вказаний реєстр. Відтак, відповідач зауважує, що на виконання вказаних правових актів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області надано Пенсійному фонду України інформацію щодо нарахованих позивачу коштів на виконання рішення суду, що підтверджується витягом з реєстру. Виплата нарахованих коштів буде здійснена після виділення асигнувань з Державного бюджету.

При ухваленні даного рішення суд зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим, суд звертає увагу на частину 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статтей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.

Зважаючи на те, що ухвалою від 07 жовтня 2019 року вирішено розгляд цієї справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (тобто в письмовому провадженні), тому повний текст рішення складено до закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року у справі №0240/3626/18-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо неперерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2017 в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі визначеному у довідці військової частини А0549 від 03.05.2018 №232; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо повернення ОСОБА_1 без виконання довідки військової частини А0549 від 03.05.2018 №232 в частині перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2017 в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі визначеному у довідці військової частини А0549 від 03.05.2018 №232; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 07.10.2017 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки військової частини А0549 від 03.05.2018 №232 із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував за останні 24 місяці перед звільненням та з якої були сплачені та нараховані внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Позивач у квітні 2019 року звернувся до відповідача із заявою щодо повідомлення про порядок та строки виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року.

Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області листом вих. №1201/Ш-12 від 28 травня 2019 року повідомило заявника, що на виконання рішення окружного адміністративного суду позивачу здійснено перерахунок пенсії, що 07 жовтня 2017 року становить 10740 гривень, з 01 січня 2018 року - 10935,48 гривень. Доплату в сумі 2471,42 гривень за період з 11 квітня 2019 року (день набрання рішенням законної сили) по 31 травня 2019 року буде нараховано та виплачено в червні 2019 року. Доплату в розмірі 42669,81 гривень, нараховану за період з 01 січня 2018 року по 10 квітня 2019 року, буде виплачено відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

відтак, органи Пенсійного фонду України фінансують вказані види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету.

28 серпня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду". Цією постановою затверджений Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (надалі - Порядок №649) та установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Пунктом 1 Порядку №649 визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету.

Згідно з пунктом 2 Порядку №649 виконанню підлягають рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів.

Пунктом 3 Порядку №649 визначено, що боржник (орган Пенсійного фонду України) веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника (пункт 4 Порядку №649).

В силу вимог пунктів 5, 6, 7 Порядку №649, для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою. Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія). Комісія утворюється у складі не менше семи осіб. Персональний склад комісії, її голова, заступник голови та секретар затверджуються Головою правління Пенсійного фонду України.

Відповідно до пунктів 8, 9 Порядку №649 комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку. Рішення оформляються протоколом, у якому за наявності підстав зазначаються пропозиції щодо перерахунку коштів на рахунок боржника. Протокол підписується всіма членами комісії і подається Голові правління Пенсійного фонду України, який не пізніше трьох робочих днів приймає рішення про виділення коштів.

Згідно з пунктом 10 Порядку №649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Боржник у триденний строк повідомляє стягувачу про виділення коштів та не пізніше десяти робочих днів з дня надходження коштів у межах встановленого Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоду виплати пенсії зобов`язаний здійснити виплату стягувачу суми, що підлягає виплаті, у порядку, встановленому статтею 47 зазначеного Закону (пункт 11 Порядку №649).

Крім того, постановою правління Пенсійного фонду України від 26 вересня 2018 року № 20-1 затверджено Порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018 року за № 1189/32641 (надалі - Порядок №20-1).

Вказаний Порядок відповідно до пункту 3 Порядку №649 визначає процедуру функціонування реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, та внесення інформації до нього.

Відповідно до пункту 6 Порядку №20-1 доступ до відомостей реєстру надається працівникам Пенсійного фонду України та його територіальних органів, якщо це передбачено їх посадовими інструкціями або потрібно для виконання дорученої їм роботи, а також членам комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що утворюється відповідно до пункту 7 Порядку № 649.

Внесення інформації до реєстру здійснюється відповідальною особою боржника. Якщо на дату внесення інформації стягувач перебуває на обліку в іншому територіальному органі Пенсійного фонду України, який не є боржником, інформацію до реєстру вносить відповідальна особа цього органу з урахуванням матеріалів пенсійної справи стягувача та наявного у ній рішення суду (пункт 7 Порядку №20-1).

Отже, на сьогодні питання погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, врегульоване Кабінетом Міністрів України як вищим органом виконавчої влади.

При цьому, Порядком визначено, що виплата такої заборгованості буде здійснюватись за рахунок коштів, спеціально передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету.

Водночас, в ході судового розгляду справи встановлено, що до Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, внесено інформацію про рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року, ухваленого за результатами розгляду справи №0240/3626/18-а (реєстраційний номер рішення в реєстрі - 44359).

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність в діях Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області ознак протиправної бездіяльності, що оскаржується позивачем.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність), Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов`язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини".

У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що, з`ясовуючи, чи існує позитивне зобов`язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".

У рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" Європейський суд з прав людини констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії").

Крім того, у рішенні "Великода проти України", № 43331/12, від 3 червня 2014 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

В цьому контексті слід зазначити, що на сьогодні порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат визначений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 і прийняття судом рішення про стягнення на користь позивача спірної пенсійної заборгованості, по-перше, буде суперечити цьому порядку, по-друге, порушуватиме права інших осіб, виплата яким такої ж заборгованості здійснюється з дотриманням цього порядку, і, по-третє, не відповідатиме справедливому балансу інтересів.

Таким чином, відповідач при виконанні рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року як орган державної влади зобов`язаний діяти лише в межах чинного законодавства та з врахуванням вимог Порядку №649.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставинну, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не заперечує свого обов`язку здійснити виплату відповідних коштів, а лише вказує на те, що вказана доплата буде здійснена відповідно до встановленої процедури, що визначена Порядком №649 в порядку черговості.

Окрему увагу слід звернути на обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач посилається на невиконання відповідачем - суб`єктом владних повноважень рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року у справі №0240/3626/18-а.

Водночас, статтями 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано особливості застосування судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відтак, Кодексом передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, й шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, а також шляхом визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду та, за наслідками розгляду вказаної заяви і встановлення протиправних рішень, дій чи бездіяльності - постановлення судом окремої ухвали в порядку статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведені приписи покликані забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача, та наявність обставин, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням відповідного судового рішення.

Таким чином, оскарження позивачем бездіяльності органу Пенсійного фонду щодо нездійснення виплати пенсії на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року у справі №0240/3626/18-а слід здійснювати в порядку, передбаченому статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом звернення до суду із заявою про визнання протиправною бездіяльності відповідача.

Аналогічні висновки викладені у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у справі №240/9074/19, від 03 травня 2019 року у справі №120/254/19.

Крім того, не підлягає задоволенню й позовна вимога щодо нарахування компенсації втрати частини доходів, адже є похідною від вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання здійснити виплату недоплаченої частини пенсії.

Відповідно до статтей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, наявні у справі, та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується частиною 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, а також за відсутності доказів понесення сторонами інших судових витрат, такі відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Повний текст рішення складено 06.12.2019

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович