Рішення № 86193574, 09.12.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 грудня 2019 р. Справа № 120/3290/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу

в с т а н о в и в :

11.10.2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що 25.09.2019 року у Головному управління ДФС у Вінницькій області отримала корінець вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 08.11.2019 року №Ф-6249-17 на суму 15819,54 грн. При цьому, вказала, що частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що особи, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Разом з тим, зазначила, що є пенсіонером за віком та отримує пенсію з 01.04.2004 року, отже є звільненою від сплати ЄСВ, згідно положень вищезазначеного Закону.

Таким чином, на думку позивача, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 року №Ф-6249-17 на суму 15819,54 грн. є протиправною, в зв`язку з чим звернулась в суд з цим позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6249-17 від 08.11.2018 року.

Ухвалою суду від 17.10.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

11.11.2019 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області подано до суду відзив на адміністративний позов, у якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказали, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та у повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464).

Абзацом третім частини восьмої ст. 9 Закону Украйни № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ.

Особи, зазначені у пп. 4 та 5 прим. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (частина четверта ст. 4 Закону № 2464). Водночас право щодо визначення фізичних осіб - підприємців, які відповідають всім вимогам, зазначеним в частині четвертій ст. 4 Закону № 2464, та які є пенсіонерами за віком відповідно до Закону № 1058, належить виключно Пенсійному фонду України.

Вказали, що Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України складено Протокол про обмін інформацією щодо даних про фізичних осіб (платників єдиного внеску) - пенсіонерів за віком або осіб з інвалідністю.

Відповідно до норм Протоколу Пенсійний фонд України надає Державній податковій службі інформацію щодо фізичних осіб - підприємців (платників єдиного внеску) про те, що вони є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, із зазначенням дати встановлення пенсії або інвалідності.

Зазначили, що станом на 07.11.2019р. відповідно до бази даних ДПС України "Податковий блок" по ОСОБА_1 є в наявності позначка щодо наявності статусу пенсіонера по віку, але відсутня позначка дати встановлення пенсії, тобто Пенсійним фондом України не була передана інформація що підтверджує вищезазначений статус та право на звільнення від сплати єдиного внеску.

Враховуючи викладене, просили в задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини.

ОСОБА_1 є пенсіонером «по старости» та отримує пенсію з 01.04.2004 року, про що свідчить пенсійне посвідчення НОМЕР_3 від 06.10.2004 року видане Управлінням ПФР №2 "Севастолольское".

Згідно посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 виданої 08.02.2005 року, ОСОБА_1 у 2004 році переїхала на постійне місце проживання до України.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 09.06.2009 року та перебувала на обліку в Вінницькій об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області як платник єдиного внеску з 09.06.2009 року та платник податків з 10.06.2009 року по 07.11.2018 року.

08.11.2018 року Головним управління ДФС у Вінницькій області, на підставі даних інтегрованої картки платника, позивачу сформовано та надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6249-17 на суму 15819, 54 грн.

Не погодившись із даною вимогою, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується наступним.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до підпункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464- VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (п. 10 ч.1 ст.1 Закону № 2464).

Згідно п. 3 ч.1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464).

Згідно із абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону № 2464 передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац четвертий частини четвертої статті 25 Закону № 2464).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Разом з цим, згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Виходячи із зазначених правових норм, право не сплачувати єдиний внесок поширюється на фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є пенсіонерами за віком або інвалідами, які отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

При цьому, посилання відповідача щодо звільнення від сплати єдиного соціального внеску лише тих осіб, які є пенсіонерами за віком відповідно до Закону №1058 є недоречним, оскільки в ч.4 ст.4 Закону №2464 міститься лише посилання на вік визначений ст. 26 Закону України №1058 та норма Закону не містить вимоги, що пенсія має бути призначена відповідно до Закону №1058, що свідчить лише про неправильне трактування вказаних норм Закону №2464 відповідачем.

Окремо слід вказати, що відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, учасниками якої, зокрема, є Україна та Російська Федерація (далі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Пунктами 1, 2 статті 6 Угоди передбачено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою.

Відповідно до статті 7 Угоди при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством за новим місцем проживання пенсіонера.

Частина перша статті 26 Закону №1058 (в редакції чинній станом на час призначення пенсії позивачці) визначає, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п`яти років.

Згідно п.п. 1, 2 статті 7 Федерального закону "О трудовых пенсиях в Российской Федерации" від 17.12.2001 N 173-ФЗ право на трудовую пенсию по старости имеют мужчины, достигшие возраста 60 лет, и женщины, достигшие возраста 55 лет. Трудовая пенсия по старости назначается при наличии не менее пяти лет страхового стажа.

Системний аналіз норм права дають підставу дійти висновку, що фізичні особи-підприємці, що обрали спрощену систему оподаткування та отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, незважаючи на те, що перебувають на обліку в Пенсійного фонду держав-учасниць, в розумінні Угоди, та пенсія по старості призначена безстроково (аналогічний вид пенсії в Україні - пенсія за віком) мають право не сплачувати єдиний соціальний внесок.

Як встановлено судом, позивач є пенсіонером та отримує пенсію по старості (аналогічний вид пенсії в Україні - пенсія за віком), а тому, у силу вимог частини четвертої статті 4 Закону №2464, вона звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування та не має обов`язку щодо його сплати.

Відтак, враховуючи те, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком та звільнена від сплати єдиного внеску в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону № 2464, а договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладала, у неї відсутній обов`язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, отже, нарахована оскаржуваною вимогою заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 15819,54 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо посилання відповідача на Протокол про обмін інформацією щодо даних про фізичних осіб (платників єдиного внеску) - пенсіонерів за віком або осіб з інвалідністю (далі-Протокол), суд зазначає наступне.

Відповідно до норм Протоколу Пенсійний фонд України надає Державній податковій службі інформацію щодо фізичних осіб - підприємців (платників єдиного внеску) про те, що вони є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, із зазначенням дати встановлення пенсії або інвалідності.

Як зазначає відповідач, станом на 07.11.2019 року згідно бази даних ДПС України "податковий блок" по ОСОБА_1 є в наявності позначка щодо наявності статусу пенсіонера по віку, але відсутня позначка дати встановлення пенсії, тобто Пенсійним фондом України не передана інформація, що підтверджує вищезазначений статус та право на звільнення від сплати єдиного внеску.

В даному випадку, відповідальність за своєчасний та достовірний обмін інформацією щодо фізичних осіб-підприємців, покладений на податковий та пенсійний орган.

На переконання суду, позивач позбавлений можливості контролювати достовірність інформації, яка передається, а відтак відповідальність за її повноту та достовірність не несе.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених дій та прийнятої вимоги, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6249-17 від 08.11.2018року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454).

Рішення в повному обсязі виготовлено 09.12.2019 року

Суддя Дончик Віталій Володимирович