Рішення № 86193561, 19.11.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

19 листопада 2019 р. Справа № 120/2987/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Гродської В.О.,

за участю представників сторін:

позивача: Піпка П.М.

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням Головного управління ДФС у Вінницькій області від 06.05.2019 року №0013214-5306-0207 позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2018 рік на загальну суму 24214,39 грн. Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням - рішенням та просить суд його скасувати, оскільки вважає, що належний йому об`єкт нежитлової нерухомості, який знаходиться за адресою вул. Колгоспна, 34 - е, с. Сальник, Калинівський район, Вінницької області, підпадає під дію підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а тому не є об`єктом оподаткування.

Крім того, позивач вказав, що вищевказане нежитлове приміщення призначене для використання у сільськогосподарській діяльності та відповідно, є будівлею сільськогосподарського призначення у відповідності до Державного класифікатора будівель та споруд. Вказане нежитлове приміщення, використовується позивачем безпосередньо для провадження сільськогосподарської діяльності.

Ухвалою суду від 23.09.2019 року відкрито провадження у цій справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

15.10.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Крім того, зазначив, що позивачу за допомогою програмного забезпечення АІС "Податковий блок", системи "Облік платежів" режиму "Плата за нерухомість", на підставі наявних відомостей про об`єкти оподаткування, в автоматичному режимі за 2018 рік сформовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Вказує, що нарахування податку на нерухоме майно проводилось, відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, а громадянин ОСОБА_1 є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки є власником об`єкта нежитлової нерухомості, що підтверджено договором купівлі-продажу за № 2471 від 06.01.2019 року.

Представник відповідача вважає, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником, оскільки, останнім згідно до пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України не може бути фізична особа.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 205 КАС України його неявка не перешкоджає розгляду цієї справи.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником об`єкту нежитлової нерухомості, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 е, загальною площею 867,2 м2, про що свідчать копії договору купілі-продажу на нерухоме майно за №2471 від 06.10.2011 року (а.с. 11-12).

06.05.2019 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення - рішення №0013214-5306-0207 на суму 24214,39 грн., відповідно до якого ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за податковий період 2018 року.

Встановлюючи правомірність прийняття спірних рішень, суд враховує, що у пп. 266.1.1, 266.2.1, 266.3.1, 266.3.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність наступних умов: 1) використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

Водночас, за приписами пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас, відповідно до ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Суд зазначає, що для цілей застосування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, звільняються від оподаткування цим податком споруди які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.

Отже, оскільки фізична особа ОСОБА_1 є власником об`єкту нежитлової нерухомості, призначеного для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а тому, наявні достатні та необхідні правові підстави для застосування пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року по справі №814/2040/16.

Крім того згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 об`єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти тощо.

Згідно розділу 1 "Будівлі" підрозділу 12 "Будівлі нежитлові" групи 127 "Будівлі нежитлові інші" класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства"" ДК БС 018-2000 до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства належать - будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо, а саме : підклас 1271.1 "Будівлі для тваринництва", підклас 1271.2 "Будівлі для птахівництва", підклас 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна", підклас 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні", підклас 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства", підклас 1271.6 "Будівлі тепличного господарства", підклас 1271.7 "Будівлі рибного господарства", підклас 1271.8 "Будівлі підприємств лісництва та звідництва", підклас 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".

Таким чином, належна ОСОБА_1 нежитлова будівля, що знаходиться за адресою за адресою АДРЕСА_1 , не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону. Головою сімейного фермерського господарства може бути лише член відповідної сім`ї.

Пункт "б" ч. 1 ст. 14 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право самостійно господарювати на землі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, про що свідчать копії договору купілі-продажу № 2471 від 06.10.2011 року на нерухоме майно, яка знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлова будівля, загальною площею 867,2 м2.

Згідно довідки виконавчого комітету Сальницької сільської ради за № 02-20-63 від 15.08.2019 року нежитлові будівлі № 34 - е по вулиці Колгоспній у с. Сальник Калинівського району Вінницької області, були майном пайового фонду реорганізованого КСП «Зірка» та належать до будівель сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. На даний час використовуються домогосподарством ОСОБА_1 з таким же цільовим призначенням, а саме, виробництво сільськогосподарської продукції для власних потреб, а ОСОБА_1 являється сільськогосподарським товаровиробником (домогосподарством) (довідка № 02-20-70 від 21.10.19, див. а.с. 76).

Отже, використання позивачем у своїй сільськогосподарській діяльності нежитлових будівель свідчить про те, що зазначений вище об`єкт нежитлових будівлі підпадає під дію положень п. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України та не є об`єктом оподаткування.

Аналогічний правовий висновок було зроблено в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 649/593/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що розподілу судових витрат судом зазначає наступне.

Види судових витрат, підстави та порядок їх розподілу врегульовано приписами глави 8 розділу 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Водночас, про витрати на професійну правничу допомогу йдеться у статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 та 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як встановлено судом, в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 06.08.2019 року №1, Ордер серії ВН №1000655, детальний опис робіт (надання послуг) за договором про надання правової допомоги від 06.08.2019 року №1, АКТ приймання - передачі наданих послуг №1, Розрахунок №18/11/19/2 від 18.11.2019 року, також квитанцію до договору про надання правової допомоги про оплату 6147,20 гривень за надані послуги.

Як свідчить договір про надання правової допомоги, його предметом є надання Піпком Андрієм Миколайовичем ("Адвокат") правової допомоги на умовах, передбачених цим договором ОСОБА_1 .

Пунктом 3.1 зазн6аченого договору, Клієнт сплачує Адвокатському бюро за надання правової допомоги гонорар в розмірі 40 (сорок) відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за одну годину участі особи, яка надає правову допомогу у Справі в судовому засіданні, поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. За надання правової допомоги гонорар сплачується авансом на підставі рахунку або за фактом надання послуг згідно акту приймання-передачі наданих послуг і рахунку. У разі бажання Клієнта заявити до відшкодування витрати на правову допомогу гонорар сплачуються Клієнтом Адвокатському бюро на стадії завершення розгляду справи (до судових дебатів) або протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у Справі на користь Клієнта. Сплачена Клієнтом Адвокатську бюро вищевказана сума відповідає і складає розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката відповідно до обсягу наданих послуг і виконаних робіт.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Адвокатське бюро складає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В підтвердження того, що Адвокатське бюро належним чином надало Клієнту правову допомогу у справі в цілому чи на окремих стадіях складається акт приймання-передачі наданих послуг.

18.11.2019 року позивачем сплачено 6147,20 гривень в якості гонорару відповідно до договору від 06.08.2019 року №1, про що свідчить дублікат чеку до договору про надання правової допомоги.

Водночас, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, містить детальний опис наданих адвокатом послуг, кількість витраченого ним часу та розрахунок вартості таких послуг. Так, надані послуги складаються із: попереднього вивчення матеріалів, формування правової позиції, консультування, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні правовідносини, вивчення судової практики, підготовка та подання позовної заяви про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, підготовка та подання відповіді на відзив на адміністративний позов, представництво в судових засіданнях.

Дослідивши надані докази, які підтверджують понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що такі витрати дійсно пов`язані саме із розглядом адміністративної справи №120/2987/19-а.

На переконання суду, розмір понесених адвокатом витрат на професійну правничу допомогу, що становить 6147,20 гривень, підтверджується належними доказами, а тому заява представника позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат в розмірі 6147,20 гривень підлягає задоволенню з урахуванням положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0013214-5306-0207, винесене Головним управління ДФС у Вінницькій області 06.05.2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6147,20 грн (шість тисяч сто сорок сім гривень 20 коп), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління ДПС у Вінницькій області (ЄДРПОУ - 43142454, 21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7)

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар