Рішення № 86193559, 12.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року Справа №0440/6571/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №0440/6571/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управлінню ДФС у Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2018р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просив суд:

-визнати протиправними дії податкового керуючого Головного управління ДФС у Дніпропетровській області неправомірними щодо складання акту опису майна №54 від 31.07.2018р. та скасувати цей акт;

-зобов`язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звільнити з-під застави рухоме майно, яке зазначене у акті описі майна №54 від 31.07.2018р.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій податкового органу, зокрема, ОСОБА_1 зазначив, що ним 18.08.2018р. поштою було отримано акт опису майна у заставу №54 від 31.07.2018р. Як зауважив позивач, даний акт був складений без його участі, про опис майна йому не повідомили, не запропонували підписати акт, не були залучені поняті для здійснення опису майна, тому про акт опису майна він дізнався отримавши поштове відправлення. Також ОСОБА_1 стверджує, що всупереч п.89.3 ст.89 Податкового кодексу України рішення про опис майна №47 від 19.02.2016р. йому надано не було. В акті опису не визначено балансову вартість майна, опис майна вчинений на все належне позивачу майно, що є порушенням п.89.2 ст.89 Податкового кодексу України та п.6 розділу ІІ Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №586 від 16.06.2017р.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 0440/6571/18 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Сидоренко Д.В.

За результатами розгляду адміністративної справи №0440/6571/18 за вищезазначеним позовом 29 листопада 2018р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом (головуючий суддя - Сидоренко Д.В.) прийнято рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із даним рішенням ОСОБА_1 оскаржив вищезазначене рішення суду в апеляційному порядку.

28 березня 2019р. Третім апеляційним адміністративним судом винесено постанову по справі №0440/6571/18, у відповідності до якої апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийнято нове рішення, яким суд апеляційної інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково та постановив визнати протиправними дії податкового керуючого Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області Редька Інни Михайлівни щодо складання акту опису майна №54 від 31 липня 2018р. та скасувати акт опису майна №54 від 31 липня 2018р., а в задоволенні іншої частини позову - відмовив.

Не погодившись із даним рішенням ОСОБА_1 оскаржив вищезазначену постанову в касаційному порядку.

09 липня 2019р. за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 . Верховним Судом було прийнято постанову по справі №0440/6571/18 (адміністративне провадження №К/9901/14787/19), якою касаційну скаргу позивача задоволено частково та постановлено рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018р. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019р. у справі №0440/6571/18 скасувати в частині відмови у позові про зобов`язання відповідача звільнити з-під застави рухоме майно, яке зазначене у акті опису майна від 31 липня 2018р. №54 та направити справу №0440/6571/18 у цій частині на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а в іншій частині постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019р. у справі №0440/6571/18 залишено без змін.

08 серпня 2019р. адміністративна справа №0440/6571/18 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та у зв`язку з повторним автоматизованим перерозподілом була передана на розгляд судді Боженко Н.В.

12 серпня 2019р. Дніпропетровський окружний адміністративний суд (головуючий суддя - Боженко Н.В.) ухвалив прийняти до провадження адміністративну справу №0440/6571/18, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначити справу до розгляду у судовому засіданні.

Окрім того, суд в ухвалі від 12 серпня 2019р. зазначив про необхідність надання відповідачем письмових пояснень з доказами щодо обсягу, предмету та порядку оформлення податкової застави.

29 жовтня 2019р. до суду надійшов від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що у ОСОБА_1 рахується податковий борг по орендній платі з фізичних осіб в загальній сумі 166 286, 67 грн., що підтверджується інтегрованою карткою платника податків, витяг з якої наявний у матеріалах справи. Відповідач зауважив, що рішення про опис майна у податкову заставу, як і податкова вимога із листом про визначення майна для реєстрації податкової застави були направлені позивачу поштою. У листі про визначення майна для реєстрації податкової застави, як зауважив відповідач, ОСОБА_1 було запропоновано здійснити заходи по погашенню податкового боргу або визначенню майна для опису у податкову заставу, однак жодної відповіді на даний лист позивачем не було надано. Також, контролюючий орган зазначив, що на виконання власних функцій ним було сформовано податкову вимогу №383-23 від 16.02.2016р. про сплату податкового боргу в сумі 47 199, 66 грн., керівником податкового органу прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №27 від 19.02.2016р. та направлено лист до платника податків щодо визначення майна для реєстрації податкової застави, складено акт опису майна у податкову заставу №54 від 31.07.2018р. Окрім того, з огляду на те, що у позивача рахується податковий борг в сумі 166 286, 67 грн., то підстави для звільнення майна з податкової застави, на думку відповідача, відсутні.

У судове засідання, призначене на 12 листопада 2019р., позивач або його уповноважений представник та представник відповідача не з`явились, учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

12 листопада 2019р. до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 , в якій зазначено про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України - учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, то суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, надходження до суду від усіх учасників справи клопотань про розгляд справи у письмовому провадженні, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як орендарю земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , контролюючим органом в порядку п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України було визначено суми грошового зобов`язання з орендної плати за землю шляхом формування наступних податкових повідомлень-рішень, зокрема:

-податкового повідомлення-рішення за №43943 від 20.05.2014р., яким позивачу визначено грошове зобов`язання по орендній платі за землю на суму 25 431, 39 грн. (відправлення із даним рішення було повернуто до податкового органу з відміткою працівників поштового зв`язку «За закінченням терміну зберігання»);

-податкового повідомлення-рішення за №2690-17 від 26.06.2015р., яким позивачу визначено грошове зобов`язання по орендній платі за землю на суму 21 768, 27 грн. (відправлення із даним рішення було повернуто до податкового органу з відміткою працівників поштового зв`язку «За закінченням терміну зберігання»);

-податкового повідомлення-рішення форми за №2450-1303 від 25.05.2016р., яким позивачу визначено грошове зобов`язання по орендній платі за землю на суму 45 526, 35 грн. (відправлення отримано позивачем - 18.08.2016р.).

16 лютого 2016р. Дніпродзержинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Дніпродзержинська ОДПІ) сформовано податкову вимогу форми «Ф» за №383-23, яку виставлено ОСОБА_1 та в якій зазначено, що загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов`язаннями по платежу «Орендна плата з фізичних осіб» станом на 15.02.2016р. становить 47 199, 66 грн. (загальна сума грошових зобов`язань, нарахованих за податковими повідомленнями-рішеннями №43943 від 20.05.2014р. та №2690-17 від 26.06.2015р.).

19 лютого 2016р. начальником Дніпродзержинської ОДПІ прийнято рішення за №47 про опис майна у податкову заставу, в якому зазначено, що відповідно до статті 89 розділу ІІ Податкового кодексу України, податковим органом вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності/господарському віданні або оперативному управлінні платника податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Листом «Про визначення майна для реєстрації податкової застави» за вих. №3153/10/04-03-17-01-08 від 22.02.2016р., Дніпродзержинська ОДПІ повідомила ОСОБА_1 , що станом на 16.02.2016р. загальна сума податкового боргу з орендної плати фізичних осіб складає 47 199, 66 грн. та зобов`язано у п`ятиденний термін з дня отримання листа забезпечити доступ податковому керуючому для здійснення опису майна у податкову заставу та надати документи, необхідні для такого опису.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №5191800662441, податкову вимогу №383-23 від 16.02.2016р., рішення №47 від 19.02.2016р. та лист за вих. №3153/10/04-03-17-01-08 від 22.02.2016р. отримано позивачем 01.03.2016р.

Факт отримання позивачем податкової вимоги №383-23 від 16.02.2016р., рішення №47 від 19.02.2016р. та листа за вих. №3153/10/04-03-17-01-08 від 22.02.2016р. підтверджено, зокрема, й у постанові Верховного Суду від 09 липня 2019р. по даній справі.

01 вересня 2016р. Дніпродзержинська ОДПІ звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом щодо стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2017р. по справі №804/5620/16 відповідний позов Дніпродзержинської ОДПІ задоволено та постановлено стягнути з ОСОБА_1 податковий борг по орендній платі з фізичних осіб в сумі 47 199, 66 грн.

22 травня 2017р. ОСОБА_1 оскаржив сформовані контролюючим органом податкові повідомлення-рішення №43943 від 20.05.2014р., №2690-17 від 26.06.2015р., №2450-1303 від 25.05.2016р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

10 жовтня 2017р. Дніпропетровський окружний адміністративний суд за результатами розгляду відповідного позову виніс постанову у справі №804/3129/17, якою у задоволенні заявлених ОСОБА_1 до суду позовних вимог відмовив.

Не погодившись із судовими рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду в адміністративних справах №804/5620/19 та №804/3129/17, ОСОБА_1 оскаржив дані постанови в апеляційному порядку.

06 березня 2018р. та 05 червня 2018р. за результатами перегляду рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду в адміністративних справах №804/5620/19 та №804/3129/17, Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом були винесені постанови, якими апеляційні скарги позивача залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

31 липня 2018р. на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу за №47 від 19.02.2016р. податковим керуючим Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Редькою Інною Михайлівною, яку призначено за наказом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №161-п від 16.01.2018р., складено Акт опису майна за №54, у відповідності до змісту якого податковим керуючим проведено опис майна платника податків ОСОБА_1 відповідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.06.2018р. інформаційних довідок 128948770, 128948434, 128948187 та встановив наступні об`єкти для податкової застави:

1) монтажна дільниця з гаражами (частка власності 7/10), за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер 7257555;

2) будинок за адресою: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер 6485295;

3) будинок за адресою: Дніпровський АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер 15916235).

Слід зауважити, що у даному акті відсутні відомості щодо вартості вищезазначеного майна та підписи позивача або його уповноваженого представника, як і підписи та відомості щодо інших залучених осіб до опису відповідного майна платника у податкову заставу.

Даний акт отримано позивачем 18.08.2018р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що належне позивачу нерухоме майно, зокрема, будинки, розташовані за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , а також монтажна дільниця з гаражами (в межах частки власності 7/10), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ) за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є об`єктами обтяження (в т.ч. й на підставі складеного Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області акту опису майна за №54 від 31 липня 2018р.).

Так, не погоджуючись із діями податкового органу щодо складання вищезазначеного акту опису майна, з самим актом, 30 серпня 2018р. ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із приписами п.п. 14.1.39, 14.1.153, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

В силу положень п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У відповідності до п.п. 14.1.155. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

З наведеної норми слідує, що зміст даного способу забезпечення полягає у наданні повноважень органу стягнення за певних умов здійснити погашення грошового зобов`язання платника податків за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Приписами п.88.1 ст. 88, п. 89.1 - 89.4 ст. 89 ПК України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в п. 100.11 ст. 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п. 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

У разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Аналогічні приписи визначені також Порядком застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №586 від 16.06.2017 року (далі - Порядок №586).

Таким чином, податкова застава є способом забезпечення виконання обов`язку зі сплати грошових зобов`язань, при її застосуванні обмежуються права платника податків щодо розпорядження власним майном.

Згідно п. 91.3 ст. 91 Податкового кодексу України, податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов`язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно. У разі відмови платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право залучати до опису майна платника податків не менш як двох понятих.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що у разі наявності у платника непогашеного податкового боргу податковий орган вправі поширити на майно такого платника в межах суми боргу податкову заставу на підставі відповідного рішення керівника податкового органу.

Так з матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу за №27 від 19.02.2016р. та складання акту опису майна №54 від 31.07.2018р. стала наявність у позивача податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб.

Згідно облікових даних Дніпропетровської ОДПІ ГУ ДФС України у Дніпропетровській області у позивача станом на дату прийняття рішення про опис майна у податкову заставу була наявна заборгованість у сумі 47 199, 66 грн.

На момент складання акту опису майна у податкову заставку (тобто, 31.07.2018р.) податковий борг позивача по орендній платі з фізичних осіб збільшився на 45 526, 35 грн. згідно із сформованим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням №2450-1303 від 25.05.2016р., грошове зобов`язання за яким було узгоджено 05.06.2018р. за результатами оскарження даного рішення у судовому порядку в рамках адміністративної справи №804/3129/17.

При цьому, 28 серпня 2018р. позивачем погашено податковий борг по орендній платі з фізичних осіб (в т.ч. за податковими повідомленнями-рішеннями №43943 від 20.05.2014р. та №2690-17 від 26.06.2015р. на загальну суму 47 199, 66 грн.), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією квитанції №19088273 від 28.08.2018р. на суму 48 257, 10 грн., що також відображено в Інтегрованій картці платника податків, копія якої надана до суду.

В складеному податковим керуючим акті опису майна №54 від 31.07.2018р. належне ОСОБА_1 нерухоме майно в графі вартості об`єктів обтяження містяться позначки « 0», що свідчить про відсутність проведення оцінки належного позивачу майна та накладення обтяження на майно у вигляді трьох об`єктів нерухомості, вартість яких очевидно перевищує наявну у позивача суму податкового боргу.

Так, матеріалами справи підтверджено, і зазначені обставини не заперечуються сторонами, що в порушення приписів ст. 89 ПК України та Порядку №586 акт опису майна №54 від 31.07.2018 року складений податковим керуючим ОСОБА_3 , призначеним на цю посаду наказом ГУ ДФС у Дніпропетровській області №161-п від 16.01.2018 року, виключно за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.06.2018 року та інформаційних довідок 128948770, 128948434, 128948187, без присутності позивача, понятих, та без визначення балансової вартості майна, що відповідає сумі податкового боргу або його вартості відповідно до приписів Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Таким чином, проведення опису майна у податкову заставу без попередньої професійної (експертної оцінки) та за відсутності відомостей про балансову вартість цього майна є суттєвим і грубим порушенням, таким, що унеможливлює визначення чи обсяг описаного майна є достатнім для погашення податкового боргу боржника чи ні, зумовлює включення більшої кількості майна ніж це необхідно для погашення податкового боргу.

Конституційним Судом України у рішенні від 24.03.2005 року № 2-рп/2005 визначено, що розмір податкової застави повинен відповідати сумі податкового зобов`язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов`язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.

Крім того ст. 1 Протоколу № 1 від 20.09.1952 року до Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 04.11.1950 (зі змінами, внесеними Протоколом № 11 від 11.04.1994 року) визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року по даній справі визнано протиправними дії податкового керуючого Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області Редька Інни Михайлівни щодо складання акту опису майна № 54 від 31 липня 2018 року та скасовано акт опису мана № 54 від 31 липня 2018 року.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (п.4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України).

Що стосується вимоги позивача щодо покладання зобов`язання на ГУ ДФС у Дніпропетровській області звільнити з податкової застави майно, на яке накладений арешт, суд зазначає наступне.

За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою виникнення обтяження є акт опису майна номер 54, виданий 31 липня 2018 року, видавник - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, вид обтяження - податкова застава, об`єкт нерухомого майна житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, адреса - АДРЕСА_4 .

Також на підставі рішення про опис у податкову заставу 47, акта опису від 31 липня 2018 року, номер 54 внесено запис про податкову заставу по житловому будинку, як об`єкту житлової нерухомості розташованого за адресою АДРЕСА_3 а та монтажної ділянки з гаражами, як об`єкту житлової нерухомості, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , частка власності 7/ 10 (а.с. 84-87).

Аналіз вищеозначеної інформації вказує на те, що об`єктом публічної застави є виключно нерухоме майно, предметом опису та податкової застави є нерухоме майно.

Підпунктами 93.1.1., 93.1.2., 93.1.3., 93.1.4. п. 93.1. ст. 93 ПК України зазначено перелік підстав, у яких майно платника податків звільняється з податкової застави, а саме: з дня отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Слід зауважити, що Верховний Суд у постанові від 09 липня 2019р. по справі №0440/6571/18 залишив без змін постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019р. у справі №0440/6571/18 в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій податкового керуючого Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області Редька І.М. щодо складання акту опису майна №54 від 31 липня 2018р. та щодо скасування акта опису майна №54 від 31 липня 2018р.

Згідно з п. 1 розділу IV Порядку №856, контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі у п`ятиденний строк з дня складення акта опису майна.

Таким чином, рішення про опис майна у податкову заставу і акт опису такого майна є підставами для внесення до державних реєстрів відомостей про податкову заставу.

Одночасно скасування зазначених рішень податкового органу повинно бути підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів, оскільки відсутні рішення про те, що відповідне майно перебуває у податковій заставі. При цьому, згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, застава накладена відповідачем саме на нерухоме майно позивача.

Водночас, пункт 93.1 статті 93 Податкового кодексу України, серед переліку підстав для звільнення майна з податкової застави не містить такої підстави, як скасування рішення про опис майна у податкову заставу та/або акту опису такого майна, у зв`язку з чим з урахуванням вимог пункту 93.2 ПК України, що саме відповідний документ, який засвідчує закінчення будь-якої з подій, передбачених пунктом 93.1 статті 93 ПК України, є підставою для такого звільнення.

Частиною 1 статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У Рішенні від 2 листопада 2004р. №15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.

Як зазначив Європейський суд у пункті 53 свого рішення «Суханов та Ільченко проти України», яке набуло статусу остаточного 26 вересня 2014 року, «Суд повторює, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява №25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

У рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За приписами частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про зобов`язання відповідача вчинити певні дії та/або інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно із ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з огляду на скасування акту опису майна № 54 від 31.07.2018 року, та оскільки наявність у позивача податкового боргу не є єдиною та достатньою підставою для розповсюдження права податкової застави на усе наявне майно позивача, яке перевищує вартість податкової застави та з метою дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, а також з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що для відновлення порушених прав ОСОБА_1 належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача звільнити майно, зазначене в акті опису майна №54 від 31 липня 2018р., який складено податковим керуючим Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Редькою Інною Михайлівною з під податкової застави, з виключенням запису щодо обтяження цього майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як внесено на підставі акту опису майна №54 від 31 липня 2018р., у зв`язку з чим суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених ОСОБА_1 до суду позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії підлягають задоволенню, з урахуванням висновків суду.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст. ст. 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із приписами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду на загальну суму 704, 80 грн., що документально підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією №0854172201 від 28 серпня 2018р. на суму 704, 80 грн.

Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем - у матеріалах справи відсутні.

Водночас, судом враховано те, що судом апеляційної інстанції 28 березня 2019 року під час ухвалення постанови за результатами перегляду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018р. було вирішено питання щодо присудження на користь ОСОБА_1 судових витрат на загальну суму 881, 00 грн., які були понесені останнім у вигляді половини сплаченого ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 528, 60 грн. та половини сплаченого ОСОБА_1 судового збору за звернення до суду із даним позовом у розмірі 352, 40 грн.

З огляду на те, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019р. у справі №0440/6571/18 була залишено без змін в частині визнання протиправними дій податкового керуючого Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області Редька Інни Михайлівни щодо складання акту опису майна №54 від 31 липня 2018р. та скасування акта опису майна №54 від 31 липня 2018р., то Дніпропетровським окружним адміністративним судом в контексті решти позовних вимог ОСОБА_1 , які направлено до суду першої інстанції на новий розгляд слід вирішити питання щодо присудження судових витрат в сумі 352, 40 грн., які понесені ОСОБА_1 за звернення до суду із даним позовом.

З урахуванням вищенаведеного та положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з огляду на те, що позов ОСОБА_1 задоволено фактично у повному обсязі, суд доходить до висновку, що сума сплаченого позивачем судового збору за подачу адміністративного позову до суду в сумі 352,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управлінню ДФС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 39394856) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській звільнити майно, зазначене в акті опису майна №54 від 31 липня 2018р., який складено податковим керуючим Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Редькою Інною Михайлівною, з під податкової застави, з виключенням запису щодо обтяження цього майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі акту опису майна №54 від 31 липня 2018р.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 352, 40 гривень (триста п`ятдесят дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко