Рішення № 86193483, 05.12.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 р. Справа № 120/3564/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

01.11.2019 до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Савчука М.В., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною відповідь відповідача за № 2049/м-10 від 06.08.2019 щодо не врахування заробітної плати позивача згідно з довідками № 1037/03-М від 23.11.2015 та № 154 від 21.12.2016 відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати відповідача провести з 16.12.2016 повторне призначення та виплату пенсії позивача з урахуванням заробітної плати, вказаної у довідках № 1037/03-М від 23.11.2015 та № 154 від 21.12.2016, відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу з 16.12.2016 різницю між виплаченою пенсією та перерахованою з урахуванням заробітної плати, вказаної у довідках за № 1037/03-М від 23.11.2015 та № 154 від 21.12.2016, відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач з 16.12.2016 отримує пенсію за віком, яка обчислена відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Разом з тим, під час призначення позивачу пенсії відповідач неправомірно не врахував архівні довідки про його заробітну плату, видані в Російській Федерації. Так, відповідач не врахував довідку № 1037/03-М від 23.11.2015, оскільки в ній враховано районний коефіцієнт та північну надбавку. Крім того, відповідач не врахував довідку № 154 від 21.12.2016, посилаючись на те, що вона не підтверджена первинними документами.

Позивач з такими діями відповідача не погоджується та зазначає, що з північної надбавки він сплатив всі обов`язкові подати (утримання). Тому підстав для розподілу його заробітної плати на частини у відповідача немає. До того ж вимоги відповідача до розподілу заробітної плати не ґрунтуються на положення нормативно-правових актів, які регулюють порядок нарахування заробітної плати громадянам України в іноземній державі.

Також позивач вважає протиправним виключення з обрахунку пенсії довідки про заробітну плату з тих підстав, що вона не підтверджена первинними документами. Позивач зазначає, що пенсіонер не зобов`язаний надавати такі документи для призначення пенсії. Відтак вимога відповідача щодо надання первинних документів не може позбавляти права позивача, передбаченого статтею 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на врахування заробітної плати після 2000 року.

Позивач вказує на те, що відповідач повинен був врахувати архівні довідки № 1037/03-М від 23.11.2015 та № 154 від 21.12.2016 та обчислити пенсію позивача з врахуванням зазначеної у цих довідках заробітної плати, отриманої в Російській Федерації. Оскільки відповідач цього не зробив, що підтверджується відповіддю за № 2049/м-10 від 06.08.2019, позивач за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду.

Ухвалою суду від 06.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи у відповідача витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.

02.12.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Як зазначає відповідач, довідка про заробітну плату позивача № 1037/03-М від 23.11.2015 видана архівним відділом адміністрації міста Радужний (Російська Федерація) з урахуванням районного коефіцієнту 70% та північної набавки 50% за період роботи позивача з 11.10.2001 по 25.02.2009 та з 09.03.2010 по 09.07.2010. Однак обчислення розміру пенсії з врахуванням районних коефіцієнтів та північної надбавки проводиться лише за період до 01.01.1992, оскільки Законом СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» з 01.01.1992 було передбачено, що у разі виїзду особи за межі районів Крайньої Півночі чи місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі, обчислення заробітної плати, з якої призначається пенсія, проводиться з виключенням цих сум.

Також відповідач зазначає, що на підставі заяви від 31.07.2018 позивачу здійснено перерахунок пенсії з урахуванням архівної довідки № 154 від 21.12.2016.

Відповідач вважає, що під час обчислення розміру пенсії позивача діяв правомірно, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

02.12.2019 на вимогу суду відповідач надав копії матеріалів пенсійної справи позивача на 63 арк.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

При цьому частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Вивчивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи (позовній заяві та відзиві), суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Встановлено, що на підставі заяви від 17.01.2017 позивачу з 16.12.2016 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в сумі 1251,78 грн, що підтверджується протоколом № 105 від 25.01.2017 (а.с. 21-22).

Розмір пенсії обчислено без урахування наданих позивачем архівних довідок про заробітну плату в Російській Федерації № 1037/03-М від 23.11.2015 та № 154 від 21.12.2016 (а.с. 32-36). Цей факт не заперечується відповідачем, але також підтверджується розрахунком заробітної плати № 1 від 17.01.2017 та індивідуальними відомостями про застраховану особу № 123/05-96 від 19.01.2017 (а.с. 37-39), згідно з якими позивачу при обчисленні пенсії враховано заробітну плату за липень-грудень 2000 року та січень-серпень 2001 року.

Як видно з довідок від 23.11.2015 № 1037/01-М та № 1037/02-м (а.с. 31-32), в період з 11.10.2001 по 25.02.2009 позивач працював на ТОВ «Содружество-3» (з 2002 року реорганізоване у ТОВ «Содружество-Радужний-2») та з 09.03.2010 по 09.07.2010 на ТОВ «Содружество-Радужний-2» в м. Радужний Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області Російської Федерації, який згідно з Постановою Ради Міністрів СССР від 10.10.1967 № 1029 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах крайньої Півночі і в місцях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» віднесений до районів Крайньої Півночі.

Водночас згідно з відомостями, що містяться у довідці № 1037/03-М від 23.11.2015, в період роботи на вказаному товаристві позивач отримував заробітну плату з районним коефіцієнтом 70% та північною надбавкою 50% (а.с. 35, зворот).

23.02.2017 відповідач звернувся до адміністрації міста Радужний Російської Федерації з листом № 116/02-3-33/02-3 щодо надання архівних довідок про заробітну плату позивача без урахування північних надбавок та районного коефіцієнту за час роботи на ТОВ «Содружество-3» та ТОВ «Содружество-Радужний-2» (а.с. 40).

Листом за № 312/05-03-М від 16.06.2017 архівний відділ Адміністрації міста Радужний Російської Федерації надіслав відповідачу архівну довідку № 312-М від 16.06.2017 про підтвердження розміру заробітної плати позивача ОСОБА_1 за період з 2001 по 2010 роки, яка за своїм змістом відповідає довідці № 1037/03-М від 23.11.2015 (а.с. 41-42).

Крім того, судом встановлено, що 02.02.2018 відповідач звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю «Надра» (м. Нижньовартовськ Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області, Російська Федерація) з запитом № 92/02-3-33/02-1 про надання довідки про заробітну плату позивача за період роботи з 06.07.2011 по 21.05.2012, з 22.05.2012 по 28.02.2013 та з 09.04.2013 по 28.05.2015 (а.с. 42, зворот).

18.04.2018 від ТОВ «Надра» на адресу відповідача надійшла довідка 2018 року (номер та дата відсутні) про заробітну плату позивача за період роботи на товаристві з липня 2011 року до травня 2015 року, яка за своїм змістом повністю відповідає довідці № 154 від 21.12.2016. Водночас разом з довідкою надано розрахункові листи по заробітній платі позивача за липень-грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року, січень-грудень 2013 року, січень-грудень 2014 року, січень-травень 2015 року (а.с. 63-71).

При цьому суд зауважує, що як в довідці за № 154 від 21.12.2016, наданій позивачем разом із заявою про призначення пенсії, так і в довідці 2018 року, одержаній у відповідь на запит, чітко зазначено, що розмір заробітної плати позивача для обчислення пенсії вказано без врахування районного коефіцієнта та північних надбавок.

Водночас надані відповідачу розрахункові листи лише підтвердили той факт, що у довідці № 154 від 21.12.2016 дійсно зазначено заробітну плату без урахування цих доплат. Отже, додатково отримані відповідачем документи підтвердили право позивача на врахування такої довідки під час призначення пенсії.

31.07.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням архівних довідок № 1037/03-М від 23.11.2015 та № 154 від 21.12.2016 відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 58).

За результатами розгляду вказаної заяви та враховуючи додатково отримані відомості про заробітну плату позивача під час роботи в Російській Федерації, позивачу проведено перерахунок пенсії за віком з урахуванням довідки ТОВ «Надра» про заробітну плату для обчислення пенсії № 154 від 21.12.2016 за період роботи з 06.07.2011 по 21.05.2012, з 22.05.2012 по 28.02.2013 та з 09.04.2013 по 28.05.2015.

Втім, як видно з матеріалів пенсійної справи (а.с. 53-57), перерахунок пенсії позивача на підставі вказаної довідки здійснено відповідачем лише з 26.05.2017, а не з дати призначення пенсії, тобто з 16.12.2016.

Архівну довідку № 1037/03-М від 23.11.2015 відповідач відхилив повністю та під час здійснення перерахунку не враховував (а.с. 56-57).

11.07.2019 позивач звернувся на Урядову гарячу лінію зі скаргою щодо не врахування при призначенні пенсії його заробітної плати згідно з архівними довідками № 1037/03-М від 23.11.2015 та № 154 від 21.12.2016.

У відповідь на це звернення листом від 06.08.2019 № 2049/М-10 відповідач повідомив позивача, що при первинному зверненні за призначенням пенсії не взято до уваги архівну довідку від 23.11.2015 № 1037/03-М, оскільки ця довідка видана з урахуванням районного коефіцієнта та північної надбавки, тоді як обчислення розміру пенсії з 01.01.1992 проводиться з виключенням відповідних сум. Довідка про заробітну плату від 21.12.2016 № 154 не була врахована у зв`язку з тим, що не підтверджувалася первинними документами. Водночас відповідач вказав на те, що після отримання нової довідки за період з 06.07.2011 по 21.05.2012, з 22.05.2012 по 28.02.2013 та з 09.04.2013 по 28.05.2015, позивачу на підставі заяви від 31.07.2018 було проведено перерахунок пенсії з врахуванням заробітної плати за цей період. Станом на 01.07.2019 загальний розмір пенсії позивача становить 2000,00 грн, при цьому коефіцієнт заробітної плати становить 0,55842 та враховує архівну довідку № 154 від 21.12.2016.

Не погодившись з діями відповідача щодо неврахування під час призначення пенсії за віком архівних довідок від 23.11.2015 № 1037/03-М та від 21.12.2016 № 154, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії у солідарній системі, призначення, перерахунок та виплати пенсії врегульовано розділом VI Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

За приписами статті 41 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:

1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески;

2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум;

3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої ч. 3 ст. 24 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР до структури оплати праці відносять «інші заохочувальні та компенсаційні виплати». До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Визначення поняття «компенсаційні виплати» законодавство України не містить.

Водночас правильне встановлення дійсного змісту цього поняття є вирішальним у цьому спорі, адже лише за наявності правових підстав віднести північну надбавку до компенсаційних витрат, відповідно, будуть підстави для її включення до заробітку для обрахунку пенсії.

Під компенсаційними виплатами розуміють виплати понад заробітну плату з метою відшкодування працівникам понесених матеріальних витрат, пов`язаних з виконанням трудових обов`язків.

Тобто компенсаційними є лише ті витрати, що спрямовані на відшкодування саме понесених матеріальних витрат, здійснених у зв`язку з виконанням трудових обов`язків.

Разом з тим, особливе призначення компенсацій, як правило, виключає періодичність їх виплат. Невизначеність у строках одержання компенсації пояснюється необхідністю виплатити їх на відшкодування вже понесених матеріальних витрат працівника або коштом майбутніх, також неминучих матеріальних витрат (ці строки залежать від юридичних фактів, за наявності яких у працівника виникає право на одержання компенсаційних коштів).

Отже, характерною рисою компенсації є мета та зміст її виплати - відшкодування працівникові здійснених ним матеріальних витрат, того, що витрачено (має бути витрачено) в процесі виконання трудових обов`язків.

Вказане дає підстави для висновку, що північна надбавка за своєю правовою природою не може бути віднесена до компенсаційних витрат, оскільки вона не є відшкодуванням працівникові понесених ним матеріальних витрат, того, що витрачено (має бути витрачено) в процесі виконання трудових обов`язків. Натомість північна надбавка виплачувалась регулярно, тобто їй притаманна періодичність, та у фіксованому розмірі незалежно від здійснення працівником матеріальних витрат. Тобто, її виплата не пов`язувалась з юридичним фактом понесення працівником матеріальних витрат.

Таким чином, північна надбавка не наділена ознаками, характерними для компенсаційних витрат, а тому не може бути віднесена до цієї категорії.

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Поряд з цим, північна надбавка чинним законодавством України не передбачена, а тому не може вважатись додатковою заробітною платою.

Таким чином, нормами чинного законодавства не передбачено право осіб на врахування до заробітку, з якого обчислюється пенсія, північної надбавки, яку отримували особи під час роботи в районах Крайньої Півночі. При цьому факт сплати роботодавцем позивача страхових внесків з вказаних сум виплаченої надбавки в даному випадку жодного значення для вирішення спору не має.

Вказана правова позиція викладена у багатьох постанова Верховного Суду, зокрема, від 20.12.2018 у справі № 345/4049/16-а, від 09.10.2019 у справі № 489/5283/16-а та від 07.11.2019 у справі № 348/1472/17.

Щодо врахування районного коефіцієнта, який виплачувався позивачу в розмірі 70% згідно з архівною довідкою № 1037/03-М від 23.11.2015, суд зазначає таке.

Відповідно до Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій від 03.08.1972, Закону СРСР від 15.05.1990 №1480-I «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» (далі - Закон № 1480-I) особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсії враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта та північної надбавки.

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

При цьому статтею 78 діючого на той час Закону №1480-I було передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески.

Відповідно до підпункту «д» пункту 15 Інструкції «Про порядок утримання страхових внесків і використання коштів державного соціального страхування», затвердженої Постановою Президії ВЦРПС від 29.02.1960, в загальну суму заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, включалися процентні надбавки за роботу на Крайній Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також районний та поправочний коефіцієнт.

Разом з тим, частиною третьою статті 96 Закону № 1480-I передбачено, що при вибутті таких осіб за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлений, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону.

Крім того, ні Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ні Законом України «Про пенсійне забезпечення» не передбачено включення в заробітну плату районного коефіцієнту.

Відтак районний коефіцієнт за період роботи в районах Крайньої Півночі не може враховуватись при обчислені розміру пенсії в Україні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 345/3172/17, від 26.09.2018 у справі № 671/86/15-а, від 28.02.2019 № 345/4316/16-а, від 30.05.2019 у справі № 48/2974/14-а, від 16.07.2019 № 348/1724/17, від 14.11.2019 № 348/1539/17 тощо.

Таким чином, оскільки як в архівній довідці за № 1037/03-М від 23.11.2015, так і в довідці № 312-М від 16.06.2017 (на запит відповідача) розмір заробітної плати позивача за 2001-2010 рр. вказано з урахуванням районного коефіцієнту 70% та північної набавки 50%, суд погоджується з правомірністю дій відповідача щодо відмови у врахуванні заробітної плати позивача за вказаний період при обчисленні розміру пенсії за віком.

Щодо довідки ТОВ «Надра» № 154 від 21.12.2016, то, як встановлено судом, після отримання первинних документів (розрахункових листів), відповідач врахував зазначену у цій довідці заробітну плату позивача за період з 06.07.2011 по 21.05.2012, з 22.05.2012 по 28.02.2013 та з 09.04.2013 по 28.05.2015, і на сьогодні позивач отримує пенсію за віком з урахуванням заробітної плати, вказаної у такій довідці (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати склав 0,55842, тоді як під час призначення пенсії 0,09341) (а.с. 38, 57 (зворот), 77, 80).

Водночас з матеріалів пенсійної справи вбачається, що перерахунок пенсії позивача у зв`язку з врахуванням довідки № 154 від 21.12.2016 та виплату недоотриманих сум пенсії відповідач здійснив лише з 26.05.2017. На це вказують протоколи про індивідуальний перерахунок пенсії (а.с. 53, 55), а також довідка про перерахунок пенсії від 06.08.2018, зі змісту яких видно, що на підставі заяви позивача від 31.07.2018 перерахунок пенсії було проведено за період з 26.05.2017 по 30.09.2017, з 01.10.2017 по 30.11.2017, з 01.12.2017 по 31.12.2017, з 01.10.2018 по 31.03.2018, з 01.04.2018 по 30.06.2018 та з 01.07.2018 (довічно).

Відтак, за відсутності інших доказів та беручи до уваги те, що у відзиві на позов відповідач не навів жодних обґрунтувань в цій частині, суд доходить висновку, що відповідач не перерахував позивачу пенсію за віком за період з 16.12.2016 по 25.05.2017 з урахуванням довідки про заробітну плату № 154 від 21.12.2016.

При цьому суд зауважує, що вказана довідка була подана позивачем разом з заявою про призначення пенсії за віком, а отже підлягала врахуванню при обчисленні пенсії за віком з дати її призначення, тобто з 16.12.2016.

Натомість додатково отримані відповідачем документи, а саме розрахункові листи по заробітній платі позивача за період роботи на ТОВ «Надра», лише підтвердили правильність довідки і той факт, що в ній зазначено розмір заробітної плати позивача для обчислення пенсії без врахування районного коефіцієнта та північних надбавок.

При вирішенні справи суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у справі «Суханов та Ільченко проти України», заяви № 68385/10 та 71378/10, рішення від 26 червня 2014 року, ЄСПЛ вказав на те, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання» якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.

Крім того, у справі «Великода проти України», № 43331/12, рішення від 3 червня 2014 року, ЄСПЛ зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Отже, враховуючи усталену судову практику Верховного Суду щодо неможливості включення до заробітної плати при обчисленні пенсії північної надбавки та районного коефіцієнту, зважаючи на відсутність у чинному законодавстві України нормативних положень, які б давали правові підстави для цього, суд доходить висновку, що законні права та інтереси позивача не порушуються внаслідок відмови відповідача врахувати заробітну плату, нараховану та виплачену йому згідно з довідкою № 1037/03-М від 23.11.2015.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково, а саме визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії позивача за віком за період з 16.12.2016 до 25.05.2017 з урахуванням довідки про заробітну плату № 154 від 21.12.2016, виданої ТОВ «Надра», та зобов`язати відповідача провести такий перерахунок з виплатою позивачеві недоотриманих сум пенсії.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач сплатив судовий збір у розмірі 768,40 грн (за одну вимогу немайнового характеру).

Таким чином, оскільки позов задоволено частково, суд вважає, що на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 384,20 грн, тобто половину понесених витрат зі сплати судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії за віком за період з 16.12.2016 до 25.05.2017 з урахуванням заробітної плати відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 154 від 21.12.2016, виданої товариством з обмеженою відповідальністю «Надра» (м. Нижньовартовськ Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області, Російська Федерація).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести ОСОБА_1 перерахунку пенсії за віком за період з 16.12.2016 до 25.05.2017 з урахуванням заробітної плати відповідно до вищезазначеної довідки, та виплатити позивачеві недотримані у зв`язку з цим суми пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) представник позивача: Савчук Микола Васильович (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса для листування: АДРЕСА_2 );

3) відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Повне судове рішення складено 05.12.2019.

Суддя Сало Павло Ігорович