Рішення № 86193451, 09.12.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 грудня 2019 р. Справа № 120/3142/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Балтака Дмитра Олеговича до Донецького прикордонного загону (в/ч 9937) про визнання дій протиправними,-

в с т а н о в и в :

до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Балтака Дмитра Олеговича з адміністративним позовом до Донецького прикордонного загону (в/ч 9937) про визнання дій протиправними.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача посилається на те, що дії суб`єкта владних повноважень з копіювання та розповсюдження відомостей відносно позивача є протиправними, оскільки дані, які розповсюджено становлять лікарську таємницю, конфіденційну інформацію та персональні дані.

Ухвалою від 07.10.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

01.11.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до частини 4 статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №551-XIV визначено, що якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містять ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Тому, за результатами проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 відповідачем на адресу Третього слідчого управління Державного бюро розслідувань у м. Краматорськ було направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ознаками передбаченими частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України. Після чого підрозділом Державного бюро розслідувань внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Крім того, разом з відзивом на позовну заяву надійшла заява про залучення третьої особи.

Ухвалою суду від 13.11.2019 року в задоволенні заяви про залучення третіх осіб відмовлено.

03.12.2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив у якій представник позивача не погоджується із викладеними відповідачем поясненнями та аргументами у відзиві на позовну заяву, тому просить прийняти дану відповідь на відзив та врахувати її зміст при винесенні рішення по суті справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 у період із 20.04.2012 по 01.03.2019 проходила військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу у Державній прикордонній службі України.

01.03.2019 на підставі наказу начальника 1 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби від 01.03.2019 №97-ОС "По особовому складу" прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії - техніка групи реєстрації та паспортної роботи відділу прикордонного контролю штабу, звільнено з військової служби у запас та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення за пунктом "ж" (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

27 серпня 2019 року позивач в порядку визначеному пунктом 2 частини 2 статті 8 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 року №2297-VI, звернулась до Донецького прикордонного загону (Військова частина 9937) із заявою про отримання інформації щодо факту передачі її персональних даних третій особі /а.с. 16/.

12 вересня 2019 року відповідачем на дану заяву направлено лист №14-7813 /а.с. 17/ у якому зазначено, що 17 грудня 2018 року листом №62-11251 /а.с.18/ на адресу Третього слідчого управління Державного бюро розслідувань у м. Краматорськ, в порядку статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України направлено матеріали службових розслідувань за фактами відсутності ОСОБА_1 на військовій службі.

Представник позивача вважає, що дії відповідача з копіювання та розповсюдження відомостей, які становлять лікарську таємницю, конфіденційну інформацію та персональні дані без отримання згоди позивача є протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Частиною 1 статті 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (стаття 32 Конституції України).

Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення чинного законодавства України, якими передбачено, що:

- збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац 2 частини 1 статті 302 Цивільного кодексу України);

- поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина 2 статті 14 Закону України від 01.06.2010 №2297-VI «Про захист персональних даних»;

- конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частина 2 статті 21 Закону України від 02.10.1992 №2657-XII «Про інформацію»;

- розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина 2 статті 7 Закону України від 13.01.2011 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації».

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте життя узгоджується із міжнародно-правовими актами.

Статтею 12 Загальної декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції; органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8).

Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року встановлено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію (пункт 1 статті 17).

За Цивільним кодексом України зміст права на недоторканність особистого і сімейного життя як одного з видів особистого немайнового права полягає в тому, що фізична особа вільно, на власний розсуд визначає свою поведінку у сфері свого приватного життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб та має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя (статті 270, 271, 301). Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав (частина 3 статті 269 Цивільного кодексу України).

Особистим життям фізичної особи є її поведінка у сфері особистісних, сімейних, побутових, інтимних, товариських, професійних, ділових та інших стосунків поза межами суспільної діяльності, яка здійснюється, зокрема, під час виконання особою функцій держави або органів місцевого самоврядування.

В силу ч. 1 ст. 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

У свою чергу за порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. (ст. 20 Закону України «Про інформацію»).

Змістом ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Частиною 2 статті 11 Закону України «Про інформацію» передбачено, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Аналогічна правова позиція висловлена Конституційним Судом України у рішенні від 20.01.2012 у справі №2-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень частин 1, 2 статті 32, частин 2, 3 статті 34 Конституції України, який, даючи офіційне тлумачення частин 1, 2 статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім`ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Отже, суд констатує, що лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.

Між тим, згідно ч. 5, 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про захист персональних даних» володільці, розпорядники персональних даних та треті особи зобов`язані забезпечити захист цих даних від випадкових втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних.

Згідно ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист персональних даних» використання персональних даних працівниками суб`єктів відносин, пов`язаних з персональними даними, повинно здійснюватися лише відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов`язків. Ці працівники зобов`язані не допускати розголошення у будь-який спосіб персональних даних, які їм було довірено або які стали відомі у зв`язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов`язків, крім випадків, передбачених законом. Таке зобов`язання чинне після припинення ними діяльності, пов`язаної з персональними даними, крім випадків, установлених законом.

Судом встановлено, що 17 грудня 2018 року листом №62-11251 на адресу Третього слідчого управління Державного бюро розслідувань у м. Краматорськ, в порядку статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України направлено матеріали службових розслідувань за фактами відсутності ОСОБА_1 на військовій службі.

Частиною 4 статті 85 Дисциплінарного статуту вказано, що якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Аналіз змісту даної норми покладає на відповідача лише обов`язок письмово повідомити орган досудового розслідування про факт наявності вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцем, але не зобов`язує направляти разом із повідомленням копії документів, які становлять лікарську таємницю, конфіденційну інформацію та персональні дані.

Підтвердженням того, що інформація яка міститься у додатках до листа №62-11251 від 17.12.2018 року із висновком службового розслідування на 63 арк., направленого Третьому слідчому управлінню Державного бюро розслідувань у м. Краматорськ, становить лікарську таємницю, конфіденційну інформацію та персональні дані прапорщика ОСОБА_1 є лист Донецько-Луганського регіонального управління Донецького прикордонного загону №14-7813 від 12.09.2019 року у якому зазначено, що матеріали службових розслідувань містять інформацію про посаду, військове звання, П. І.П. , дату та рік народження, громадянство, місце реєстрації, медичні документи позивача.

Адміністрацією Державної прикордонної служби України листом №30/Б-797 від 26.04.2019 року проінформовано, що з метою забезпечення виконання Закону України "Про доступ до публічної інформації" в Адміністрації Державної прикордонної служби України видано наказ №501 від 07 липня 2011 року "Про затвердження переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Державній прикордонній службі України та Інструкції із захисту публічної інформації у Державній прикордонній службі України".

Відповідно до вищезазначеного наказу відомості (дані, інформація), які містяться у послужному списку військовослужбовців Державної прикордонної служби України (по заповненню за встановленою формою) та висновках, витягах, відомостях, картках, контрактах, книгах, наказах, особових справах, паспортах, планах, положеннях, результатах психологічних обстежень, справах, характеристиках, що створюються (обробляються) посадовими та службовими особами Державної прикордонної служби України, розголошення яких може мати негативні наслідки у сфері державної безпеки та/або може завдати шкоди законним інтересам та правам військовослужбовців Державної прикордонної служби України, віднесені до відомостей, що становлять службову інформацію у Державній прикордонній службі України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 10 Закону України "Про захист персональних даних кожна особа має право на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів.

Разом з тим, порядок реалізації повноважень (правова процедура) слідчого щодо витребування документів від підприємств, установ та організацій визначений главою 15 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) і здійснюється у формі отримання тимчасового доступу до речей і документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Тобто, право витребувати документи (отримувати тимчасовий доступ до речей і документів) у підприємства чи іншого суб`єкта можливо лише на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до п. 2, 4, 8 ч. 1 ст. 162 КПК України до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать: відомості, які можуть становити лікарську таємницю; конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю; персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних.

Згідно змісту пункту 18 листа ВССУ від 05.04.2013 №223-559/0/4-13 "Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження" беручи до уваги зміст положень частини 1 статті 86, частин 2, 3 статті 93 КПК України, застосування стороною кримінального провадження такого способу збирання доказів як вилучення речей чи документів (частини 7 статті 163 КПК України) під час отримання доступу до речей і документів може здійснюватися у випадках, якщо:

1) особа, у володінні якої знаходяться речі або документи, не бажає добровільно передати їх стороні кримінального провадження або є підстави вважати, що вона не здійснить таку передачу добровільно після отримання відповідного запиту чи намагатиметься змінити або знищити відповідні речі або документи;

2) речі та документи згідно зі статті 162 КПК України містять охоронювану законом таємницю і таке вилучення необхідне для досягнення мети застосування цього заходу забезпечення.

В інших випадках сторона кримінального провадження може витребувати та отримати речі або документи за умови їх добровільного надання володільцем без застосування процедури, передбаченої главою 15 КПК України.

Як вбачається із матеріалів справи оскаржувані дії командування Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9937) з копіювання та розповсюдження відомостей, які становлять лікарську таємницю, конфіденційну інформацію та персональні дані ОСОБА_1 шляхом направлення на адресу Третього слідчого управління Державного бюро розслідувань у м. Краматорськ листа від 17.12.2018 року №62-11251, вчинені без відповідної ухвали слідчого судді, тобто без застосування органом досудового розслідування обов`язкової та необхідної у даному випадку процедури передбаченої главою 15 КПК України.

Таким чином, такі дії відповідача безпосередньо суперечать вимогам чинного законодавства.

Суд наголошує, що реалізація права на недоторканність особистого життя гарантується кожній особі незалежно від статі, політичних, майнових, соціальних, мовних чи інших ознак, а також статусу публічної особи, зокрема державного службовця, державного чи громадського діяча, який відіграє певну роль у політичній, економічній, соціальній, культурній або іншій сфері державного та суспільного життя.

Відтак, Донецьким прикордонним загоном Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9937) у даному випадку було допущено порушення положень статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 32 Конституції України, абзацу 2 частини 1 статті 302 ЦК України, частини 2 статті 14 Закону України "Пpo захист персональних даних", частини 2 статті 21 Закону України "Про інформацію", частини 2 статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

За наведених обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними дії командування Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби (Військова частина 9937) з копіювання та розповсюдження відомостей, які становлять лікарську таємницю, конфіденційну інформацію та персональні дані прапорщика ОСОБА_1 (П-017893) інспектора прикордонної служби 2 категорії - техніка групи реєстрації та паспортної роботи відділу прикордонного контролю штабу, шляхом направлення на адресу Третього слідчого управління Державного бюро розслідування у м. Краматорськ листа від 17.12.2018 року №62-11251 із висновком службового розслідування на 63 аркушах.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору питання про розподіл судового збору у справі не вирішується.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, ст. 3, 19, 32 Конституції України, ст. 270, 271, 301, 302 Цивільного кодексу України, ст. 15, 159, 160, 162, 163, 165 Кримінально процесуального кодексу України, ст. 6, 10, 14, 24 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 року № 2297-VI, ст. 11, 20, 21 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року № 2657-XII, ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії командування Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби (Військова частина 9937) з копіювання та розповсюдження відомостей, які становлять лікарську таємницю, конфіденційну інформацію та персональні дані прапорщика ОСОБА_1 (П-017893) інспектора прикордонної служби 2 категорії - техніка групи реєстрації та паспортної роботи відділу прикордонного контролю штабу, шляхом направлення на адресу Третього слідчого управління Державного бюро розслідування у м. Краматорськ листа від 17.12.2018 року №62-11251 із висновком службового розслідування на 63 аркушах.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Донецький прикордонний загін (Військова частина 9937) (вул. Гагаріна, 150-а, м. Маріуполь, Донецька область, 87521, ЄДРПОУ 14321726).

Повний текст судового рішення складено 09.12.2019 р.

Суддя Свентух Віталій Михайлович