Ухвала суду № 86192228, 02.12.2019, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2590/18

1-кп/703/190/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року колегія суддів Смілянського міськрайонного суду Черкаської області в складі:

судді доповідача Опалинської О.П.

суддів Кирилюк Н.А., Прилуцького В.О.,

при секретарі Бойко Л.М.

за участі прокурора Луговського І.С.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисників обвинувачених Цвіркун О.С., Нєнова Д.І.

представника потерпілого Коваленка С.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла кримінальне провадження №12015250230002035 від 3 грудня 2015 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, а саме клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 про повернення обвинувального акту прокурору для доопрацювання,-

встановила:

В провадженні Смілянського міськрайонного суду знаходиться кримінальне провадження №12015250230002035 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою колегії суддів від 02 грудня 2019 року розгляд вказаного кримінального провадження в зв`язку із заміною члена колегії суддів розпочато зі стадії підготовчого судового засідання.

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – Нєнов Д.І. заявив клопотання про направлення обвинувального акту в рамках вказаного кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України прокурору для доопрацювання.

Заявлене клопотання захисник Нєнов Д.І. обґрунтовує тим, що в обвинувальному акті не зазначено місце вчинення кримінального правопорушення, що, на думку захисника, виключає можливість проведення судового розгляду за таким обвинувальним актом, а також визначення територіальної підсудності кримінального провадження, відтак будь-яке кінцеве процесуальне рішення у вказаному провадженні може бути скасовано, виключно із цих підстав.

Крім того, обвинувальний акт у такому вигляді не може бути розглянутий судом, оскільки його розгляд може призвести до порушення права обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на захист через неконкретність обвинувачення та неможливість вибудувати чітку лінію захисту, а тому для виключення навіть найменших підстав для скасування майбутнього процесуального рішення у справі, яка розглядається у суді уже значний проміжок часу, захисник просить обвинувальний акт повернути прокурору для приведення його у відповідність до вимог КПК України.

Прокурор висловив думку про те, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав для його повернення прокурору немає, оскільки весь необхідний обсяг слідчо-процесуальних дій виконано в повному обсязі, можливість встановлення місця початку, продовження та закінчення злочину на досудовому слідстві вичерпана, що відображено в обвинувальному акті в рамках проведеного кримінального розслідування. Відтак прокурор вважає за можливе призначити судовий розгляд даного кримінального провадження у відкритому судовому засіданні.

Представник потерпілого проти задоволення клопотання захисника щодо повернення обвинувального акту прокурору для доопрацювання заперечував.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - Цвіркун О.С. підтримав клопотання захисника Нєнова Д.І.

Обвинувачені підтримали думку захисників.

Суд заслухавши пояснення прокурора, захисників, обвинувачених, представника НАК «Нафтогаз України», дослідивши матеріали справи в межах заявленого клопотання приходить до наступного.

Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, яким повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Частиною 3 ст.314 КПК України передбачено рішення, які має право прийняти суд у підготовчому судовому засіданні, в тому числі вирішити питання про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Обвинувальний акт - це важливий процесуальний документ досудового розслідування, який оформляє його результати. В ньому підводяться підсумки досудового розслідування, обґрунтовуються доказами висновки слідчого, прокурора щодо винуватості підозрюваного та юридичної кваліфікації його діянь, формулюється в остаточному вигляді обвинувачення.

Згідно із п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту згідно зі ст. 337 КПК України, суд першої інстанції здійснює судовий розгляд.

Проте, як вбачається з обвинувального акту від 27 липня 2018 року у кримінальному провадженні № 12015250230002035, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 грудня 2015 р. відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у ньому при складанні не дотримано всіх вказаних вимог, а саме, не зазначено місце вчинення кримінального правопорушення, що виключає можливість призначення такого обвинувального акту до судового розгляду, оскільки будь-яке кінцеве процесуальне рішення у вказаному провадженні може бути скасовано виключно із цих підстав.

Так, Європейський суд з прав людини в п. 87 рішення по справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року (статус остаточного набрало 06.12.2005 року), в якій були встановлені порушення статті 6 Конвенції, визначив, що принцип рівності сторін у процесі є однією зі складових широкого поняття справедливого суду, яке також включає основоположний принцип змагальності процесу. Крім того, принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону в суттєве більш невигідне становище порівняно з іншою стороною.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24 жовтня 2003 року № 8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Подібне положення передбачено у п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України, відповідно до якого обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, так як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79).

Крім того, положення пп. «а» п. З ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у рамках права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Як вбачається з п. 10 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24 жовтня 2003 року № 8, «у мотивувальній частині вироку, зокрема, має бути чітко сформульовано обвинувачення, яке визнається судом доведеним, з обов`язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину та його наслідків, форми вини і мотивів злочину тощо, а також доказів, якими суд обґрунтовує свої висновки, обставин що визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом`якшують або обтяжують покарання. Порушення при постановленні вироку вимог статей 332-335 КПК може бути підставою для його скасування».

В підготовчому судовому засіданні колегією суддів з`ясовано ряд питань слідуючого змісту.

Зокрема прокурором було зазначено про те, що місце вчинення кримінального правопорушення обвинуваченими є невизначеним, оскільки встановлено що кримінальне правопорушення було розпочато та закінчено в м. Києві, незаконно отримані кошти перераховувались на рахунок фіктивної організації в м. Одеса, а продовжувався злочин в м. Сміла Черкаської області за юридичною адресою ТОВ «Сміла Енергоінвест». Окрім того вказав, що досудове розслідування кримінального провадження завершувалось слідчим управлінням ГУНП у Черкаський області.

Таким чином, обвинувальний акт не може бути прийнятий до розгляду судом, оскільки це може призвести до порушення прав обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в зв`язку з невірним визначенням територіальної підсудності кримінального провадження, відтак обвинувальний акт слід повернути прокурору для приведення його у відповідність до вимог КПК України.

Оскільки із обвинувального акту не вбачається місце вчинення злочину, окрім того досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні було завершено слідчим Управлінням ГУНП у Черкаській області, відтак дана обставина може свідчити про непідсудність даної справи саме Смілянському міськрайонному суду Черкаської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Відтак, на думку колегії суддів, вказані недоліки мають бути усунуті прокурорами, що здійснюють наглядове провадження у вказаному кримінальному провадженні, з метою недопущення порушення правил його підсудності та недопущення скасування з цих підстав прийнятого судом рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 32, 91, 291, 314, 372 КПК України, -

ухвалила:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – задовольнити.

Обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України повернути прокурору для доопрацювання.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом семи днів з моменту її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 06 грудня 2019 року

Суддя-доповідач: Опалинська О.П.

Судді: Кирилюк Н.А.

Прилуцький В.О.