Рішення № 86190273, 06.12.2019, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1273/15-ц

пр.№ 2/464/315/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.11.2019 року м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Рудакова І.П.,

за участю секретаря судових засідань Захарчук О. Ю.,

учасники справи:

позивачі ОСОБА_1 з`явилась, ОСОБА_2 не з`явився,

відповідач ОСОБА_3 з`явився, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - не з`явились, Житлово-будівельний кооператив №172,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Львівська міська рада, Львівське обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», приватний нотаріус Чорний І.С. - не з`явились, Сихівська РА ЛМР,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Житлово-будівельний кооператив №172, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Львівська міська рада, Львівське обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, приватний нотаріус Чорний І.С. про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

за участю представників учасників справи: представник позивача ОСОБА_6 , представник Сихівської РА ЛМР Петришин О. І., представник відповідача ОСОБА_7 Н.П. - з`явився, інші представники учасників справи не з`явились,

в с т а н о в и в:

у 2015 році позивачі звернулись в суд із позовною заявою до відповідачів у якому, з урахування додаткової позовної заяви від 22 травня 2015 року, просять: визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 31 січня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 із застосування наслідків недійсності цього договору.

В обґрунтування позову покликається на те, що у 2007 році суд першої інстанції визнав за ОСОБА_3 право власності на спірну квартиру, яке у подальшому було скасовано. Однак, володіючи правом розпорядженням останній 02.08.2007 продав квартиру ОСОБА_5 (матері дружини) за завищеною ціною, проте і такий договір був визнаний судом недійсним рішенням суду, яке залишено без змін у цій частині 03.11.2014. Попри те, не зважаючи на виникненням спірних правовідносин щодо недійсності правочину купівлі-продажу квартири ОСОБА_5 31.01.2014 укладає договір купівлі-продажу цієї ж квартири із ОСОБА_4 Спірний договір порушує права та законні інтереси позивачів, адже право власності на спірну квартири належить позивачу ОСОБА_2 , що встановлено неодноразовими судовими рішеннями відносно спірного нерухомого майна. Жодних правових наслідків у зв`язку із укладення спірного правочину не настало, адже покупець жодного разу не перебував у квартирі, не сплачує за комунальні послуги, а отже її дії не спрямовані на володіння, користування та розпорядження цією квартирою, а відтак такий є фіктивним. У відповідності до ст. ст. 215, 203, 234 ЦК України просить позов задовольнити.

30 червня 2015 року ліквідатором відповідача Житлово-будівельного кооперативу № 172 подано заперечення на позов, який містить наступні аргументи. ОСОБА_2 не є власником спірної квартири, адже право власності виникає лише після його реєстрації, чого не здійснено із сторони позивача, а тому квартира перебуває у власності кооперативу. Фактичним власником квартири є ОСОБА_4 . Таким чином, спірний договір жодним чином не стосується прав та законних інтересів позивачів. Просить у позові відмовити.

11 лютого 2005 року третьою особою Львівською міською радою подано пояснення на позов. Спірна квартира була зареєстрована за ОСОБА_8 , як робітнику ВВО «Прогрес». Рішення загальних зборів ЖБК № 172 про вступ до членів ЖБК ОСОБА_2 для затвердження не поступало, ордер йому на квартиру не видавався, інформарція про вступ останнього та сплату пайових внесків відсутня. При вирішення справи покладаються на розсуд суду.

19 листопада 2019 року відповідачем ОСОБА_4 подано відзив на позов, який містить заперечення на нього. Вказує на аргументи, що є добросовісним набувачем, адже її право власності виникло на підставі спірного договору з моменту реєстрації права власності. Право власності позивача ОСОБА_2 не підтверджено жодними доказами. Фіктивним може визнатися договір, якщо обидві сторони діяли без наміру створити цивільно-правові наслідки, а у разі наявності наміру у одної сторони, то такий договір не може бути визнаний недійсним. З метою реалізації права розпорядження та користування ОСОБА_4 було здійснено реєстрації чоловіка ОСОБА_9 у квартирі. Стороною позивача не подано жодних доказів відсутності у сторін наміру реального настання правових наслідків. Просить у позові відмовити.

25 лютого 2015 року ухвалою судді Сихівського районного суду м. Львова Шашуріною Г. О. відкрито провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду, у якому судові засідання неодноразово відкладались з поважних причин.

21 квітня 2015 року справу передано головуючому судді Сихівського районного суду м. Львова Рудакову І. П. передано справу внаслідок повторного автоматичного розподілу у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Шашуріної Г. О.

07 вересня 2015 року ухвалою суду зупинено провадження у справі до розгляду апеляційним судом справи за скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 24.03.2015.

20 жовтня 2015 року ухвалою суду відновлено провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду.

23 грудня 2015 року ухвалою суду зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішення Верховного суду України у справі № 2-486/11.

04 січня 2019 року ухвалою суду поновлення провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду у судове засідання.

07 жовтня 2019 року ухвалою суду задоволено клопотання відповідача ОСОБА_3 та призначено справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи. Призначено підготовче засідання.

07 листопада 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

У судовому засідання позивачка ОСОБА_10 та представник позивача підтримала позов повністю та просять такий задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_11 заперечили проти позову та просять у такому відмовити з підстав викладених у заяві по суті.

У судовому засіданні представник третьої особи Сихівської РА ЛМР, як орган опіки і піклування підтримав сторону позивачки ОСОБА_10 , адже у неї на утриманні є діти, одна з яких інвалід з дитинства.

У судове засідання інші учасники справи не з`явились, а тому суд з урахуванням думки присутніх учасників, вважає за можливе провести засідання у відсутності осіб, що не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

05 липня 2007 року заочним рішенням Сихівського районного суду м. Львова у справі № 2-3272/2007 визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_8 . Зобов`язано ЛОКП «БТІ та ЕО» зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на вказану квартиру. Рішення суду набрало законної сили. В подальшому, 13.08.2007 зазначене рішення суду скасовано ухвалою суду першої інстанції та зобов`язано ЛОКП «БТІ та ЕО» анулювати свідоцтво право власності на квартиру, за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами /Том 1, арк. спр. 5, 6/.

Однак, набувши правомочність розпорядження майном, відповідно до зазначеного рішення суду, ОСОБА_3 юридично визначив долю майна шляхом його відчуження за договором купівлі-продажу, укладеного 02 серпня 2007 року між ним та ОСОБА_5 /Том 1, арк. спр. 59/.

22 березня 2013 року рішенням Сихівського районного суду м. Львова у справі № 2-486/11:

- у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , жукової лесі Зіновіївни, ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 та зобов`язання реєстрації такого права відмовлено;

- позов ОСОБА_12 до ОСОБА_5 ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 02.08.2007, укладений між ОСОБА_3 та його тещею ОСОБА_5 . У позовній вимозі про витребування цієї квартири з незаконного володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відмовлено;

- у позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про зобов`язання виконати вимоги договору купівлі-продажу від 02.08.2007, визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням та виселення, визнання законним власником квартири та вселення, зобов`язання зняти з реєстрації відмовлено;

- у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ЖБК № 172 про визнання протиправним та нечинними рішення загальних зборів відмовлено.

Зазначене рішення суду було неодноразово предметом розгляду у судах апеляційної та касаційної інстанції.

03 листопада 2014 року ухвалою Апеляційного суду Львівської області апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на рішення суду від 22.03.2013 у частині вирішення:

-позовних вимог ОСОБА_5 про виселення ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з квартири зі зняттям їх із реєстрації за указаною адресою та вселення її до цієї квартири,

- позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 02.08.2007,

-позовних вимог ОСОБА_3 про визнання протиправним та прийняття у члени кооперативу ОСОБА_2 , відхилено та залишено рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22.03.2013 без змін / Том 1, арк. спр. 21-23/.

15 серпня 2018 року постановою Верховного суду касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22.03.2013 та ухвалою апеляційного суду Львівської області від 03.11.2014 залишено без змін /Том 2, арк. спр. 192-201/.

Попри те, між сторонами виникли спірні правовідносини щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , оскільки такий договір порушує законні права та інтереси позивачів.

Суд установив, 31 січня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Чорним І. О. та зареєстрований у реєстрі за № 119. Продаж квартири вчинено за домовленістю сторін за 327353 грн, які повністю сплачені покупцем продавцеві до підписання цього договору. При нотаріальному посвідченні правочину сторони усвідомлювали значення своїх дій і керували ними, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. / Том 1, арк. спр. 97, 98/.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. ст. 203, 655 цього Кодексу договір купівлі-продажу вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст. 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним повинно бути встановлено наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Між тим, у постановах Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та від 19.10.2016 у справі № 6-1873цс16 викладено правову позицію, відповідно до якої для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 01.02.2017 року у справі № 6-2360цс16 та підтримана в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року по справі № 442/3285/16-ц, провадження № 61-21651св18

Повертаючись до матеріалів справи суд відмічає, що ОСОБА_2 у відповідності до ст. 15 Закону України «Про власність» (в редакції на час виникнення спірних відносин) набув права власності на спірну квартиру. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного суду від 15.08.2019 у справі № 2-486/11 / Том 2, арк. спр. 199/.

Позивачі зареєстровані у спірній квартирі, що підтверджено відбитком штампу у паспорті громадянина України /Том 1, арк. спр. 24, 25/.

Разом із тим, суд установив, що сторона позивача проживає та користується спірною квартирою. Суд враховує спільну позицію сторін з цього питання, адже будь-яких протилежних доказів цим даних суду не подано.

У справі встановлено, що 31 січня 2014 року ОСОБА_5 , відчужуючи належну їй квартиру за договором купівлі-продажу була обізнана про наявність судового процесу, предметом якого була також спірна квартира, починаючи з 2007 року, адже є тещею ОСОБА_3 , про що свідчать неодноразові судові рішення. Однак, при укладені спірного договору стверджувала, що спірна квартира належить їй на праві особистої приватної власності /п. 11 договору від 31.01.2014/.

Разом із тим суд вважає, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , укладаючи договір купівлі-продажу спірної квартири були обізнані про те, що у спірній квартирі проживають інші особи, які є позивачами у справі, адже ОСОБА_4 візуально оглянула квартиру, про що стверджувала у заяві поданій приватному нотаріусу 31.01.2014 /Том 1, арк. спр. 100/; наявність спору про права власності на зазначену квартиру, а відтак повинні були передбачати негативні наслідки для себе у разі набрання законної сили судовими рішеннями, якими стверджено факт набуття права власності ОСОБА_2 у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідачами не спростовано доводів позивача щодо продовження проживання сторони позивачів та його сім`ї у квартирі, здійснення сплати за житлово-комунальні послуги та вчинення дій щодо збереження майна навіть після відчуження цього об`єкта.

Суд не встановив, що відповідач ОСОБА_4 намагалась досягти правового результату щодо реалізації наданих їй можливостей, укладавши спірний договір, адже жодних доказів з цього питання не подала суду. У зв`язку із цим, суд критично оцінює аргумент відповідачки щодо реєстрації чоловіка ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено довідкою ЛКП «Житловик-С» від 07.11.2019 № 3338, адже такий факт не свідчить про реальність настання правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину /Том 3, арк. спр. 120/.

Отже, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний їх зв`язок у сукупності та в межах заявлених вимог, суд приходить висновку, що протягом всього часу розгляду справи в суді позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що укладаючи оспорюваний договір обидві його сторони вчиняли такий правочин умисно, лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним та вчиняючи такий правочин, сторони мали інші цілі, ніж ті, що передбачені цим правочином.

Таким чином, суд прийшов висновку про визнання спірного договору від 31.01.2014 фіктивним, а відтак визнається судом недійсним, без застосування наслідків недійсності, адже суд не встановив, що вчинено будь-які дії на виконання такого договру.

Щодо аргументів сторони відповідача про невірно обрани стороною позивача спосіб захисту порушеного права, адже належним є витребування майна із чужого незаконного володіння, суд прийшов наступного.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Повертаючись до матеріалів справи суд не встановив, що у володінні ОСОБА_4 перебуває спірна квартира, яка відчужена на її користь за договором купівлі-продажу від 31.01.2014 та укладеним без достатніх правових підстав, а відтак відсутні правові підстави для застосування ст. 387 ЦК України на застосування яких покликався представник відповідача у судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження суд під час розгляду справи не встановив.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути судовий збір по 121,80 грн з кожного.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 137, 141, 259, 265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Житлово-будівельний кооператив №172 про недійсним договір купівлі-продажу квартири та застосувати наслідки недійсності цього договору - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 31 січня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

В решті позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Житлово-будівельний кооператив №172 про застосування наслідків недійсності договору від 31 січня 2014 року - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі по 121,80 грн з кожного.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , серія та номер паспорта НОМЕР_1 ;

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , серія та номер паспорта НОМЕР_2 ;

відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_3 , серія та номер паспорта НОМЕР_3 ;

відповідач ОСОБА_3 , місце проживання - АДРЕСА_4 ;

відповідач Житлово-будівельний кооператив №172, місцезнаходження - місто Львів, вулиця Гната Хоткевича, будинок № 56;

відповідач ОСОБА_5 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_5 , РНОКППФО НОМЕР_4 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Львівська міська рада, місцезнаходження - місто Львів, площа Ринок, будинок № 1;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Львівське обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», місцезнаходження - місто Львів, вулиця Липинського, будинок № 54;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, місцезнаходження - місто Львів, проспект Червоної Калини, будинок № 66;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Чорний І.С., місцезнаходження - АДРЕСА_6.

Повне судове рішення складено 06 грудня 2019 року.

Суддя І. П. Рудаков