Рішення № 86189994, 25.11.2019, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/11272/14-ц

пр.№ 2/464/27/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.11.2019 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Чорна С.З.

при секретарі судових засідань Бусько Ю.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

представника третьої особи Петришин О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, третя особа: приватний нотаріус Міхнов Олега Володимировича про визнання правочину недійсним та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні та виселення з квартири,-

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який неодноразово уточнювала і остаточно просить визнати нечинним договір довічного утримання від 26.06.2014, укладений між її бабцею - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у відповідності до ст.233 ЦК України як такого, що вчинений особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкарай невигідних умовах.

Обгрунтовує уточнені позовні вимоги тим, що вона є спадкоємицею по представленю 1 черги за ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкове майно складається з квартири АДРЕСА_1 та речей домашнього вжитку. Зазначає, що вона та її мати ОСОБА_7 доглядали за бабцею ОСОБА_6 , яка важко хворіла, догляд здійнснювали як в квартирі, так і в лікарні, годували за власні кошти, купували необхідні ліки, здійснювали оплату комунальних платежів. Вказує, що ОСОБА_6 при житті завжди висловлювалась про наміри залишити квартиру позивачу. Останні два роки, починаючи з 2012р стан ОСОБА_6 погішршився, яка періодично знаходилась на стаціонарному лікуванні, біля бабці завжди знаходилась вона та її мати, вони купували продукти та потрібні ліки. Тим самим, до дня смерті ОСОБА_6 тільки позивач та її мати піклувалися про неї. Крім цього, зазначає, що при житті у її бабці були сильні головні болі, запаморочення, вона не впізнавала близьких, через психічні розлади вона не розуміла значення своїх дій та не могла ними керувати. Вказала, що займалась похованням ОСОБА_6 , виконала всі похоронні ритуали. Просить позов задовольнити.

У провадження судді Чорна С.З. справа надійшла 23.11.2017.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 21.12.2017 об`єднано в одне провадження позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання договору довічного утримання недійсним із позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права володіння та користування квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідача без наданння іншого житла.

24.01.2018 представником відповідача ОСОБА_5 подано відзив на черговий раз уточнену позовну заяву ОСОБА_1 (визнання правочину фіктивним), в якому категорично заперечує наведені підстави уточненого позову. Вказує, після укладення договору 26.06.2014 право власності на квартиру АДРЕСА_1 переоформлене на ОСОБА_5 Остання, згідно умов договору, щомісяця перераховувала визначену з ОСОБА_6 суму грошових ресурсів. Сторонни домовилися, що ОСОБА_6 самостійно забезпечуватиме себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, по мірі виникнення потрібними послугами та всім необхідним для повноцінного життя. ОСОБА_5 щомісяця сплачувала комунальні послуги, що надавалися квартирі АДРЕСА_1 у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг. Вказав, що ОСОБА_5 відповідно до прописаної у договорі умови намаглася компенсувати вартість ритуальних послуг особі, яка здійснила поховання ОСОБА_6 . Зазначає, що відповідач за первісним позовом за спільною згодою з ОСОБА_6 передала останній одноразове грошове утримання в сумі 40 000 гривень. Вважає, що наявними належними доказами повністю спростовуються доводи позивача про фіктивність правочину. Відповідач категорично заперечує, що оспорюваний договір довічного утримання від 26.06.2014, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , є удаваним, спрямованим на досягнення інших правових наслідків і приховує іншу волю його учасників.

21.06.2018 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Міхнов О.В. подав заяву про розгляд справи у його відсутності та при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Позивач ОСОБА_1 24.09.2018 подала суду заяву про зміну підстав позову, оскільки договір довічного утримання слід визнати нечинним у відповідності до ст.233 ЦК України, оскільки правочин вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалась.

Ухвалою суду від 27.09.2018 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою від 27.09.2018 витребувано у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Міхнова О.В. документи до договору довічного утримання між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від 26.06.2014.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні змісту позовної заяви, просить задоволити. Вказала, що проживає у квартирі своєї бабці, яку доглядала, поховала за власні кошти. В задоволенні позову ОСОБА_5 до неї про усунення перешкод у користуванні та виселення з квартири просить відмовити за безпідставністю, оскільки її бабця при своєму житті бажала залишити квартиру лише їй.

Представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримали, категорично заперечили позов ОСОБА_5 .

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 заперечила, надала пояснення, які за змістом відповідають поданому відзиву на позов. Позов ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні та виселення з квартири підтримує в повному обсязі та просить таку задовольнити.

Представник третьої особи Сихівської районної адміністрації, як орган опіки та піклування Петришин О.І. в судовому засіданні просить позов ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним - задовольнити, а в задоволені позову ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні та виселення з квартири - відмовити.

Заслухавши вступні слова учасників процесу, показання свідків, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним - слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26.06.2014 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Міхновим О.В. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_6 , передала у власність ОСОБА_5 належну їй квартиру АДРЕСА_1 , взамін чого ОСОБА_5 , зобов`язується забезпечувати ОСОБА_6 утриманням довічно на умовах цього Договору. Із копії договору вбачається, що нотаріусом особу ОСОБА_6 встановлено та дієздатність перевірено. ( т.4 а.с.46-47).

Із змісту оспорюваного договору вбачається, що при його посвідченні нотаріусом роз`яснено сторонам всі умови укладення договору (ст.ст.203, 214,229-235, 334, 744-757 Цивільного кодексу) момент набуття права власності на предмет договору (п.15).

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (т.1 а.с. 11).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 ствердила, що знала покійну ОСОБА_6 , з 2012 вона хворіла, мати позивача ОСОБА_7 навідувала ОСОБА_6 , яка почала хворіти на початку 2014 року і її стан погіршився влітку 2014 року. Вона позичила ОСОБА_6 . 10 000 тис. гривень на лікування. Покійна повідомила їй, що знайшла гроші у липні-червні 2014 року. Їй відомо, що покійна ОСОБА_6 хворіла онкологічним захворюванням. У жовтні ОСОБА_6 знаходилась на стаціонарному лікуванні у зв`язку із переломом ноги, через 3 дні після лікарні вона померла.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 ствердив, що в жовтні 2014 року він з ОСОБА_6 знаходився на стаціонарному лікуванні разом у 8 лікарні. Вказав, що ОСОБА_6 доглядали позивач та її мати. Інших осіб він не бачив.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_7 показала, що покійна ОСОБА_6 являється матір`ю її покійного чоловіка. Оскільки остання почала важко хворіти, тому у жовтні - листопаді 2012 року вона переїхала жити до бабці з метою догляду. Вона не була обізнана про укладений договір довічого утримання, їй відомо лише про позику коштів. Вказала, що ОСОБА_6 при житті висловлювалась про намір передати квартиру у власність онуці ОСОБА_1 . Після поховання покійної через два тижні передзвонила ОСОБА_5 та запропонувала повернути кошти за поховання.

Допитана в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 в якості свідка ствердила, що у 2012 році погіршився стан здоров`я у її бабці ОСОБА_6 Вказала, що у лікарні доглядала за нею тільки вона та її матір. Після смерті ОСОБА_6 вона вселилась у квартиру, де і знайшла договір довічного утримання. Стверджує, що ОСОБА_6 сприймала договір довічного утримання як договір позики.

Із висновку судово-психіатричного експерта №736 від 18.11.2016 (т.2 а.с.76-78) вбачається, що ОСОБА_6 на період укладення договору довічного утримання 26.06.2014 не виявляла ознак психічного розладу, могла усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та передбачати їх наслідки. Дані про її перебування на час укладення договору довічного утримання в емоційному стані який би суттєво впливав на її дії відсутні.

Судом враховується, що статтею 16 ЦК не передбачено такого способу захисту цивільних прав та інтересів як визнання правочину нечинним.

Як вбачається з первісної позовної заяви та всіх заяв про зміну позовних вимог, зміну підстав позову - позивач ОСОБА_1 не вказує, які її права порушено укладенням договору довічного утримання. Нею не подано суду доказів на підтвердження права на заявлення вимоги про визнання недійсним договору довічного утримання. Адже, ОСОБА_1 не надано суду доказів, що вона зверталась із заявою про прийняття спадщини у встановленому законом порядку.

Позивачкою ОСОБА_1. не доведено жодними належними та допустимими доказами недійсність («нечинність») договору довічного утримання на підставі ст. 233 ЦК України, тобто як такого що вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим інша сторона скористалась, з огляду на таке.

Згідно з ч.ч.1 - 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.ст. 744, 745 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Виходячи зі змісту ст.ст.203, 744 ЦК договір довічного утримання вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Посилаючись на ст. 233 ЦК України, позивач зазначає, що ОСОБА_6 уклала договір під впливом тяжких обставин, а саме необхідності отримання 50 000 грн. для оплати обстеження та лікування онкологічного захворювання в Ізраїлі.

За змістом ст.ст.203, 233, 744 КПК України при укладенні договору довічного утримання волевиявлення відчужувача має бути спрямоване на добровільне, без будь-яких примусів або впливу сторонніх осіб передання належного йому майна на користь набувача.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Отже, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася, при цьому для визнання такого правочину недійсним позивач повинен надати суду належні та допустимі докази, які свідчать про те, що: у особи, яка вчинила правочин, були наявні, тяжкі обставини; правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Необхідним критерієм для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених вище, є доведення нерозривного причино - наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин.

Аналізуючи матеріали справи суд надає належну оцінку тим обставинам, що позивач ОСОБА_1 , користуючись правами, передбаченими ст.31ЦПК України почергово заявила фактично всі, передбачені ЦК України, підстави для визнання договору недійсним, вигадуючи все нові обставини і саме про це свідчать письмові докази, зібрані в матеріалах справи.

Доводи позивача ОСОБА_1 про вчинення ОСОБА_6 правочину під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася документально спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Так, в первинній позовній заяві від 11.11.14 - позивач ОСОБА_1 не вказує про онкологічне захворювання своєї бабусі та про необхідність її обстеження і лікування за кордоном (т. 1 ст. 2-3).

Лише після ознайомлення із висновком судово - медичної експертизи трупа ОСОБА_6 , яку було закінчено 21.11.2014 і в якій вказано причину смерті поперлої - онкологічне захворювання, позивач ОСОБА_1 подає позовну заяву (в порядку ст. 31 ЦПК) від 28.01.2015, в якій вже зазначає про 50 тис. грн, які ніби то були потрібні для лікування онкологічного захворювання бабусі.

Як вбачається із відповіді начальника Сихівського РВ від 15.05.2015 року (арк. 24), саме за заявою ОСОБА_1 до Сихівського РВ проведено судово-медичну експертизу виявленого трупа ОСОБА_6 для встановлення причин смерті. Наведене дає суду підстави прийти до висновку, що ні позивач, ні її матір не були проінформовані і обізнані про онкологічне захворювання ОСОБА_6 та не контактували з останньою певний час до її смерті У медичних документах (медичних книжках) ОСОБА_6 , наданих позивачем відсутнє згадування про наявність онкології. У виписці стаціонарного хворого № 10917 від 30.10.2014, яка передувала за 2 дні до смерті ОСОБА_6 зазначено основні та супутні захворювання: ЦВХ на ґрунті церебросклерозу і гіпертонічної хвороби 2 ст. в стадії субкомпенсації, постгерпетична неврологія, гіпертонічна хвороба 2 ст., хронічний пієлонефрит, вірусний кон`юктивіт, перелом шийки правої стегнової кістки.

Крім того, діагностичний висновок МРТ вказує, що 27.10.2014, тобто за 4 дні до смерті, обстежували голову ОСОБА_6 , тоді як із висновку судово-медичного експерта вбачається, що ОСОБА_6 померла від раку печінки.

Крім письмових доказів, які на переконання суду спростовують доводи позивачки про те, що ОСОБА_6 була змушена укласти оспорюваний договір під впливом тяжких обставин, покази свідка ОСОБА_7 (колишньої невістки померлої, матері позивачки ОСОБА_1 ) також їх спростовують.

Так, свідок ОСОБА_7 , відповідаючи на питання представника відповідача за позовом ОСОБА_1 , двічі підтвердила, що ОСОБА_6 не знала про своє онкологічне захворювання. Більше того, свідок вказала, що ОСОБА_6 не знала про те, яку суму коштів необхідно для лікування. Також ОСОБА_7 вказала, що ОСОБА_6 в онкологічному диспансері на обліку не перебувала. За останній рік життя ОСОБА_6 двічі була на стаціонарному лікуванні - у Львівському шкірно-венерологічному диспансері та в неврологічному відділенні 8-мої лікарні м. Львова.

В Постанові ВСУ у справі № 6-551 цс від 16.04.2016 зазначено, що необхідним критерієм для визнання правочину недійсним є доведення в судовому процесі нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та зменшення тяжких обставин.

Позивач ОСОБА_1 не довела належними і допустимими доказами, що саме онкологічне захворювання призвело до вчинення правочину ОСОБА_6 для отримання 50 тис. грн на лікування в Ізраїлі.

При цьому, дослідивши письмові докази, суд переконаний, що ОСОБА_6 , як особа, що укладала правочин, не знала про свій діагноз та укладала його саме для усунення несприятливих обставин.

Суд надає належну оцінку тому, що жодних доказів з цього приводу позивачем ОСОБА_1 представлено суду не було: ні медичного документу з детальним описом перебігу захворювання та фіксуванням подібного діагнозу, ні підтвердження звернення за консультацією до клініки в Ізраїлі з представленням таких документів.

Натомість, суд враховує, що єдиний медичний документ, де зазначено «неуточнене онкологічне захворювання», в якому вказувалась можлива причина смерті ОСОБА_6 , складений після настання смерті останньої.

Натомість, твердження відповідачки за первісним позовом ОСОБА_5 про те, що договір довічного утримання не був укладений під впливом тяжких обставин підтверджується відгуком та письмовими поясненнями приватного нотаріуса ЛМНО Міхнова Олега Володимировича, який посвідчував оспорюваний договір, а також поясненням менеджера ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» ОСОБА_9 , заявою співзасновника цього центру ОСОБА_16 та показами свідка позивачки ОСОБА_1 , а саме її матері і невістки померлої, ОСОБА_7 .

Чинним законодавством не вимагається щоб вартість переданого відчужувачем за договором довічного утримання майна була еквівалентною вартості послуг, які повинні бути надані набувачем за договором, у вартості першого та другого можуть бути досить істотні розбіжності, що залежить від домовленості сторін, а також від тривалості життя відчужувача, яку неможливо передбачити. Відтак, така обставина як «правочин укладений на вкрай невигідних умовах» також не доведена.

Стаття 204 ЦК встановлює презумпцію правомірності правочину. Тобто, саме на позивачі лежить тягар доведення протилежного.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Проте, всупереч вказаному, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин, на які він посилається як на підтвердження свої позовних вимог. А відтак, в задоволені позову слід відмовити.

Що стосується позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про задоволення цих позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права володіння та користування належним чином квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідача ОСОБА_1 без надання іншого житла, оскільки 26.06.2014 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладений договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Міхновим О.В.

Відповідно до умов вказаного договору, ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_5 належну їй квартиру АДРЕСА_1 . Після укладеного договору квартира АДРЕСА_1 була переоформлена на ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , у зв`язку із настання юридичного факту ОСОБА_5 стала повноправною власницею квартири. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 проживає в спірній квартирі з 2014 року, в якої відсутні будь-які правові підстави відвідувати, користуватися, проживати, зберігати свої речі у квартирі АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку, що слід усунути перешкоди у здійсненні права володіння та користування належним майном ОСОБА_5 - квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

Крім того, вирішуючи питання стягнення судових витрат, відповідно до ст.141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 в користь позивача ОСОБА_5 підлягають стягненню понесені останньою витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 280 грн., що підтверджені відповідною квитанцією.

На підставі ст.ст. 203, 204, 215, 225, 317, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, третя особа: приватний нотаріус Міхнов Олега Володимировича про визнання правочину недійсним - відмовити.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні та виселення з квартири - задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні права володіння та користування належним майном ОСОБА_5 - квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 судові витрати в ромірі 1280 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку визначеному ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН - НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, юридична адреса: м.Львів, вул.Городоцька, 299.

Третя особа: Орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, юридична адреса: м.Львів, пр.Ч.Калини, 66.

Третя особа: Приватний нотаріус Міхнов Олег Володимирович, юридична адреса: АДРЕСА_4.

Повний текст рішення складено 05.12.2019.

Суддя Чорна С.З.