Вирок № 86189865, 09.12.2019, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

09.12.2019

справа № 642/6916/16-к

провадження № 1-кп/642/117/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова(діє на підставі п.3 розділу ХІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30.09.2016р.) у складі:

Головуючого судді - Ольховського Є.Б.

за участю секретарів - Панової Г.Г., Алімурадової Т.Я.

прокурора - Жорняк С.М.

захисника - Олійник О.О.

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, українця, громадянина України, працюючого на посаді ст. оперуповноваженого Ленінського (Холодногірського) ВП ГУ НП в Хар . області, капітана поліції, зареєстрованого та який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

ОСОБА_1 , працюючи відповідно до наказу №40 о/с від 11.02.2016 старшим оперуповноваженим Ленінського ВП ГУ НПА в Харківській області, маючим спеціальне звання капітана поліції та являючись працівником правоохоронного органу, наділеним функціями представника влади, в ході здійснення заходів, спрямованих на розкриття злочину-відкритого заволодіння майном ОСОБА_3 , діючи умисно, хибно розуміючи завдання служби, бажаючи як найшвидше зібрати докази причетності ОСОБА_4 до скоєння злочину, перебуваючи у своєму службовому кабінеті НОМЕР_1 відділення карного розшуку Ленінського ВП за адресою: м. Харків, вул. Маршала Маліновського, 1, вчинив дії з явним перевищенням своїх службових повноважень.

Так, 27.02.2016 р. у період часу з 10 год. 05 хв. До 13 год.05 хв., знаходячись у кабінеті НОМЕР_1 відділення карного розшуку Ленінського ВП, ОСОБА_1 наніс ОСОБА_4 два удари рукою в живіт та груди. Вимагаючи від нього зізнання причетності до скоєння злочину - відкритого заволодіння майном ОСОБА_3 , при цьому погрожував ОСОБА_4 тим, що насильницькі дії стосовно нього буде застосовувати до того часу, поки той не визнає своєї вини. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 незаконно застосовуючи наручники, без складання протоколу про затримання у порядку ст. 208 КПК України, фактично затримав ОСОБА_4 , порушуючи при цьому ст.ст.28, 29 Конституції України та незаконно утримував його у приміщенні Ленінського ВП з 13 год.05 хв. 27.02.2016 до 16 год.00 хв. 29.02.2016. Своїми насильницькими діями ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_4 фізичний біль та синець на правому передпліччі, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи ХОБСМЕ №1538-ая/15 від 21.03.2016 відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, органом досудового розслідування ОСОБА_1 звинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, тобто у вчиненні перевищення влади, яке супроводжувалось насильством, застосуванням спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями за відсутності ознак катування.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення за ч.2 ст.365 КК України відповідно до обвинувального акту згідно вимог ч.1 ст. 337 КПК України.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1954 року кожен, кого обвинувачене у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Суд оцінює надані сторонами докази, відповідно до ст. 94 цього Кодексу, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Однак, у даному судовому провадженні, стороною обвинувачення не дотримано вище перелічених норм ст. ст. 2, 17 КПК України, ст. 6 Конвенції та вищевказаної практики Європейського суду з прав людини.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в пред`явленому йому звинуваченні не визнав та вказав, що 25.02.2016 СВ ВП були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, потерпілий: громадянин ОСОБА_2 . Суть справи полягала у тому, що приблизно 22.02.2016 р. дві невідомі особи, на Центральному Ринку відкрито викрали майно ОСОБА_2 . 25.02.2016 на виконання надійшло доручення слідчого ОСОБА_4 про проведення заходів, спрямованих на встановлення осіб, що вчинили вказане кримінальне правопорушення. 27.02.2016 ОСОБА_1 разом зі старшим уповноваженим ОСОБА_6 направились до Центрального Ринку, де побачили особу, яка походила на одного зі злочинців, за описами потерпілого ОСОБА_2 . Вони підійшли до нього, пред`явили службові посвідчення, задали декілька питань щодо вказаного кримінального правопорушення. Після запропонували ОСОБА_7 особисто піти до відділу поліції і розповісти про обставини злочину. ОСОБА_7 добровільно погодився піти до відділу поліції. На першому пості при вході до відділу відомості про ОСОБА_7 були занесені до Книги відвідувачів відділу поліції уповноваженою особою. Потім ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 направились до кабінету та розпочали опитувати ОСОБА_7 щодо обставин події, зокрема, щодо другого учасника події. Згодом було встановлено, що другою особою, що підозрюється у вчиненні злочину був ОСОБА_42 , який згодом самостійно з`явився до Холодногірського ВП. Потім ОСОБА_7 було перерозподілено безпосередньо на слідчого ОСОБА_44. В той же час, ОСОБА_1 знову пішов на Центральний ринок з метою отримання необхідної інформації щодо особи, яка обікрала ОСОБА_2 . ОСОБА_1 тоді був на Центральному ринку протягом усього робочого дня. ОСОБА_1 стало відомо, що слідчий ОСОБА_44 надав ОСОБА_7 повістку та відпустив останнього додому. Наступного разу ОСОБА_1 побачив ОСОБА_7 29.02.2016, ввечері, у відділі поліції, коли прийшов на роботу. ОСОБА_1 ознайомлювався з матеріалами щодо ОСОБА_7 , з яких йому стало відомо, що ОСОБА_7 була виписана повістка на 29.02.2016 на 14:00, однак він спізнився і прийшов до відповідного відділу поліції вже о 16:00. Жодних порушень, нанесень тілесних ушкоджень, інших протиправних дій з боку ОСОБА_1 та інших працівників відділу поліції до потерпілого вчинено не було.

Прокурором надані в судовому засіданні матеріали кримінального провадження в якості доказів вчинення ОСОБА_1 вказаного кримінального правопорушення, які досліджені в судовому засіданні.

На адресу прокурора Дзержинського району м. Харкова 04.03.2016 року подана заява з адміністрації КЗОЗ «Харківська міська поліклініка №17», відповідно до якої до них 04.03.2016 р. звернувся ОСОБА_4 з приводу тілесних ушкоджень, спричинених, за його повідомленням, працівниками поліції. Встановлений діагноз: струс головного мозку (Анамнестичний). Забій м`яких тканин голови. Забій грудної клітини. Забій, гематоми в області обох променезап`ясткових суглобів.

Вказане повідомлення спрямоване в правоохоронні органи відповідно до спільного наказу МВСУ та Міністерства охорони здоров`я України від 10.05.1993 року № 307/105 ( зі змінами від 29.01.2013р.) за підписом головного лікаря ОСОБА_9 та не містить попередження заявника про кримінальну відповідальність за ст.ст. 383, 384 КК України, не зазначено, ким прийнята ця заява, яка саме особа попереджала заявника про кримінальну відповідальність, на заяві відсутня резолюція посадової особи правоохоронного органу про доручення окремому працівнику проводити будь які слідчі чи інші дії, приймати рішення щодо внесення відомостей до ЄРДР, встановлення правової кваліфікації злочину.

Відповідно до положень ч.4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що одного дня, взимку, ввечері, на зупинці трамвая на Центральному ринку до нього підійшли двоє, які представились працівниками поліції, показали посвідчення і сказали, що ОСОБА_7 необхідно було пройти з ними до Холодногірського відділу поліції, не повідомивши з якою метою. ОСОБА_7 погодився піти з ними і лише у відділі поліції йому сказали суть справи. Коли ОСОБА_7 та двоє працівників поліції зайшли до відділу, інша особа записала час, коли потерпілий зайшов, потім вони втрьох піднялися на другий поверх і зайшли до кабінету, який знаходився з правого боку після входу. У потерпілого запитали, чи здійснював він грабіж в туалеті на Центральному ринку, однак ОСОБА_7 не погоджувався із тим, що він вчиняв злочин. ОСОБА_7 пояснював, що він просто зайшов до туалету і потім вийшов, ні в кого нічого не брав, однак він там був не один, а зі своїм товаришем ОСОБА_42 , котрий вийшов пізніше. Потім потерпілого відвели до слідчого ОСОБА_44. На запитання слідчого, ОСОБА_7 відповів так само, що він нічого не здійснював. Потім ОСОБА_7 пояснив, що на нього наділи наручники і сказали, що йому необхідно залишитись у відділі. За час, коли він перебував у відділі, він був на лавці в коридорі на другому поверсі, не їв, до туалету його водив черговий, виводили на подвір`я відділу подихати свіжим повітрям. На прохання зателефонувати додому і попередити, що він у поліції, йому відмовили. ОСОБА_7 сказали, що його випустять через три дні. Жодного протоколу про затримання особи ОСОБА_7 не пам`ятає, обвинувачення йому не висували. ОСОБА_7 стверджує, що ніхто з працівників поліції на застосовував до нього силу, не бив його. Також ОСОБА_7 пред`являли для впізнання фотографії, на яких зображені працівники поліції, щоб ОСОБА_7 вказав, хто саме із зображених чинив протиправні дії, однак він нічого чітко не міг сказати, оскільки чітко не запам`ятав обличчя працівника поліції. ОСОБА_7 зазначив, що після того, як його відпустили з відділу поліції, він разом зі своєю дружиною направився додому, щоб привести себе до ладу. На другий день після того, як його випустили, він звернувся до швидкої медичної допомоги, оскільки погано почував себе. Виявилось, що у ОСОБА_7 була закрита черепно-мозкова травма, яку, за його словами, він отримав тоді, коли був у відділі поліції: він постійно знаходився у коридорі на лавці та, коли лягав спати на неї, падав та отримував удари головою. 04.03.2016 ОСОБА_7 знаходився у приміщенні Прокуратури Харківської області, однак, за його словами, він не надавав жодних показань, показання давала його дружина. Потім, у судовому засіданні у режимі відеоконференції 07.08.2018 року ОСОБА_4 також зазначив, що він не може ні читати, ні писати українською. Він нічого не пам`ятає. Ставив підписи у протоколах, не читаючі документів. Також категорично заявив що ОСОБА_1 серед праціівників поліції що його незаконно утримували він не опізнає. Насильства відносно ОСОБА_4 - ОСОБА_1 не застосовував. В приміщенні поліції ОСОБА_1 ОСОБА_4 не утримував.

Враховуючи зазначене, а також враховуючи наведені показання потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні, суд вважає заяву (повідомлення) головного лікаря КЗОЗ «Харківська міська поліклініка №17», ОСОБА_9 про вчинення злочину недопустимим доказом, тому цей доказ не може бути покладений в основу вироку суду.

Вищенаведені показання в суді потерпілого не підтверджують причетність ОСОБА_1 до перевищення влади, яке супроводжувалось насильством, застосуванням спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діям за відсутності ознак катування відносно ОСОБА_4 .

Допитані в судовому засіданні за клопотанням сторони обвинувачення свідки пояснили:

свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 є його підлеглим. Йому відомо, що стався грабіж, за яким було дано Доручення на проведення розшуку. А ОСОБА_12 , в свою чергу розписав дане доручення на ОСОБА_1 , ОСОБА_6 і ОСОБА_13 , тобто на осіб, які працюють у напрямку грабежів та розбоїв. На підставі цього, вказані особи здійснювали необхідні заходи, спрямовані на розшук особи, винної у грабежі та вже 27.02.2016 (субота) було встановлено таку особу та доставлено до слідства. Вказана особа також звернулась до прокуратури із заявою, в якій наголошувала на тому, що працівники поліції її незаконно затримали, тримали, спричинили тілесні ушкодження, однак, за словами ОСОБА_12 , доводи особи не були правдивими, оскільки він щодня приходив на роботу і взагалі не бачив, щоб на лавці для затриманих осіб хтось сидів. До Холодногірського ВП ГУ НП у Харківській області громадянина ОСОБА_7 було доставлено у першій половині дня, 27.02.2017. Він дав показання, що, дійсно, ним було вчинено злочин по відношенню до діда. Коли ОСОБА_7 доставили до відділу, його відвели до кабінету НОМЕР_1, в якому знаходиться група слідчих із грабежів та розбоїв, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 і ОСОБА_13 .. ОСОБА_12 прийшов до кабінету НОМЕР_1 і безпосередньо (усно) спілкувався з ОСОБА_7 протягом 5-10 хвилин, і останній пояснив ОСОБА_12 про те, що, дійсно, ним було вчинено злочин по відношенню до діда ОСОБА_2 , а саме про те, що ОСОБА_7 разом із ще однією особою заволоділи майном діда в приміщенні туалету на Центральному ринку. Після цього ОСОБА_7 відвели до слідчого ОСОБА_44. Зазначив, що йому невідомі показання, які надавались ОСОБА_7 слідчому ОСОБА_44, оскільки ОСОБА_12 не був присутній при цьому. ОСОБА_12 відомо, що ОСОБА_44 зобов`язав ОСОБА_7 явкою до відділу поліції, до слідчого, наступного разу, в понеділок, та відпустив ОСОБА_7 . В понеділок ОСОБА_12 вже не спілкувався із ОСОБА_7 , він взагалі не пам`ятає, чи бачив він особисто ОСОБА_7 , чи ні. Із розмови з ОСОБА_7 , ОСОБА_12 дізнався, що ОСОБА_7 раніше був судимий. Кабінет ОСОБА_12 розташований за 10 метрів від кабінету ОСОБА_1 . До камери розшуку можна потрапити з двох сторін, там дві двері, два електронні замки (на момент, коли у відділі бувОСОБА_7 , електронний замок на одній двері був зламаний, тому одні двері з двох були відчинені і не зачинялись. Коридор, де знаходяться кабінети розшуку, приблизно 15 метрів завдовжки, двері із поламаним замком знаходились у протилежному боці. За словами ОСОБА_12 , в коридорі не було жодних предметів інтер`єру: ані лавок, ані стільців. Також пояснив, що він працює сім днів на тиждень і щодня приїжджає на своє робоче місце до Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області. За його словами він бачив ОСОБА_7 в суботу, 27.02.2016, коли його доставили до відділу поліції, в неділю він однозначно нікого не бачив, оскільки у відділі взагалі нікого не було. В понеділок, особисто ОСОБА_12 нікого не бачив, зокрема, ОСОБА_7 , однак він не виключає можливості, що мимохідь міг побачити ОСОБА_7 ОСОБА_1 характеризує виключно з позитивного боку, стягнень не має, добрі показники на роботі, зі скаргами на ОСОБА_1 до ОСОБА_12 ніхто не звертався. Зокрема, з боку ОСОБА_7 також не було жодних претензій до працівників поліції, принаймні під час розмови ОСОБА_7 з ОСОБА_12 таких не було заявлено ані в усній, ані в письмовій формі. Щодо грабежу, з приводу якого був доставлений до відділу поліції ОСОБА_7 ., ОСОБА_45 повідомляє, що відкрито кримінальне провадження та одного із двох осіб, причетних до грабежу на Центральному ринку, було притягнуто до відповідальності: ОСОБА_7 притягнуто не було, а іншого - було притягнуто. Де другий на разі перебуває, ОСОБА_12 не знає, однак припускає, що він на разі у тюрмі. Щодо ОСОБА_7 , то слідство ведеться далі, однак конкретного нічого з цього приводу сказати не може, оскільки до його функціональних обов`язків не належить зв`язування обставин слідства. Задача ОСОБА_12 з`ясувати, чи доставлена до відділу особа причетна до вчинення нею того чи іншого кримінального правопорушення, чи ні. За словами ОСОБА_12 , туалет розташований на першому поверсі. З вулиці до камери розшуку можна потрапити через центральний вхід, де на вахті зустрічає працівник, який записує до Книги ПІБ відвідувача, та час, коли та чи інша особа безпосередньо потрапляє до відділу;

свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, 24.02.2016 до Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області звернувся громадянин ОСОБА_2 , який повідомив, що 22.02.2016 двоє невідомих осіб вчинили відносно нього злочин, а саме два чоловіки у громадській вбиральні на Центральному ринку відкрито заволоділи його майном. 25.02.2016 карним розшуком було отримано Доручення про встановлення невідомих осіб винних у вчиненні злочину по відношенню до ОСОБА_2 і забезпечення їхньої явки до відділу поліції, а також про вилучення відеозапису з громадської вбиральні. Співробітниками карного розшуку був вилучений відповідний відеозапис, на якому були зображені особи, що вчинили вказаний злочин і 27.02.2016 ОСОБА_6 та ОСОБА_1 відправились на місце злочину, на Центральний ринок з метою встановлення осіб, які вчинили злочин. Знаходячись на ринку певний час, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 впізнали чоловіка, який вчинив злочин по відношенню д ОСОБА_2 , після чого співробітники поліції підійшли до чоловіка. Злочинець представився як ОСОБА_4, (жодних документів на підтвердження особистості у нього не були при собі), розпочав розповідати про вчинений ним злочин та повідомив про особу, його товариша – ОСОБА_42 , який разом з ним його вчинив. ОСОБА_7 погодився піти до Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , дорогою розповідав про особливості злочину. Коли зазначені особи разом із ОСОБА_7 прийшли до відділу поліції, вони записали ОСОБА_7 до Журналу як відвідувача і пішли разом з ним до приміщення карного розшуку, на другий поверх, до кабінету НОМЕР_1, де працювали ОСОБА_13 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , в якому ОСОБА_7 на мапі показав співробітникам поліції візуально де проживає ОСОБА_42 , з яким ОСОБА_7 , нібито, і вчинив злочин. Потім співробітниками поліції конкретно було встановлено особу, ОСОБА_42 на прізвище ОСОБА_42 . Після чого ОСОБА_6 та ОСОБА_1 знову пішки направились до Центрального ринку, адже ОСОБА_7 сказав, що ОСОБА_42 повинен там бути. Зі слів ОСОБА_13 , ОСОБА_6 стало відомо, що в той час, коли він разом із ОСОБА_1 пішов до Центрального ринку, ОСОБА_7 відвели до слідства для проведення подальших слідчих дій. Потім ОСОБА_7 відпустили, оскільки він погано почував себе на той момент і дали йому повістку про явку до відділу поліції 29.02.2016 о 14:00. ОСОБА_6 не відомо, чи встиг ОСОБА_7 надати пояснення по справі слідчому або іншому співробітнику поліції до моменту, коли йому стало погано. 29.02.2016 ОСОБА_7 прийшов до відділу лише о 16:00. Протягом цих двох годин ОСОБА_6 постійно виходив на вулицю кожні 20 хвилин, перевіряючи, чи не прийшов ОСОБА_7 , однак останній з`явився до відділу із запізненням, пояснюючи це тим, що весь цей час шукав ОСОБА_42 , з яким хотів одразу прийти до відділу. Потім ОСОБА_6 супроводив ОСОБА_7 до відділу, спочатку зробивши відповідний запис у Журналі відвідувань, та відвів його до слідчого ОСОБА_44, однак на той момент слідчого ще не було на місці, тому ОСОБА_7 залишився чекати його в слідчому відділі на лавочці. Коли слідчий ОСОБА_44 повернувся, він розпочав проводити відповідні слідчі дії по відношенню до ОСОБА_7 .. Хто виводив ОСОБА_7 з відділу 27.02.2016, 29.02.2016 не пам`ятає. Крім того пояснив, що відбувалось впізнання ОСОБА_7 і ОСОБА_2 впізнав ОСОБА_7 як особу, яка викрала у нього телефон. ОСОБА_7 не було притягнуто до кримінальної відповідальності. Причому ОСОБА_7 говорив про таке і ОСОБА_6 , і ОСОБА_1 , які вели його до відділу поліції, посилаючись на його зв`язки у прокуратурі. За словами ОСОБА_6 , до карного розшуку ведуть дві двері: одна на магнітному замку, а інша, яка веде сходами на подвір`я не працює, завжди відчинена і через неї вільно можна входити. У коридорі карного розшуку іноді співробітники виносять стільці, іноді лавки, які можуть переміщатися по відділу поліції. Туалет знаходиться на першому поверсі. Вихід на подвір`я - вільний, там місце для паління. З карного розшуку до подвір`я можна потрапити через дві двері: яка справна, на магнітному ключі, та, як, зазвичай, зламана. У ОСОБА_6 не має ключів від воріт, службової машини він не має;

свідок ОСОБА_22 , у судовому засіданні пояснила, що вона чергувала на першому посту, в лютому-березні в минулому році, але місяць не пам`ятає, який розташований біля чергової частини біля входу до відділу поліції. Обов`язками чергового на першому пості були: запис осіб, яких запрошували до відділу поліції, записували до якого співробітника/слідчого ці особи прямують. Осіб, які приходять до відділу поліції, супроводжують співробітники, до яких така особа прийшла. Про те, що особа виходить з відділу поліції черговим Першого посту вноситься відповідний запис до Журналу, зазначається час, коли та чи інша особа залишає відділ поліції. В журналі особа повинна поставити свій підпис та зазначити, чи має вона претензії до працівників поліції, чи такі відсутні. Зазначила, що ОСОБА_22 ніхто не звертався із заявами, претензіями, що когось незаконно затримують у відділі поліції, незаконно поводяться з ним. Пояснила, що туалет знаходиться на першому поверсі відділу поліції. На подвір`я можна вийти через задній вхід, через двері. Через ворота на подвір`я зайти не можна, оскільки вони завжди зачинені, а відкривати їх може тільки чергова частина. Співробітники поліції виходять на подвір`я для того, щоб покурити у спеціально призначеному місці для паління. ОСОБА_22 не пам`ятає, щоб в той час у відділі був хтось кавказької національності. 27-28.02.2016 з 8:00 по 8:00 ОСОБА_22 чергувала, якщо це зазначено у відповідному графіку чергувань. В Журналі обліку запрошених, запис № 1814, ОСОБА_22 не знає, чий це почерк. Однак зазначає, що однозначно не її. ОСОБА_7 в день свого чергування ОСОБА_22 не бачила, не записувала його до Журналу, вона припускає, що тоді вона могла бути відсутня на першому пості, адже вона могла відійти до туалету, на обід. В такому випадку чергового замінює другий оперуповноважений. Але черговий може покинути перший пост лише у разі, якщо другий оперуповноважений не зайнятий, не приймає громадян, заяви та може замінити чергового на першому пості;

свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснив, йому невідомо з приводу чого обвинувачують його колегу по роботі - ОСОБА_1 . Його викликали до Прокуратури для дачі показань, однак він не пам`ятає з приводу чого. ОСОБА_23 точно не пам`ятає, коли він чергував у відділі, оскільки в місяць він чергує від 3 до 7 разів. ОСОБА_23 зазначив, що чергував з 9:00 29.02.2016 по 9:00 01.03.2016. На той момент ОСОБА_23 сидів у кабінеті НОМЕР_2, на другому поверсі. Зі слідчим ОСОБА_44, він сидів на різних поверхах. ОСОБА_23 на тому чергуванні був першим слідчим, а це означає, що він більшість свого чергування перебував у роз`їздах, по викликах, а якщо і потрапляв до відділу поліції, то знаходився у кабінеті НОМЕР_2, на другому поверсі. В той день, під час чергування бачив слідчого ОСОБА_44, оскільки вони разом були на розводі, однак чи розмовляли вони один з одним він не пам`ятає. ОСОБА_23 ніколи не заходить до приміщення карного розшуку. За його словами, потрапити до карного розшуку можна через двері з магнітним замком, ключі до яких мають лише працівники карного розшуку. На другому поверсі, в коридорі, з лівої сторони біля входу є лавка з чотирьох стільців зі спинками та з підлокітниками. До ОСОБА_23 ніхто не звертався з претензіями щодо того, що у відділі поліції когось незаконно утримують;

свідок ОСОБА_24 , у судовому засіданні пояснила, що про обставини справи їй нічого не відомо. Її викликали до Прокуратури на допит. Досить давно (точну дату не пам`ятає), у неділю вона була на чергуванні у відділі поліції. В той день було мало викликів, виїздів, тому весь день вона сиділа у кабінеті. В день, коли вона там чергувала, до відділу не надходило жодних заяв та/чи повідомлень щодо незаконного тримання осіб у відділі поліції. Кабінет ОСОБА_25 - НОМЕР_2, станом на лютий місяць 2016 року він знаходився на другому поверсі, відносно до карного розшуку кабінет знаходився в іншому крилі. До карного розшуку , за словами ОСОБА_24 , можна потрапити через двері, доступ може бути як вільний, так і через спеціальну електронно-магнітну систему ключів. Там всього дві двері: одна з центрального входу, а інша - з іншого боку будівлі. Їй невідомо, чи замок справний, чи ні, коли вона заходить до карного розшуку, а це буває досить рідко, двері або відчинені, або вона стукає до дверей та їй хтось відчиняє. В коридорі карного розшуку стоїть дерев`яна лавка, однак вона не пам`ятає, чи була там ця лавка у 2016 році. До внутрішнього двору, на подвір`я, можна потрапити наступним чином: зайти до відділу поліції, пройти через коридор, та вийти до повір`я через двері.

свідок ОСОБА_26 , у судовому засіданні пояснив, що минулого або позаминулого року він отримав на розгляд матеріали єдиного обліку за Заявою від громадянки (прізвище громадянки він не пам`ятає, скоріше грузинська, кавказька) про те, що пропав її чоловік, в її Заяві нічого не вказувалось про протиправні дії працівників поліції.. В матеріалах знаходились пояснення чоловіка про те, що з ним все добре, про те, що жодних протиправних дій відносно її чоловіка не відбувалось, жодних претензій ні до кого не має, з огляду на що ОСОБА_26 був винесений висновок та завершена перевірка. В його поясненнях також було вказано, що він був доставлений до відділу поліції для дачі пояснень, а потім його відпустили. Додому він одразу не захотів іти, оскільки він вчинив кримінальне правопорушення, за що йому було соромно перед дружиною. За словами ОСОБА_26 , до карного розшуку ведуть дві двері: одна відчинена, друга на електронному замку. До подвір`я, за його словами, вільний вхід, двері завжди відчинені.

свідок ОСОБА_13 , у судовому засіданні пояснив, що його викликали до Прокуратури задля надання показань щодо ОСОБА_7 . У відділі був ЄРДР, слідчим було подане Доручення, були проведені дії щодо з`ясування і встановлення кола осіб, причетних до вчинення злочину, а саме грабежу, який було вчинено на Центральному ринку. Під час грабежу у потерпілого були викрадені гроші та його особисте майно. В ході проведення розслідування було встановлено двоє осіб, які могли бути причетні до злочину. Один з них, на прізвище ОСОБА_7 , був запрошений працівниками поліції - ОСОБА_1 і ОСОБА_27 до Холодногірського ВП ГУ НП у Харківській області, приблизно у лютому 2016 року, відносно якого слідчий ОСОБА_44 проводив відповідні слідчі дії. ОСОБА_13 особисто спілкувався із ОСОБА_7 , коли останній прийшов до відділу поліції, у лютому 2016 року. Письмових пояснень ОСОБА_7 не надавав ОСОБА_13 , усні пояснення були. ОСОБА_7 зізнався, що ним було вчинено злочин, після чого ОСОБА_7 було направлено до слідчого ОСОБА_44 для проведення подальших слідчих дій. Жодних погроз з боку працівників поліції по відношенню до ОСОБА_7 не було, ніхто не наносив ОСОБА_7 тілесних ушкоджень. За словами ОСОБА_13 , Начальник розшуку також спілкувався з ОСОБА_7 . ОСОБА_13 довів ОСОБА_7 до кабінету ОСОБА_44 і попросив, щоб ОСОБА_44 зателефонував йому, коли той завершить спілкуватися із ОСОБА_7, що ОСОБА_44 і зробив. Згодом, приблизно через 20 хвилин ОСОБА_44 зателефонував ОСОБА_13 .. Коли ОСОБА_13 знову прийшов до кабінету ОСОБА_44, останній розказав, що ОСОБА_7 скаржився на погане самопочуття, однак від швидкої допомоги відмовився і попросив лише води. ОСОБА_7 повідомив слідчому, що він вживає наркотичні засоби, однак вже протягом трьох днів нічого н вживав, тому у нього трапилась «ломка». Після цього ОСОБА_13 відвів ОСОБА_7 до туалету, а потім провів на вихід, провів до першого поста, щоб ОСОБА_7 розписався у відповідному журналі, а потім останній пішов з відділу. Туалет знаходився на першому поверсі, кабінет ОСОБА_13 (кабінет НОМЕР_3) знаходиться на другому поверсі (якщо підійматися сходами і направо є двері з магнітними ключами), а кабінет ОСОБА_44 - на третьому поверсі. Наступного дня після того, як у відділі поліції знаходився ОСОБА_7 , ОСОБА_13 у відділі не було. Однак у понеділок ОСОБА_13 знову бачив ОСОБА_7 у відділі поліції, який прийшов за повісткою слідчого ОСОБА_44, це було приблизно після обіду. В понеділок ОСОБА_7 супроводжував ОСОБА_6 . Щодо іншої особи, причетної до грабежу, то її було знайдено пізніше. Як ОСОБА_13 відомо, цю особу було притягнуто до відповідальності і покарано, а ОСОБА_7 , чомусь не було притягнуто до відповідальності, хоча він зізнавався у вчиненні злочину. В коридорі карного розшуку є дві лавки, за словами ОСОБА_13 - це ряд з 4-5 сидіннями, з підлокітниками. До внутрішнього двору можна потрапити вільно безпосередньо з приміщення відділу поліції. У внутрішньому дворі знаходиться місце для паління;

свідок ОСОБА_28 у судовому засіданні пояснив, що у 2016 році її викликали до Прокуратури Харківської області і задавали питання щодо несення служби на першому посту, чергування, де вона раніше несла службу, до того, як розпочала працювати у Київському ВП ГУ НП у Харківській області. Раніше заступала на чергові наряди, на добу, на першому посту, здійснювала пропускний режим. У Холодногірському ВП ГУ НП у Харківській області ОСОБА_28 займала посаду дільничного інспектора відділу поліції. До обов`язків чергового входять: запис даних (ПІБ, контактні дані, адреса проживання та особа, до якої прямує) відвідувача відділу поліції, який може пройти лише безпосередньо із працівником відділу поліції, а також відповідний запис робиться і тоді, коли відвідувач залишає відділ поліції. Коли відвідувач залишає відділ він ставить свій підпис і ставить відповідний запис у графі «чи є претензії/чи не має до працівників поліції». Час відвідування може зазначатися як відвідувачем, так і черговим на першому посту у присутності відвідувача. Прокурор пред`явив свідку копію журналу, який вівся у лютому 2016 року, а саме за 29.02.2016 рік, коли у Холодногірському ВП ГУ НП в Харківській області був ОСОБА_7 задля уточнення того, які саме записи були виконані свідком ОСОБА_28 . Згідно із даними, що містяться у Журналі, ОСОБА_7 прийшов до відділу поліції о 16:00 (запис № 1848). Свідок ОСОБА_29 зазначає, що під час чергування на першому пості працівник може відлучатися на обідню перерву, до туалету. В такому випадку чергового має замінити звичайний добовий черговий. Окрім цього, черговим на першому посту дозволяється відпочинок протягом 4 годин на добу, який можна брати тоді, коли людей у відділу не має. Крім того, черговими також відстежується факт перебування відвідувача у відділі поліції більш ніж 3 доби. За словами ОСОБА_28 приміщення карного розшуку знаходиться на другому поверсі., куди можна потрапити за допомогою магнітного ключа. Є дві двері, через які можна потрапити до карного розшуку. Туалет знаходиться у кінці коридору на першому поверсі, а також є туалет у Начальника в кабінеті на другому поверсі. Вільне пересування відділом заборонено, лише у присутності якогось співробітника. На внутрішньому дворі розташовується місце для паління, однак черговому першого поста, зазвичай візуально не видно двері, через які можна потрапити до внутрішнього двору. За словами ОСОБА_28 , до Першого посту можна потрапити через Центральний вхід, повз чергової частини, за скляними дверми, зліва. Спочатку необхідно подзвонити у дзвінок, а потім черговий викликає співробітника, до якого прийшов відвідувач;

свідок ОСОБА_30 у судовому засіданні пояснив, що його викликали до Прокуратури Харківської області для надання свідчень. 15.30-16.00 (дату не пам`ятає) зателефонував громадянин на телефон чергової частини, який представився адвокатом, і запитав щодо особи чоловіка, яка, нібито, перебувала у відділі поліції. Після такого телефонного дзвінка ОСОБА_30 пішов до Першого поста та проглянув Журнал обліку запрошених і доставлених громадян до Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області. В той день чергувала ОСОБА_28 . ОСОБА_30 пам`ятав, що нещодавно, декілька днів тому особа, за яку питав адвокат, була у відділі, про що він і знайшов запис за попередній, або позаминулий день, про відвідування цим громадянином Холодногірського ВП. У зв`язку із чим ОСОБА_30 повідомив адвокату, що дійсно, така особа була у відділі поліції, та він повідомив, коли саме ця особа покинула приміщення відділу поліції. Приблизно через 5-7 хвилин після телефонного дзвінка до чергової частини прийшло СМС-повідомлення від оператора «102», в якому було зазначено, що адвокат, який тільки-но телефонував, одразу після телефонного дзвінка заявив до поліції. Зокрема, у зверненні було зазначено про зникнення громадянина кавказької національності. Потім до карного розшуку прийшли дві жінки кавказької національності і розпочали пред`являти претензії щодо того, що у відділі незаконно тримають чоловіка однієї з них, і у відділі склалася так звана конфліктна ситуація, яку ОСОБА_30 намагався спокійно вирішити, пояснюючи жінкам, про те, що у відділі не має їх чоловіка. ОСОБА_30 запропонував жінкам звернутися на «гарячу лінію» зі скаргою, висловити свої претензії у письмовій формі, однак вони відмовились і вирішили чекати на чоловіка протягом трьох годин у відділі. Тоді, чоловік о 19:00 вийшов з відділу, і вони всі разом залишили відділ. Потім ОСОБА_30 повідомив Начальнику карного розшуку про дзвінок адвоката, який надійшов раніше аніж його звернення, про те, що він вже перевірив певні дані у Журналі обліку запрошених і доставлених громадян до Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області, після чого Начальник зробив виклик на оператора «102». Згодом ОСОБА_30 , коли виходив з відділу поліції, побачив оперуповноваженого ОСОБА_46. Та побачив особу, яку, нібито, розшукував адвокат. ОСОБА_30 та цей чоловік стояли на внутрішньому дворі та між ними зав`язалася розмова, впродовж якої ОСОБА_30 запитав, чому того розшукує родина, але чоловік, сказав, що нікуди не зникав. До карного розшуку громадянин потрапив у супроводі ОСОБА_6 . Ці події відбулись приблизно 29.02.2016, однак точно не згадає. Постороння особа заходить до райвідділу через металеві двері: якщо у них певна Заява, то вони пред`являють її до вікна; якщо вони прийшли до слідчого, то ОСОБА_30 викликає слідчого. Основне те, що громадяни не мають права самостійно ходити відділом, лише у супроводі якогось працівника. Перш ніж громадянин заходить до відділу поліції щодо нього повинен бути проведений запис даних (ПІБ, контактні дані, адреса проживання та особа, до якої прямує) до відповідного Журналу. Черговий на посту може відлучатися на перерву на обід або до туалету, в такому разі його замінює хтось з зі співробітників карного розшуку, який перебуває у слідчій оперативній групі № 2. Карний розшук розташований на другому поверсі. Щоб потрапити до кабінету, необхідно мати відповідні магнітні ключі, яких у ОСОБА_30 не має. Однак до карного розшуку можна вільно потрапити через інші двері. З тих дверей. Як правило, виходять палити. Також біля туалету є сходи, які ведуть до внутрішнього двору, до місця для паління. Ворота ж зазвичай на замку, ключі від якого знаходяться у черговій частині. В окремих випадках ворота може відкривати конвой у випадках конвоювання для цього ключі необхідно взяти на вахті, куди їх потім і повернути. У ОСОБА_30 лише один екземпляр ключів від воріт, однак він не виключає випадку, що у когось зі співробітників по господарчій частині може бути відповідний дублікат. Ворота, зазвичай, відчиняються, коли заїжджає машина для вивозу сміття, а також коли конвою потрібно виїхати на машині до МВС або до СІЗО. Процес відчинення/зачинення воріт займає приблизно 5-7 хвилин. ОСОБА_30 особисто не слідкує за тим, щоб особи, які потрапляють до відділу перебували в ньому не більше ніж три години, адже для цього є відповідний черговий, який чергує на Першому посту і веде відповідний обліковий запис у Журналі і відповідно сповіщає ОСОБА_30 про такі випадки, а, коли чергового заміняє співробітник зі слідчо-оперативної групи карного розшуку, то, він, як правило, нічого такого не повідомляє, оскільки може заміняти чергового приблизно протягом 20-30 хвилин, поки черговий на обіді. А так черговий перебуває на посту на 21:00, а потім знову може відлучитися поїсти. В коридорі у карному розшуку є лавки, які розраховані приблизно на трьох та мають підлокітники. В той день ОСОБА_7 був одягнутий в одежу темного кольору. Жодних тілесних пошкоджень на ньому виявлено не було;

аналогічні свідчення дали в судовому засіданні свідки ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 . Жоден з вказаних свідків не вказав на ОСОБА_1 як на особу що вчиняла протиправні дії відносно потерпілого ОСОБА_4

свідок ОСОБА_36 у судовому засіданні пояснила, що потерпілий ОСОБА_4 приходиться їй свекром. У 2016 році, в кінці лютого місяця, вона прийшла з роботи додому. Свекруха сказала, що її чоловік цілий день не з`являвся вдома. Телефон у нього був вимкнутий, потім періодично він з`являвся на зв`язку, але все одно додзвонитись було не можливо. Почали хвилюватись, в суботу з ранку дзвонили усім друзям та знайомим, щоб його знайти, ніхто нічого не знав. Один з друзів повідомив, що їх спільний знайомий бачив ОСОБА_4 , як він заходить до Ленінського РВ з двома чоловіками. Вона почала дзвонити до Ленінського РВ, їй відповідали, що такого чоловіка в них не було. Зв`язались з адвокатом, він сказав, щоб їхали до РВ. Ввечері у суботу вони зі свекрухою під`їхали до Ленінського РВ, їм знову відповіли, що такого чоловіка в них не було. Коли вона почала піднімати галас, то ОСОБА_4 через 15 хвилин вивели в «недоброму стані», побитий він не був. По документам він не проходив. Книгу відвідувань їй пред`являла дівчина, яка сиділа при вході до райвідділу. Потім в Ленінському РВ їм повідомили, що ОСОБА_4 затримали у суботу. ОСОБА_37 розповів, що його затримали двоє чоловіків, щось питали, потім завели через двір до Ленінського РВ. Він сидів у наручниках, після яких в нього були синяки. Також розповідав, що робітники міліції взяли в нього телефон та щось дивились. Після цих подій, вдома, її свекру стало погано, боліла голова, з чим вони і звернулись за допомогою до 4-ї лікарні невідкладної допомоги. Зауважила, що ОСОБА_1 не виводив ОСОБА_37 з Ленінського РВ;

свідок ОСОБА_38 у судовому засіданні пояснила, що потерпілий ОСОБА_4 приходиться їй чоловіком. У 2016 році, 27 лютого 2016 року, близько 9-ї години ранку, ОСОБА_4 вийшов з дому та не повернувся. Такого ніколи не було. Дзвонила знайомим, друзям, шукала чоловіка. Один з них повідомив, що її чоловіка бачили біля Ленінського РВ. Вони разом з невісткою поїхали до райвідділку, там їм відповіли, що такого чоловіка не було. Через деякий час ОСОБА_4 вивели, стан його був «неважний». Пояснила, що до приміщення Ленінського РВ вона не заходила, заходила тільки її невістка. ОСОБА_4 пояснив потім, що його затримали, надягли наручники та здійснювали допит. 1-2 рази вдарили. Внаслідок чого, в нього , згодом, боліла голова та було незадовільне самопочуття. Вона бачила ОСОБА_1 білу відділення поліції, але це не він виводив потерпілого з райвідділу;

свідок ОСОБА_39 у судовому засіданні пояснив, що у 2016 році у кінці лютого місяця, його було запрошено у якості понятого при проведенні слідчої дії - впізнання особи та фотокартками. Зайшли до кабінету, там знаходився ще один чоловік - понятий, чоловік 50-55 років на вигляд кавказької зовнішності та ще один чоловік, як він зрозумів, адвокат цього чоловіка. Чоловік кавказької зовнішності впізнав якусь особу в формі співробітника міліції за рисами обличчя. Фото були чорно-білі. З текстом протоколу він ознайомився. Протокол оголошувався вголос.

Оцінюючи зазначені свідчення з огляду на вимоги ст.ст.85,86,87 КПК України суд вважає їх належними та допустимими, оскільки зазначені свідки послідовно давали аналогічні свідчення і протягом досудового слідства.

Аналізуючи показання зазначених свідків, суд вважає, що їх показання по своїй суті та змісту не доводять винуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому злочину, а навпаки, виправдовують обвинуваченого, свідчать на користь позиції сторони захисту щодо його невинуватості. Жоден зі свідків не вказав на ОСОБА_1 як на особу що завдавала тілесних ушкоджень ОСОБА_4 або незаконно утримувала його в приміщенні Ленінського (Холодногірського ) ВП.

Прокурором у судовому засіданні в якості доказів винуватості ОСОБА_1 надані наступні докази:

-висновок судово-медичної експертизи №1538-ая/15 від 21.03.2016 р, відповідно до якого у ОСОБА_4 мав місце синець на правому передпліччі, який утворився від травматичної дії тупого предмета за механізмом удару - сдавлення та міг бути отриманий не пізніш 02.03.2016 р. і цілком можливо у термін, на який він посилається. За ступенем тяжкості вказане ушкодження відноситься на легких тілесних ушкоджень. Синець на внутрішній поверхні нижньої третини правого передпліччя на кордоні з променезап`ясткових суглобів у ОСОБА_40 розташовується в такій анатомічній частині тіла, яка доступна для заподіяння ушкодження власною рукою. Суд вважає що вказаний доказ не доводить причетність ОСОБА_1 до спричинення вказаних пошкоджень оскільки він є похідним від свідчень ОСОБА_4 в судовому засіданні згідно до яких обвинувачений йому тілесних ушкоджень не завдавав. Тілесні ушкодження отримані ОСОБА_4 , згідно до його свідчень, внаслідок подання на підлогу;

-витяг про реєстрацію телефонограми від 29.02.2016 року, яка надійшла від адвоката Гагун А.А. про зникнення ОСОБА_4 . Суд вважає що вказаний доказ ніяким чином не доводить причетність ОСОБА_1 до скоєння злочину за яким він обвинувачується;

-довідку від 22.03.2016 року відповідно до якої в адміністративній будівлі Холодногірського ВП ГУ НП в Хар. обл. встановлено 8 відеокамер: вхід, двір, хол, пост №1, вхід до КЗД;, КЗД №1, оперативна зала чергової частини, кімната чищення зброї. Термін зберігання інформації з даних відеокамер складає 20 діб. Видалення записів проводиться автоматично шляхом перезапису. Суд вважає що вказаний доказ ніяким чином не доводить причетність ОСОБА_1 до скоєння злочину за яким він обвинувачується;

-відомості особового складу Холодногірського ВП ГУ, які перебували у слідчо-оперативних групах та добровільному наряді у період часу з 26.02.2016 по 01.03.2016 рік. Суд вважає що вказаний доказ ніяким чином не доводить причетність ОСОБА_1 до скоєння злочину за яким він обвинувачується;

-копію журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених, №148, відповідно до якого за з/п 1814, 27.02.2016 р. о 10:05 год. ОСОБА_41 доставлений ОКП по матеріалу 13:05 залишив ОВС, зазначив, що претензій немає. Суд вважає що вказаний доказ ніяким чином не доводить причетність ОСОБА_1 до скоєння злочину за яким він обвинувачується;

-схему оповіщення особового складу СКР РВ від 02.01.2015 р. Суд вважає що вказаний доказ ніяким чином не доводить причетність ОСОБА_1 до скоєння злочину за яким він обвинувачується;

-копію з журналу розстановки нарядів на 27.02.2016 р. Суд вважає що вказаний доказ ніяким чином не доводить причетність ОСОБА_1 до скоєння злочину за яким він звинувачується;

-план розміщення особового складу Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області у адмінбудівлі за адресою: м. Харків, вул. Маліновського, 1. Суд вважає що вказаний доказ ніяким чином не доводить причетність ОСОБА_1 до скоєння злочину за яким він обвинувачується;

-витяг з наказу ГУ НП в Харківській області від 11.02.2016 р. про призначення капітана поліції ОСОБА_1 старшим оперуповноваженим відділу поліції. Суд вважає що вказаний доказ ніяким чином не доводить причетність ОСОБА_1 до скоєння злочину за яким він обвинувачується;

-інформацію з Харківської місцевої прокуратури №1 про стан досудового розслідування кримінального провадження №12016220510000667 від 25.02.2016 р. з копією матеріалів: витяг з ЄРДР за заявою ОСОБА_3 , заявою ОСОБА_3 та протоколом його допиту, протокол пред`явлення особи для впізнання від 29.02.2016 р. з доданими до нього ілюстративним матеріалом, відповідно до якого, потерпілий ОСОБА_3 впізнав ОСОБА_4 як особу, яка причетна до сконання кримінального правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_3 , поясненнями ОСОБА_4 , заява ОСОБА_42 в якій він зізнався у скоєнні ним кримінального правопорушення відносно ОСОБА_3 ; протокол пред`явлення особи для впізнання від 03.03.2016 р. з доданими до нього ілюстративним матеріалом, відповідно до якого, потерпілий ОСОБА_3 впізнав ОСОБА_42 , як особу, яка причетна до сконання кримінального правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_3 , пояснення ОСОБА_42 ; повідомлення про підозру ОСОБА_42 за ч.2 ст.186 КК України, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_42 від 03.03.2016 р., протокол допиту підозрюваного ОСОБА_42 від 04.03.2016 р., клопотання про тимчасовий доступ до речей від 04.03.2016 р.,ухвала Ленінського р/с м. Харкова від 04.03.2016 р. ухвала Ленінського р/с м. Харкова від 04.03.2016 р., протокол тимчасового доступу до речей і документів від 04.03.2016 р., протокол проведення слідчого експерименту від 04.03.2016 р., та ілюстративний матеріал до нього, постанова про призначення судово-товарознавчої експертизи від 01.03.2016 р., висновок експерта №1625 від 24.03.2016 р., та ілюстративний матеріал до нього, постанова про визнання речовим доказом та повернення потерпілій стороні від 26.03.2016 р., протокол пред`явлення речей для впізнання від 26.03.2016 р., протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 29.03.2016 р., протокол проведення слідчого експерименту від 30.03.2016 р., протокол одночасного допиту осіб від 30.03.2016 р., протоколи пред`явлення перегляду відеозапису від 30.03.2016 р., обвинувальний акт відносно ОСОБА_42 за ч. 2 ст. 186 КК України. Суд вважає що вказаний доказ ніяким чином не доводить причетність ОСОБА_1 до скоєння злочину за яким він обвинувачується, оскільки ОСОБА_4 в судовому засіданні причетність ОСОБА_1 категорично заперечував;

-матеріал звернення гр. Гагун А.А. від 29.02.2016 р. щодо встановлення місця перебування гр. ОСОБА_4 . Суд вважає що вказаний доказ ніяким чином не доводить причетність ОСОБА_1 до скоєння злочину за яким він обвинувачується;

-рапорт слідчого Ленінського ВП ГУ НП в Хар. обл. Коноплі Д.В. від 29.02.2016 року про те, що у нього в провадженні перебувають матеріали досудового розслідування №12016220510000667 від 25.02.2016 за ч.2 ст.186 КК України за заявою гр.. ОСОБА_3 від 24.02.2016 р. Суд вважає що вказаний доказ ніяким чином не доводить причетність ОСОБА_1 до скоєння злочину за яким він обвинувачується;

-протокол проведення слідчого експерименту від 25.02.2016 р. та доданими до нього диском з відеозаписом, відповідно до якого ОСОБА_4 розповідав та показував події, які відбувались з ним у період з 27-29.02.2016 р. Суд вважає що вказаний доказ ніяким чином не доводить причетність ОСОБА_1 до скоєння злочину за яким він обвинувачується;

-висновок судово-медичної експертизи №3207-ая/15 від 23.06.2016 р., відповідно до якого у ОСОБА_4 мав місце синець на правому передпліччі, який утворився від травматичної дії тупого предмета за механізмом удару-сдавлення та міг бути отриманий не пізніш 02.03.2016 р. і цілком можливо у термін, на який він посилається. За ступенем тяжкості вказане ушкодження відноситься на легких тілесних ушкоджень. При проведенні судово-медичної експертизи 03.03.2016 р. у ОСОБА_4 яких-небудь ушкоджень в ділянці грудної клітини не було, у зв`язку з цим, оцінити його свідчення з судово-медичної точки зору, викладені в протоколі проведення слідчого експерименту, не є можливим. Слід зазначити, що при опитуванні ОСОБА_4 та в протоколі слідчого експерименту механізм утворення синця на правому передпліччі не відображений. Суд вважає що вказаний доказ ніяким чином не доводить причетність ОСОБА_1 до скоєння злочину за яким він обвинувачується, оскільки ОСОБА_4 в судовому засіданні причетність ОСОБА_1 категорично заперечував;

-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 25.05.2016 р., відповідно до якого виявлено до вилучено матеріал ЖЕО №3218 від 29.02.2016 за заявою Гагуна А.А. на 12 арк. Та журнал №3 обліку доставлених та відвідувачів та запрошених Ленінського ВП ГУНП в Хар. області, інв. справа №148 на 100 арк. Суд вважає що вказаний доказ ніяким чином не доводить причетність ОСОБА_1 до скоєння злочину за яким він обвинувачується ;

-копію доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст.40 КПК України від 25.02.2016 року. Суд вважає що вказаний доказ ніяким чином не доводить причетність ОСОБА_1 до скоєння злочину за яким він обвинувачується, оскільки ОСОБА_4 в судовому засіданні причетність ОСОБА_1 категорично заперечував.

Суд вважає, що докази, надані прокурором є належними та допустимими, оскільки зібрані в рамках вказаного кримінального провадження та без порушень КПК України. Але усі ці докази підтверджують факт отримання тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_4 та його знаходження в певний проміжок часу в Ленінському ВП ГУНП в Харківській області та не більше. До встановлення ОСОБА_1 як особи, яка заподіяла вказаний злочин ці докази ніякого відношення не мають.

Також судом оглянутий протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.03.2016 року. Відповідно до якого, ОСОБА_37 вказав, що впізнає чоловіка, який зображений на фото №3 ( ОСОБА_1 ), який наніс йому тілесні ушкодження у приміщенні Ленінського РВ. Аналізуючи вказаний доказ на предмет його належності та допустимості суд приходить до наступного висновку. Вказаний доказ є похідним від свідчень які отримані судом безпосередньо в судовому засіданні під час допиту потерпілого. ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснював що погано розуміючі українську мову дійсно вказував на якісь обличчя працівників поліції, однак чітко їх не пам`ятає. Під час допиту в суді пояснив що вказавши на ОСОБА_1 - помилився. За таких обставин в силу вимог ст.95 ч.4 КПК України суд вважає вказаний доказ неналежним та таким що не може бути покладений в основу вироку суду.

Стороною захисту до суду не надавались будь-які докази по справі.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Вивчивши всі докази надані сторонами кримінального провадження, суд приходить до висновку про недоведеність вини обвинуваченого у скоєні злочину.

У відповідності до п. 1. ст. 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з положеннями ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду як джерело права. Згідно цієї практики принцип презумпції невинності вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який йому ставиться в провину; обов`язок доведення лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів повинен тлумачитись на користь підсудного (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgmentof 6 December 1988, Series A no. 146, р. 33 § 77).

Ст. 62 Конституції України передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Вказане встановлено і в ст. 17 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, в тому числі винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, покладається на слідчого, прокурора і лише в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Поза межами оцінки суду в даному кримінальному провадженні перебувають питання відповідальності потерпілого, оскільки її види можуть бути різними, проте кримінальна відповідальність може наставати виключно за вчинення суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, тобто передбаченого КК України суспільно небезпечного винного діяння, вчиненого належним суб`єктом.

За таких обставин, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, законності, рівність перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами провадження їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, дослідивши всі обставини кримінального провадження та кожний поданий сторонами доказ та їх сукупність, вважає, що за результатами даного судового розгляду не доведено, що ОСОБА_1 вчинив діяння за яким йому пред`явлено обвинувачення оскільки не доведено що в його діях є склад злочину передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Оскільки достатніх та допустимих доказів вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України ОСОБА_1 суду не надано, суд вважає необхідним виправдати ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення вказаного кримінального правопорушення обвинуваченим.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання про речові докази слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100,369,370, 371, 373, 374 КПК України -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватим в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, та виправдати за на підставі п.2 ч.1 статті 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення вказаного кримінального правопорушення обвинуваченим.

Речові докази: матеріал ЖЕО №3218 від 29.02.2016 за заявою Гагуна А.А. на 12 арк. та журнал №3 обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Ленінського ВП ГУНП в Хар. області, інв. справа №148 на 100 арк., які передані на збереження до кімнати речових доказів прокуратури Харківської області - залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Є.Б. Ольховський